Пам’яті капітана 128-ї ОГШБр Микити Власкова

Микита Власков загинув 3 листопада 2023 року під час ракетного обстрілу в районі с. Зарічне Комишуватської тергромади Запорізької області. Тоді росіяни вдарили по особовому складу 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади - командування необачно зібрало в одному місці на нагородження до Дня артилериста найкращих військових. Микиті було лише 25 років.

“Такі люди, як він, – один на мільйон. Микита був прикладом для сім'ї, друзів, побратимів і посестер, він був і завжди буде прикладом для мене. Він вішав прапор України над звільненими містами, лежав під перехресним вогнем, допомагав побратимам. Він був неймовірним”, – розповіла кохана загиблого Ксенія Комісарова.

Дівчина зареєструвала на сайті Президента України петицію з проханням присвоїти Микиті Власкову звання Героя України, яка набрала необхідну кількість голосів і нині перебуває на розгляді.

Ксенія розповіла, що хлопець після школи пішов вчитися на військову справу. У 2020 році отримав диплом магістра з відзнакою у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, та з квітня 2021 року вирішив боронити державу в зоні Операції Об’єднаних сил.

Під час повномасштабної війни Микита брав участь у звільненні Херсона, у виїздах на “гарячі” Донецький і Запорізький напрямки. За словами його командира, хлопець був і є в п’ятірці найкращих офіцерів батальйону.

За гідну службу Микиту нагородили такими відзнаками: «Сталевий Хрест», «Срібний Хрест», почесна відзнака оперативного угруповання військ «Запоріжжя», медаль «Незламним Героям російсько-української війни» (Херсон) та орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

Дівчина військового каже, що Микита був дивовижною людиною, з чорним гумором, безкінечною любов’ю до сім’ї і близьких. Він ніколи не боявся смерті, робив те, що повинен - заради родини, заради країни і заради кожного з нас.

Ксенія розповідає, що він мріяв після перемоги об’їхати всю Україну і подивитися всі міста, казав, що за два роки багато де був, але ніколи не мав часу погуляти містом.

“За день до його смерті ми планували відпустку у Карпатах. Не встигли обрати будиночок, перенесли це на суботу. Суботу, яка так і не настала... Микита казав, що він самурай, у якого є тільки шлях і немає цілі. Цей шлях був усіяний гільзами, пах кров’ю і потом. Та він завжди заслуговував на ще один шанс, заслуговував побачити перемогу з побратимами та посестрами, заслуговував завести родину і маленького пацючка, якого хотів, заслуговував подорожувати Україною та роздивлятись міста. Він заслуговував жити. Ранок 03.11.2023 забрав в нього всі шляхи, мрії і всі надії. Він забрав його”, - написала Ксенія.

Дівчина каже, що колись почула тезу про те, що справжня любов народжується на війні.

“І це правда. Ось тільки люди забули згадати про те, що на війні її і вбивають. Швидко і безжалісно. Так сталося і з моїм коханням. Тепер я, мертва зсередини, пишу про нього, мертвого під грудою могильної землі. І єдине, що мене тримає - це спогади про нього, і я хочу поділитися ними з усім світом, аби він продовжував жити в словах і історіях інших людей. Він заслуговує на те, щоб його знали. Герої вмирають, Пане Президенте, але навічно залишаться у наших серцях і пам’яті. Вони залишаються у листопадовому небі, прохолодному вітрі і в безкрайній землі України. Власков Микита Валентинович - Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно)”, - написала Ксенія.

Поховали військового з почестями на Лісовому кладовищі Києва.

У нього залишилися любляча родина, дівчина, друзі та побратими.

Фото: пресслужби 128-ї ОГШБр, з сайту КНУ ім. Шевченка та із соцмереж