Підрив Тернівської греблі: еколог заспокоює, військові експерти – вбачають ризики
11 вересня російські окупанти підірвали Тернівську греблю Курахівського водосховища. Наразі масштаби біди до кінця невідомі. Місцева влада каже, що навіть на другу добу неможливо оглянути гідротехнічну споруду через постійні обстріли.
«У водосховищі було 55 млн кубів води. Станом на середу витекло 20 млн кубів. Загрози для населення немає, дітей вивезли заздалегідь. Немає наразі й підтоплень населених пунктів», – повідомив голова Донецької ОВА Вадим Філашкін.
Але «поки» – ще не означає, що залежно від ступеня пошкодження греблі немає ризику часткового підтоплення населених пунктів, розташованих нижче за річкою Вовча. Йдеться, зокрема, про Старі Терни, Улакли, Костянтинопіль, Андріївку, Олексіївку, Богатир, Зелений Кут, Новоукраїнку тощо.
…Очевидно, що в більшості українців одразу ж почала виникати асоціація з Каховською ГЕС, яку російські окупанти підірвали 6 червня 2023 року. Втім, еколог Олег Листопад заспокоює: Курахівська гребля не несе тих загроз і викликів, як це було з Каховською.
«Так, нічого хорошого у цьому немає, але й підстав для паніки немає. Якщо порівняти обсяги водосховищ, то Курахівське значно менше, ніж Каховське», – каже еколог.
Також важливим є те, що росіяни пошкодили саме греблю водосховища, а не дамбу.
«Адже гребля – це споруда, яка йде впоперек річки для підняття рівня води перед нею, з метою створення водосховища. А дамба – побудована вздовж русла річки для відгородження території від витоку води», – пояснив Олег Листопад.
Тим часом військові експерти говорять здебільшого про потенційні проблеми для нашого гарнізону в Кураховому. І пов’язано це не стільки з підривом греблі (хоча з нею також), скільки загалом напруженою ситуацією на цьому напрямку, який у своїх щоденних зведеннях Генштаб називає «найгарячішим».
«Перш за все слід нагадати: Курахівське водосховище – штучна водойма на річці Вовчій, створена спеціально як охолоджувальний басейн Курахівської ТЕС. З початку широкомасштабного вторгнення росіяни постійно обстрілювали і ТЕС, і дамбу водосховища. Зрештою, під час чергового обстрілу 7 липня 2023 року обвалилася покрівля котлотурбінного цеху ТЕС – її довелося зупинити, а важливе енергетичне вціліле обладнання під обстрілами вдалося евакуювати для відновлення об’єктів енергетики в тилу. Ще до кінця літа Курахівська ТЕС припинила своє існування», – розповідає Укрінформу керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук.
Отже, електростанція зникла, але водосховище залишилось.
«З одного боку, після того, як росіяни відтіснили наші війська до Курахівки й східного берега водосховища, воно стало природним продовженням ворожого прориву, розрізаючи нашу оборону на дві частини – північну (в бік Селидового й Покровська) і південну (Успенівську, колишній Вугледарський виступ), ускладнюючи логістику між ними. З іншого боку, водосховище прикриває з півночі оборону Курахового – важливого вузла оборони».
У міру просування противника з півночі в напрямку Селидове – Сонцівка збільшувалася й інтенсивність ударів по дамбі водосховища в районі села Старі Терни.
«Одночасно розвиваючи наступ на півдні, окупанти форсували Сухі Яли й просуваються до Дальнього на південь від Курахового. Чи було ураження шлюзів Тернівської дамби навмисним з метою ускладнити логістику наших сил, чи ні, – ціллю їх було блокувати транспортне сполучення через дамбу, але біди вони накоїли», – констатує Лакійчук.
Він також наголошує на тому, що Курахівське водосховище – це зовсім не Каховське море. І влаштоване воно так, що навіть у випадку руйнації шлюзів «зійде» тільки «корисна» вода, тобто десь третина від загального обсягу.
«Але вже відомо про підйом води в селах нижче по течії Вовчої, місцями на 1-1,2 метра. А це тили наших військ. Зрозуміло, що підтоплення такого масштабу, по-перше, ускладнюють їх (ЗСУ, – ред.) логістику, а, по-друге, це теж не менш важливо, унеможливлюють закріплення західніше Курахового вздовж річки, – додав експерт Центру глобалістики «Стратегія XXI».
Сьогодні передові підрозділи ворожої 20-ї мотострілецької дивізії, очевидно, прорвалися до села Дальнє на південь від Курахового. Отже, оборона Курахового входить у «жорсткий клінч».
«Ворог намагатиметься не тільки взяти Курахове, а й просунутися вздовж обох берегів Вовчої до Андріївки й далі на захід до Зеленого Кута. Втім, тут «палка на два кінці» – підтоплення, яке ворог сам організував, може зіграти з ним злий жарт: наступати по пояс у багнюці також важко, як і тримати оборону в затоплених окопах», – звертає увагу Павло Лакійчук.
З ним погоджується військовий експерт Михайло Жирохов: «Це, як не дивно, може зіграти на плюс, тому що наші військові отримають ще один водний рубіж, по якому можна стримувати ворога. Річка Вовча повноводна, десь 100 метрів має ширину. Зараз вона буде заповнена водою і оборонятися буде простіше».
Звичайно, ми б цього дуже сильно хотіли. Проте військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко закликає не через «рожеві окуляри», а тверезо дивитися на подальший розвиток ситуації.
«Врятувати Курахове від окупантів – складне завдання. А, можливо, й нереалістичне. Загарбники кидають величезну кількість особового складу на цей напрямок. Максимум, що ми можемо тут зробити, – це виснажити ворога. Змусити його витратити якнайбільше ресурсу. Нам це вдається. Жовтень став рекордним за кількістю втрат окупаційних військ», – зауважив Коваленко.
За його словами, буде добре, якщо вдасться максимально виснажити окупаційні війська напередодні основної фази наступу на Покровському напрямку. Потрібно, щоб ворог був обмежений у ресурсі, аби наступ на Покровськ не міг початися до кінця 2024 року чи навіть в першому кварталі 2025 року.
«Вони хочуть вийти по трасі Н15 (Запоріжжя-Донецьк), перерізавши не тільки матеріально-технічне забезпечення наших військ, а й узявши в обмежений формат контролю по логістиці. Поки що я не можу називати це оточенням, але в принципі цього росіяни й прагнуть. Росія хоче продемонструвати новообраному президенту США Дональду Трампу, що в неї нібито є буквально нескінченний ресурс. От ці найближчі 2 місяці до інавгурації Трампа вони будуть намагатися справити на нього «враження» в зоні бойових дій. Вони намагаються змусити Трампа домовлятися на умовах Росії», – вважає Олександр Коваленко.
Про те, що Силам оборони раніше чи пізніше, але доведеться відійти від Курахового кажуть і військові експерти.
Іван Ступак: «Курахове перебуває у великій загрозі. Росіяни наступають, і нашим військовим, так чи інакше, доведеться відступити, щоб уникнути оточення».
Сергій Грабський: «Чи можемо ми втратити Курахове? Так, безумовно. Чи це призведе до катастрофи на фронті? Це призведе до ускладнення оперативної ситуації».
Але говорити про те, що фронт прорваний, що противник просувається невпинно, ми не можемо, тому що противник не здійснює просування темпом щонайменше 25−30 кілометрів на добу, наголошує Грабський. Крім того, він зауважив, що Україна готується до оборони Покровська та перекидає туди нові ресурси.
Мирослав Ліскович. Київ
Перше фото: Курахівське водосховище (wikipedia.org)
