Що означатиме юридично агресія Північної Кореї й чим може допомогти Україні Корея Південна

Республіка Корея, яка протягом двох з половиною років повномасштабного вторгнення РФ надавала Україні виключно нелетальну гуманітарну допомогу, невдовзі може змінити свою позицію.

За інформацією південнокорейського інформаційного агентства Yonhap, офіційний Сеул серйозно обдумує постачання нашій державі як наступальних, так і оборонних озброєнь (чим конкретно Південна Корея може підсилити Україну – йтиметься нижче). А ще – відправлення військових радників, які, зокрема, ділитимуться важливою інформацією про тактику, доктрину та операції КНДР, допомагатимуть у допитах взятих у полон північнокорейських військових, або надаватимуть переклад.

Причина добре відома – тісна колаборація Москви та Пхеньяна. А саме:

• підписання у червні ц.р. договору «про всеосяжне стратегічне партнерство» між Путіним та Кім Чен Ином;
• передача КНДР Росії понад 5 млн артснарядів і балістичних ракет;
• інформація від розвідок України, Південної Кореї та Естонії про скерування солдат КНДР у РФ для їх подальшої участі у війні проти України. Йдеться про чотири бригади загальною чисельністю близько 12 тисяч осіб, з яких 1500 уже проходять навчання та акліматизацію на полігонах Хабаровська, Уссурійська, Благовєщенська й Владивостока і які з часом стануть частиною новосформованого «бурятського батальйону».

Якщо перші дві позиції – це факт давно підтверджений, то третя позиція... Навіть попри повідомлення одразу кількох розвідок, глава Пентагону Ллойд Остін та генсек НАТО Марк Рютте з висновками не поспішають. І кажуть, що наразі ще не мають 100% підтверджень, втім, додають, що такий крок, звісно, «викличе занепокоєння, якщо це виявиться правдою».

На жаль, маємо черговий приклад так званої політики керованої ескалації, коли наші західні партнери реагують на те, що відбулося, так би мовити, навздогін: спочатку Росія підіймає ставки, потім Захід думає над цим, потім Росія ще підіймає ставки, а Захід реагує на попередню ескалацію.

Навіть якби ми вже зараз продемонстрували залізобетонні докази, наприклад, убитих північнокорейських солдат або полонених, очікувати на швидку реакцію з боку тих же Сполучених Штатів до 5 листопада не випадає.

Проте, якщо не про реакцію, а про букву міжнародного права: що воно нам каже про ймовірне залучення військових із КНДР?

Довести факт агресії КНДР проти України: механізми є, питання за реалізацією, а з цим – непросто

Юрист-міжнародник Борис Бабін в коментарі Укрінформу зазначив, що залучені до бойових дій проти України північнокорейські військовослужбовці можуть кваліфікуватися як найманці (якщо пряма участь КНДР як сторони конфлікту не береться до уваги), або ж, навпаки, як контингент КНДР (як сторони міждержавного конфлікту).

«Це питання політико-правове і залежить від позиції вищої влади України стосовно стану війни з РФ, та, відповідно, з КНДР, – каже пан Бабін. – Водночас за будь-яких обставин «вояки» КНДР, навіть як найманці, є комбатантами, як у форматі законної цілі, так і гарантій щодо військовополонених».

Практичні наслідки від масової участі вояків КНДР можуть бути реалізовані через активну роботу української дипломатії та вищого керівництва нашої держави в Сеулі й Токіо. «Очевидно, що таку ситуацію, наприклад, в Республіці Корея, ігнорувати довго просто не зможуть», – додав юрист.

Крім очевидної потреби комунікації України з Республікою Корея та з ООН у вимірі санкційного режиму щодо КНДР, не слід забувати й про режим Корейської угоди про перемир'я 1953 року.

«Ця угода укладалася між Силами ООН та військовими КНДР та «китайських добровольців» і передбачає контроль за її виконанням з боку нейтральних націй. Після 1953 року КНДР не брала масштабної участі у збройних конфліктах, тому масштабне залучення північнокорейських військових у російську агресію стає безпрецедентним», – акцентує експерт.

