Пам'яті спецпризначенця, старшого лейтенанта Філіпа Васильєва (позивний «Фенікс»)
Філіп Васильєв народився 19 вересня 1997 року в Житомирі, де спочатку навчався у школі №17, а потім перейшов у гімназію №3.
Хлопець мав веселу вдачу, яку успадкував від свого дідуся, писав вірші, був улюбленцем дівчат. Захоплювався п'ятиборством, любив велоспорт, свого часу пробіг 21-кілометрову дистанцію під час напівмарафону і дуже влучно стріляв, тому за першої ж нагоди ходив у тир. Мав здібності до мов і вивчив англійську та німецьку. Одним із його хобі була фотографія. Прабабуся, яка дуже любила Філіпа, якось подарувала йому професійний фотоапарат, і він постійно вдосконалювався в цій справі.
- Я завжди знала, що на сина можна покластися на всі 100%, - згадує мама воїна Олена Васильєва. - Він був моїм помічником: прибирав, мив посуд, закладав у мультиварку продукти, коли я була на роботі. А ще Філіп був дуже акуратним, навіть педантичним, ніколи не виходив із дому у невипрасуваному одязі, завжди ідеально складав свої речі та дотримувався порядку.
За її словами, Філіп із дитинства мріяв стати військовослужбовцем. Після школи він подав документи в Житомирський військовий інститут ім. С.П. Корольова та на юридичний факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Пройшов в обидва виші, але пішов за покликом серця, обравши військовий інститут.
- Звісно, ми з чоловіком спочатку нервувалися за сина, але зараз можу сказати, що ті п'ять років його навчання були найкращим періодом мого життя, - додає пані Олена. - Ми дуже раділи успіхам Філіпа. У нас є подяка від інституту за виховання сина.
В інституті Філіп пройшов професійний відбір і навчався за напрямком Сил спеціальних операцій. Брав активну участь в інститутських заходах та продовжував фотографувати: його світлинами ілюстрована одна з книг про інститут.
Після здобуття вищої освіти Філіп у 2020 році пішов працювати в Головне управління розвідки, був командиром загону Сил спеціальних операцій. Згодом він таки пішов навчатися на заочне відділення юридичного факультету в університет ім. Т. Шевченка, оскільки робота вимагала додаткових знань.
Філіп любив свою сім'ю, сам обрав імена для молодших брата і сестрички. Пані Олена ділиться, що маленька Варвара окрилювала сина. Він приходив із пар і одразу йшов із нею на прогулянку. Старшого брата деколи навіть сприймали за її тата. Одяг, який Філіп колись купував для сестрички на виріст, вона зараз як раз вдягає.
- Філіп дуже поспішав жити, - говорить мама. - Він за вісім місяців отримав звання старшого лейтенанта. Я в нього якось запитала: «Куди ти запізнюєшся? Невже ти в 35 років хочеш стати генералом?» А він мені відповів із усмішкою: «А тобі хіба буде погано?»
У листопаді 2021 року Філіп вирушив на виконання завдання в Часів Яр на Донеччині. Згодом розпочалася повномасштабна війна, і його тримісячна ротація розтягнулася на пів року. Оскільки він любив стрільбу, то пройшов навчання і став професійним снайпером.
24-річний старший лейтенант Філіп Васильєв загинув 5 червня 2022 року. За два дні до цього він говорив батькам, що скоро приїде на ротацію зі своїми побратимами, і просив приготувати його улюблені страви.
Філіп залишив на своєму комп'ютері папку «Сюрприз для 11-А через 10 років», де зібрані фото і відео з його шкільних років. Батьки планують впорядкувати всі файли і показати сюрприз, який підготував Філіп своїм однокласникам та вчителям, вже наступного року.
Військовий також мріяв викладати у своєму інституті.
Вже після загибелі сина мама дізналася, що Філіп присвятив їй два вірші, які заховав під обкладинкою її паспорта. На пам'ятнику Героя викарбували слова з одного із його творів.
Філіпа поховали на Корбутівському кладовищі в Житомирі. Після його загибелі батькам вручили нагороду сина — орден Данила Галицького.
Молодший брат Філіпа Гліб зараз навчається на факультеті іноземної філології та планує в майбутньому продовжити його справу. А 6-річна сестричка Варвара важко переживає втрату. Вона часто залишає біля фотографій Філіпа його улюблені цукерки.
Фото надані Оленою Васильєвою
