Пам'яті командира роти 125-ї бригади Миколи Макаревича
Микола народився 9 лютого 1988 року в селі Зубра на Львівщині. До повномасштабного вторгнення РФ працював торговим представником, мав родину та виховував маленького сина.
Навесні 2022 року Микола добровільно пішов захищати Батьківщину, не сказавши про це навіть дружині.
«Рівно рік тому Ти офіційно добровільно став на захист незалежності нашої України, на захист нас із сином, на захист кожного, кого любив і поважав. Попри те, що в нашій сімʼї всі рішення приймалися спільно, в даному випадку Ти мене поставив перед фактом. І хоч я страшенно злилася, але чітко розуміла, що інакше Ти поступити не зміг би і жодні прохання, слова чи сльози Тебе б не зупинили. Твердо, рішуче, з посмішкою і вірою в Перемогу», - написала в Інстаграмі дружина Миколи Анастасія.
Лейтенант Микола Макаревич вступив до лав 125-ї бригади у березні 2022 року. З червня того ж року виконував бойові завдання в районах ведення бойових дій. У січні 2023 року брав участь у боях за Бахмут Донецької області.
«Микола був хорошим командиром роти, життєрадісним та справедливим. Піклувався про свій особовий склад. Це дійсно була людина, яка переживала за особовий склад, завжди була на "нулі". Честь і хвала, справжній офіцер», - розповідає військовий Максим Яцьків.
Микола понад місяць – з кінця січня до початку березня 2023 року – безперервно перебував на бойових позиціях у Бахмуті.
«Я завжди був впевнений, що він повернеться. Він був таким живчиком, проривним чоловіком», - згадує колега Роман Пастернак.
Під час бою у березні 2023 року, перебуваючи в окопі разом із побратимами, внаслідок вибуху міни Микола отримав множинні осколкові поранення. Та попри це, встиг надати домедичну допомогу побратимам.
«Жодні слова світу не опишуть той біль, який розриває кожну мою клітинку. Я не хочу і не можу прийняти цю реальність. Для нас із сином Ти цілий Всесвіт. Ми купалися в твоїй безмежній Любові. Ти мій подарунок з небес і мені надзвичайно повезло бути поряд з тобою ці 5 років щасливого сімейного життя. Тонни теплих слів та компліментів щодня, найгарніші квіти, похвали. Ти завжди повторював: "Ви моє все. Любитиму вас до останнього подиху"», - поділилася дружина.
Микола пішов з життя в автомобілі евакуації 4 березня 2023 року.
«Колюсику, мій рідненький... ми ще зовсім не набулися разом... адже я втратила не тільки коханого чоловіка, найкращого батька нашої дитини... я втратила найкращого друга... Я так багато в тебе навчилася... і так багато не встигла. А наш син... твоя маленька копія... Дякую, Коханий, за все... Не вірю, що це відбувається з нами... Я так багато тобі не сказала... Кохаємо всім серцем», - написала Анастасія.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Миколі Макаревичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
У Героя залишилися батьки, дружина та 6-річний син Миколка, який і отримав татову нагороду.
Вічна слава та пам'ять Герою!
Фото з архіву родини
