Дрони на оптоволокні: виробництво залежить від китайського кабелю і наших бюрократів
Оптоволоконні дрони – те, що чи не найбільше дошкуляє зараз захисникам кордону на Сумщині. Масова тактика їх застосування допомогла (є така думка) росіянам відтіснити наші війська з Курщини і загалом створює на фронті проблеми, ради на які поки нема. Вперше відеодоказ застосування росіянами дрона на оптоволокні з’явився ще в березні 2024 року, тобто це – не новинка. Українські виробники вже цілком здатні забезпечити потреби фронту FPV-дронами на радіоканалі. Як сталося, що у цій технології, в принципі, давно знайомій українським розробникам, ми дали ворогу фору і чому ці дрони такі складні в ураженні? У чому складнощі власного виробництва дронів з котушками і коли їх буде багато, нарешті? Пояснює Олексій Жулінський, гендиректор компанії-виробника 3DTech, яка давно опанувала технологію випуску таких БПЛА.
Що потрібно фронту, Олексій знає якнайкраще. Він – ветеран ССО «Азов», колишній командир мінометного розрахунку. Вступив до лав ЗСУ на початку повномасштабного і був демобілізований після важких поранень внаслідок підриву на міні влітку 2022-го. Зацікавився технологіями виробництва безпілотників, заснував власну команду. З осені минулого року його компанія випробувала і готова постачати Силам оборони оптоволоконні дрони «Хижак РЕБoff» власної розробки. На початку березня навіть подарували партію «хижаків» бійцям ГУР. Та ресурсів «обдарувати» такими дронами усю лінію фронту, каже наш експерт, в українських виробників поки можливості немає і саме цим ворог користується. Тимчасово.
ЯК ТАК СТАЛОСЯ, ЩО МИ ВІДСТАЛИ
Прототипи з’явилися у нас і у ворога приблизно в один час (на початку 2024- і навіть трохи раніше, ті зразки були з меншою дальністю), але вже влітку росіяни зуміли масштабувати виробництво до стабільного застосування. А з кінця літа – середини осені вони вже створювали досить серйозну проблему Силам оборони саме цим типом дронів.
Ми почали розробляти дрони на оптоволокні теж улітку, в жовтні вже мали серійний зразок, почали масштабувати виробництво. Але деякі бюрократичні процеси дуже ускладнюють процес: почали проходили випробування ще в жовтні, вони були успішні, та кодифікувати дрон не вдалося, бо виявилось – немає затвердженої методики для випробувань саме таких зразків. Тож минуло кілька місяців і лише на початку 2025-го з’явилися ті методики й почалася кодифікація.
Тобто на той момент пів року минуло, відколи росіяни вже сильно нас ними діставали. І рішення були, але розробники не мали можливості їх масштабувати. Хоча вже у грудні ми говорили про наші можливості представникам Держспецзв’язку – якби було фінансування, ми вже тоді могли б випустити 3-5 тисяч дронів. Вже була технологія і станки, вже ми продавали певну кількість різним фондам, військовим частинам напряму. Але то партії по 100-300 дронів, під кінець року вийшли на максимум – 400. У нас просто не було власних фінансів, щоб без замовлення виготовити 10 000. Та й у замовників теж, тому діяли залежно від попиту. Єдині структури, що могли б наситити військо цими дронами – Агенція оборонних закупівель і Держспецзв’язок. Але їм потрібна була кодифікація, тобто – замкнене коло. Досить довгий час просто не надходило держзамовлень.
Зараз вже досить багато команд розробляють оптоволоконні дрони, навіть контракти у деяких є. Але насправді ніхто їх так і не почав виробляти масово: немає передоплати. За контрактами вона передбачена, а по факту фінансування нема. Ось днями були на зустрічі, спілкувалися з іншими виробниками. У одних – контракт на 50000 дронів. Скільки, питаю, ви зараз їх реально робите? Ніскільки, відповідає, і якщо підуть гроші, то лише через кілька тижнів зможемо виготовити перші 50 штук. Тож ситуація сумна. Хоча ще з осені чули від міністерства, що дуже відстаємо від росіян, а продукт дуже потрібен.
ЧОМУ СКЛАДНО ВИРОБЛЯТИ
Зараз ці питання стали обговорювати на Ставці Президента, міністерство активізувалось. Тож якщо проблема фінансування зрушить з місця, гадаю, за 2-3 місяці у війську з’явиться вже достатня кількість таких дронів. Раніше – ніяк: комплектуючі треба замовити в Китаї, поки вони дійдуть, поки запуститься виробництво, налагодиться… Тож великі партії – мінімум через 2 місяці.
І перші зразки будуть не найкращої якості. Виробники ще не зіштовхнулися з проблемами, які «вилазять», коли масштабуєш продукт. Їх тільки з досвідом виявляють і усувають. Так, ми свого часу використовували китайські котушки з оптоволокном, потім налагодили власне виробництво і почали мотати власні. Десь 50/50 передали тих та інших. І недавно почалися повернення саме тих дронів, що на китайських котушках – частково браковані. І брак такий, що виявити до відвантаження неможливо – візуально котушки виглядають нормально, за замірами показники теж в нормі. А десь у середині котушки – маленьке заломлення і, відповідно, кабель обірветься. Тому ми наразі відкликали всі партії з китайськими котушками і замінюємо на ті, що виробили самі.
Основна особливість такого дрона – котушка. Це 10-25 км оптоволоконного кабелю, намотаного всередині корпусу, що кріпиться до дрона. Головне – правильно його намотати. Не можна сказати, що це дуже складний технологічний процес, але є певні нюанси (треба намотати рівно, не надто щільно і не надто вільно тощо), від яких залежить, чи виконає завдання дрон. Потрібні хороші станки, правильна технологія й уважні оператори. У нас кожен станок контролює один оператор – сидить і спостерігає весь процес намотування, і раптом що – зразу зупиняє, розв’язує проблему. Це дуже важливо. Десь ляже стібок нерівно – і все. Котушка буде гарна, дрон полетить, але в якийсь момент кабель обірветься.
НАСКІЛЬКИ ЗАЛЕЖИТЬ ВИРОБНИЦТВО ВІД КИТАЮ
В Україні оптоволокно не виробляють. Підприємство «Одеса кабель» могло б, але воно теж замовляє матеріали для кабелю (жили) і з ним працює. А 80% світового виробництва оптоволокна припадає на Китай. Ще є такий товар у Японії, США, Польщі, Німеччині. Ми намагалися зв’язатися з німцями – завод обережно «відморозився» від запиту. Мабуть, не дуже хотів світитися в питаннях озброєння, адже оптоволокно – фактично товар подвійного призначення.
Тобто від китайців дуже залежимо. 80% комплектуючих для безпілотників все одно закуповується в КНР. Звісно, вже почали виробляти деякі європейські й українські компанії, але вони гуртом ще не можуть покрити і 50% потреб у комплектуючих. Та саме готові оптоволоконні котушки дуже небезпечно купувати в Китаї. Якщо матиме місце якась диверсія, то вся партія – коту під хвіст. Дрон полетить, сигнал надходитиме, але будуть обриви. А диверсію влаштувати дуже легко, і не можна відкидати ймовірність, що знайдуться зацікавлені в цьому російські агенти (зараз, як повідомляли різні українські експерти, китайські заводи мають великі спецзамовлення на кабель для росіян, – ред). Якщо купувати великі бухти і намотувати котушки в Україні, ризиків значно менше. Під час цього процесу можна якраз і перевірити якість кабелю й поганий не використовувати.
ЧОМУ ОПТОВОЛОКОННИЙ ДРОН ДОРОЖЧИЙ
Він складніший у виробництві. Сам дрон звичайний, але шлях до фінального продукту довший і коштує більше. Ще влітку ми купували модулі зв’язку для них у Китаї, вони коштували 900 доларів кожен. В Україні можна було купити за 1100. Поїхати на полігон для тестування – один виліт обходиться в 1000 доларів, не рахуючи вартості дрона. А таких вильотів робиться багато. Саме з дроном на оптоволокні багато мороки: правильне розміщення котушки на ньому, бойової частини. Тому тестування тривалі і, гадаю, через це багато виробників просто не хочуть мати з ними клопоту.
Особисто я з самого початку повірив у цю історію. Дрони спочатку розроблялися під точкові операції, ми не думали, що це буде масовий продукт. І ніби все добре, працює, летить – але обриви знову і знову. Вже засумнівався – може, нереально це перемогти, дурницями займаюся. Не відразу, але розібрався і отримав хороші результати. А коли вже нашими дронами стали вражати техніку, зрозумів – ця технологія варта зусиль. Просто уваги більше потребує.
Зрештою, росіяни ж впоралися з нею. Якщо чесно, для певного доопрацювання комплексів ми брали інформацію саме з російських дронів. У них вони вже стали серійним продуктом, 100% протестованим і масовим. Тож дещо у них піддивилися. Тактику застосування – теж.
ЯКА ОСОБЛИВІСТЬ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Одна з основних переваг оптоволоконних дронів – з їх допомогою можна влаштовувати засідки. Дрон у режимі очікування може стояти на якомусь класичному маршруті і просто чекати ціль. Через те, що немає радіогоризонту як такого, зв’язок з ним не погіршується. Дрон може без проблем знижуватися й сідати десь у полі. На жаль, багато українських виробників ще не підлаштовують свої безпілотники саме під цю тактику, але вона дуже ефективна. Росіяни роблять на цих дронах ніжки, тож він легко сідає і злітає. З ніжок злітати простіше – внизу котушка, на неї не сядеш і не злетиш з неї нормально. Є варіант використовувати мобільні злітні платформи для зльоту, але я вважаю, це не зовсім правильно, дрон повинен мати можливість самостійно це робити. Російські безпілотники можуть навіть на лісовому маршруті, десь у посадці сісти й чекати техніку.
Виникає питання – як же дрон не заплутується між дерев і чи не можна котушку з кабелем залишати на землі, а не чіпляти на нього. Вона ж важить досить багато, і щоб дрон її тягнув, доводиться зменшувати вагу за рахунок бойової частини. Але в цьому ж і хитрість. Саме тому, що котушка на дроні, він може зачепитися за дерево, облетіти навколо нього і піти далі. Оскільки кабель розмотується з дрона, кабель не порветься. Якби ж котушка стояла на землі, то відрізок розпущеного кабелю весь час би був натягнутим, тобто перетирався б, чіплявся і рвався. А оскільки це одноразовий дрон-камікадзе, розплутувати той кабель не доведеться. Є ділянки, де на деревах цілі павутини обірваних кабелів висять.
На полігоні нам вдавалося набрати швидкість 143 км/год – не кожен звичайний дрон так літає. Інших особливостей польоту нема, оператор може швидко адаптуватися. Є певні нюанси. Буває, підключаєш дрон – хтось проходить повз і обриває кабель, він же тоненький. Якщо за маршрутом буде їхати якась техніка, теж є шанс, що зачепить кабель і дрон не досягне цілі.
В залежності від правильності форм-фактора (стандарт, що визначає розміри й розташування компонентів усередині пристрою, – ред.), розташування котушки можна виконувати дроном досить складні фігури. Різні сальто, складні пікірування, роли. Мертву петлю поки не виходило, зазвичай обривається кабель.
ЧОМУ ОПТОВОЛОКОННІ ДРОНИ – ВЕЛИКА ПРОБЛЕМА
Вони не бояться засобів РЕБ, технологій протидії таким дронам наразі не існує (тільки фізична). А їх у росіян дуже багато. При масштабуванні виробництва зменшується собівартість, і росіяни дійшли зараз до такої собівартості, що можуть клепати їх великими партіями і витрачати не тільки на рідкісні цілі, а й на більш дешеві, масово застосовувати. У нас є кілька їхніх зразків –комплектуючі китайські, котушки власного виробництва, теж недорогі. Відповідно, собівартість «тушки» дрона у них як у звичайного 10-дюймового і навіть трохи менша (від 11 тис. грн, – ред.).
Ми ж спочатку купували китайські котушки по 900 доларів, відтоді ціна впала і можна знайти за 180. Наші власні котушки з нових поставок волокна (знайшли досить дешево) у собівартості будуть близько 200-250 доларів. Якщо купувати великі обсяги, то й нижче 200. А весь комплекс (дрон 10 дюймів, 10 км кабелю) коштує 30 000 грн. Коли масштабуємо виробництво за рахунок великих замовлень, собівартість вдасться знизити до 25 000.
ЯК З НИМИ БОРОТИСЯ
Наразі єдиний спосіб – збивати стрілецькою зброєю. Так само, як і досі збивали класичні FPV-дрони з помпових рушниць. Це досить ефективний спосіб, але успіх залежить від навичок стрільця.
Чим більше засобів захисту, тим краще. На позиціях обов’язково має бути РЕБ, помпова рушниця, якщо вони ще будуть закриті сітками, це – додатковий шанс вижити. Нема єдиного рішення, яке б працювало для цього, потрібен комплекс. Сітками-тунелями варто захищати активні логістичні маршрути. Сітка ефективна від будь-якого дрона. Якщо на ньому встановлена плата ініціації, розрахована на підрив від удару, то безпілотник просто заплутається в ній. Якщо на камікадзе є «вуса», які спрацьовують від замикання контакту – вибухне, але кумулятивної дії (концентрація дії вибуху в певному напрямку, – ред.) вже не вистачить, не уразить техніку.
На жаль, електронного способу протидії поки не вбачаю. Хіба що робити великі «мікрохвильовки» (є такі розробки РЕБ, які працюють за принципом мікрохвильового випромінювання) – вони просто спалюють електроніку, електронну панель пристрою. Але це дуже дорога технологія. Тобто наразі – тільки фізичний вплив: перебивання кабелю, збиття дрона пострілом. Щоправда, якщо на оптоволоконних дронах почнуть використовувати машинний зір (технологія запам’ятовування обрисів цілі, – ред.), навіть після обриву кабелю і втрати управління він буде здатний долетіти й уразити ціль.
Та загалом оптоволоконні дрони – це тупикова гілка розвитку. Нічого в цьому напрямку вже не вигадаєш, це технологічно просте й дуже ефективне рішення. Йти на крок уперед – значить, винайти дешевий масовий спосіб протидії їм або ж насичувати лінію фронту великою кількістю власних дронів на противагу їх обсягам.
Тетяна Негода, Київ
Перше фото informator.ua
