На що здатні F-16 в українському небі
Новина про передавання європейськими країнами Україні багатофункціональних винищувачів F-16 ще минулого року сполошила експертні верстви з обох боків, які висунули низку версій, як же проходитиме протистояння Повітряних сил ЗСУ та ПКС РФ з урахуванням можливостей американського літака та російських.
І з яким оцінюванням я б не стикався, майже в кожному були упередженість і перетягування ковдри на свій бік. Особливо це видавалося недоречно на тлі того, що переважно аналіз обмежувався банальним порівнянням характеристик літаків і вкрай урізаними висновками про те, що у форматі повітряного бою буде ліпший той чи інший літак тому, що в його ТТХ одна чи дві цифрочки вищі, ніж у конкурента.
Відразу хочу зазначити, що класичних повітряних боїв, як собі більшість уявляє, між F-16 та його російськими антагоністами не буде. Використання винищувача матиме дещо інший функціонал, тож жодного «Top Gun» у небі над Україною ніхто не побачить. Але якщо вже переважно все порівняння зводиться саме до ТТХ і до того, у кого «більше», почнемо саме з такого підходу, пише експерт у публікації для Oboz.ua та «Інформаційного спротиву».
F-16 ПРОТИ ВСІХ
Суперниками F-16 з боку ПКС РФ можуть стати літаки найрізноманітнішого типу та призначення – це Су-27/30/35, Су-34, Су-57, МіГ-29/31/35. Загалом порівнювати F-16 із Су-35 або Су-57 докорінно некоректно, оскільки за своїм класом він є легким винищувачем, що відповідає МіГ-29/35.
Але все ж таки багато хто забуває про те, що бойові літаки поділяються на винищувачі, легкі Й важкі, фронтові бомбардувальники, перехоплювачі тощо. І як би дивно не було, але в низці найважливіших бойових показників, зокрема у дальності фіксації та супроводу цілі РЛС, у всіх російських літаків майже однакові можливості.
Упевнений, експерти зараз схопляться з диванів і вигукнуть: «Що за нісенітниці?!». І будуть по-своєму праві, адже, як відомо, у радіолокаційної станції «Барс», що стоїть на Су-30, максимальна дальність виявлення цілі – 150 км, у РЛС «Заслон-М» на МіГ-31БМ – 320 км, а у РЛС «Ірбіс» на Су-35 – 400 км! Різні літаки, різні РЛС, різні тактико-технічні характеристики! Насправді – ні.
F-16 СТАРИЙ, АЛЕ ОКАТИЙ
Справа в тому, що коли ви читаєте ТТХ тієї чи іншої РЛС, то звертаєте увагу на сухий показник цифр, наприклад РЛС «Заслон-М» на МіГ-31БМ – 320 км. Але мало хто знає, що ці показання можна просто зім’яти і викинути у смітник, оскільки на них також впливають низка факторів, що належать до ТТХ літака противника. Зокрема, показник його ефективної поверхні розсіювання (ЕПР).
Показники для РЛС «Заслон-М» розраховувалися і наводилися, з огляду на ЕПР противника 15 кв. м, але при цьому ЕПР у F-16 становить, увага, 1,2–5 кв. м! Утричі і більше, залежно від низки факторів, менший за той показник, для якого проєктувався РЛС «Заслон-М». До речі, у МіГ-31БМ, за різними джерелами, ЕПР становить 16 кв. м і більше, у Су-27 – 15 кв. м.
Слід розуміти й те, що за часів СРСР та сучасної Росії РЛС для авіації випробовувалися у протистоянні з такими ж радянськими літаками, а тому ТТХ виводилися, виходячи саме з показників протистояння радянської техніки, але не західної.
Водночас Україна отримає від своїх партнерів стару версію винищувача F-16А Block 15, поліпшену до модифікації F-16АМ. Більшість російських експертів із цього приводу зловтішалися, а деякі з українських поринули в депресивний стан, адже літаки F-16А Block 15 справді старої версії. А про те, що на модифікації АМ була встановлена РЛС APG-66(V)2A, якось ніхто не згадував.
Варто відразу відзначити, що максимальна дальність виявлення цілі РЛС APG-66(V)2A хоч і становить до 130 км, що робить її нижчою за можливості більшості російських РЛС у чистому вигляді їх ТТХ, але вона з урахуванням ЕПР цілі, увага, 3 кв. м! Тобто російські літаки в РЛС F-16 будуть гарантовано світитися, як новорічна ялинка, на відстані до 130 км, тоді як F-16 на заявлених 150, 320 та 400 км – ні.
Також слід згадати, що F-16АМ, незважаючи на свою застарілість порівняно з F-16C/D, все ж таки володіє значно потужнішими електронно-обчислювальними характеристиками, якщо порівняти з російською авіацією. Тобто американець набагато швидше обробляє отримувану радіолокаційну інформацію і має набагато вищий коефіцієнт виявлення цілі, на відміну від російських літаків.
Отож можна сказати, що у протистоянні з російськими бойовими літаками F-16 має майже рівні шанси стосовно виявлення цілі. Якоїсь тотальної та невідворотної переваги у російських літаків у цій категорії над американцем немає. Але що ж тоді щодо засобів ураження цілі?
F-16 ТА ЗАСОБИ УРАЖЕННЯ
З перших днів появи інформації про передавання Україні F-16 російська пропаганда шалено переконувала споживачів інформаційного фастфуду, що ці американські винищувачі клацатимуться, як горішки, ракетами класу «повітря–повітря» Р-37.