Це дає Україні право вимагати обговорення ситуації з державами, які брали участь у контингенті ООН у Кореї, та з сучасною владою Пекіну як сторони цієї угоди.

«Чи можуть бути складнощі? Механізм доведення прямої участі Північної Кореї у війні залежить від того, для якої міжнародної чи національної інстанції слід формувати відповідну доказову базу. Крім політичних консультацій, це може бути Міжнародний кримінальний суд, якщо питання буде стосуватися вчинених військовими КНДР міжнародних злочинів; там необхідно буде доводити факт командування ними саме корейськими командирами», – каже Борис Бабін.

Тут ймовірні ордери МКС залежатимуть від тяжкості та природи вчинених злочинів.

«Ймовірно кримінальні провадження будуть порушені в Україні та у третіх країнах за принципом універсальної юрисдикції. Також не виключене питання співвідповідальності КНДР як держави за заподіяну Україні шкоду, але це питання стосується й масштабного постачання північнокорейських боєприпасів, яке вже є доведеним фактом», – підкреслив юрист-міжнародник.

Роман Єделєв, юрист-міжнародник, виконавчий директор Української асоціації права каже, що, якщо говорити з юридичної точки зору про ймовірну участь військових КНДР на боці Росії у війні проти України, то є два можливих варіанти.

Перший – якщо нам вдається довести, що армія КНДР безпосередньо бере участь у збройному конфлікті на території України на стороні Російської Федерації.

«Тут ситуація однозначна. КНДР вчиняє акт агресії проти України з усіма подальшими наслідками. Верховна Рада України визначає КНДР державою-агресором. Після цього ми можемо ініціювати Раду Безпеки ООН і констатувати факт агресії», – зазначив пан Єделєв.

Однак він сумнівається, що на рівні Радбезу ООН вдасться цю резолюцію протягнути через фактор Китаю та РФ, зате на Генасамблеї ООН це цілком можливо. Але складність у тому, щоб довести, що це саме армія КНДР бере участь у війні, а не окремі її військовослужбовці в складі збройних сил РФ. Якщо окремий батальйон з північнокорейських військових буде воювати у складі збройних сил РФ, тоді нам буде дуже складно довести, що це саме армія КНДР.

«Тут юридичний пінг-понг цілком може мати місце. Але чи можна якимось чином притягнути КНДР до відповідальності? Можливе введення додаткових санкцій проти Північної Кореї. Але не більше», – наголошує юрист.

Якщо ж такої резолюції не буде, притягнути КНДР за сприяння агресії РФ проти України буде дуже складно.

«Річ у тім, що немає чіткого юридичного визначення щодо того, що означає «сприяння агресії». Багато держав потім можуть підпасти під це визначення в майбутніх конфліктах. Тож, щоб не було цього прецеденту, партнери України навряд чи на це погодяться», – підсумував Роман Єделєв.

До 2027 року південнокорейський ВПК вийде на 4 місце у світі

Якщо у міжнародному праві є деякі нюанси, то у питаннях військово-промислового комплексу Південної Кореї все простіше: ВПК ПК – великий і різноманітний.

У період з 2017 до 2021 року корейський ВПК найшвидше зростав серед 25 найбільших світових експортерів зброї й посів, за даними Stockholm International Peace Research Institute, восьме місце з часткою у 2,8%.

У 2022 році експорт зброї зріс на 140% – до рекордних $17,3 мільярда. Більшу частину цієї суми ($12,4 млрд), отримано від продажу Польщі танків, гаубиць, винищувачів і РСЗВ. Також у 2022 році було укладено менші контракти з Єгиптом та ОАЕ.

Одна з переваг зброї від Південної Кореї – можливість передачі технологій. Приміром, у Польщі виробляють корейські танки K2 та FA-50, але з поміткою PL. Тобто куплено право на виготовлення за технологією, але з власною модернізацією.

