Пам’яті медикині Марічки Власюк

27-річна Марія Власюк, медикиня 80-ї десантно-штурмової бригади загинула у травні 2022 року на Луганщині.

Марія закінчила Рівненський медичний коледж і працювала медсестрою у міській лікарні.

Як розповідають друзі, одного разу дівчина зрозуміла: «Все, я не можу більше ні жити, ні працювати так, ніби в нашій країні все добре».

У 2018 році підписала контракт із 80-тою бригадою: її обрала тому, що саме звідти до неї поступали поранені військові.

Марія успішно склала фізичну підготовку та тести і після підготовки в учбовому центрі її відправили на Донецький напрямок. Перша ротація на сході тривала протягом семи місяців: Маріуполь, Бердянськ, Новоазовськ, Широкине, Новоазовськ...

Після повернення продовжила навчання і викладала у бригад цивільну медицину.

У 2020 році знову повернулася на схід. Там, в Херсоні та Миколаївській області, зустріла повномасштабне російське вторгнення в Україну. Потім були Ізюм, Харків, Луганщина.

У одному із інтерв’ю Марія розповідала: «Була група, в якій чергували водій та я. Ми везли поранених у госпіталь, доставляючи їх туди буквально за 15 хвилин, уже у машині проводячи огляд. Найбільше траплялося мінно-вибухових та кульових поранень. На жаль, виживали не всі.

Хоч я й була загартованою, але мені теж було боляче. Бо коли людина біля тебе стікає кров’ю – це страшно боляче. Я не можу передати це словами…»

В рідному селі її називали маленькою дівчиною з великим серцем. Інтернет майже не містить її розмов, проте там є безліч фото окастої тендітної красуні.

Вона на машині медичної евакуації забирала військових з найгарячіших точок, прямо з полів запеклих боїв. Врятувала сотні поранених, чиї шанси вижити напряму залежали від того, наскільки швидко їх евакуюють, за що у квітні 2022 року Президент України нагородив Марію орденом «За мужність» ІІІ ступеню.

Її брат Іван розповів, що дівчина була і весела, і хоробра, вона в школі їздила на змагання, а побратими казали, що не бачили такої відважної дівчини.

Марія загинула 24 травня 2022 року від мінометного обстрілу під Білогорівкою, коли їхала забирати поранених.

Фельдшер евакуаційного відділення медичної роти мала попереду ціле життя. І вона віддала його за Україну.

Велика шана Героїні!

Фото: 80 окрема десантно-штурмова бригада ДШВ ЗСУ, Валерій Шмаков, Вісті Рівненщини