Зустріч Байдена з європейськими лідерами: говоритимуть про План перемоги й Трампа
США пережили пік урагану «Мілтон» і скасування через нього доленосних зустрічей перших осіб демократичного світу в Європі. А відтак на перші позиції в інформаційному просторі знову повернулася трійка повʼязаних між собою подій.
Перша подія. Білий дім повідомив, що «Рамштайн» на рівні лідерів країн під головуванням Джо Байдена таки відбудеться. Правда, аж у листопаді. І не на однойменній військовій базі у Німеччині, а у форматі онлайн. У будь-якому разі це добра новина. А тому, як і раніше, актуальним залишається питання: які тепер є очікування від цього засідання?
Друга подія. Президент Байден, оголосивши про новий пакет військової допомоги нашій державі, здійснить 18 жовтня одноденний візит до Німеччини. Дехто вважає, що ця поїздка, під час якої Байдена нагородять Великим хрестом спеціального класу за «визнання його внеску як у німецько-американську дружбу, так і в трансатлантичний зв’язок, у формуванні якого він відіграв ключову роль на всіх посадах, які він обіймав протягом останніх п’яти десятиліть» (довгенька назва, еге ж!), – це ніщо інше, щоб просто покрасуватися перед політичною пенсією. Але це не так. За повідомленням того ж Білого дому, у Берліні він проведе зустріч з очільниками Німеччини, Франції і Великої Британії – Шольцом, Макроном і Стармером. Чого чекати від цієї зустрічі, як звучатимуть там питання України? Зокрема, в контексті презентованого напередодні Президентом Зеленським Плану перемоги. Крім того, на порядку денному «четвірки» стоятиме ще одне питання: як діяти Європі в разі перемоги на виборах у США Дональда Трампа.
Третя подія. Гіпотетична телефонна розмова Шольца з Путіним. Здавалося б, після того, як у Кремлі відмовилася, – ця тема уже закрита. Але ні – російський диктатор раптово висловив бажання таки поговорити з німецьким канцлером. Навіщо це Шольцу? Є різні думки з цього приводу. Одна із них – через складну внутрішньополітичну ситуацію в Німеччині, його коаліція хитається, а ультраправі дихають у спину. А, можливо, це якось повʼязано із вищезгаданою зустріччю «чотирьох»? Врешті-решт, про що взагалі можна тепер говорити з Путіним?
«ОНЛАЙН-РАМШТАЙН» У ЛИСТОПАДІ: ЯКІ ОЧІКУВАННЯ?
Те, що «Рамштайн» на рівні глав держав відбудеться, – це плюс, вважають експерти. Втім, чому не раніше листопада, навіщо тягнути?
«Чи став ураган єдиною причиною перенесення «Рамштайну»? Гадаю, що були й інші причини. Опосередковано це підтвердила спікерка Білого дому Жан П'єр, яка буквально на наступний день після оголошення перенесення зустрічі повідомила, що Вашингтон переглядатиме порядок денний «Рамштайну». Тобто вже тоді стало очевидним, що продовжується певна дискусія щодо того, що має бути там озвучено», – коментує Укрінформу політолог Олексій Буряченко.
З чим це пов'язано? На думку експерта, перш за все, з нинішньою проактивною позицією Китаю.
«Скоріш за все, адміністрація Байдена прийняла рішення, що вони не хочуть зараз робити на «Рамштайні» певний «фальстарт» з конкретизацією історичної підтримки України, так, як вона анонсувалася. Чому? Бо вони не знають, про що йтиметься на саміті БРІКС, який пройде наприкінці жовтня у Казані».
А там, як мінімум, проходитиме перша зустріч так званої «групи друзів миру», яка була створена на полях цьогорічної Генасамблеї ООН Китаєм та Бразилією. Плюс до того є інформація, що Туреччина хоче доєднатися до БРІКС, як і Сербія.
