Російські окупанти спробують завершити літньо-осінню кампанію: основні задачі та напрямки
Спочатку дві короткі інформації.
► Так, передові підрозділи ЗСУ на Вовчанському напрямку взяли під контроль територію місцевого агрегатного заводу у північній частині міста, майже повністю знищивши підрозділ противника, який оборонявся на цій позиції (ймовірно, зі складу його 69-ї мотострілецької дивізії (мсд) 6-ї загальновійськової армії\ЗВА). Таким чином, суттєво ускладнивши противнику завдання щодо повного взяття під контроль північної частини міста.
► Передовим підрозділам противника, ймовірно зі складу його 39-ї окремої мотосрілецької бригади\омсбр 68-го армійского корпусу\АК, на Вугледарському напрямку вдалося розширити свій плацдарм на північному березі р.Кашлагач, наступаючи з рубежу Пречистівка – Павлівка, й вийти західніше м.Вугледар, просунувшись до дороги, яка веде з Павлівки на Богоявленку.
Одночасно підрозділи цієї ж 39-ї омсбр при підтримці підрозділів 430-го мотострілецького полку (мсп), очевидно, спромоглися протягом кількох крайніх діб не тільки повністю взяти під контроль територію шахти “Південнодонбаська №1”, а й впритул наблизитись до східної околиці м.Вугледар, діючи по напрямку Микільське – Вугледар (а є інформація, що окремі штурмові групи противника вже закріплюються у місті). І наскільки я розумію, передові підрозділи ЗСУ протягом найближчих діб-годин будуть вимушені відійти з м.Вугледар у північно-західному напрямку, аби не потрапити в оточення.
Ну а тепер, спробуємо розібратися із загальними “перспективами осені” у контексті розвитку ситуації із резервами противника та його намірів застосувати їх на певних операційних напрямках.
На даний момент, як на мене:
► перед командуванням противника, в рамках завершення літньо-осінньої кампанії й підготовкою осінньо-зимової, стоїть, скажімо так, 3 основних завдання оперативного масштабу на різних операційних напрямках, які, власне, й будуть визначати стратегічну ситуацію (загальний перебіг війни) протягом кількох найближчих місяців.
Я, звісно, нікому не нав’язую свою точку зору відносно цього й нікого ні в чому не збираюсь переконувати, але, мені здається, що це наступні напрямки (назви дані відносно ЗСУ):
● Курський, разом із Білгородським;
● Донецький;
● і якщо так можливо позначити – Південний, або Приазовський.
На всіх трьох напрямках противнику так чи інакше доведеться вирішувати РІЗНОПЛАНОВІ завдання оперативного масштабу.
► На Курському та Білгородскому, де події розвиваються, очевидно, м’яко кажучи, “не за планами” російського командування, йому доведеться вирішувати цілу низку оперативно-тактичних завдань у смузі дії свого угрупування військ “Север” (ну або, ЛенВО, якщо вам так більше подобається), пов’язаних із проведенням як оборонних, так і наступальних дій.
У цьому сенсі, дії противника на Куп’янському напрямку, сенсом яких є вихід на бар’єрний рубіж по р.Оскіл (смуга дії УВ “Запад”), очевидно, носять ДОДАТКОВИЙ характер.
► На Донецькому, очевидно, противник буде прагнути просунутись максимально західніше та північно-західніше.
В першу чергу, у напрямку Покровськ – Павлоград, у бік Краматорсько-Слов’янської агломерації й вийти на стик Запорізької, Дніпропетровської та Донецької областей в районі селища Темирівка, аби створити реальні умови для досягнення єдиної чітко позначеної кремлем військо-політичної цілі цієї війни – виходу на адміністративні межі Донецької та Луганської областей.
► Щодо Південної операційної зони, то командування противника, ймовірно, буде прагнути утримати лівий берег р.Дніпро, як у її дельті, так і безпосередньо на Запорізькому напрямку (УВ “Днепр”).
Одночасно, намагаючись досягнути оперативних результатів у смугах УВ “Восток” та “Юг”, які б повністю виключали навіть теоретичну можливість організації та проведення ЗСУ у майбутньому будь-яких наступальних дій у бік Бердянська та Маріуполя.