Ще один приклад – турецький танк Altay. Корея брала участь у розробці броні, передала технологію виготовлення гармат, а також поставила силову установку та низку інших систем.

За оцінками військових аналітиків, якщо темпи розвитку південнокорейського ВПК не спадуть, то до 2027 року Сеул може вийти на (!) четверте місце як експортер озброєння, потіснивши Німеччину.

«На відміну від держав, які наприкінці Холодної війни скоротили свої армії та потужності з виробництва техніки й боєприпасів, Південна Корея зберегла надійний ланцюжок оборонних поставок, щоб задовольнити попит власних збройних сил і захиститися від КНДР. Країни східної Європи поспішали переоснащувати та модернізувати свої війська після того, як відправили в Україну зброю радянських часів – Південна Корея стала привабливим варіантом», – пише The New York Times.

До речі, більшість озброєння Південної Кореї спеціально розроблена для сумісності з системами США й НАТО, що додає йому привабливості. І цим воно ще більше цікаве Україні, яка прагне стати частиною Альянсу. Зараз Південна Корея посідає третє місце серед найбільших постачальників озброєнь до країн-членів НАТО, на неї припадає 4,9% їхніх закупівель зброї (на США, які посідають перше місце, припадає 65%, за Францією – друге місце – 8,6%, – ред.).

«ВПК Південної Кореї – це, в першу чергу, акцент на високотехнологічній зброї хай-тек рівня. Ця країна має можливість виробляти велику номенклатуру артилерійських боєприпасів, наприклад, 155-го калібру, – коментує військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко. – У Південній Кореї майже всі технічні рішення найсучасніші. Йдеться про системи управління вогнем, електроніку, засоби фіксації, супроводження цілі. Південна Корея – це оптика, електроніка, це, зрештою, БПЛА, які, до слова, набагато кращі за китайські».

Південна Корея – це високі технології, доступ до яких нам було б надважливо отримати.

«Південна Корея здатна допомогти Україні зробити, що називається, величезний стрибок. Йдеться про електронні компоненти для будь-якої нашої військової техніки, починаючи з танків та ББМ і закінчуючи ракетною зброєю», – перелічує пан Коваленко.

Снаряди, артилерія, танки, засоби ППО: чим Південна Корея може нас підсилити?

У Південної Кореї є навіть радянська бронетехніка і снаряди, які можуть бути передані Україні для боротьби з російським ворогом.

«На озброєнні ПК досі перебуває танковий полк Т-80У й відповідні 125-мм снаряди. Також є деяка кількість БМП-3 і БТР-80», – розповідає оглядач групи «Інформаційний спротив».

Порівняно з іншими зразками техніки, яку використовує армія ПК, це незначний потенціал, який, за словами експерта, не шкода буде й передати.

«У Південній Кореї на складах стоять 40 танків Т-80У, які не роблять погоди, за наявності понад 2 тис. сучасних південнокорейських танків К1 / K1E1 / K1A1 / K1A2 / К2. Подібна ситуація з двома десятками БТР-80, за наявності майже 2,5 тис. інших найменувань бронетранспортерів».

А ще Південна Корея має значний артилерійський потенціал. Зокрема, йдеться про 1,3 тис. 155-мм САУ К9 Thunder і понад 1 тис. K55/К55А1, які є корейською модернізацією М109.

Також Олександр Коваленко каже, що йому відомо про понад 2,3 тис. САУ калібру 155-мм.

«Перераховувати можна ще довго різні цікаві позиції, які перебувають на озброєнні Південної Кореї та виробляються її ВПК. Сподіваюся, що незабаром коаліція друзів України поповниться ще одним постачальником високотехнологічного озброєння», – наголошує оглядач.

Військовий експерт Іван Ступак водночас каже, що було б корисно домовитися з Сеулом про довгострокові поставки Україні безпілотників: «Україні потрібне забезпечення безпілотниками на довгострокову перспективу. Не просто якусь разову партію, а, наприклад, 100-200 штук на місяць».