«Влада Сербії зробила дуже резонансну заяву, що вона хоче змінювати свій геополітичний курс: від ЄС до БРІКС. Додам до цього, що на БРІКС уже повноцінно обговорюють можливість створення військового крила. А ще – військові навчання Китаю навколо Тайваню. От на весь цей комплекс геополітичних викликів Білому дому потрібно щось відповідати. Це абсолютно очевидно. Чи готові Сполучені Штати, лідер колективного Заходу, вже зараз відповісти на всі ці загрози? Я думаю, що не готові, – каже пан Буряченко. – А тому, щоб мінімізувати політичні ризики, скоріше за все, вирішили грати від тієї повістки, яка вже буде оприлюднена в Казані. Враховуючи ці обставини, стає абсолютно очевидним ряд факторів та причин, які вплинули на перенесення «Рамштайну».
Політолог Ігор Рейтерович вважає, що перенесення «Рамштайну» більше пов'язано з виборами у США, тобто до 5 листопада адміністрація Байдена вирішила не робити жодних різких кроків.
Але чому зустріч проходитиме у дистанційному форматі й наскільки це вплине на його підсумки? За словами експерта, не варто надмірно акцентувати на онлайн-форматі, адже з великою ймовірністю ключові питання будуть проговорені і погоджені попередньо.
«Я не думаю, що лідери по відеозв'язку обговорюватимуть щось важливе. Вони це зроблять заздалегідь. Тому, скоріш за все, це буде таке собі символічне засідання. Чого нам чекати? По-перше, відповідь на це питання залежатиме від загального сприйняття Плану перемоги України, який Президент Зеленський презентує в Європі. По-друге, що важливіше, багато залежатиме від зустрічі «чотирьох» – Байдена, Шольца, Макрона та Стармера – які, по ідеї, повинні все це обговорити і, зокрема, визначитися з тим, як реагувати на цей План, які пункти можуть бути взяті до виконання і наскільки їх можуть виконати. От за результатами цього стане зрозуміліше, що конкретно буде заявлено та узгоджено на «Рамштайні» у листопаді», – стверджує пан Рейтерович.
ЗУСТРІЧ «ЧОТИРЬОХ»: ПРО ЩО ГОВОРИТИМУТЬ БАЙДЕН, ШОЛЬЦ, МАКРОН І СТАРМЕР?
«Гадаю, йтиметься про два ключові питання. Перше – мізкування над «планом Б» у контексті варіанта з перемогою Трампа на виборах у США. Тобто, що в такому разі робити Євросоюзу, європейським країнам-членам НАТО, а також, як зберегти нормальні відносини між Європою та Америкою».
Коли Байден став президентом, то одним із ключових його завдань було відновлення нормальних відносин між ЄС та США, бо Трамп за своєї першої каденції у Білому домі їх дуже сильно підважив. Ці відносини при Трампі перебували у найнижчій точці за багато десятиліть. І Байден присвятив саме цьому значну частину своєї каденції, а тому, за словами Рейтеровича, Байден хотів би зберегти цей свій спадок.
«Можливо, йтиметься про сценарій, за яким Європі доведеться самій більше думати про власний захист. Бо оці розповіді Трампа, що він виведе американські військові підрозділи з Європи, що США не захищатиме їх від нападу РФ та не допомагатиме фінансово – можуть мати дуже негативні наслідки. Але, як не дивно, для України це якраз «вікно можливостей», – вважає пан Рейтерович.
«Бо це важливо для Європи, адже у момент можливої відсутності американської допомоги, Україна може прикривати її від Росії (Про це, власне, і йдеться в одному з пунктів Плану перемоги. – Ред.), – каже політолог. – Який висновок з цього взагалі можна зробити? А дуже простий: давайте ми, Європа, дамо максимальну підтримку Україні, щоб українці перемогли росіян. Ну, слухайте, це ж на поверхні лежить. Це такий план, який багатьох влаштує. Бо європейці розуміють, що поки вони самі підготуються – минуть роки».
А тому набагато простіше – максимально підтримувати Україну, паралельно посилюючи тиск на Росію. Звісно, не хотілося б, аби доходило до такого. Краще, щоб допомога надалі одночасно надходила і з Європи, і з Америки. Та до уваги варто брати і такий варіант. Це перше питання, яке порушуватиметься на зустрічі «четвірки» у Німеччині.
А друге – пункти українського Плану перемоги.
