Нещодавно Збройні сили України провели на фронті першу абсолютно роботизовану операцію. Десятки дронів – наземних і повітряних, розвідників і камікадзе – виконали спільне завдання: підірвали укриття та перешкоди, викликали на себе вогонь, розвідали обстановку і самі вразили противника, розповідав у ефірі телеканалу «Еспресо» представник служби зв'язків із громадськістю 13-ї бригади оперативного призначення НГУ «Хартія» Володимир Дегтярьов. «Роботу десятків комплексів забезпечували сотня або навіть більше людей на другій лінії. Це оператори, екіпажі, групи прикриття, логістичні групи», – зазначив Дегтярьов. Так силами роботів вдалося створити умови для просування людей.
Про те, як багато функцій вже покладено на літаючі дрони, нещодавно в інтерв’ю Укрінформу розповідав командир ОПУБАС «Птахи Мадяра» Роберт Бровді. А от про застосування наземних апаратів чуємо менше. Насправді ж інженерні, логістичні та ударні наземні дрони працюють на лінії зіткнення все частіше. «Кількість виробників наземних роботів перевищує сотню, і вона постійно зростає. Насиченість роботів на полі бою також зросла в геометричній прогресії – у соціальних мережах щодня можна знайти нові відео, як працюють роботи на лінії бойового зіткнення», – говорив ще в жовтні «Фокусу» розробник наземних комплексів Ratel Тарас Остапчук.
За 10 місяців 2024 року Агенція оборонних закупівель уклала 16 контрактів на закупівлю наземних безекіпажних апаратів різного призначення на суму майже 300 мільйонів гривень, повідомляло МО. І міністерство продовжує введення в експлуатацію все нових наземних роботизованих комплексів (НРК). Наприклад, у листопаді кодифікацію пройшли ще 4 комплекси («Танчик», «Тарган 2К», «Тарган 200» і «Буревій»).
Чому роботи могли б принести ще більше користі на війні і що гальмує розвиток їх застосування розповів військовий фахівець із систем РЕБ та зв'язку, голова «Центру радіотехнологій» Сергій Бескрестнов, позивний Флеш.
ХОРОШИХ ДРОНІВ БАГАТО, А ДЕРЖБЮДЖЕТ ОДИН
- Пане Сергію, як оцінюєте подію – першу повністю роботизовану операцію «Хартії»? Наскільки це прорив?
- Насправді нічого технологічно особливого в тому, що показала «Хартія», наразі немає, це просто прецедент, в якому вони задіяли багато різних роботів, з яких більша частина, наскільки розумію – БПЛА, а наземних було менше. Я передбачав ще пів року тому, що з моменту, коли в росіян з’явиться досить дронів, щоб атакувати не тільки техніку, а й людей, люди будуть змушені більше ховатися в укриттях, а їх місце займуть наземні дрони. Саме такого прориву не відбулося, точніше, його не сталося в ті терміни і в тих масштабах, які я прогнозував, і на це є певні причини.
Це досить дорогі вироби, а в нас не безкінечні бюджети (Наприклад, за даними Defence express, один дрон-кулементник або мінувальник моделі «Махно» коштує 12 тис. доларів, виробництво фінансується винятково донатами. – Ред.) Виробників наземних роботизовних платформ в Україні понад 50, з них відповідають вимогам НАТО – близько 20. Але розвивається галузь стримано.
По-перше, ці їхні вироби дорогі порівняно з FPV. Інша складність у тому, що держава може закуповувати лише те, що пройшло кодифікацію в МО, сертифікацію безпосередньо у військових. Лише тоді на виробництво можуть витрачати державні кошти. А таких моделей не так багато, мабуть, з десяток, з них кілька – дійсно хороших, перевірених і задіяних у ЗСУ. Бригади можуть, наприклад, за власні кошти або за рахунок субвенцій купувати напряму роботів у виробників, але ціна надто висока. На додачу військові наразі не зовсім розуміють, як оптимально використовувати ці платформи. І коли виникає питання, що краще – придбати наземних роботів або ж БПЛА, вони міркують так: ну, Mavic та FPV ми знаємо, вміємо з ними працювати. А з платформами проблема: потрібно щоб хтось навчився ними ефективно користуватися… Тож зрозуміло, що запит від військових в першу чергу йде на літаючі дрони, а роботизовані платформи – на другому місці. Закуповують спочатку те, на що є попит, бо бюджет державний не безмежний.
- Виходить, наземні дрони просто не мали досі шансу повноцінно показати себе.
- В ідеалі роботи мали б розв’язувати цілий спектр завдань. Взимку, щоправда, дещо складніше – багнюка, сніг, сльота, ями, баюри. Це ж не танки, а невеликі такі платформи. Влітку їм більше простору для застосування, а спектр задач для них досить великий. На них можна ставити кулемети, вони здатні мінувати, розміновувати, самі бути бомбами, евакуювати поранених. Але найперше пріоритетне завдання (і я його бачу як найпростіше) – це логістика. Доставка боєприпасів, продуктів у ті точки, тим підрозділам, які під постійним вогнем, щоб мінімізувати людські жертви. І наступна партія наземних роботів, яка буде закуповуватися державою, призначатиметься для логістики, в першу чергу. Бо, наприклад, платформа з кулеметом – це не для будь-якої ситуації, тільки на певні ділянки.
Роботи також можуть нести РЕБ. Це продемонстрували, пояснили, як працює, всі сказали – класно, і на тому справа заглохла. А це насправді ефективне рішення, просто треба вміти застосовувати правильно.
Тобто є нюанси, які гальмують розвиток цього сегмента. Але я вважаю, що за ним майбутнє. І виробників в Україні досить багато. Та щоб утримати команду довгий час, потрібні замовлення, інакше вона просто розійдеться. У нас дуже багато команд, які презентували Мінцифрі свої розробки, пройшли полігонні випробування, але так і не отримали замовлення, фінансування. Тож наразі є буквально кілька виробників, що мають замовлення для фронту…
НАЗЕМНИЙ РОБОТ: І СТРІЛЯЄ, І ВИВОЗИТЬ
- Чула таку думку: безпілотні системи не ідеальні, але вони потенційно здатні змінити хід війни. Що думаєте про це?
- Вони не ідеальні для бойових дій з кількох причин. По-перше, повинні мати достатній ресурс експлуатації. Та не завжди тестуваннями на полігонах можна довести надійність використання пристрою, іноді для цього його потрібно тижнями експлуатувати. По-друге, ці системи можна вразити з неба FPV-дронами, артилерією так само, як і людину. І керуються вони тим же способом, що й літаючі – по радіо, тому їх теж можна придушити РЕБом. Зробити це дещо складніше, але реально, вони вразливі, отже, не ідеальні й можуть бути застосовані не в будь-яких обставинах. Такий робот не проїде по полю, переораному артилерією. Не пробереться, коли багато снігу, дуже глибока багнюка, калюжі. Але є місця, де він спокійно зможе гасати. Наприклад, по трасах у Курській області, як показують наші хлопці (Йдеться про комплексну атаку підрозділу UA_REG ССО із застосуванням наземного бойового дрона «Лють» у вересні на Курщині. – Ред.) Там робот по асфальтованій дорозі виїжджає назустріч ворогу, атакує блокпост кулеметом. А серед розбомблених вулиць міста – вже ні, так не виходить.
- Але росіяни дуже швидко переймають наші ідеї і навіть якщо ми колись досягнемо масовості виробництва, паритет настане швидко. А звідки ж тоді зміна ходу війни?
- Я думаю (це суто моя оцінка), зараз ворог виробляє, мабуть, вже більше цих платформ, ніж ми. Бачив на їхніх каналах сюжети, де Шойгу, Путін особисто відвідували заводи. Вони теж розуміють, що це майбутнє, тож тут про паритет не йдеться. В цих технологіях немає ж нічого надскладного. Тому у нас одразу й з’явилася сотня виробників таких наземних платформ. Але щоб вони широко застосовувалися, ще треба добитися, щоб пристрої були витривалі та швидко ремонтувалися. А так, сегмент, без сумніву, перспективний.
Взяти хоча б наш невдалий контрнаступ у 2023-му, коли наші хлопці буквально йшли через мінні поля. Навіщо? Якщо туди можна відправити роботів, які зроблять прохід.
- Мабуть, це зараз, а на той час такого варіанта не було?
- Так, не було. І зараз ми в обороні, але не зрозуміло, як далі піде. Зараз, наприклад, ми освоїли логістику за допомогою дронів. Дуже багато бойових ділянок, куди хлопці доставляють продукти, воду, скидаючи їх з FPV, мавіків, бомберів. Бійці в Кринках таким шляхом годувалися пів року. Але не все скинеш з дронів, наприклад, боєприпаси – ящики з гранатами, патрони. А наземний робот це все перевезе. Потужний робот на гусеницях вночі це легко зробить. А щоб канал керування був стабільним, виробники вже зараз думають про дрони, які будуть керуватися через оптоволокно, як і літаючі.
- Також багато розмов про застосування штучного інтелекту в дронах. Немає ідей, як використати його в наземних платформах?
- Ні. ШІ в БПЛА – це, перш за все, використання для розпізнавання цілей і прийняття рішень для завдання ударів. В наземних роботах це може бути хіба що, скажімо так, модель для прокладання маршрутів або якісь роєві рішення, коли роботи виконують спільні завдання. Але є інша суттєва проблема. Дрони літають високо, є пряма видимість на далеких відстанях, щоб керувати ними. А радіозв’язок з наземним роботом обмежений буквально 5-ма кілометрами. Хочемо використовувати їх із більшої відстані – мусимо піднімати ретранслятор у повітря. Ми робимо вже це на дронах, які підсилюють сигнали і передають далі. Бо інакше робот заїде за перший же пагорб і зв’язок із ним зникне. І це теж обмежує зону застосування. Так, можна піднімати ретранслятори, але це зайва ланка управління, і що буде, якщо його зіб’ють або придушать РЕБ у найважливіший момент?
Є ще технології Mesh – це коли роботи можуть один для одного бути ретрансляторами. Вишикувавшись у ланцюг, вони створюють довгу мережу радіозв’язку. Рішення є, рішень багато дуже різних. Головне, щоб наша піхота розуміла де, коли й навіщо потрібні ці рішення.
«ПОВСТАННЯ МАШИН» ВІДКЛАДАЄТЬСЯ
- Щодо піхоти. Роботи ж її не замінять? В операції «Хартії» вони виконали завдання розвідки, можливо, розмінували щось чи замінували, створили умови для просування особового складу. Але ж потім все одно потрібні живі люди, які займуть позицію і триматимуть її.
- Якщо ми завдяки роботу збережемо життя хоча б одній людині, він уже не дарма працював. Якось був на нараді в одного дуже шанованого мною командувача, і йшлося про рішення, яке його підлеглий вважав надто дорогим. І тоді той генерал сказав: навіть якщо ми відкинемо моральну частину питання чого варте життя людини для його родини, дітей і будемо дивитися лише на голі цифри, то втрата одного бійця для держави коштує 15 млн грн. Тож будь-який пристрій, що коштує менше і забезпечує збереження його життя, економічно виправданий. Як казав Залужний – це проста математика. Можемо витрачати будь-які суми на технології, що рятують життя.
Все впирається тільки в бюджет. Були б гроші – купили б багато роботів і активно застосовували їх скрізь, але є пріоритет. Міноборони закуповує те, що просить армія. І якщо вивчаються потреби бригад, і питають, вам потрібен такий робот чи, наприклад, 100 FPV за ті ж гроші, то будь-яка бригада обере 100 FPV. Бо з ними вміють працювати, з ними тримають позиції. Робот – це класно, але потрібні дрони. А якщо запропонувати їм і те, й інше, то справа зрушиться.
- Я, швидше, мала на увазі, що абсолютно без участі людей воювати поки не вийде, хоч операцію й характеризували як абсолютно роботизовану. Але це ж ще не сюжет «Термінатора», машини самі не орієнтуються...
Більше того, в Сеулі відбувся саміт, де 60 країн включно зі США підписали угоду щодо відповідального використання ШІ у військових цілях (30 країн, зокрема, Китай, відмовилися її підписувати, – ред.) І серед іншого, на заході була доповідь про те, що в Україні БПЛА скоро самі визначатимуть цілі і будуть атакувати. І цей, так би мовити, міжнародний консорціум категорично проти того, щоб довіряти штучному інтелекту ухвалювати такі рішення, бо можливі помилки, через які буде гинути цивільне населення.
Угода стосувалася двох напрямків: штучний інтелект не повинен ухвалювати рішення щодо застосування зброї масового ураження (запуск ядерних ракет тощо) і щодо вибору та знищення цілей. ШІ може допомагати, рекомендувати, але останнє рішення має лишатися за нами, ось така позиція.
Але можливі роєві рішення, про які згадував раніше – досить модний такий термін. Це коли, скажімо, 15 роботів їдуть, наступають на позиції і весь час обмінюються між собою інформацією, разом «думають». А якщо якийсь робот натрапив на міну і був знищений, то в цей момент інші роботи розуміють, що туди їхати не треба, і роблять обхідний маневр. Вони можуть, наприклад, самі ділити територію на сектори, які будуть обстежувати. Так працює штучний інтелект, це типове його застосування в ройовому рішенні, щоб виконувати задачі групою роботів за певним алгоритмом чи без нього. Це допускається. От тільки цих роботів треба мати багато.
Тетяна Негода, Київ
Фото надані співрозмовником