Також ПК може постачати Україні ППО. У цієї країни є доволі широкий вибір засобів. А саме:

• KP-SAM, або Chiron – переносні зенітні ракетні комплекси. Це класичний ПЗРК з інфрачервоною головкою самонаведення. Максимальна дальність ураження цілей – 7 кілометрів;

• M163 VADS – самохідні та причіпні зенітні установки. Оснащені американськими скорострільними шестиствольними гарматами Vulcan 20 міліметрів. Це легендарні авіаційні гармати, темп стрільби яких складає 3000 пострілів/хв.

За словами експертів, M163 VAD – дуже непоганий кандидат на роль «шахедобійки». Таких систем у корейських збройних сил не так і багато – близько 210 одиниць (150 самохідних, 60 причіпних), але ця зброя перебуває в режимі поступового виведення з експлуатації.

• K30 Biho, або «Летючий тигр» – самохідний зенітний ракетно-гарматний комплекс.  

Це передова корейська система зброї, яка виробляється як для власної армії, так і на експорт. Має спарені 30-мм гармати. Скорострільність – 600 пострілів/хв. Ефективна дальність становить близько 3 кілометрів. Станом на 2022 рік країна мала 167 таких систем на озброєнні;

• L70 – шведські 40 мм зенітні установки. Вони мають автоматизовану систему наведення. Вже є на озброєнні ЗСУ і вкрай ефективні проти іранських дронів. У Південної Кореї є близько 80 одинць цієї техніки;

• K-808 KW2 (AAGW) – це зенітний комплекс зі спареною 30-мм артилерійською установкою. По суті, це спрощена версія K30 Biho. Головна фішка цієї зброї – її незначна вага. Вона дозволяє інтегрувати установку на майже будь-яке колісне шасі 8×8.

• KM-SAM, або Chunggung – комплекс середньої дальності, який почав надходити у південнокорейське військо 2017 року. Дальність ураження складає 40 км, висота – до 20 кілометрів. Кількість таких ЗРК у війську Сеула – приблизно 72 одиниці.

А ще Сеул має на озброєнні до 1000 одиниць уже добре відомих нам ПЗРК, як от Stinger, Javelin, Mistral, «Ігла».

Щодо артилерійських систем, то найвідомішою зброєю Південної Кореї серед усіх видів є самохідна установка К9 Thunder. Калібр – 155 мм, максимальна дальність стрільби стандартним фугасним снарядом – 30 км і 40 км реактивним снарядом, а скорострільність – шість пострілів/хв. На підготовку до стрільби потрібно 30 секунд, а на згортання – 60 секунд. Станом на 2023 рік це одна з найбільш комерційно успішних артустановок у світі.

Калібр 155 мм має і причепна гаубиця KH-179 виробництва Hyundai WIA. Конструкція цієї гаубиці схожа на американську M114A2. Установка може вести вогонь реактивними снарядами на відстань до 30 км. Практично всі артсистеми цього типу заміняють на сучасніші, тож незабаром потреба корейської армії в них повністю відпаде.

Серед реактивних систем залпового вогню виділяється K239 Chunmoo. По суті це корейський аналог американських М270 – перших версій HIMARS. Від типу ракет залежить дальність удару: від 23 до 80 кілометрів. Максимальна дальність забезпечується тими ж ракетами, що використовуються у РСЗВ M270 і M142 HIMARS. Для системи також була розроблена нова балістична ракета малої дальності, прототипом для якої стали американські ATACMS.

Наскільки Сеул готовий ділитися з нами своєю якісною та надійною зброєю, навіть виведеною з експлуатації? Зараз це не видається зовсім нереалістичним. Тож сподіватимемося, що багато чого з вище переліченого невдовзі перейде з розряду «потенційно» у розряд «практично».

Мирослав Ліскович. Київ