Отже, розглянемо перспективи протягом кількох наступних тижнів щодо кожного з цих умовних напрямків.
Почнемо, з Курсько-Білгородського, а також розглянемо можливості противника на Куп’янському напрямку в контексті його гіпотетичних дій на першому.
Спочатку про “сили й засоби” противника, які він ВЖЕ задіяв на цих напрямках. На них розгорнуті та діють війська (сили) двох найбільш “елітних” воєнних округів збройних сил ри-фи, відповідно – “Ленинградского военного округа” (ЛенВО) й частково (силами 1-ї “гвардейской” танкової армії\1-ї ТА) “Московского военного округа” (МВО). Кожний з них сформував і розгорнув для дій на вищевказаних напрямках по окремому угрупуванню військ, ЛенВО – УВ “Север”, МВО, відповідно – УВ “Запад”.
У світлі того, що обидва округа можливо віднести до категорії “нещодавно сформованих” (точніше, “відновленних”) внаслідок “переформатування” колишнього “Западного военного округа” та “Объединённого стратегического командования Северный флот” (протягом всього 2024-го року), а також проведення цілого ряду заходів по розгортанню ДОДАТКОВИХ військ (сил) у складі обох округів (протягом 2023-го – 2024-го років), сам склад та структура цих угрупувань, а також організаційно-штатна структура тих формувань, які тимчасово або на постійній основі входять до їх складу – вкрай нестабільна.
Окрім цього, треба мати на увазі, що, крім “штатного” комплекту військ (сил) обох цих округів, у структурі вказаних угрупувань, активно застосовуються формування різного рівня зі складу повітряно-десантних військ та морської піхоти, різного роду формування “россгвардии”, “териториальних войск”, “пограничной службы фсб ри-фи”.
Тому, коли ми будемо визначати осінньо-зимові “наміри” противника на цих напрямках (тобто, ті самі “перспективи”), спираючись на їх дійсний, або уявний склад та структуру (в тому числі й особливо, у резервному компоненті), треба мати на увазі, що це все буде носити характер певної умовності.
Адже я не служу в ГУР МОУ, не перебуваю на якихось посадах у структурі військового управління, які дають можливість отримувати інформацію “за противника”, тому все, що ви далі прочитаєте про ці самі “перспективи”, є виключно моєю суб’єктивною точкою зору, сформованою на основі накопаного у відкритих джерелах або, малою часткою, на певних інсайдах.
Отже, УВ “Север”, розгорнуте й діє на території Брянської, Курської, Білгородської областей ри-фи, а також на окупованій частині Харківської області України.
До його складу входять формування:
● 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) – 69-а мсд, 25-а омсбр;
● 14-го армійського корпусу (АК) – 80-а та 200-а омсбр, 71-а та 99-а тактичні групи;
● 44-го АК – 72-а мсд та 128-а омсбр;
● 11-го АК – 18-а мсд, 7-й окремий мотострілецький полк (омсп);
● 6-ї армії ВПС та ППО – 105-а змішана авіаційна дивізія (змад), 899-й штурмовий авіаційний полк (шап), 15-а бригада армійської авіації, 332-й та 440-й окремі вертольотні полки + ряд підрозділів зі складу 2-ї та 32-ї дивізій ППО (радіотехнічні та зенітні ракетні війська);
● чорноморського та тихоокеанського флотів – маються на увазі бригади морської піхоти – ряд підрозділів зі складу 810-ї та 155-ї обр МП, які зараз задіяні у складу угрупування “Курск”;
● повітряно-десантних військ – підрозділи 7-ї десантно-штурмової дивізії (дшд), 76-ї дшд, 106-ї повітряно-десантної дивізії, а також двох бригад – 11-ї та 83-ї окремих десантно-штурмових бригад (одшбр).
Окрім цього, у складі УВ “Север” також фіксуються окремі підрозділи зі складу 42-ї мсд (58-а ЗВА), 38-ї та 64-ї омсбр (35-ї ЗВА), 47-ї танкової дивізії (тд) зі складу 1-ї ТА.
