Ворог призупинився: огляд ситуації на Покровському й Курахівському напрямках
У минулому огляді ми розглянули перспективи гіпотетичного наступу противника на Запорізькому (Оріхівському) напрямку.
А сьогодні повертаємось до Курахівського та частково Покровського напрямків, аби спробувати зрозуміти, як саме МОЖЕ найближчим часом діяти противник на цих напрямках.
1. Отже, на Покровському напрямку, очевидно, після того, як підрозділи 2-ї ЗВА противника (її 27-ї мотострілецької дивізії\мсд, у вигляді 433-го мсп) та 90-ї танкової дивізії (тд), у вигляді передових підрозділів 228-го мсп цього з’єднання, вийшли південніше м.Покровськ на рубіж Новотроїцьке – Шевченко – Новий Труд – Даченське, командування противника “озаботилось” його утриманням. Цілком ймовірно, за підтримки окремих підрозділів 15-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр). Й була на те причина. Адже ЗСУ контратакували по напрямку Піщане – Шевченкове та Звірове – Шевченко (з метою якщо не пробитися у саме село Шевченко, то, принаймні, наблизитись до нього максимально) і в реальності – таки зуміли дещо потіснити передові підрозділи противника по цих напрямках.
Звісно, розмір і обсяг досягнутого українськими підрозділами противнику не загрожував значними неприємностями, навіть, на тактичному рівні. Однак, очевидно, було, що ця “ескапада” українських військ не дуже сподобалась місцевому командуванню противника.
Воно й зрозуміло. Якщо ЗСУ зуміли б відбити с.Шевченко й трохи просунутися у південному напрямку до р.Солона, прикрившись з лівого флангу залізницею, бодай до “хутора” Новопустинка, ситуація на всьому цьому “кліну” противника, який він створив південніше м.Покровськ, різко помінялася б. Причому, далеко не на його користь, особливо для тих підрозділів його 90-ї тд, які “залізли” до Новотроїцького и зараз ведуть вперті бої за Новооленівку.
Думаю саме цим і було продиктоване рішення російського командування ввести у бій на ділянках 433-го та 228-го мсп додатково підрозділи 15-ї омсбр. Ну, в цьому випадку, в оперативності та своєчасності реагування командуванню противника не відмовиш…
Наскільки я розумію, на даний момент противник на напрямку Шевченко – Піщане зумів “стабілізувати” ситуацію й його передові підрозділи навіть просунулись на чергові “пів-посадки” західніше с.Піщане…
Через це, на даний момент, головні сили 90-ї тд противника вперто намагаються розширити це вклинення південніше Покровська, в першу чергу – далі, у південному напрямку, у бік Українки та Новооленівки…
Загалом, на формальному “напрямку головного удару” (нгу), це загальна дирекція Новогродівка – Покровськ, зараз діють головні сили всієї 2-ї ЗВА противника, а також приданих їй частин та з’єднань, зокрема:
► основна частина 27-ї мсд;
► 15-а та 30-а омсбр;
► 137-а омсбр 41-ї ЗВА;
► 61-а обр МП (?)
Поки, у цей “зародок” південного фасу “великого охоплення” м.Покровськ, командування 2-ї ЗВА спрямувало лише ряд підрозділів 15-ї омсбр, очевидно вважаючи, що цього буде достатньо, щоб “забезпечити” стик із 90-ю тд, продовжуючи утримувати більшу частину своїх військ на “лобовому” (фронтальному) напрямку, або взагалі, східніше міста.
Як на мене, це, хоча й опосередковано, але МОЖЕ свідчити про те, що противник все ж таки готує активізацію й у смузі сусідньої 41-ї ЗВА. Але на цей раз, вже для охоплення м.Покровськ з півночі та північного сходу (напрямки на Мирноград та Новоекономічне).
Таким чином, якщо оцінювати ЗАГАЛЬНІ перспективи, щодо штурму (наступу) противника на увесь район оборони ЗСУ в місті Покровськ та навколо нього, то, зважаючи на необхідність формування противником принаймні 2 (ДВОХ) потужних флангових тактичних угрупувань для цього, варто відзначити декілька особливостей, стосовно поточної ситуації.
► Щільність оперативної побудови 41-ї ЗВА (включно із наявністю визначеного комплекту військ) противника на даний момент забезпечує оперативне розгортання лише одного такого угрупування – північного.
► Але сусідня, 2-а ЗВА противника на даний момент, на відміну від 41-ї ЗВА противника, вимушена вести АКТИВНІ бойові дії на більш розтягнутій по фронту смузі (вона одночасно намагається “підповзти” максимально близько до міста з півдня з рубежу Новотроїцьке – Даченське, забезпечити сталість цього південного вклинення, й ще частиною сил намагається наступати у бік Покровська зі сходу, атакуючи, час від часу, в районі Миколаївки та Лисівки).
Тобто, для того, аби сформувати південне ударне угрупування для штурму Покровська, очевидно, командуванню 2-ї ЗВА противника доведеться – або “якось перегрупуватися”, або переглянути почерговість виконання поставлених перед нею завдань.
Той факт, що в тилах саме 2-ї ЗВА вештається одна з бригад 41-ї ЗВА (137-а омсбр), а в самій 41-ї ЗВА закінчується формування 74-ї мсд, у сенсі вищесказаного, наштовхує на певні думки та висновки.
2. Тепер про Курахівський напрямок.
Тут, 90-а танкова дивізія (тд) противника, очевидно, після захоплення Сонцівки та Зорі трохи “забуксувала”, її 428-й мотострілецький полк, 6-й та 80-й танкові полки (тп), ймовірно, підтриманні 87-м стрілецьким полком (для забезпечення щільності штурмової “піхотної маси”), поки що не мають суттєвого просування на ключових тактичних напрямках Сонцівка – Шевченко (нижн.) та Зоря – Слов’янка…
Іншими словами, поки що не можуть забезпечити скоординовані дії по оточенню наших військ, які обороняються в районі с.Курахове та південніше і східніше нього, з півночі.
Я вже писав, що, очевидно, 90-а тд дивізія противника ВЖЕ “запізнюється” із синхронним проривом на головну комунікацію ЗСУ в цьому районі (дорога Донецьк – Запоріжжя).
Зважаючи на той факт, що, цілком імовірно, це з’єднання понесло у попередніх боях важкі втрати, нічого дивного в тому, що воно, на даний момент, не може забезпечити “кінцеву зачистку” району північніше Курахівського водосховища – немає.
Причому, очевидно, що це відбувається, навіть в умовах того, що 90-й тд суттєво допомагає частина сил 5-ї омсбр противника зі складу його 51-ї ЗВА, яка діє безпосередньо вздовж північного берега Курахівського водосховища й намагається просуватись по напрямку Старі Терни – Шевченко (нижн.).
Окрім цього, ймовірно, на “пробивних” спроможностях 90-ї тд противника негативно відбиваються ще два нюанси:
► Значна частина сил 90-ї тд (її 239-й тп й якась частина 428-го мсп) зараз “відволіклася” на напрямок Пушкине – Українка, у бік Ясеневого (це, очевидно, обумовлюється необхідність забезпечити стійкість вклинення російських військ південніше Покровська).
► Втрати очевидно призвели до того, що мотострілецькі полки дивізії (основні носії “штурмовой пехоты”), скажімо так, потребують доукомплектування. Той факт, що у смугу дивізії пригнали цілий стрілецький полк (а є інфа, що й цілих два), очевидно, у цьому сенсі, не є випадковим.
Південніше та східніше с.Курахове, схоже, у росіян із наступом також складається не зовсім так, як їм хочеться, зокрема:
► В самому Кураховому, очевидно, передові підрозділи 110-ї омсбр противника (51-а ЗВА), а також частини сил 150-ї мсд (зі складу 8-ї ЗВА, УВ “Юг”) “вперлися” у територію Курахівської ТЕС, яка сама по собі є достатньо потужним вузлом оборони, й не мають просування.
► У свою чергу, південніше, полки 20-ї мсд (8-ї ЗВА) – 255-й, 33-й та 242-й мсп, за підтримки окремих підрозділів 39-ї омсбр (зі складу 68-го АК), очевидно, намагаються “звернути” усю оборону ЗСУ по р.Сухі Яли, перед фронтом наступаючих з півдня з’єднань УВ “Восток”, діючи з рубежу Дальнє – Успенівка у західному напрямку. Але поки у них виходить лише витіснення. Та й то, протягом крайніх 3-х діб – безрезультатне…
► На південному, найбільш загрозливому флангу (фасі) залишків Курахівського виступу, відбулись певні зміни, які носять, я би сказав “двозначний” характер, зокрема:
1) Очевидно, ЗСУ вдалося трохи відсунути передові підрозділи противника по найбільш загрозливому для Курахівського виступу напрямку Зеленівка – Улакли, однак противник продовжує утримувати с.Зеленівка й відповідно – загрожує перерізати трасу Донецьк – Запоріжжя в районі с.Уликлив у подальшому.
2) До того ж, на відтинку між Константинопольским та Зеленівкою, ЗСУ майже повністю відійшли з південного берегу р.Сухі Яли й продовжують утримувати лише невеликий “клаптик” на ньому в районі с.Янтарне (ймовірно, там є якась можливість забезпечувати переправу через річку). Відповідно, противник повністю зайняв селища Зеленівка, Сухі Яли, Костянтинопольске, Успенівка.
Також, варто відзначити, що командування противника, ймовірно, активним (наступальним) діям саме на південному фланзі надає пріоритет у своєму загальному плані дій щодо всього Курахівського виступу (це закономірно, бо має тут найбільш значні результати).
Зокрема, я вже писав, що для нарощування зусиль по цьому напрямку (мається на увазі саме смуга 29-ї та 8-ї ЗВА противника), його командування, окрім 36-ї омсбр (29-ї ЗВА) ВЖЕ ввело у бій частину сил 114-ї омсбр, перегрупованої сюди з Покровського напрямку.
Але можливості противника у цьому сенсі явно цим не вичерпуються. Скоріш за все, по напрямкам Зеленівка – Улакли та Ясна Поляна – Розлив противник може ДОДАТКОВО ввести у бій головні сили 39-ї омсбр, а також частину сил 57-й омсбр (зі складу 5-ї ЗВА УВ “Восток”), яка, очевидно, знаходиться(лась) до цього – у резерві командування цього угрупування.
Таким чином, якщо узагальнити, то стає зрозуміло, що на даний момент на Курахівському напрямку основні події розгортаються саме на флангах цього виступу…
У цьому сенсі важливі два питання:
● чи зможуть ЗСУ утримати оборону по р.Сухі Яли (а також по напрямку Розлив – Багатир);
● й чи зможе 90-а тд противника “перезапуститись” на північному фланзі виступу.
Більше того, складається таке враження, що й боротьба за саме Курахове – ще далеко не закінчена. Принаймні, територія Курахівської ТЕС, у сенсі використання її з метою оборони – достатньо зручна (звісно, до певного рівня).
Костянтин Машовець, координатор групи «Інформаційний спротив»
реклама