Спочатку це видавалося не порожньою загрозою, адже заявлені ТТХ цієї ракети в категорії дальності – від 200 до 300 км ураження цілі. Крім того, під час повномасштабної війни в Україні було верифіковано ураження українського винищувача МіГ-29 російським перехоплювачем МіГ-31БМ на дальності 213 км.
Водночас добре відомо, що головним дальнім засобом ураження повітряних цілей F-16 є ракета AIM-120D з дальністю ураження 180 км. Тобто стосовно засобів ураження Росія попереду?
Не зовсім так, і, щоб зрозуміти чому, слід прочитати викладений розділ про те, хто кого раніше побачить. У нинішніх умовах у F-16 та МіГ-31БМ майже однакові шанси побачити один одного і здійснити пуск не на недосяжних, домінувальних відстанях для супротивника, а на цілком рівноцінних. Тобто ракета в тебе може бути хоч на тисячу кілометрів, але застосувати ти її зможеш все одно лише на 100–150 км.
Передчуваю обурення експертів: «Але ж трьома абзацами вище ти сам писав, що Р-37М збила український МіГ-29 на відстані 213 км!». Правильно, але то МіГ-29 зі своїм радянським ЕПР, що коливається від 5 до 15 кв. м, а не F-16.
Крім того, був ще один нюанс у цій історії з Р-37 – російському МіГ-31БМ надавав підтримку щодо фіксації та супроводу цілі літак ДРЛВ А-50. Тільки завдяки присутності цього додаткового інструментарію російський перехоплювач зміг установити такий рекорд ураження повітряної цілі. Але, як відомо, віднедавна А-50 не літають поблизу зони бойових дій в Україні й не можуть надавати підтримку російській тактичній авіації.
Отже, українські F-16АМ будуть майже в рівних умовах із найнебезпечнішими російськими МіГ-31БМ, адже дальність їхніх радарів майже виводить їх у паритет завдяки супутнім чинникам. У протистоянні із Су-27/30/34/35, а також МіГ-29/35 український американець матиме або перевагу, наприклад, над Су-27/30 та МіГ-29, або рівні можливості із Су-34/35 та МіГ-35. Хоча, можливо, і навпаки, адже є ще один нюанс.
F-16 ТА ЛІТАКИ ДРЛВ
Вище я згадав, що результативне ураження МіГ-29 Повітряних сил ЗСУ російською ракетою Р-37, запущеною МіГ-31БМ на відстані 213 км, стало можливим завдяки підтримці літака ДРЛВ А-50, але тепер вони не літають. Водночас, якщо ПКС РФ бояться піднімати у повітря свої А-50, Україна має свій козир у рукаві!
Як відомо, Україна отримає від Швеції два літаки далекого радіолокаційного виявлення – Saab 340 AEW&C, оснащені РЛС PS-890 Erieye AEW з ФАР, що працює в S-діапазоні 3 ГГц / ~10 см з максимальною дальністю виявлення цілі, що має ЕПР до 15 кв. м – 450 км, з ЕПР 5 кв. м – 360 км, з ЕПР до 5 кв. м – до 200 км. Отже, ДРЛВ Saab 340 AEW&C, курсуючи в безпечній зоні, здатний у тандемі з F-16 розкрити весь функціонал винищувача, не наражаючи його на ризики бути ураженим навіть найнебезпечнішим російським бойовим літаком з усіх і найнебезпечнішою російською ракетою класу «повітря–повітря».
Крім того, у функції Saab 340 AEW&C входить фіксація сухопутних об’єктів з радіовипромінюванням, тобто – РЛС-систем ППО. Завдяки цьому літак ДРЛВ не тільки здатен попереджати F-16 про ті чи інші ризики та небезпечні зони, де може перебувати ворожа ППО, а й підказувати, куди направити засіб ураження класу «повітря–поверхня». Саме завдяки Saab 340 AEW&C винищувач F-16 зможе почуватися в повітряному просторі України не лише нарівні проти загрози російських бойових літаків, а й мати над ними перевагу. Без літака ДРЛВ можливості в бойових літаків у низці випадків будуть однакові.
Тому важливість супроводу Saab 340 AEW&C винищувача F-16 є незаперечною. Але слід розуміти, що для радянських винищувачів типу МіГ-29 або Су-27, які на озброєнні ПС ЗСУ, Saab 340 AEW&C буде не настільки корисним, оскільки на радянській авіації відсутні термінали каналу обміну тактичною інформацією Link-16, які забезпечують оперативність обміну даними між літаком ДРЛВ та F-16. Для МіГ-29 та Су-27 у цьому ланцюжку необхідно буде додати ще одну сполучну, транзитну, ланку, через що постраждає оперативність обміну інформацією між Saab 340 AEW&C та радянськими винищувачами.
ВИСНОВКИ
Власне, старенький F-16АМ не такий поганий, як повідомляють експерти, що оперують виключно сухими цифрами ТТХ в Wikipedia, залишаючи без уваги специфіку та особливості роботи цих характеристик. У Росії на сьогодні немає бойових літаків, з якими F-16АМ не відчував би себе нарівні, а проти деяких і взагалі варто відзначити його перевагу.
Але за дотримання тандему з Saab 340 AEW&C винищувач F-16АМ у багато разів більше розкриває свої можливості, стаючи серйозною загрозою навіть для найнебезпечніших російських перехоплювачів.
Звісно, російські окупаційні війська можуть ризикнути та повернути практику присутності в повітряному просторі А-50. Але чи наважаться з урахуванням мінімальних ризиків для українських Saab 340 AEW&C та дуже високих для російських літаків ДРЛВ? Питання, як на мене, риторичне.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач
Першоджерело: Oboz.ua
реклама