Ситуація в Курській області стає патовою для росіян
Одночасне закриття питання зі селищем Кореневим та з Глушківським районом ставить Путіну оперативний пат. А воно буде закрите, і не здивуюсь, якщо до кінця цього тижня – початку наступного, пише експерт «Інформаційного спротиву».
Тоді як російська пропаганда федерального рівня приділяє всю увагу переміщенню російських військ на Торецько-Покровському напрямку, а також візитові військового злочинця Путіна, якого розшукує МКС, в Азербайджан, локальна (рівня «воєнкорів» і «військових блогерів», що не входять у пул наближених до тіла) волає про кризу на Курщині. І правильно робить.
Зручна та найближча логістика на Бєлгородську область не працює. Логістика по Курській області страждає від неоперативності через вогневий контроль СОУ над основними артеріями. Весь район, Глушківський, опинився в ізоляції, і понтони проблему не розв’яжуть, до того ж вони вразливіші за стаціонарні мости, а пропускна здатність, як не крути, все ж таки нижча. Угруповання російських військ у Глушківському районі (не говоритиму, скільки там особового складу, позаяк ніхто, крім генерала Сирського, точно не знає, а він не скаже) опиняється в положенні обмеженого часу виходу на північний берег Сейму. Але замість оперативного виведення цього угруповання російське командування намагається їм перекидати МТЗ та підкріплення.
Спроба відволікати увагу росіян на будь-які сторонні теми деяких з ораторів їхніх агітмайданчиків починає шаленіти. Але, з урахуванням перспективи найближчих днів та закриття низки питань, очевидно, що у СОУ відкривається дорога на Рильськ. Тут не треба розуму аж понад голову, щоб не бачити можливості перерізати логістичний вузол, коли південь, південний захід і південний схід у тебе прикритий, а до самого вузла залишилося 15 кілометрів. І навіть не потрібний штурм міста, з міськими боями, достатньо вогневого контролю – дистанційно. Хоча нагадаю, що Рильськ розділений річкою Сейм на дві частини, з двома мостами.
Упевнений, що на 6 вересня (рівно через місяць від початку Курської операції), зона контролю СОУ на Курщині збільшиться до 2 тисяч квадратних кілометрів і охоплюватиме значно більший оперативний простір.
На той момент російські окупанти бої за Покровськ можуть навіть не розпочати. А якщо й почнуть, то ще не досягнуть своєї кульмінації.
Між чим і чим буде вибір Путіна? Упевнений, він зробить очікувану хижацьку ставку на Покровськ, а це пахне ще більшими втратами в Курській області, непорівнянними з тими «придбаннями», які отримали росіяни з початку 2024 року.
Коли у грудні 2023 року я описував стратегію СОУ на 2024 рік, то зазначав, що вона буде оборонною, з рідкісними контратакувальними діями, яка полягає не так у звільненні та утриманні територій, як у виснаженні ворога. На одного загиблого нашого воїна – 7–10 ліквідованих окупантів. На один наш танк – 4–5 знищених їхніх і більше. І до 6 серпня це працювало.
Від 6 серпня розпочався зовсім інший обмін, який для всіх став цілковитою несподіванкою. На кожен квадратний кілометр нашої землі, який захопив ворог, – 2, 3, 4, 10 квадратних кілометрів російської. На кожні 2–3 кілометри просування ворога углиб нашої території протягом тижня – 2–3 км просування СОУ углиб території РФ на добу.
«Витягнути» обмін за втратами 2024-го російська армія з горем пополам, але ще змогла б, а ось територіальний – ні.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив»
реклама