«Думаю, що лідери говоритимуть, що з цього Плану вони зможуть виконати, а що – ні. Про перший пункт. Його не реалізують в тому форматі, в якому хочемо ми», – прогнозує Ігор Рейтерович.
Він звертає увагу на те, що вже є дві заяви з цього приводу. Перша – представниці США при НАТО Джуліан Сміт, яка наголосила, що Україну не планують приймати в Альянс у короткостроковій перспективі. Друга – міністра оборони Швеції Пола Йонсона, який сказав, що його країна підтримує План перемоги України та її майбутнє членство в НАТО, проте наразі це питання не на часі, адже Україна перебуває у стані війни.
Зауважимо від себе, що в обох цих заявах йдеться про «прийняття», а в Плані – лише про «запрошення». Яке, втім, здатне принципово змінити атмосферу поточного моменту.
А от по 2, 3 і 4 пунктах Плану є нюанси: «Окремі положення, як от спільне збиття ракет, дронів і літаків, навряд чи будуть виконані. Ну, не підуть на це зараз ні Європа, ні США. Але по всьому іншому – спокійно можна говорити. Наприклад, що стосується дозволу на удари вглиб території РФ. І не тільки. Отже, думаю, що «четвірка» все це обговорить. А потім – на «Рамштайні» або ще до цієї зустрічі – багато чого почне реалізовуватися на практиці».
Аналізуючи зустріч «четвірки», Олег Постернак підкреслив, що США хоче мати повністю погоджену спільну лінію поведінки між провідними державами колективного Заходу на українському напрямку.
«Велика Британія і Франція в цілому більш прихильні у запрошенні України до НАТО, ніж США і Німеччина, які вже давно синхронізують свій курс щодо України», – каже експерт.
План перемоги України – це спосіб змусити Захід переглянути свою роль у війні, спроба відбити потяг частини західних політичних еліт до компромісу з РФ за рахунок української карти, мінімізувати бажання відсунути питання суверенітету та суб'єктності України на другий план та використати їх у потенційних торгах із РФ.
«Там, де частина країн хотіла б використати можливе запрошення України до НАТО та рішення по далекобійних ударах вглиб територій РФ як «жирний козир» у торгах з Путіним задля забезпечення власної безпеки, План перемоги стає таким натуральним запобіжником для таких тенденцій. Фактично, це сигнал Заходу дати ще один шанс військовому аргументу у боротьбі України за своє національне і державне існування. Ну й звісно, Президент України волів би до виборів в США 5 листопада мати спільну консолідовану стратегічну рамку для унеможливлення геополітичної гри за спиною України, на яку можуть піти як Трамп, так і, до речі, Гарріс. Хоч остання і помилково вважається майже стовідсотковою наступницею зовнішньополітичної лінії Байдена по відношенню до України, що зовсім не факт», – розповідає експерт.
Відтак на цій зустрічі «четвірка» пробуватиме виробити спільний концепт: «Концепт колективного Заходу по відношенню до України». Виходить, що без України. І це надзвичайно хвилює Банкову, яка розуміє, що одна справа – переконувати США і Німеччину, а інша – сподіватись пробити спільну стіну G7 чи ЄС, які орієнтуються на спільну позицію США-Німеччини-Франції-Великої Британії як ключових держав НАТО».
А це – Олексій Буряченко: «Зустріч «четвірки» буде комплексною, матиме економічну основу, але водночас міститиме важливі аспекти безпеки, які обговорюватимуться непублічно. Головне питання – це інтереси європейських країн. Що їх турбує найбільше? По-перше, майбутнє НАТО. Тобто, якою США бачать реформу Альянсу. Європейці стурбовані тим, чи збережеться підтримка України з боку США, особливо у випадку можливого приходу до влади Дональда Трампа. Які гарантії може надати Джо Байден? Ці питання, ймовірно, окреслить Байден перед європейськими лідерами».
ТЕЛЕФОННА РОЗМОВА ПО ЛІНІЇ БЕРЛІН-МОСКВА: НАВІЩО ЦЕ ШОЛЬЦУ?
Олексій Буряченко переконаний, що відповідь лежить саме в політичній площині: «У Шольца зараз дуже складна внутрішньополітична ситуація: коаліція хитається, один із лідерів партії, які входять до неї, вже претендує на його посаду. А ще – зростаюча симпатія виборців до «Альтернативи для Німеччини» та BSW, які вже отримали більшу роль у трьох східних землях. Шольц дуже побоюється можливості поширення політичних успіхів ультраправих та ультралівих партій під час «загальних» (наступних) виборів».
За словами експерта, дзвінок Путіну може стати політичним сигналом німцям, які сумніваються в необхідності підтримки України, хочуть повернути дешеві енергоресурси від Росії або їхній бізнес чи зарплата залежить від російського бізнесу. Шольц вимушений дати сигнал цьому електоратові про те, що перемови з Путіним тривають. Але не більше того.
«Шольц намагається загравати з політичними опонентами, щоб зменшити їхній вплив і бажано перетягнути частину більш конструктивно налаштованих, скажімо так, виборців на свою користь. Тобто ця історія з телефонною розмовою немає нічого спільного зі «зрадою», як дехто у нас вважає. Гадаю, Шольц просто хоче показати, що він, мовляв, відкритий для перемовин. Він надіється внаслідок такої дещо нейтральнішої позиції зберегтися в канцлерському кріслі. Більше це не означає нічого. Не можна уявити, аби Шольц про щось домовився з Путіним в контексті України», – стверджує пан Буряченко.
Подібну думку висловив Олег Постернак: «Німеччина входить в смугу електоральної кампанії. Рейтинг правлячої СДПН у вересні за опитуванням INSA для BILD am SONNTAG становить 15%, це надзвичайно низький показник, враховуючи, що на виборах 2021 р. партія отримала 25,7%. Шольц приміряє обладунки «канцлера миру», бажаючого повернути відчуття безпекової стабільності на континент і під цю тему забезпечити відновлення позицій партії. Тому в його політичних розрахунках – спроби переговорів із Путіним, непідтримка передачі Україні Taurus тощо».
Натомість Ігор Рейтерович вважає, що ця ініціатива йде не виключно від Шольца, а він може бути таким собі «гонцем» від усього Євросоюзу.
«І ця версія, як на мене, найбільш реальна. Адже зверніть увагу, що немає жодної заяви з критикою цієї ініціативи. Ні Макрон, ні Мелоні, ні хто-небудь інший не сказали, що це насправді дурна витівка. Тобто ця історія явно погоджена з іншими лідерами ЄС. Навіщо це їм? Думаю, що ідея полягає в тому, що вони запропонували Шольцу подзвонити цьому придурку і з'ясувати, чи став він хоча б трохи адекватнішим, чи ні. Після того, як він поговорить з Путіним – усіх обдзвонить або публічно скаже, що воно таке ж хворе, як і раніше. Звісно, Шольц і його партія якісь дивіденди від цього матимуть. Але це не ті дивіденди, заради яких варто ризикувати своїм іміджем. Тож це не особисто його ініціатива, це погоджено з іншими європейськими лідерами», – коментує політолог.
Чому тоді саме Шольц? А тому, каже пан Рейтерович, що він представляє країну, мову якої російський диктатор знає: «Він не знає англійську, але знає німецьку. Він спілкувався вільно з Меркель. Тому розрахунок також і в цьому, тобто, що Шольц і Путін зможуть перекинутися кількома словечками у приватному порядку. В будь-якому разі, йдеться про бажання оцінити ступінь адекватності Путіна, чи готовий він про щось говорити, чи відбулися якісь зміни. Якщо так, то цю тему можуть розкручувати далі, зокрема, в контексті перемовин і компромісів. Якщо ні – тоді Європа, грубо кажучи, вирішить продовжувати його мочити, усіляко допомагаючи Україні».
Ще один момент – Європа на тлі варіанта з перемогою Трампа намагається забезпечити собі ініціативу.
«Європа зараз стоїть на роздоріжжі. Біс його знає, що там буде 5 листопада. Тому вони хочуть про всяк випадок собі закласти «маячки» на майбутнє, тобто, щоб не лише Трамп потім розказував, що, мовляв, я прийшов і приніс вам тут мир. А знаючи те, як Трамп себе поводить, – вони цього дуже сильно бояться», – резюмував Ігор Рейтерович.
Мирослав Ліскович. Київ