Загальна чисельність військ (сил) УВ “Север” на Курському напрямку оцінюється на даний момент, приблизно у 41-41 тисячі російських в\сл + на Білгородському, десь до 47-48 тисяч “тушок”, ну й в Брянській обл. також… десь, до 7-8-и тисяч (можливо, 12-13-и тисяч).
Ось цим “приблизним” комплектом військ, противник, очевидно, протягом найближчих пари місяців спробує вирішити два основних завдання:
► витіснити наші війська з Курської області;
► “завершити” створення “санітарної зони” у Харківській обл. (ймовірно, від Глибокого до району Дворічна, або до туди – докуди вийде).
Зважаючи на те, що частина військ зі складу УВ “Север” оперує на Куп’янському напрямку (ряд підрозділів 25-ї омсбр, зі складу 6-ї ЗВА, діє по напрямку Синьківка – Петропавлівка, а також у напрямку Тавілжанка – Дворічна), у взаємодії із формуваннями 1-ї ТА зі складу УВ “Запад”, варто також, подивитись на правий (північний) фланг УВ “Запад”, який, очевидно, своїм наступом у бік Куп’янська-Вузлового буде сприяти УВ “Север” у виконанні його другого завдання.
Так, мова йде про “унікальне” для світової військової справи формування – цілу танкову армію.
Окрім німецької та радянсько-російської армій, жодна країна світу ніколи не створювала й не мала танкових формувань у ранзі “армія”. Та й то, німецькі танкові армії, свого часу (мається на увазі Друга світова війна), або спочатку вони називалися “групи”, танковими могли вважатися виключно умовно, бо в кращому випадку складалися наполовину з піхотних з’єднань та частин. У своїй більшості вони скоріше були звичайними загальновійськовими об’єднаннями із “значним домішком” танкових та моторизованих з’єднань вермахту.
Але ми відволіклись, трохи.
Так, мова зараз йде про російську “1-ю гвардейскую танковую краснознамённую армию”, яка нині наполегливо рветься до р.Оскіл.
До її складу входять 3 “штатних” дивізії.
Дві танкових (тд) – “4-я гвардейская танковая Кантемировская ордена Ленина, Краснознамённая дивизия имени Ю. В. Андропова” й “47-я танковая Ченстоховская Краснознамённая, ордена Кутузова дивизия”, а також одна мотострілецька (мсд) – “2-я гвардейская мотострелковая Таманская ордена Октябрьской Революции, Краснознамённая ордена Суворова дивизия имени М.И. Калинина”, а також, одна окрема мотострілецька бригада (омсбр) – “27-я отдельная гвардейская мотострелковая Севастопольская Краснознамённая бригада имени 60-летия СССР”, ну й звісно – армійський комплект військ, включаючи артилерійську та ракетну бригади, зенітну ракетну бригаду, окремі бригади управління та розвідки, а також довгий перелік окремих полків, батальйонів і дивізіонів армійського підпорядкування.
Всі “елітні”, так би мовити – “луТшиє із худшиГ”.
І вся ця орава зараз націлена на Куп’янськ-Вузловий та Борову.
Найбільш цікаво, що у цій справі найкращі результати демонструють не всі ці “кантемировцы” й “таманцы”, разом із “ченстоховцами”, які й раніше неодноразово відгрібали, а ота, порівнянно невелика, фігня “імені” 60-річчя “совка” (27-а омсбр).
А загалом зрозуміло, що активні дії всієї 1-ї ТА противника на Куп’янському напрямку, якщо будуть достатньо вдалими, здійснять прямий і недвозначний негативний вплив на ситуацію безпосередньо на Харківському напрямку. Причому, що характерно, судячи зі всього, особливого ДОДАТКОВОГО підсилення 1-й ТА й не потрібно, її власного ВЖЕ СТВОРЕНОГО резерву та резерву її дивізій, а також, при гострій потребі – резерву УВ “Запад”, для цього – цілком вистачить.
● в “резерві першої черги” – мотострілецький батальйон (ймовірно, мсб зі складу 153-го тп);
● в резерві УВ “Север” – мотострілецький полк (371-й мсп);
● в резерві самої 1-ї ТА – 2 мотострілецьких батальйони (мсб);
● в резерві 4-ї та 47-ї тд – по зведеному стрілецькому батальйону;
● а 2-а мсд – очевидно, вся введена у бій, включаючи й свій резерв.
Шанси на те, чи зможе 1-а ТА противника прорватися до р.Оскіл (й таким чином розрізати наш плацдарм на ній на дві нерівні частини), а також захопити Куп’янськ-Вузловий (чи сам Куп’янськ) можете оцінити, шановні читачи, самі.
Що стосується резервів, власне – УВ “Север”.
На даний час відомо, що у ППД 200-ї омсбр (це десь в районі Печенга\кол. Петсамо – Лоустари) відбувається формування, доукомплектування та бойове злагодження частин і підрозділів 71-ї мотострілецької дивізії (мсд), яка повинна увійти до складу 14-го армійського корпусу (АК).
Про перспективи її використання я писав у попередньому огляді в суботу 21-го вересня.
Ймовірно, що вона у вигляді “зведеної дивізійної тактичної” групи (скоріш за все, обсягом – з посилену мотострілецьку бригаду, сформовану на основі 127-го мсп та 88-го сап) буде задіяна саме на Курському напрямку.
Причому, скоріш за все, трохи пізніше, у жовтні місяця, під час “генеральної” спроби командування противника “відновити положення” у Курській області.
У цьому сенсі варто згадати також окремі повідомлення, які з’явились у відкритих джерелах, щодо формування та розгортання у складі 6-ї ЗВА противника ще однієї дивізії – 68-ї мсд, а також намірах командування противника використати на Курському напрямку окремі підрозділи зі складу 35-ї ЗВА (це Запорізький та Времіївський напрямки, смуга дії -УВ “Восток”).
Я навіть бачив певні висновки щодо намірів командування противника довести загальну чисельність угрупування “Курск” десь до 65-70 тисяч чоловік, що, власне, й дозволить йому перейти до “планомерного вытеснения” ЗСУ з “Курской губернии”.
У цьому відношенні варто порвіняти ці НАМІРИ із реальним становищем резервів противника на Білгородському напрямку, бо це дозволить більш-менш адекватно визначити пріоритетність і відповідно черговість виконання військами УВ “Север” вище сформульованих завдань.
У резерві противника на Білгородському напрямку перебуває:
● у резерві “першої черги” – до 2-х мсб зі складу 69-ї мсд;
● у резерві самої 6-ї ЗВА – 2 танкових батальйону (тб) + мсп ТерВ;
● у 11-у АК, який зараз діє по напрямку на Липці, у резерв, судячи зі всього, виділили цілий мсп, хоча, очевидно, що російським військам по цьому напрямку явно не вистачає сил, аби одночасно контр-атакувати в районі Глибоке й в той же час пробувати пробитися на самі Липці.
Таким чином, який висновок можливо зробити на основі оцінки всього цього співвідношення розподілу сил й засобів противника?
Очевидно, що для командування УВ “Север” – “Курск важнее, чем санитарная зона в Харьковской области”.
Відповідно, таку думку мУсьє лапин та підпорядкований йому штаб самостійно навряд чи сформулювали (й тим більше, почали би втілювати у життя шляхом відповідного перегрупування сил і засобів). Ймовірно, “політичне керівництво” (пуйло та його “присні” чекісти) однозначно “поставило перед військами відповідне завдання” – вибити “киевских провокаторов” з Кемской, пардон, Курской “волости”.
Але, як на мене, якщо резерви противника продовжать формуватися та розгортатися саме в такому темпі, як це відбувається на даний момент, то дженераль лапин ризикує “зірвати всі встановлені терміни”. Або звільнення “священной территории” доведеться відкладати на “пізніше”.
Причому, якщо подивитись ще “ширше” (тобто, у стратегічному сенсі), то очевидним стає й інший висновок – між Курськом та можливістю прорватись у Покровськ чи навіть ЗА нього, кремль явно обере не перший варіант.
Костянтин Машовець, координатор групи «Інформспротив»
реклама