Щодо ситуації на Куп’янському напрямку
На Куп’янському напрямку, очевидно, командування противника намагається діяти “нелінійно”, прагнучи створити певні складнощі системі оборони ЗСУ не тільки зі сходу та півдня, а й північніше міста, в районі с.Дворічна. Передові підрозділи противника переправились уже південніше селища й по суті створили другий “ротний” плацдарм, по загальному напрямку Масютівка – Западне…
Таке наполегливе бажання противника форсувати р.Оскіл зразу на кількох ділянках (такі собі “Кринки навпаки”), тим більше у не досить сприятливий період року (осінньо-раньозимове бездоріжжя, НЕ замерзлий ще Оскіл) саме у районі с.Дворічна, ймовірно, свідчить про те, що в загальному задумі\плані наступу УВ “Запад” на Куп’янськ, цьому відтинку фронту відводиться достатньо серйозна увага.
Яка саме? Чому саме тут і навіщо?
Спробуємо розглянути нижче.
1. Отже, ймовірною по цьому напрямку (на Дворічну) діє приданий 1-й танковій армії (ТА) противника комплект сил та засобів зі складу його 6-ї загальновійськової армії (ЗВА), яка, в свою чергу, входить до складу УВ “Север” (ЛенВО).
Скоріш за все, українські війська на цьому напрямку мають справу із підрозділами її 69-ї мотострілецької дивізії (мсд). Як мінімум, половину її, очевидно, командування противника свого часу перегрупувало сюди з Вовчанського напрямку (скоріш за все, мова їде про підрозділи 344-го та 350-го мотострілецьких полків\мсп цієї дивізії). Причому зробило воно це саме з метою активізації в районі с.Дворічна.
Цілком можливо, що в якості “передового ешелону” та “передових штурмових груп” при форсуванні р.Оскіл та захоплення плацдармів на її правому березі, в районі с.Дворічна, також використовуються малі піхотні групи одного з 3-х батальйонів, так званого “союза добровольцев донбасса” (скоріш за все – барс-9, він же “орёл”), а також РДГ, сформовані зі складу окремого розвідувально-диверсійного загону “ветер”, 96-ї окремої розвідувальної бригади (орзбр) та 16-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП), загалом приблизно – до зведеного “загону” (батальйону).
У свою чергу, південніше Куп’янська-Вузлового, на відтинку, де противник прорвався до р.Оскіл, між Колісніківкою та Кругляківкою (у смузі наступу його 1-ї танкової армії\ТА, зокрема її 2-ї мсд), росіянам поки не вдається суттєво розширити “ділянку контролю”, принаймні – до с.Глушківка та Загризове. Що певним чином поки гальмує їх загальний наступ на Куп’янськ-Вузловий з півдня, вздовж р.Оскіл. Адже в такій ситуації залишає вразливою їх “кишку”, яку вони простягнули до р.Оскіл.
На даний момент на напрямку головного удару (нгу) 1-ї ТА противника, по дирекції на с.Ківшарівка (з боку с.Піщане (нижн.) та с.Колісніківка, діє саме 2-а мсд та частково 4-а танкова дивізія (тд) 1-ї ТА. Й було би логічно, саме на цих напрямках “нарощувати зусилля” командуванню противника, в першу чергу розширивши свій “коридор” до Осколу. Однак, замість цього, воно намагається обійти с.Дворічна, форсувавши р.Оскіл, взагалі – значно північніше свого нгу…
Постає, цілком закономірне питання, а навіщо воно те робить?
2. Очевидно, що на Куп’янському напрямку, в оперативно-тактичному відношенні, противник переслідує дві основних цілі, а саме:
► прагне повністю ліквідувати північну , “відрізану” частину нашого плацдарму на лівому березі р.Оскіл,
► а також, відповідно, зайняти повністю Куп’янськ-Вузловий та лівобережну частину м.Куп’янськ, а також – СТВОРИТИ УМОВИ для подальшого наступу на основну частину міста Куп’янськ на правому березі р.Оскіл.
Однак, на даний момент, у цьому сенсі, командування УВ “Запад” противника також має дві основні проблеми:
► Очевидну нестачу сил і засобів для подальшого РОЗШИРЕННЯ масштабу наступу (на даний момент, УВ “Запад” й зокрема його 1-а ТА з приданими силами та засобами зі складу УВ “Север”, може наступати там, де воно ВЖЕ наступає. Але, власне для штурму самого м.Куп’янськ, тим більше з очевидною необхідністю форсувати р.Оскіл ЗНАЧНИМИ силами, воно потребуватиме КАРДИНАЛЬНОГО посилення).
► Окрім того, очевидно, що через наявність р.Оскіл у смузі наступу УВ “Запад” на Куп’янському напрямку звична для російського командування “методологія” із “обходом та охватом” має дуже небагато перспектив та шансів бути реалізованою саме у тому вигляді, до якого звикли у російських штабах.
Саме ці дві проблеми й примушують російське командування шукати “нетривіальні підходи” до вирішення “Куп’янської проблеми”.
У цьому контексті спроба “взяти” Дворічну, майже фронтально (по суті, в лобову), шляхом “переправи через Оскіл вище та нижче неї”, тим більше явно незначними силами, в умовах наявності ЗНАЧНИХ складнощів із їх нарощуванням, виглядає, м’яко кажучи дуже й дуже сумнівно.
