Ситуація на Торецькому напрямку: дуже складно, але не безнадійно
А ви помітили, як у соцмережі Фейсбук знову побільшало дописів з присмаком «усепропальщини»: «ситуація з економікою/енергетикою/на фронті значно погіршилася, але далі буде ще гірше», «суспільство втомлене від війни», «нас інформаційно готують до переговорів» і так далі. Ворожа ІПсО? І так, і ні, адже часто такі меседжі йдуть, причому цілком свідомо, від тих людей, яких ми добре знаємо, на них підписані, читаємо (дивимося/слухаємо) і довіряємо їм. Навіщо вони це роблять? Можемо тільки приспускати… Але зараз – не будемо.
Влучно з цього приводу висловився український підприємець і громадський діяч Валерій Пекар: «Усім, хто хоче здаватися, бо втратив надію, краще було б просто помовчати. Бо користі від ваших коментарів жодної, а шкода є: ви демотивуєте тих, хто здаватися не хоче».
Певні, що останніх – тих, хто здаватися не хоче – в нашій країні переважаюча більшість. Так, важко. Нам усім дуже хотілося б, щоб хороші хлопці завжди і безумовно перемагали хлопців поганих. Але таке буває лише у Голлівуді. Натомість слід розуміти, що реалії цієї війни далекі від кіношних. Маріуполь, Бахмут, Авдіївка… А тепер Торецьк – містечко на Донеччині, яке 20 червня російські війська почали затято штурмувати.
Військові: втрачене селище за грамотного відходу – не катастрофа. А ось прорваний фронт – це вже реальна загроза
За словами військових, на Торецькому напрямку останні місяці зберігалося «відносне затишшя», але наразі росіяни посилили свій наступ. Лише за минулий тиждень на цьому відтинку фронту зафіксували близько 114 російських атак.
«На Торецькому напрямку ворог намагається атакувати позиції наших захисників, залучає піхоту та артилерію. Крім цього, активно застосовує авіацію для атак на Торецьк, Північне, Південне та Залізне», – розповів речник оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця» Назар Волошин.
Він додав, що мета окупантів залишається такою ж, як під час наступальних дій у Бахмуті, Авдіївці та на інших напрямках – спроба оточити українські підрозділи, блокувати їхню логістику і таким чином витіснити їх, вирівнюючи лінію фронту.
Та попри це, запевнив речник, Сили оборони мужньо та активно протистоять противнику.
Про складну ситуацію в районі Торецька каже і Кирило Сазонов, політолог і військовослужбовець 41-ї окремої механізованої бригади ОМБр ЗСУ.
«На Торецькому напрямку активно працює ворожа артилерія, авіація, КАБи прилітають по самому місту й околицях. Іноді горять цілі вулиці. Бої йдуть на південь від Торецька... скрізь. У районі Північного, Південного, Залізничного, під Нью-Йорком. Нехай вас не бентежить велика кількість назв – це невеликі населені пункти, які практично зрослися з Торецьком, там невелика відстань. У бій ворог постійно кидає штурмові групи, які швидко скорочуються. Втім, природно, що з таким тиском нас також місцями підтискають. Але втрачене селище за грамотного відходу – не катастрофа. А ось прорваний фронт – це вже реальна загроза всім. Та проривів немає. Цього достатньо, щоб у тилу не нервували», – заспокоює військовий.
За його словами, складається враження, що росіяни кудись дуже поспішають, що часу в них із причин, які ми ще не бачимо, залишилося мало.
«Тому за будь-яку ціну вони рвуться до межі Донецької області. Не знаю, які там дедлайни. У нас інші плани і попереду у противника багато «сюрпризів». Брехати не буду, нам не вистачає досвідченої піхоти. Арта, мінометники, екіпажі дронів у нас просто ювеліри. Мінусують противника дуже масштабно. А піхоти не вистачає. Тримаємося. Працюємо. Мінусуємо. Працюють наші «ГРАДи», з'являється ще дещо цікаве і хороше, але про це розкажуть люди з іншими погонами. Загалом Часів Яр, Торецьк – повністю під контролем ЗСУ. І Нью-Йорк теж. Українські міста в українському Донбасі», – переконує пан Сазонов.
А це – Євген, його побратим по 41-й ОМБр: «Ворог робить з Торецьком те саме, що він робив зі всіма іншими містами: з Часовим Яром, Бахмутом, Маріуполем… Ми коли заїхали в Торецьк, місто було ще цілішим, ніж зараз. Дуже швидко йде процес руйнації міста, тому що ворог використовує тактичну авіацію. І по місту прилітали от нещодавно за одну ніч до 15 КАБів».
Експерти: ЗСУ роблять все можливе, аби не дати росіянам зайти в місто або просунутися далі
«Російські окупанти, підловивши ЗСУ на ротації, причому не вперше (наприкінці квітня ц.р. противник захопив 8 кв. км території села Очеретине на Донеччині під час раптового прориву, скориставшись помилкою в ротації. – Ред.), у районі Торецька активізувалися два тижні тому. Ворог просунувся вглиб укріпрайону на сході від міста більш як на 2 кілометри, а по фронту – на 5 кілометрів. І зробив це буквально за лічені дні та з мінімальними для себе втратами. Хоча, враховуючи попередній досвід, для такого просування росіянам знадобилися б тижні, а то й місяці. Ба більше, кожні 100 метрів вони вигризали б ціною двох-трьох рот», – коментує Укрінформу військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
Те, що відбувається під Торецьком, – не результат ретельно спланованої операції ворога, а прорив «на авось», який несподівано вдався.
«Активізація окупантів біля Торецька фактично суперечить логіці та раціональному використанню сил та засобів. Окупанти повинні були спочатку сформувати відповідні умови для наступу на Торецьк, а цього не було», – акцентує експерт.
Про що йдеться? По-перше, у ворога не сформований буфер безпеки по трасі 0511 – це південний фланг. Тобто відсутній вихід на лівий берег річки Вовча і Карлівського водосховища, вони не замкнулися на лінії Карлівка-Нетайлове.
«Росіяни на південному фланзі, в районі Очеретиного, щодня мають успіхи в просуванні, це правда. Але самого виходу на лівий берег річки і водосховище не реалізували. І ще зарано говорити, що їм це взагалі вдасться», – додав пан Коваленко.
По-друге, у північно-західному напрямку від Очеретиного у них немає успіхів у питанні перерізання траси 0504 – основної логістичної артерії з Покровська на Костянтинівку і Часів Яр.
«Перерізання траси 0504 є другою умовою, серед усіх інших, щодо подальшого розвитку подій на Торецькому плацдармі», – акцентує він.
І, по-третє, в окупантів відсутній успіх у районі Часового Яру (Краматорський напрямок), а це – північний фланг від Торецької агломерації.
«Захоплення Часового Яру з подальшим наступом на Костянтинівку – це обов’язкова умова для початку бойових дій у Торецьку. Якщо подивитися на мапу, то Торецька агломерація зараз є такою собі кісткою в горлянці російських окупантів. Це не гладесенький рівний фланг, а великий виступ, причому досить незручний. Отже, відкриття цього напрямку без формування відповідних умов – з оперативно-тактичної точки зору абсолютно нерозумно», – пояснив оглядач.
Активізація наступальних дій на Торецькому напрямку загрожує великими втратами особового складу армії РФ.
«Російське командування форсує події. Побачивши «вікно можливостей», плює на втрати, які будуть зростати. Цілком можливо, що у липні буде черговий рекорд з втрат російської живої сили», – стверджує Олександр Коваленко.
Тим не менш, нашого співрозмовника ніяк не може відпустити думка про те, як узагалі на Торецькому плацдармі, який готувався з 2014 року і який вважався достатньо укріпленим, – ворог зумів досягти таких успіхів.
«Вибачте, але це на голову не налазить. Чому? А тому, що добре укріплений район окупантам вдається прорвати за декілька днів у глибину на більше як 2 кілометри, а по фронту – на 5 кілометрів. Серйозно? Та ще й з мінімальними втратами. І найцікавіше, хто саме йшов на прорив. Можливо, якісь елітні російські підрозділи? А нічого подібного. Укріпрайон проривала 132 окрема мотострілецька бригада зі складу 1-го армійського корпусу так званої «днр» (колишня 3-а ОМСБр, так званої народной милиции днр, відома «у миру» під назвою «Беркут» – «за легендою», її формували колишні українські «міліціонери» з підрозділу «Беркут». – Ред.). Крім того, участь у бойових діях приймав 109 стрілецький полк з того ж 1-го АК. Тобто йдеться про не найбільш боєздатні підрозділи», – розповідає військовий експерт.
Забігати наперед з прогнозами по Торецьку він не наважується. Але потенційно втрата цього міста може бути для нас серйозною проблемою оперативно-тактичного рівня.
«Навіть так – це наблизить нас на один крок до проблеми стратегічного рівня. Бо це вихід на Костянтинівку, а звідти на Дружківку, Краматорськ і Слов’янськ, це повне перерізання траси 0504 з Покровська на Костянтинівку і Часів Яр, це створення для окупантів досить потужного плацдарму для подальшого захоплення всієї Донецької області, – перелічує пан Коваленко. – Я зараз не буду конкретизувати, які саме підрозділи Сил оборони України перебувають на Торецькому плацдармі. Лише скажу, що рядовий склад там достатньо професійний. Наскільки професійне командування, особливо це стосується середньої ланки – питання. У будь-якому разі на цьому відтинку фронту у росіян фіксуються далеко не елітні підрозділи, але вони мають результат».
Керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук доповнює: «Торецька ділянка фронту, а точніше для нас це Горлівський напрямок, – останній шматок лінії оборони, облаштованої в 2014-2015 роках, яку тримали наші оборонці понад вісім років. Горлівський напрямок створював для угруповання ворога на сході потенційну загрозу бути «розрізаним» контрударом ЗСУ відповідно на Луганський і Донецький «анклави». Наша оборона на Торецькому напрямку була стійкою і надійною».
Саме тому, каже він, весною 2024 року ворог вирішив іти не «в лоба», а бити з флангів.
«Якщо глянути на карту бойових дій, то на південь від Торецької ділянки, на Покровському напрямку, росіяни змогли, після перемоги під Авдіївкою, просунутися загалом на 25 кілометрів в північно-західному напрямку і вже атакують в напрямку Воздвиженки за 7-8 кілометрів від траси, що з’єднує наш основний логістичний вузол на північному сході Покровськ з Костянтинівкою і Часовим Яром. Одне «щупальце» спрута проявилося? – звертає увага пан Лакійчук.
На півночі тривають важкі бої за Часівярські висоти.
«Ворог котрий місяць вперто намагається оволодіти «Часіком» і його передпіллям – Кліщіївкою, Андріївкою, Курдюмівкою. Допоки ми стримуємо тут орків – перевага за нами. Як тільки окупанту стане сил прорвати оборону – ситуація розвернеться до навпаки, росіянам відкриється дорога на Костянтинівку. Це друге «щупальце», – додав військовий експерт.
Путіну конче потрібна «гучна перемога», «прорив», яких не було вже два роки. І герасимовські генерали демонструють готовність забезпечити її за будь-яку ціну.
«Такий задум противника можна було б назвати гіпотетичним припущенням аналітиків. Якби у ворога не «здали нерви». Не маючи необхідних успіхів на флангах, росіяни вдарили у фронт – скориставшись ротацією українських підрозділів прорвали оборону на південний захід від Торецька. Удар був спрямований в обхід лісопаркового масиву, що відділяє Торецьк від позицій ворога в Шумах, з півдня, з робітничого селища Південне. Але. Східне передмістя міста (Піонерів) відділене від середмістя Торецька ще однією лісопарковою смугою, яку подолати буде дуже важко, навіть якщо окупанти закріпляться в Південному і Північному», – обнадіює керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».
По факту в Торецьку противник намагається тактично діяти за тим же задумом, що і в наступі на Часів Яр.
«Чому? Бо час спливає, а класичної операції з оточення з’єднань ОТУ «Луганськ» здійснити не вдається. Тоді суто російський крок – демонстраційна спроба фронтального прориву «на авось». «Авось вийде… авось прорвемося…». Втім, на відміну від Часового Яру, фронтальний наступ на Торецькій ділянці поки триває більш успішно. Чому «поки» я пояснив вище. І головне – очевидно це не основне вістря оперативного наступу. Тож стежимо за флангами!» – наголосив Павло Лакійчук.
І цим флангами Торецька на сьогодні є Часів Яр і напрямок на Покровськ, а саме напрямок на трасу, яка поєднує Покровськ із Костянтинівкою.
А це – керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко: «Окупанти зайшли в Шуми, це правда. Але цей населений пункт знаходиться у низині до наших позицій. Відповідно панівні висоти контролюються українськими військами, які роблять все можливе, щоб блокувати ворога та не дати йому просуватися».
Щобільше – на цей напрямок, за його словами, можуть бути скеровані додаткові сили підтримки українських військ. До того ж в України зараз покращується ситуація із постачанням боєприпасів від партнерів.
«Тому думаю, що будуть сконцентровані наші сили на тому, щоб завдавати окупантам максимальних втрат, сповільнювати темпи їх операцій з метою не дати їм зайти в Торецьк або просунутися далі. Але тут уже тільки бойові дії покажуть як ситуація складеться», – пояснює пан Мусієнко.
Активізацією в районі Торецька окупанти намагаються вирівнювати свою наступальну лінію фронту: «Це і є та мета ворога, яка простежується на даному напрямку. До того ж практично всюди російські війська, наступаючи на сході, діють за такою класичною схемою: флангові атаки, намагання взяти в напівоточення або в оточення українські війська, вирівнювати лінію фронту і блокувати логістику».
Втім, такі плани стали неочікуваними для українського командування.
«Я думаю, що за той час, що ворог вже неодноразово діяв подібним чином, наші Сили оборони та наше командування враховувало і передбачало подібні сценарії. І я думаю, що будуть протидіяти. Оскільки флангові атаки – вони класичні», – резюмував Олександр Мусієнко.
Мирослав Ліскович. Київ
