Військовий Максим Зайченко - у «Станції Краматорськ»: Мене вже «вбили» разочок
Програма вийде на новому Ютуб-каналі Укрінформу в середу, 30 жовтня, о 19:00.
За словами військового, він уже звик бачити своє прізвище у російських пропагандистських списках з переліком «неонацистів», куди Росія вносить особливо небезпечних, тож історія з його «загибеллю» особливо не здивувала.
Максим Зайченко потрапив на фронт ще 2014-го, воював під час АТО/ООС. «На той момент я був студентом Запорізького технічного вишу і розумів для себе, що я маю бути корисним у своїй державі. Попередньо до цього пройшов горнило революції Гідності, тож у мене було повне розуміння, що відбувається в нашій країні», – розповів боєць.
2014-го, за словами Зайченка, він доєднався до на той час добровольчого батальйону «Азов», який згодом трансформувався у полк Національної гвардії. У його складі брав участь в операціях на Донеччині і, зокрема, в наступальній Широкинській операції.
«Після того, як наш підрозділ влітку 2015 року вивели з лінії бойового зіткнення, у мене була можливість звільнитись. Я справді не хотів будувати військову кар'єру, але бачив ризики і підсвідомо розумів, що це не крапка, і війна ще повернеться в моє життя», – розповів офіцер.
Тож далі, за словами Зайченка, була діяльність у сфері ветеранської політики, займався національно-патріотичним вихованням молодого покоління, підготовкою цивільного населення до оборони, реалізував багато корисних проєктів. І саме це, переконаний військовий, допомогло згодом швидко організуватися і адекватно відповісти на ті події, які почались 24 лютого 2022 року.
«Коли полетіли ракети, одразу почався телефонний обдзвін друзів, ми розуміли, що зберемося в перший же день. Це місце було в Києві – завод «Атек», туди за кілька діб з’їхалися наші хлопці з усієї України, у багатьох була зброя, якісь мисливські карабіни, у когось навіть броня», – пригадав перші дні великої війни Зайченко.
Тоді «Максона» призначили командиром добровольчої роти, а оскільки вже була вибудована певна комунікація з органами місцевого самоврядування і силами оборони, то досить швидко добровольці уже стояли на обороні Київщини.
Про те, як евакуйовували мешканців Ірпеня, який випадок на початку вторгнення особливо вразив військового, що змінилося за роки війни та яка ситуація на ділянці фронту, яку утримує 3-я штурмова бригада, – можна дізнатися із повного інтерв’ю Зайченка у «Станції Краматорськ».
Максим «Максон» Зайченко – бойовий офіцер, в.о. начальника штабу другого штурмового батальйону 3-ї ОШБр Сухопутних військ ЗСУ. Брав участь в обороні Маріуполя, воював під Києвом, Запоріжжям, на Донбасі. Нині служить на Донецькому та Куп’янському напрямках.
Варто зазначити, що у вересні 2023 року внаслідок важких поранень, отриманих поблизу Кремінної на Луганщині, загинув тезка героя програми – старший солдат 12-ї бригади спецпризначення «Азов» Національної гвардії України Максим Зайченко (позивний «Банні») з Київщини.
Як повідомлялося, «Станція Краматорськ» – це спільний продукт Укрінформу та Центру протидії з дезінформацією при РНБО. Головна мета проєкту – через відверту розмову показати особисту життєву історію героя та водночас висвітлити основні російські ІПСО на тему армії та війни.
Ведучі програми Костянтин та Влада Ліберови – документальні фотографи, які фіксують події в Україні з перших днів повномасштабного вторгнення.
