Пам’яті бойового медика Віталія Юрченка
Віталій Юрченко загинув 5 травня 2024 року під час виконання бойового завдання: поблизу населеного пункту Діброва Сєвєродонецького району Луганської області його атакували ворожі дрони. Йому був лише 31 рік.
Віталій народився 30 листопада 1992 року у Жашкові на Черкащині.
«Він був великий життєлюб, мав багато друзів, знайомих. Більшість моїх друзів зараз – це його друзі», – розповіла кореспондентці Укрінформу дружина Віталія Галина Добровольська.
Після закінчення школи хлопець обрав професію медика. Він навчався на фельдшера у Білоцерківському медичному коледжі.
Як розповіла Галина, після його завершення Віталій працював фельдшером у ФАП села Сорокотяга, що недалеко від Жашкова.
За її словами, його улюбленим хобі був ремонт машин.
«Улюблене хобі – ремонтувати машини, мотоцикли, дуже вправно керував автомобілем, не раз супроводжував військову колону, часто його брали на передовій і як водія», – каже Галина.
Водночас, за її словами, Віталій завжди любив свою професію і мріяв пов’язати життя надалі зі службою в ЗСУ і вчити хлопців первинної медичної допомоги.
У воїна залишилася маленька донечка.
«Він мав донечку, яку неймовірно любив, вона, не дивлячись на свій маленький вік (2 роки 2 місяці), впізнає його на фото, а іноді і просить зателефонувати по відеозв’язку», – каже Галина.
За надання кваліфікованої медичної допомоги, незламність під час виконання військових обов'язків близькі, друзі та рідні Віталія Юрченка створили петицію, в якій просять Президента присвоїти йому звання Героя України.
«Віталій Володимирович дуже любив життя, сім'ю, маленьку дочку, мав безліч друзів, завжди був готовий прийти на допомогу. З честю та гідністю виконував свій обов'язок громадянина України, спочатку надаючи допомогу у мирний час, а потім і на передовій. Тільки добрим словом згадують Віталія всі знайомі та друзі, а також побратими, які приїхали провести в останню путь», – йдеться у петиції, яку просять підписати.
Утім, для жашківчан Віталій Юрченко вже Герой.
«Так не повинно бути... Нестримний біль за всіма хлопцями, які загинули... Сумно, боляче... Не забудемо... Не пробачимо.... Низький уклін, вічная пам’ять...» – так відгукнулися на звістку про його загибель жашківчани.
16 травня 2024 року Героя, який повернувся «на щиті», зустріли земляки і провели в останню путь.
Шана і слава Воїну!
Фото: Фейсбук-сторінка Галина Добровольська