Якщо так кортить прорватися у Куп’янськ саме “через Дворічну”, то набагато логічнішим та адекватнішим було би з самого початку діяти вздовж ПРАВОГО берега р.Оскіл, від самого кордону, по двох напрямках Одрадне – Колодязне та Строївка – Кам’янка – Красне Перше. Одначе, росіяни вперто лізуть саме “через Оскіл” в районі Дворічна.
3. Як на мене, існує декілька МОЖЛИВИХ причин такої, на перший погляд, неадекватної поведінки російського командування, які, при більш детальному розгляді, роблять ці дії росіян не такими вже й неадекватними.
► Перша думка, яка “приходить у голову”, – ми маємо справу із банальним прагненням відволікти увагу та відтягнути резерви нашого Куп’янського угрупування на другорядну ділянку, напередодні початку наступного етапу (продовження) наступу на сам Куп’янськ у смузі саме 1-ї ТА. Логіка тут зрозуміла – північніше Куп’янська створюється “загрозливий” плацдарм(ми), які примушують українське командування частину своїх сил і засобів зі складу свого Куп’янського угрупування залучати, якщо не до їх ліквідації, то надійного блокування, а в цей час, всі три дивізії 1-ї ТА (2-а мсд, 4-а та 47-а тд) розпочинають масовані та інтенсивні атакуючі\штурмові дії зі сходу, південного сходу та півдня у бік Куп’янська, їх підтримують підрозділи 25-ї омсбр та 11-го АК з боку Синьківки, де вони ВЖЕ мають між нею та Осколом досить “перспективне” вклинення.
► Як варіант, цілком можливо, що тактичні дії “через Оскіл”, в районі Дворічної, є своєрідним прологом того, що я згадав вище – наступу “від кордону” вже ВЗДОВЖ правого берега р.Оскіл, але на цей раз вже силами УВ “Север” (угрупування “Белгород”), зокрема – основними силами 6-ї ЗВА, яке, безумовно, у випадку успіху буде підтриманне активними ОДНОЧАСНИМИ діями противника (1-ї ТА) “з фронтального боку”.
► Й третій, менш імовірний, як на мене, варіант – вони дійсно, прагнуть “взяти Дворічну” та обійти Куп’янськ з півночі, прориваючись на Лозову Першу та в район Велика та Мала Шапківки – Кіндрашівка – Тищенківка й таким чином заблокувати дорогу Великий Бурлук – Куп’янськ.
Але, в такому разі, ми би вже бачили “якісь приготування чи спроби” противника форсувати Оскіл не тільки північніше Куп’янська, а й південніше нього (наприклад, по напрямку на Сенькове чи Пристін), що було би цілком логічним й у “межах основних принципів військового мистецтва”, які нині сповідують у болотяному ге-ша та всіх інших, менших ша.
За великим рахунком, у дійсності це може бути будь-яка з цих трьох “версій”, або навіть їх компіляція чи комбінація. Як “за”, так і “проти” кожної з них – існує чимало факторів… розглядати їх саме з цієї точки зору – ніякого “фіЦбуку” не вистачить.
Тому, я написав їх по мірі зменшення ймовірності, де перша, як на мене, найбільш вірогідна, а третя – найменш.
4. Хоч як би там було, але від реалій на Куп’янському напрямку нікуди не дітися.
На даний момент основний обсяг російського “стратегічного резерву” їде у два місця – у “курскую волость” та у “південно-східний кут” (Покровський, Курахівський та Времіївський напрямки)…
У таких умовах командування УВ “Запад” все одно може ПРОБУВАТИ штурмувати Куп’янськ, що воно й так уже робить, але, переважно власними силами, причому не такими вже й великими.
Звісно, що в такому разі, шанси на кінцевий успіх штурму – значно менші, ніж це було б в умовах суттєвого нарощування обсягів сил й засобів як всього УВ “Запад”, так і 1-ї ТА, яка діє на Куп’янському напрямку, зокрема.
А для цього, принаймні, потрібні дві речі:
► ЧАС.
► Й, власне, самі ці “стратегічні резерви”, які ще, очевидно, після літньо-осінньої кампанії 2024-го року російському командуванню доведеться ще поповнювати..
Для розуміння.
Авдіївка (цілком співставне з Куп’янськом місто) та прилеглі території протягом 4-х місяців штурмувало 2 (ДВА) угрупування військ противника (“Центр” та “Юг”), які “на піку” своєї потужності разом нараховували до 110-112 тисяч в\сл.
Тут діяли зразу 3 (ТРИ) загальновійськових армії (2-а, 8-а та 41-а ЗВА), окрема танкова дивізія (90-а тд) + армійський корпус (1-й АК)…
Ну й порівняйте це з тим, що зараз наступає на Куп’янськ. Очевидно, що 37 тисяч, це – не 110, і навітьне 100 тисяч…
Якби у противника не було певних питань у “курской волости”, цілком можливо, що це не становило би для нього особливої проблеми (можна було би підкидати ОДНОЧАСНО як під Куп’янськ, так і під Покровськ та Курахове).
Тому, як на мене, на Куп’янському напрямку, командування противника зараз може “изгаляться”, як схоче – форсувати Оскіл “туди-сюди”, засилати штурмові бронегрупи на сам Куп’янськ і т.д. Але вирішальним фактором для цього напрямку, на даний момент, все ж-таки там є, більшою мірою, стан та рівень боєздатності саме українських військ, а не тих, хто зараз на них наступає…
А ось із цим, скажімо так, “існують проблеми”.
Але то – тема окремої розмови…
Костянтин Машовець, координатор групи «Інформспротив»
реклама