Ресурси війни: дороги як артерії живлення окупантів
Сьогодні ми продовжимо тему ресурсів війни, бо вона дуже важлива. Хоча на війні будь-яка тема важлива. Так, їх дуже багато – тем, які надиктовує нам наше чорне сьогодення. Якісь із новин, дописів-розслідувань чи аналітичних доповідей страшні, дратівливі або, на перший погляд, незначні настільки, що на них не варто звертати увагу, але усі вони – пазли однієї картини, й ми маємо їх переглядати, щоб бачити усю картину війни. Інакше ми не виграємо, та й не виживемо.
Переважно суспільство більше цікавлять теми гарячої фази, тобто що відбувається на полі бою, полонені, обміни, руйнівні удари, які наші Герої завдають ворогу. Звісно, перемоги дають нам крила, тому інформація про перемоги сприймається на ура. Рутинність справ, життя на окупованих територіях або ж життя на Росії не стільки цікавлять населення, як хотілось би. Шкода. Бо в них уся сіль війни.
Насправді наші перемоги, точне попадання у місця зберігання зброї ворога, місця скупчення ворога, наша розвідка та дуже багато тихої, непомітної роботи, яка веде до шалених та гарячих результатів, складається саме з аналізу інформації від ворога чи з окупованих територій. Як поводить себе суспільство на Росії та в ОРДЛО, що відбувається на окупованих територіях – це важливі питання війни.
Найменші зміни там – це ознака глобальних змін у стратегії війни. ОРДЛО та прикордоння Росії – це передусім військова логістика. Тому використання Росією ресурсу окупованих територій – тема номер один.
Повторюсь, бо я вже писала про це: на жаль, Росія дуже вдало використовує ресурс окупованих територій. Настав час звернути на це увагу. Взагалі усі ресурси війни, мають велику цінність для аналітики та прогнозування, саме тому я так часто звертаю на них увагу.
Окупант завжди, готуючись до нападу, аналізує усе, що він може використати, загарбавши територію. Саме так. Без задіяних зовнішніх ресурсів Росія не може виграти війну, а до того ж вести довготривалі військові дії.
Прораховуючи окупацію, Росія передбачала й усі витрати на утримання окупованих територій та зиск із них. Ось найяскравіший з прикладів.
Спаскудження окупованих територій сміттям з Росії… Що ж, маємо визнати, добре використано ресурс окупованої землі, території, а також отримано непоганий суспільний дивіденд, бо ж ростовчани у захваті. Усе сміття з Ростовщини повезуть на окуповані території Луганщини, залишиться там, незважаючи на те, чи будуть ці території окуповані або звільнені.
Земля – найцінніший ресурс війни для окупанта. Найперше, що починають використовувати загарбники, – це земля та люди. Це довело ОРДЛО.
Земля – це територія, яку можна використовувати на свій розсуд. Наприклад, звезення відходів, розміщення зброї. А ще – це ресурс для виготовлення продукції, якої дуже потребує Росія. Бо перше, що вивозиться з окупованих територій, – це зерно та інша сільськогосподарська продукція.
А ще земля – це територія, тобто дороги, автомобільні, залізничні колії, які біжать і біжать, з’єднуючи міста і села. От саме про це й буде мова. Про використання землі для отримання сільськогосподарської продукції ми вже говорили, а ось про використання окупантом доріг та залізниці – ні. А варто! Варто, бо це – найвикористовуваніший з ресурсів.
Скільки кілометрів доріг залишилося в окупації, мостів, залізничних колій? Хтось рахував? Робив аналіз цих артерій, вен, які тепер працюють на окупанта? А по них окупанти везуть зброю, солдатів, годують колаборантів, ці дороги тепер працюють на окупанта наповну й допомагають просуватися далі. Й інші дороги, які захопить окупант, також будуть працювати на нього.
Я жила, нагадаю, у місті Довжанську Луганської області – це прикордоння з Росією, недалеко – місто Вознесенівка (раніше Червонопартизанськ), біля нього – єдине на Луганщині залізничне КПП «Червона могила». Це найбільша залізнична розв’язка, яка з’єднує залізницю Росії та України. Вона на сьогодні працює, і з 2014 року, з моменту окупації, щодня по цій залізниці їдуть потяги зі зброєю, паливом, будівельними матеріалами. Це ще один приклад використання ресурсів окупованих територій. Ця залізнична артерія йде з Росії на Луганщину, з’єднує Луганщину з Донеччиною й веде аж до Криму. Навантаження на неї тепер дуже велике, і 90 відсотків перевезень – військові.
Це стосується й автомобільних доріг. Але тут є нюанс. Якщо залізничні колії не потребують багато вкладень і їх утримують колаборанти в доброму стані, вони не зазнали великих руйнувань, то автомобільні дороги ОРДЛО – у поганому стані, потребують значних вкладень від окупанта та постійного обслуговування. Автомобільні дороги ОРДЛО – це чорна діра, яка тягне з окупанта кошти. Але все ж вони працюють і так само є артеріями, по яких іде «кров» війни, забезпечуючи її життєдіяльність.
Росія відбудувала великий автобан з Ростовщини до окупованого Мелітополя, який став найбільшою артерією для забезпечення її військової логістики, завдовжки 372 км. Цією дорогою наразі перевозять найбільше військових вантажів. Після відкриття цієї траси цінність Кримського моста дещо втрачається.
Варто знати, що Росія відкрито планує подальше використання ресурсів окупованих територій, а це означає, що війна отримає додаткові ресурси.
На Ростовщині ухвалили план продовження відбудови сухопутного коридору, автобану та залізниці, які об’єднають Ростов-на-Дону, він пройде по окупованих територіях України, з’єднає Мелітополь, Маріуполь, Генічеськ, Джанкой, Керч і повернеться на Ростовщину. Цю трасу назвали символічно – «Новороссия», щоб трошки підкреслити вклад Донбасу в окупацію та війну. Це маніпулятивно-психологічний спосіб для підтримки морального духу мешканців ОРДЛО.
Траса М-280 (також P-280) йде від кордону з Ростовською областю через Луганщину, Донеччину, проходить через Новоазовськ і входить до так званого Азовського кільця – швидкісного маршруту навколо Азовського моря, створюючи потужний автомобільний коридор до Криму.
Звісно, що чотири смуги зроблять військову логістику росіян більш якісною. Це погано.
Як погано й те, що окупант безкарно користується окупованими територіями, розбудовуючи свою інфраструктуру. Яке покарання він отримає? Чи зможемо ми це зупинити? Поки що ці питання без відповіді. Але те, що окупант посилить свої логістичні позиції, залишається фактом.
До речі, ростовчани негативно сприйняли цю новину, бо Росія вкладає гроші в окуповані території, тоді як дороги Ростовщини залишаються у небезпечному для водіїв стані.
А ще вже стабільно для носіїв «великого и могучего»: під час складання мапи (див. вище) росіяни зробили купу помилок у назвах як українських, так і російських міст, що спричинило ще більшу хвилю обурення російських платників податків.
реклама