Марк Елліс, виконавчий директор Міжнародної асоціації адвокатів (IBA)
Амбітний план створити трибунал постане перед викликами, якщо в переговорах примирення переважить відповідальність
09.01.2025 10:30
Марк Елліс, виконавчий директор Міжнародної асоціації адвокатів (IBA)
Амбітний план створити трибунал постане перед викликами, якщо в переговорах примирення переважить відповідальність
09.01.2025 10:30

Серія інтерв'ю Укрінформу з провідними експертами у сфері міжнародного права публікується за підтримки неурядової організації eyeWitness to Atrocities (Великобританія). Створена у 2015 році після багаторічних досліджень у галузі права та технологій, eyeWitness надає безкоштовний додаток контрольованої зйомки для людей, які документують воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид та інші серйозні порушення прав людини.

eyeWitness прагне поєднати зусилля таких людей із дією механізмів притягнення до міжнародної відповідальності, надаючи відзняті матеріали Міжнародному кримінальному суду та іншим механізмам ООН.

З початку повномасштабного вторгнення користувачі в Україні зробили понад 53 000 фото, відео та аудіофайлів за допомогою додатку eyeWitness.

eyeWitness to Atrocities заснована як ініціатива Міжнародної асоціації адвокатів (IBA), яка об`єднує понад 190 асоціацій адвокатів та правничих товариств в 170 країнах світу.

Перше інтерв’ю – з Марком Еллісом, виконавчим директором IBA, присвячене питанням міжнародної відповідальності за військову агресію Росії  та можливостям цифрових технологій для збирання доказів під час війни.

Фото: Руслан Канюка

Нині Марк Елліс очолює програму допомоги IBA Україні.

Один із найбільш авторитетних експертів з міжнародного кримінального права. Працював юридичним радником Незалежної міжнародної комісії з питань Косово, очолював консультативну групу Міжнародного кримінального трибуналу щодо колишньої Югославії (МТКЮ). Під час створення Іракського трибуналу започаткував програму навчання для суддів і прокурорів Трибуналу за підтримки Міністерства закордонних справ Великої Британії.

Ініціював створення додатку EyeWitness to Atrocities.

Елліс був одним із засновників Стокгольмської премії з прав людини і є членом Комітету з присудження премії Магнітського.

В Росії внесений до санкційного списку.

Пане Елліс, ми б хотіли розпочати цю розмову із високого запиту українців на справедливість у війні з Росією. Опитування Фонду Карнегі за міжнародний мир і соціологічної групи «Рейтинг» показали, що розслідування російських військових злочинів є більш пріоритетним для українців, ніж виплати Росією репарацій.  Ордер Міжнародного кримінального суду на арешт Путіна дає українцям вагомий привід наполягати на міжнародній відповідальності російського президента.

Аналітики британського Chatham House прогнозують, що такі суспільні настрої будуть домінуючою рисою української політики в найближчі роки. Більше того, ця колективна лють ускладнить будь-які спроби розв’язати війну, за винятком поразки Росії та притягнення її політичних і військових лідерів до відповідальності за їхні злочини.

Як ви вважаєте, чи є ризик, що українці будуть розчаровані міжнародними механізмами правосуддя, які вимагають багато часу навіть для перших результатів, не кажучи вже про остаточні рішення судів?

Завжди є значний ризик розчарування. Українці мають високі очікування від системи міжнародної правової відповідальності, і ці очікування підкріплені колективним бажанням справедливості та розкриття злочинів. 

Втім, такі інституції, як Міжнародний кримінальний суд чи ООН можуть розглядати справи роками чи навіть десятиліттями. До прикладу, Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії (МТКЮ) тривав понад двадцять років. Затримки часто виникають через складність процедур, політичні переговори чи збір доказів, які мають чітко відповідати міжнародно-правовим стандартам.

Глибоку зневіру може викликати конкуренція політичних інтересів міжнародних гравців, які можуть віддати перевагу ширшій геополітичній стабільності перед негайним настанням справедливості для України. Це може призвести до відчуття, ніби жертви українців знецінені або й знехтувані глобальними центрами впливу.

Після ракетної атаки на Харків. Фото: Ігор Захаренко

Втім, важливо пам’ятати, що тяжкі злочини, вчинені в Україні (країною-агресором – ред.), не мають строку давності. Ті, хто скоює ці злочини, довічно нестимуть відповідальність, їхні дії не залишаться безкарними.

Враховуючи ці соціальні тенденції та колективні травми, чи реалістично очікувати, що українці шукатимуть справедливості та активніше залучатимуться до збору доказів і свідчень у суді, принаймні, якщо їм нададуть необхідну підготовку чи юридичну допомогу?

Навіть за кращих обставин розгляд воєнних злочинів в національних судах надзвичайно складний. Робити це під час триваючого конфлікту може бути майже неможливо. Невизначеність і хаос війни значно ускладнює і без того тяжкі обставини.

Безпеку суддів, прокурорів і обвинувачених складно гарантувати. Ресурси обмежені. Зрідка можна говорити про відповідність міжнародним стандартам неупередженості та незалежності правосуддя. Захист свідків і жертв є ще більш серйозним викликом.

Міжнародна кризова група звітує про перешкоди для збору свідчень в Україні, оскільки «багато потерпілих уникають розповідей про свої випадки і не довіряють правоохоронним органам через брак допомоги жертвам і недостатній захист свідків».

Найбільше ідеться про жінок, які постраждали від сексуального насильства і мають жити далі, стигматизовані цим злочином.

Втім, варто відзначити, що Україна робить «на відмінно» роботу із проведення розслідувань. Я особисто залучений до цих зусиль, і на власні очі бачу, які процеси відбуваються.

Підписання меморандуму між Міжфракційним депутатським об’єднанням Верховної Ради України "Трибунал для російських агресорів", Всеукраїнською громадською організацією "Асоціація правників України" та Міжнародною асоціацією юристів щодо притягнення до відповідальності керівництва рф за скоєні воєнні злочини в Ukraine Media Center - Ukrinform, Київ, 28 серпня 2023 року.  Фото: Укрінформ

Українці уже продемонстрували серйозну здатність проводити розслідування воєнних злочинів відповідно до міжнародних стандартів справедливості та неупередженості. Ми також бачимо стійкість та активну участь у документуванні війни, коли смартфони і додатки часто використовують для фіксації тяжких злочинів.

eyeWitness to Atrocities, створений як ініціатива IBA, відіграє критично важливу роль у документуванні воєнних злочинів. Навчання та юридична підтримка будуть базово необхідними, або громадяни могли брати участь у зборі доказів та свідчити в суді.  Потрібні освітні програми із судових процесів, збирання цифрових доказів, протоколювання судових засідань.

Крім того, мережева психологічна підтримка може допомогти жертвам та свідкам розповідати більше про пережите. 

Українське суспільство з надзвичайною мотивованістю шукає справдливості. Належна інституційна підтримка може значно підсилити ці зусилля. 

Конференція “United for Justice” у Львові. Фото: Офіс Генерального прокурора

Створення нового міжнародного трибуналу щодо злочину агресії є одним із пріоритетних напрямків дипломатичних зусиль України з 2022 року. Кілька резолюцій Європарламенту і Ради Європи містять підтримку цієї ідеї.

Як ви думаєте, чи може мирний процес на цьому етапі змінити або взагалі привести до відмови від цього наміру під тиском партнерів, особливо Глобального Півдня, або внаслідок президентських виборів у США?

Амбітний план заснувати міжнародний трибунал може стикнутися з викликами,  особливо якщо в ході мирного процесу  примирення буде більшим пріоритетом, ніж відповідальність за злочини. Країни Глобального Півдня часто роблять акцент на дипломатії і можуть чинити опір ініціативам, що сприймаються як західно-центричні, включаючи трибунал для переслідування керівництва Росії. 

Аналогічно, президентство Трампа матиме схожий вплив на американську підтримку цих ініціатив.

Створення трибуналу, ймовірно, буде залежати від умов мирної угоди. Якщо в переговорах будуть активно задіяні  глобальні центри впливу, які прагнуть  стабільності, то заходи для досягнення відповідальності можуть бути відсунуті на другий план, аби уникнути зриву переговорів.

І навпаки, якщо Україна збереже значні важелі впливу (наприклад, надалі отримуватиме військову та фінансову допомогу Заходу), трибунал може стати елементом післявоєнного правосуддя, який взагалі не підлягає обговоренню.

Наскільки зараз реально можливий сценарій втрати цієї ініціативи України?

Трибунал залишається пріоритетом для України та її європейських союзників. Європейський парламент, Рада Європи та інші інституції уже заклали основу для створення трибуналу, і це свідчить про сильну регіональну підтримку цієї ідеї.

Зустріч Президента України із Карімом Ханом, прокурором Міжнародного кримінального суду. Фото: ОП

Дипломатичний тиск України з 2022 року утримує це питання в центрі уваги, і, за оцінкою Єврокомісара з питань правосуддя, трибунал перебуває у високому ступені готовності.

Зрештою, чи почне трибунал працювати, залежить від спроможності України зберегти міжнародну підтримку та узгодити це питання з ширшою геополітичною динамікою.

Для мене, створення трибуналу є критично важливим. Ми в центрі Європи є свідками найбільш зухвалого порушення міжнародного права – застосування сили проти міжнародно визнаної територіальної цілісності іншої держави – фундаментального принципу міжнародного права для підтримки миру та безпеки між країнами, відповідно до статті 2 Статуту ООН.

Перебіг аналогічних зусиль, як щодо створення Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославі, доводить, що політична воля та незмінна міжнародна підтримка є критичними. Знову ж таки, надзвичайно важливо, щоб міжнародна спільнота продовжила наполягати на створенні трибуналу. Зараз жодна інша ситуація не потребує встановлення відповідальності так гостро, як війна Росії проти України.

Як ви вважаєте, крім злочину агресії, чи можна звинуватити Росію в геноциді в Україні? Наприклад, Харківська правозахисна група подала запит до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду про необхідність перекваліфікувати справу про депортацію українських дітей як геноцид.

Так, для звинувачення Росії в геноциді існує правове підґрунтя. Конвенція про запобігання злочину геноциду вимагає доведення конкретного наміру знищити в цілому або частково, національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Такий намір може бути встановлений у висловах чи діях злочинця та проявитися у патерні його умисних дій.  Росія відповідає обом умовам. 

Такі докази, як примусова депортація українських дітей до Росії, у поєднанні з публічними дегуманізуючими заявами російських чиновників, посилюють це звинувачення.

Міжнародна слідча комісія щодо України та адвокаційні організації, як Харківська правозахисна група у своїх звітах наголошують на цих елементах, припускаючи, що існує умисна стратегія стирання української ідентичності (наприклад, шляхом депортації українських дітей до Росії). Окрім того, Путін заперечує існування України та українців і наразі чітко говорить про те, що Україна не має жодного права на існування як незалежна держава.

Чи вважаєте Ви, що рішення про вину Росії в геноциді може бути прийняте однією або кількома міжнародними інституціями?

Так, але це тривалий процес, адже випадки геноциду вимагають достатніх доказів умисного наміру. Наявні прецеденти, наприклад геноцид у Руанді та Сребрениці у колишній Югославії, говорять про високий поріг доказування.

Хоча рішення щодо геноциду зрештою може бути прийнято, воно стикнеться з політичною протидією та апеляціями, що забере час. Втім, Міжнародний кримінальний суд та інші інституції уже розслідують злочин геноциду, і це обнадіює.

Знову ж таки, якщо говорити про час, необхідний для міжнародних розслідувань і судових процесів, то Трибунал з воєнних злочинів у Сербії або Верховний трибунал Іраку тривали роками і навіть десятиліттями. Чи вважаєте ви, що нова технологія збору та перевірки доказів, програмне забезпечення зі штучним інтелектом, може зробити багато процесів коротшими, ніж вони були 10-20 років тому?

Справді, прогрес у розвитку технологій може значно скоротити тривалість розслідувань та судових процесів. Штучний інтелект може прискорено обробляти та аналізувати великі обсяги доказів, таких як відео, фото та документи, аби віднайти певний патерн або аутентифікувати дані. Технологія блокчейну зберігає незмінними метадані, що гарантує достовірність доказів. Більш того, такі інструменти як розпізнавання облич та аналіз геолокації можуть підтвердити покази свідків та пов’язати злочинців із їхнім  злочином ефективніше, ніж це було можливо зробити вручну, як це і робилося в попередніх трибуналах.

Проте, новий виклик становить величезний обсяг задокументованих доказів. Суди та розслідувачі мають бути впевнені у тому, що до розгляду прийнято тільки релеватні та перевірені докази, і вимагати  застосування надійних протоколів з управління даними. 

Ви є автором ідеї додатку eyeWitness to Atrocities, який у Великій Британії знову увійшов до шорт-листа в категорії Tech for Good на конкурсі UK Tech Awards 2024. Як він допомагає розслідувати воєнні злочини уже майже 10 років?

Застосунок eyeWitness – це інноваційна цифрова платформа, завдяки якій кожен може зробити запис доказів тяжких злочинів.

Додаток автоматично додає позначки часу і дати, коли зроблені фото, відео або аудіозапис, а також геолокацію. Відзнятий за допомогою програми матеріал неможливо редагувати. Після завантаження відзняті файли надійно зберігаються, а ланцюжок зберігання забезпечується до тих пір, поки ці докази не потраплять до слідчих.

Завдяки цьому докази є достовірними та прийнятними для розгляду в суді.

Ракетний удар по дитячій лікарні «Охматдит». Фото: Фейсбук сторінка НДСЛ Охматдит

Це також означає, що люди, які роблять зйомку, не повинні прибувати до суду для дачі свідчень – візуальні зображення говорять самі за себе. Додаток активно використовується в Україні, допомагаючи документувати воєнні злочини та надаючи надійні, верифіковані докази для міжнародних розслідувань.

Скільки доказів уже було зібрано через eyeWitness доказів злочинів, вчинених під час війни Росії проти України?

На даний момент це понад 50 тисяч відео та фото війни в Україні.

Чи може додаток використовувати для передачі доказів в українські суди?

Так, зібрані через додаток докази можуть бути використані в українських судах при розгляді воєнних злочинів, якщо вони відповідають вимогам допустимості доказів за критеріями національного законодавства.

Ми вже провели навчання використанню зображень як доказів для українських суддів.

Як довго зберігатимуться докази воєнних злочинів, зібрані через додаток? 

Наразі ідеться про довічне збереження. Ми є партнерами LexisNexis, однієї з найбільш досвідчених світових компаній-зберігачів даних. Вона залишається непохитною у своїй підтримці додатку eyeWitness.

Як відомо, воєнні злочини, геноцид і не тільки можуть розслідуватися за принципом універсальної юрисдикції. Наприкінці року Міжнародна асоціація адвокатів, Інститут CEELI та Центр міжнародного права та політики в Африці (CILPA) виступили із спільними рекомендаціями. Йшлося про посилення універсальної юрисдикції, аби сприяти правосуддю та відповідальності за міжнародні злочини. Зокрема, говориться про потребу розробити правила доказування і протоколи з управління доказами. Також був згаданий проект eyeWitness to Atrocities як джерело надійних цифрових доказів воєнних злочинів. Як мають виглядати ці правила? 

Достовірність, підзвітність, прозорість та цілісність є основними принципами, за якими відбуваються ці процеси. Разом ці правила і протоколи підтримують правосуддя, гарантуючи достовірність доказів і захищаючи права всіх залучених сторін.  

Правила доказування та протоколи роботи з доказами важливі для забезпечення повноти, достовірності та допустимості доказів під час судового розгляду та процесу розслідування злочинів. Докази повинні відповідати певним критеріям, щоб бути прийнятними, зокрема, вони бути стосовними до справи та мати істотне значення для їх результату, та відповідати правовим стандартам.

Достовірність має вирішальне значення, оскільки докази повинні бути справжніми і не підробленими. Інші принципи, такі як правило найкращого доказу та правила виключення доказів, додатково гарантують, що докази є дійсними та отримані чесним шляхом.

Протоколи роботи з доказами зосереджені на таких питаннях, як належне збирання, зберігання, аналіз та представлення. Під час збирання кваліфіковані працівники повинні документувати належні деталі і запобігти пошкодженню доказів.

Надалі докази зберігаються у надійному сховищі, з контролем довкілля та детальною реєстрацією доступу до них.

Критично важливо підтримувати чіткий ланцюг збереження, з ретельним протоколюванням кожного переміщення доказу, аби його неможливо було підробити, та підзвітністю.

Аналіз має відбуватися за стандартизованою процедурою в акредитованих лабораторіях, що можуть підтвердити точність і надійність висновків. Докази мають бути представлені з чіткою документацією і, в разі необхідності, свідченнями експертів, які можуть пояснити їх важливість.

Після завершення справи, зберігання та утилізація доказів повинні відбутися згідно з законними процедурами, насамперед в інтересах збереження конфіденційності та безпеки.

Які проблеми мають вирішити ці правила і протоколи?

Ці правила допомагають подолати такі виклики, як підробка, втрата цілісності доказу та суперечності у законодавстві різних юрисдикцій.

Яким чином різні юрисдикції можуть слідувати цим спільним нормативам?

Через міжнародні договори, модельні протоколи , створені такими організаціями, як IBA, та навчальні курси для юристів по всьому світу.

Тривалий час Україна не ратифіковувала Римський статут, але зрештою це сталося, і з 1 січня 2025 року наша країна стала 125-ою державою-учасницею. На вашу думку, чи обмежиться цей жест політичним ефектом, оскільки юрисдикція МКС була визнана Україною з 2014 року, чи ратифікація матиме практичні наслідки?

Ратифікація має символічне і практичне значення. Політично, вона є підтвердженням відданості України міжнародному праву. В практичному сенсі, це дозволяє тісніше співпрацювати з МКС та посилить здатність України переслідувати воєнних злочинців. 

Чи зможуть у цьому контексті українські громадяни отримати відшкодування чи матеріальну підтримку від Трастового фонду для потерпілих при Міжнародному кримінальному суді?

Так, жертви воєнних злочинів можуть звертатися за репараціями до Трастового фонду потерпілих, який надає фінансову та психологічну підтримку. Проте, це залежить від рішень суду та наявності достатніх коштів.

Повертаючись до початку нашого інтерв’ю, коли ми говорили про великі надії українців на МКС та інші міжнародні інституції, аби притягти винних до відповідальності у воєнних злочинах. Як тепер звичайним людям, які стали жертвами військових злочинів, надати свої докази в МКС?

Постраждалі можуть надати докази через механізми як eyeWitness або співпрацювати з неурядовими організаціями та центрами правничої допомоги, щоб мати доступ до юристів, досвідчених у міжнародному праві.

У червні 2024 року G7 поклала на Росію відповідальність за збитки, завдані нею Україні, які, за оцінками Світового банку, перевищують 486 мільярдів доларів. Сторони підтвердили, що суверенні активи Росії під їхньою юрисдикцією залишатимуться замороженими, доки Росія не припинить агресію та не заплатить за збитки. Ще 2022 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, за якою Росія має бути притягнута до відповідальності за порушення міжнародного права в Україні, у тому числі шляхом виплати репарацій. Як можна досягти цих цілей за допомогою існуючих міжнародних установ і процедур?

Репарацій можна домогтися через резолюцію ООН, яка підтримає компенсаційний механізм. Заморожені російські  активи можна використовувати як важіль впливу на виплати або для прямих репараційних виплат. Росію можуть зобов’язати заплатити за збитки рішення міжнародних судів, а домогтися їхнього виконання можна через економічний або дипломатичний тиск.

Харків, Північна Салтівка. Фото: Ігор Захаренко

Чи можуть українці за допомогою додатку eyeWitness отримати компенсацію за втрачене майно через «Дію»?

Так, докази, зібрані за допомогою eyeWitness, можуть подаватися для підтримки позовів на таких платформах, як «Дія», за умови інтеграції між системами та законодавчими процедурами.

Починаючи з 2022 року, Міжнародна асоціація адвокатів (IBA) надає допомогу Україні та підтримує міжнародні механізми правосуддя для притягнення Росії до відповідальності. Які пріоритети та практичні результати цієї діяльності? 

На даний момент у нас більше 250 проектів допомоги Україні та засудження Російської війни. Зокрема, значну підтримку ми надавали Національній асоціації адвокатів України, Асоціації правників України, Офісу Президента України та Офісу Генерального прокурора, Національній школі суддів, Верховному суду, Міністерству оборони, МЗС, Координаційному центру безоплатної правничої допомоги, Міністерству юстиції та програмі USAID «Справедливість для всіх".

Коли війна завершиться або бойові дії будуть призупинені, в якому напрямку ви плануєте розвивати свою діяльність в Україні?

Після завершення війни IBA, скоріше за все, зосередиться на питаннях перехідного правосуддя, включаючи репарації, реформу правосуддя та відновлення судової системи України. Звичайно, IBA продовжить домагатися притягнення до відповідальності винних у злочинах, вчинених під час війни.

Дар’я Шерман

Перше фото: Руслан Канюка

Реклама, згідно з пунктом 3 статті 9 Закону України №270/96-ВР від 03.07.1996 і Закону України№2849-IX від 31.03.2023.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-