Як ситуація на Близькому Сході впливає на війну в Україні
Здавалося б, війна на Близькому Сході, далека від кордонів України, не має впливати на нашу державу. Однак через бойові дії частина міжнародної уваги звернена на близькосхідний регіон, а західне озброєння розподіляють, зважаючи на потреби Ізраїлю. Водночас наслідки війни між Іраном та Ізраїлем стають дедалі більш відчутними для світового ринку нафти, адже геополітична нестабільність може призвести до перепадів цін.
Спроможність РФ продовжувати війну в Україні дуже залежить від нафтогазових прибутків, які становлять третину надходжень до бюджету агресора. Водночас третину всіх витрат у 2024 році Кремль спрямував на війну: тільки публічно в бюджеті РФ на оборонний сектор заклали 121 млрд доларів. Тут прослідковується цікава паралель із СРСР, який останніми роками перед розпадом теж витрачав третину бюджету на військові потреби.
Попри санкції та відмову ЄС від російських енергоресурсів, Росія далі отримує доходи від продажу нафти. Тільки за минулий місяць у бюджет агресора надійшло 6,28 млрд доларів від нафтової промисловості.
Попри зростання популярності зеленої енергетики, світове споживання викопного палива піднялося до рекордного рівня минулого року, насамперед завдяки країнам Глобального Півдня. Саме сюди диверсифікувала своє постачання Росія – Китай, Індія і Туреччина є найбільшими найбільшими споживачами російського викопного палива.
Звісно, Росія зацікавлена продавати нафту й газ за найвищими цінами. Коливання цін на енергоресурси прямо впливають на доходи, а отже, і на військовий бюджет РФ. Приміром, через зростання цін на нафту й ослаблення рубля нафтогазові доходи РФ у першому півріччі 2024 року зросли приблизно на 41% у річному обчисленні (65,12 млрд доларів).
Одним із чинників нафтового ціноутворення є геополітична ситуація. Після того як Іран 1 жовтня обстріляв Ізраїль, прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу пообіцяв вжити заходів у відповідь. Через побоювання подальшої ескалації в регіоні, який забезпечує близько третини світового постачання нафти, ціна на неї відразу зросла.
Ціна еталонної нафти Brent, яка є основою для ціноутворення близько 40% усіх світових сортів нафти, зокрема російської нафти Urals, підвищилася з 72 до близько 80 доларів за барель. І хоча нині ціна на неї почала падати, трейдери роблять ставку на 100 доларів за барель. Так вони прагнуть застрахуватися від ризику перебоїв із постачанням на Близькому Сході.
Утім, аналітики прогнозують, що у разі знищення нафтової інфраструктури Ірану ціна може піднятися до 200 доларів за барель. Іран залишається великим гравцем – на нього припадає близько 4% світового видобутку нафти. Також ця країна входить до складу Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК).
Президент США Джо Байден відмовляє Ізраїль від атак по нафтових об’єктах Ірану, оскільки йому важлива стійкість ціни на бензин. Ба більше, демократи хочуть уникнути тотальної війни у регіоні напередодні виборів, адже загострення ситуації дало б можливість республіканцям звинуватити Білий дім у провальній зовнішній політиці. Очевидно, що й Україна не зацікавлена у надприбутках РФ, адже ці кошти підуть на зміцнення військового сектору агресора.
І все ж ринок нафти може по-різному відреагувати на ескалацію на Близькому Сході, і це залежатиме від низки чинників.
По-перше, невідомо, яку відповідь узгодять Ізраїль та його союзники. Аналітики припускають, що своєю масштабною атакою Ізраїль може знизити світове постачання нафти на 1,5 млн барелів на добу або, у разі обмежених ударів, завдати втрат для ринку у 300–450 тис. барелів на день. Також є побоювання, що Іран може підвищити ставки, атакувавши енергетичну інфраструктуру сусідніх країн або шляхи постачання, зокрема критичну Ормузьку протоку.
Також вважається, що Ізраїль може завдати удару по іранських об'єктах, які переробляють бензин і дизельне паливо для внутрішнього споживання, але водночас не знищувати ті, які переробляють експортну нафту. Це обмежило б стрибок цін на сиру нафту.
По-друге, у разі масштабної атаки інші експортери нафти можуть покрити дефіцит на ринку. Bloomberg зазначає, що ОПЕК+ має 5,8 млн барелів резервних потужностей, чого точно вистачить, щоб закрити нестачу. До того ж ОПЕК+ не внесла жодних змін до планів щодо збільшення видобутку нафти наприкінці цього року.
Ключову роль у заміщенні ймовірного дефіциту відіграє Саудівська Аравія, яка може як обвалити ціну, так і підвищити її. Останній варіант є малоймовірним з огляду на те, що королівство, схоже, готове змиритися з нижчими цінами, не поступаючись своєю часткою ринку іншим виробникам.
Саудівська Аравія вже заявляла, що готова обвалити ціни на нафту, якщо держави-члени ОПЕК+ не будуть дотримуватися погоджених квот на обсяги видобування. Йшлося про Ірак та Казахстан, які перевищили свої квоти.
Не варто забувати і про США, де, за офіційними даними, запаси сирої нафти зросли на 3,89 млн барелів «Зростальна роль США дає змогу припустити, що ризики для постачання енергоносіїв, пов'язані зі зростанням напруженості на Близькому Сході, дещо пом'якшені», – зазначає Reuters.
Зрештою, якщо Іран вилетить із нафтового ринку, ситуація буде непрогнозованою. Очікується, що ми не побачимо суттєвих перебоїв у виробництві та потоках енергії. Водночас це демонструє, наскільки економіка РФ залежна від зовнішньої кон’юнктури.
Вважається, що зниження цін на нафту до 40 доларів за барель протягом року зумовило б нестачу фінансів для ведення Росією війни проти України. А падіння цін на нафту хоча б на 20 доларів спричинить втрату одного відсотка ВВП Росії.
Фото: АР
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама