Пам’яті стрільця Володимира Лупара

Життя Володимира Лупара обірвалося 29 грудня 2023 року поблизу населеного пункту Курдюмівка на Донеччині.

Володимир народився у 1974 році. Працював в "Укртелекомі", згодом - на спиртзаводі. Разом із дружиною виховував доньку Олександру. «Здавалося, життя било ключем від кохання та турботи про маленьку принцесу, та військовий обов'язок перед державою вирвав чоловіка з родини», - йдеться у дописі Гайсинської територіальної громади. 

У жовтні 2023 року Володимира мобілізували до лав ЗСУ. Службу проходив солдатом на посаді старшого стрільця 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу.

«Перед Новим роком перестав виходити на зв'язок та вважався зниклим безвісти. Понад два тижні у рідних жевріла надія, що з їх воїном все гаразд та не судилося… Наш герой таки зустрів свій останній бій на Донеччині під час виконання бойового завдання. І тепер йому назавжди 49…», - написали на сайті громади.

Провели в останню путь Володимира Лупара 19 січня 2024 року у Гайсинській територіальній громаді на Вінничині. Священнослужителі Православної церкви України відспівали захисника у Храмі Св. Великомученика Пантелеймона та на кладовищі.

«Щоб боронити рідну землю, вигнати окупантів з України та стати на захист її суверенітету і територіальної цілісності, відстояти право кожного з нас жити у вільній та суверенній державі Володимир Михайлович взяв до рук зброю і щодня з побратимами наближав Перемогу. Ми розділяємо сьогодні з вами біль. Вічна пам’ять і вічна слава Володимимиру Лупару. Герої не вмирають…», - сказав під час прощання міський голова Гайсина Анатолій Гук.

Поховали Героя з усіма військовими почестями на Алеї Слави міського кладовища.

14 жовтня 2024 року на фасаді школи №6 відкрили три меморіальні дошки захисникам України, у тому числі Володимиру Лупару.

Вічна слава Герою!

Фото: Гайсинська територіальна громада