Пам’яті розвідника Юрія Куцого (позивний «Буцефал»)
24-річний військовослужбовець Юрій Куций загинув 9 липня 2023 року в районі населеного пункту Оріхів Запорізької області.
Юрій народився 3 травня 1999 року у селі Варварівка на Хмельниччині. Після школи вступив до вищого професійного училища і здобув професію муляра-електрозварювальника ручного зварювання, потім пішов служити в армію і у 2019 році підписав контракт.
«Юрко в душі був воїн, його малюнки були про армію. Але пішов спочатку у будівельники. Коли ми обережно запитували, чи має він дівчину, то друзям він жартом казав, що його дівчина – це армія. У мирний час любив проводити час із друзями і їздити на мотоциклі, читав багато книжок, займався саморозвитком, – розповів Укрінформу його брат Олег. – І він завжди дуже хотів перемогти. Тобто навіть крихти втоми не перешкоджали йому мріяти про перемогу та йти до неї».
«Юрко був мені близьким другом, ми воювали разом з першого дня вторгнення, – розповів Укрінформу побратим Тарас Яриш. – Він у 2019 році почав служити строкову, а потім підписав контракт. Спочатку у розвідувальній роті 80-ї ОДШБр. Згодом ми перевелися у розвідку 47-ї ОМБр «Маґура». Юрко природжений воїн, він дуже любив службу. І якби він залишився живий, то думаю, що залишився б в армії. Було таке враження, що він знає все про всі види зброї. Крім того, він чудово знав кожен період історії України. Коли він починав говорити, щось пояснювати, то я відчував гордість: цей мій друг і побратим. Знання історії і така обізнаність дуже добре дає можливість усвідомити: за що ми воюємо. Юрко сміливо йшов у бій, на такі завдання, які здавалися як квиток в один кінець. Від початку повномасштабного вторгнення 80-та не виїжджала із зони бойових дій. Ми були разом у Миколаївській області, Херсонській, Донецькій, Луганській, брали участь у звільненні Харківщини. У 80-й бригаді він їздив на «Хаммері», а в 47-й бригаді ми тільки розвідкою займалися. Ми мали затяжні бойові завдання, деколи по два тижні. У день загибелі він повернувся із бойових, Юра взяв двох орків. Але почався ракетний обстріл.
У сусіднє укриття прилетіла ракета: там були жінки, діти, він кинувся допомагати, і туди прилетіла друга ракета. Там, окрім Юрка, загинув ще один наш друг. Коли десь під час обстрілів чи виконання бойового завдання ставало дуже гаряче, то він дивився на мене і казав: «Не бійся, над нами купол». Напевно тому, що був віруючим. Коли його не стало, то я боявся, що не зможу воювати, але потім переконав себе, що Юра все одно за мною наглядає і я під його куполом».
Воїн нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Шана і слава Герою!
Фото: Кримський бандерівець
