Від моменту удару по Дніпру до сьогодні стало не набагато ясніше, що ж застосували росіяни. «Сьогодні була нова російська ракета. Всі характеристики – швидкість, висота – міжконтинентальної балістичної. Зараз тривають експертизи», – заявив Президент. Путін у своєму позачерговому зверненні назвав цю зброю «балістичною ракетою в без’ядерному гіперзвуковому оснащенні» під назвою «Орешник». Європейські ЗМІ, посилаючись на західних офіційних осіб, масово заперечували, що йшлося про міжконтинентальну ракету, мовляв, просто собі балістична середньої дальності. Але Росія вдарила по Дніпру саме ракетою РС-26 «Рубеж», не зважаючи на заяви Путіна про «Орешник» повідомила сьогодні FT з посиланням на українського військового чиновника. А потім ГУР повідомила, що та балістична ракета – ймовірно зі складу ракетного комплексу «Кедр». Змішались заяви, ракети...
Експерт із питань авіації, провідний науковий співробітник Державного музею авіації України Валерій Романенко виклав свій погляд на цю плутанину і пояснив нам, чому не варто чекати остаточних висновків від експертизи, але й лякатися масованих ударів «Рубежами»-«Орешниками» теж не слід.
- Пане Валерію, то що позавчора впало у Дніпрі – «Рубеж» чи «Орешник»?
Путін сказав – «Орешник». В даному випадку вважаю краще за все класифікувати ракету саме так. «Орешник» чи не «Орешник», але це комплекс середньої дальності, а «Рубеж» все-таки – це міжконтинентальна ракета за своїми параметрами, її дальність 6000 км підпадає під визначення саме ракети великої дальності. А «Орешник» ніяким чином не підпадає. «Кедр» фактично такий самий комплекс з ракетами середньої дальності, і мало чим відрізняється від «Орешника».
Щодо походження «Орешника» від «Рубежа» – цілком можливо. Не виключено використання блоків чи навіть готових другого і третього ступеней «Рубежа» при створенні «Орешника». Також повідомлялося, що росіяни збільшили бойову частину РС-26, і через це значно знизилася дальність. Тобто ця версія РС-26 зі збільшеною бойовою частиною і без першого (розгінного) ступеня і може бути «Орешником». Але не його модифікацією. Бо у разі модифікації комплекс назвали б «Рубеж-М» чи подібним чином з іншою літерою чи цифрами, але зі збереженням назви. Наприклад, модифіковані міжконтинентальні ракети «Тополь» отримали назву «Тополь-М», ЗРК «Бук» – «Бук М1», «Бук М2» тощо. А «Орешник» отримав новий індекс ГРАУ (Головного ракетно-артилерійського управління МО РФ) або УРВ (Управління ракетних військ) – Р-28 (індекс «Рубежа» – РС-26). Тобто це окремі комплекси. Вони можуть випливати один з одного, як більшість російських комплексів (наприклад, комплекс «Ярс» є модифікацією ракетного комплекса «Тополь-М»), але це – новий тип, він отримав новий індекс.
- Ми зараз чекаємо, що технічна експертиза встановить? Що нас цікавить передусім?
Найімовірніше, небагато, бо основна частина ракети впала ще на російській території, а до нас долетіли лише бойова частина з блоками, що розділяються. Ці блоки стандартні, і мало відрізняються від застосованих на «Тополі», «Ярсі» чи навіть на «Булаві». Навряд чи для «Орешника» зробили щось оригінальніше. Але загалом це – типові бойові частини, яких від 4 до 6 штук (більш популярно 6), які встановлюються на такій собі платформочці й мають індивідуальне наведення.
«Рубеж» за останні дні наробив багато паніки в укранському інформпросторі. Що за принципово нова загроза над нами, новий виклик для ППО, в чому специфіка небезпеки?
Перш за все, таких ракет небагато. «Рубеж» була експериментальною системою, яка не пішла в серійне виробництво, у РФ їх одиниці (хоч є дуже багато інших ракет). Я дивився у довіднику The Military Balance 2024, там йдеться про 328 самих тільки мобільних пускових установок для різних «Ярс», «Тополів» та іншого причандалля. А Р-28 чи РС-26 взагалі не згадуються у складі російських стратегічних сил. А це все-таки довідник всесвітнього значення, він ґрунтується не лише на даних зі специфічних медіа, а співпрацює з різними службами. Посилання військових фахівців і оглядачів, як правило, саме на цей довідник.
«Орешник» стоїть на озброєнні лише одного російського полку. Наприклад, вони формували полк Су-57 – починали з 6 літаків, поступово довели кількість машин в полку до 12. Так і з «Орешником» – максимум кілька штук цих пускових установок вони мають, тобто масованих ударів не здатні завдати. А навантажити ракету вибухівкою додатково сенсу нема.
Удари по Україні, звісно, можливі. Але тут ставка на кінетичний удар. Блоки бойової частини важкі, вага одного – близько 200 кг, всього 6 модулів з індивідуальним наведенням. Якщо всі наведуться на один об’єкт – будуть серйозні ураження. Але зазвичай вони розлітаються і точність ураження невисока, плюс-мінус 50 м. У всіх цих ракет, не кажу конкретно про «Орешник», а про стандартний російський модуль, бойові частини, що розділяються – від 50 до 150 м цей показник. Бо вони розраховані як ядерні боєголовки і 150 м для ядерного удару – це ніщо, так, статистична похибка. Тобто точність їх не висока, влучити по одній будівлі за визначенням не вдасться.
Та й вартість однієї ракети «Рубеж» становить понад $50 млн, «Орешника» – трохи менше, але теж десь під 40 мільйонів.
- А чому навантажити вибухівкою сенсу немає?
Ядерні заряди в блоках бойової частині мають невелику вагу, вона вимірюється в десятках кілограмів, і внутрішній об’єм мінімальний. Вибухівки туди поміститься, як на «Шахед» – кілограмів 50. Принципово немає різниці між просто кінетичним ударом, і додатковим невеликим вибухом. Але для розміщення вибухівки доведеться ґрунтовно переробляти ці блоки. Хоча росіян не турбує ціна, може, й перероблять.
Зараз там стоять просто болванки, подібні до встановлених на ракетах Х-55: стандартні, призначені для тренувальних запусків. Помістити фугасну бойову частину можна, але навіщо? Основний ефект – кінетичний удар, на швидкості близько 3 км в секунду така болванка просто як голка пробиває, скажімо, будівлю. А ті 50 кг вибухівки – вантаж «Шахеда» – великої ролі не відіграє.
- А чому вважаєте, що не вийде запустити «Орешник» в серійне виробництво і наклепати багато?
Тому що такі ракети випускаються по кілька штук на рік. На Вікіпедії навіть можна дізнатися, скільки ракет «Ярс» чи «Тополь» виробляється щороку. Все впирається в потужність заводу – Омського чи який саме цим займеться (їх у Росії кілька). Додаткова потужність виробництва нізвідки раптом не візьметься, і не припинять же вони виробляти інші системи.
Як психологічна зброя для «актів залякування», попередження – це працює. Комплекс РС-26 розроблявся, щоб не дати військам західних країн швидко підійти на допомогу, якщо Путін нападе на країни Балтії, Польщу, Румунію. Дальність розрахована на те, щоб стримувати війська НАТО здалеку. І зараз цей удар – теж попереджувальний. Попередження країнам Західної Європи, а для Штатів це не загроза.
- Виходить, нам не так і важливо, що не маємо чим збивати такі ракети, бо удари не будуть частими? Та й не дадуть нам відповідні протиракетні комплекси…
Так, навряд чи дадуть. В США лише 8 таких систем (THAAD) і одна з них розгорнута в Ізраїлі. Навіщо вони Штатам – мало зрозуміло... Ми зверталися до них із проханням дати таку систему і цього року, і минулого, але там одна антиракета коштує 40 млн доларів, самі розумієте… Не можемо вимагати, щоб нам віддали все і якнайбільше.
Тетяна Негода, Київ
Фото з вільного доступу