У Росії досі «все по плану» - активно готується до літньої наступальної операції
РФ здійснює підготовку для весняно-літнього наступу її загарбницьких військ на території України. Росіяни почали підготовку до проведення наступальної операції влітку на трьох плацдармах фронту.
Ми маємо розуміти, що ворог зараз закладає підвалини наступного весняно-літнього наступу на території нашої країни. Сподіватися на те, що Путін готовий поступитися своїми амбіціями, мабуть що не варто. Абсолютно чітка артикуляція усіх очільників Кремля не залишає жодних сумнівів. Не знаю, у яких ілюзіях перебуває пан Трамп, але, вочевидь, ситуація на полі бою, і результат цього двобою у російсько-українській війні буде визначатися суто виключно на полі бою.
Тож фактор ресурсів для України залишається ключовим, незалежно від того, якої це стосується ділянки фронту. Зокрема, наявність у достатній кількості артилерійських засобів ураження дозволяє Силам оборони України бути впевненими на полі бою. А відсутність ресурсів створює великі проблеми.
Водночас ситуація довкола Покровська залишається досить динамічною, але не варто говорити, що українська армія перейшла до масштабного контрнаступу. Це не відповідає дійсності. Певні контрнаступальні дії відбуваються. Покращення певного тактичного становища на різних ділянках фронту південніше та на південний захід від Покровська – це сталося. Але, говорити про докорінну зміну ситуації на полі бою не варто.
Спостерігаються намагання російських загарбників просунутися у бік траси між Дніпром і Покровськом для того, щоби перерізати одну з ключових логістичних артерій. Не надто вправно у ворога це виходить, але, тим не менш, він для реалізації цієї мети докладає чимало зусиль, у тому числі, використовує дуже дорогоцінну, як на нинішній момент, бронетехніку, аби тільки сунути вперед.
Разом з тим на інших ділянках фронту спостерігається стагнація. Росіяни намагаються шукати слабкі місця в українській обороні, і про це може свідчити те, що певний час на Торецькому напрямку фіксується більше боєзіткнень, ніж на Покровському.
Цілком імовірно, що зараз російський генштаб визначається, що для нього у найближчій перспективі має стати пріоритетною ціллю – спроба повністю заблокувати нашу Покровсько-Мирноградську міську агломерацію чи можливо вже рушити у бік на Костянтинівку, атакуючи її з півдня.
Для мене стало подивом намагання росіян створити щонайменше на чотирьох ділянках плацдарми на правому березі Дніпра Херсонщини. Але ці спроби росіян призвели до знищення їхніх військових. Адже шансів у ворога здобути перевагу на півдні Херсонщини немає жодних.
Днями я побачив у ЗМІ повідомлення від очільника російського посольства в Лондоні. Він чітко артикулює ті речі, які свого часу озвучував Путін, а потім про це неодноразово говорив Лавров. Зокрема, про те, що РФ готова розпочати переговори з Україною, але з урахуванням ситуації на землі. Путін дуже хоче отримати для себе певні зиски. Йдеться про те, що Україна має вивести свої війська з території Запорізької, Херсонської, Луганської та Донецької областей, а також вивести свої сили з території Курської області РФ. Я не знаю, хто з сучасних українських політиків готовий буде пристати на такі умови. Тож очевидно, що розмови про бажання Путіна укласти мир недоречні. Путін дійсно може включитись у переговорний процес, але це будуть пусті заяви, дії й заяви. Він хоче реалізувати ключову візію свого життя. Путін марить тим, щоб знищити Україну.
Тож найвірогідніше, Росія не погодиться на перемирʼя найближчим часом. Відтак у 2025 році триватимуть активні бойові дії. Ми, на жаль, не побачимо цього року зменшення інтенсивності бойових дій. Ворог має ресурси й намагається реалізувати свої плани. Події, які відбуваються на полі бою, дуже красномовні. Вважаю, що нині росіяни активно готуються до літньої наступальної кампанії, формуючи три плацдарми для атак, зокрема, Словʼянськ - Краматорськ, Дружківка та Костянтинівська міська агломерація. Тому не варто тішити себе ілюзіями, що Путін найближчим часом погодиться на мир.
Бо до всього ж, маємо ще й призупинення військової допомоги від США Україні, що цілком логічно вплине на поведінку окупантів. Адже за безперебійної логістики від США Збройним силам України вдалося б докорінно змінити ситуацію на полі бою протягом найближчих кількох місяців.
За браком же боєприпасів, скоріш за все, ми будемо бачити більш ефективне та масштабне просування ворога на полі бою. Але ж ми маємо дивитись і на можливості російської армії, яка вихолощується. Насправді, ситуація не досить добра. Бо якби нам вдалося мати сталу та безперебійну логістику від наших американських партнерів, думаю, протягом найближчих кількох місяців нам вдалося б докорінно змінити ситуацію на полі бою.
Тепер надалі все залежатиме від того, якими ресурсами буде в осяжній перспективі володіти українська армія і, відповідно, на що здатні будуть російська економіка і російський уряд для того, щоб посилити свій тиск на різних ділянках фронту.
Ми такі складні часи вже переживали, зокрема у перші місяці минулого року, коли через дивну позицію республіканської партії Америки ми втратили можливості ті самі – вчасно отримувати вкрай необхідні на фронті артилерійські боєприпаси і купу іншого військового майна, від якого ми критично залежали. Ми знайшли інші варіанти та можливості, щоб частково компенсувати нестачу. Що буде цього разу, думаю, на кілька днів, можливо тижнів озброєнь та військової техніки нам вистачить. Далі будуть наші дипломати шукати альтернативу постачань. Є певні проблеми з тим, де взяти зброю, але якось будемо виходити з ситуації. В будь-якому разі – українська оборонка активно працює для забезпечення поточних потреб.
Зараз росіяни, гадаю, не будуть змінювати свою діяльність на полі бою, підтягувати ближче до лінії фронту свої бази, арсенали, склади, думаючи, що в нас немає далекобійної зброї через зупинку постачань США. Бо крім ATACMS українська армія має на озброєнні Storm Shadow/SCALP, які не менш ефективно нищать ворожі цілі.
Тож щоб якось докорінно змінити ситуацію на фронті, росіянам треба значно збільшити свої ресурси, а це важко. Армія РФ зараз налічує 620 тисяч особового складу і це включно з підрозділами у Курській області. В їхніх планах на 2025 рік залучити ще 325 тисяч, а це фактично лише компенсація поточних витрат.
Говорити про здатність РФ масштабувати бойові дій не можна. Бо для того, щоб це сталося, Путіну треба проводити хоча б часткову мобілізацію. Для докорінної зміни ситуації на полі бою ворогу потрібні кратно більші ресурси. Де їх взяти? А можливості російської оборонки й так діють на максимумі.
Єдине, на чому вони зараз сконцентрували свої сили – це масштабування виробництва дронів… І зараз ідеться про те, що в перспективі ворог може масштабувати залучення дронів до рівня 500 одиниць на добу. Це дуже багато. Виникає питання щодо можливостей нашої ППО, і тут є над чим працювати. Бо якщо нам не передавати ракети для наших ППО, то ворог абсолютно безкарно буде розстрілювати своїми крилатими ракетами всю нашу країну. І в тій ситуації, в якій перебувають наші Запоріжжя, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, фактично в такій ситуації буде знаходитись кожне українське місто. Виклик дуже серйозний.
Лишається сподіватися, що надалі долучатимуться й інші чинники, що впливатимуть на перебіг російсько-українського протистояння. Бо зараз те, що я бачу, – це примус американського уряду, тиск на український уряд щодо фактично капітуляції. Адже Путін марить виходом на перемовний трек лише за умови, якщо Україна виведе свої війська з території 4-х українських областей. На інше Путін не зголошується.
Однак маємо сподівання на наших європейських партнерів, на британських друзів у розв'язанні ситуації.
Владислав Селезньов, військовий експерт, колишній речник Генштабу ЗСУ, полковник
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама