«Зграї Шахедів», більша висота: чому наша ППО стала менше збивати
Раніше росіяни хаотично запускали сотні «Шахедів», розпорошуючи удари на різні регіони. Проте тепер їхня тактика зазнала змін. Ворог зосереджує атаки на конкретних містах, безпілотники летять «зграями», одночасно атакуючи одну ціль. Це значно ускладнює роботу української ППО, перевантажує її. У підсумку: збільшується кількість влучань і руйнувань.
На жаль, останні атаки на Кропивницький, Одесу, Запоріжжя та Київ демонструють, що поки ця тактика приносить Росії результати.
Чому ворог змінив тактику? Відповідь очевидна: розпорошені удари не приносили очікуваних результатів. Це підтверджують і самі окупанти. Один із російських Z-каналів так і пише: «Є відчуття, що в нас нарешті здогадалися, що ефективніше завдавати масовані одночасні удари, а не розпиляти засоби ураження по всій території України…».
НОВА ТАКТИКА ВОРОГА: У ЧОМУ КОНКРЕТНО ВОНА ПОЛЯГАЄ?
Як росіяни використовують тактику «зграї», щоб прорвати нашу ППО. Дрони летять на різних висотах – одні дуже низько, інші високо, що ускладнює їхнє виявлення радарами і збиття.
Наприклад, під час атаки на Одесу (у ніч на 21 березня) ворожі безпілотники спочатку кружляли над морем, потім одночасно злетіли на висоту понад 2 км і звідти різко пікірували на швидкостях 80-90 м/c. Через це збити їх із землі було майже неможливо. Зазначимо, що точність при цьому критично падає, але терористам вона ні до чого.
«Який вигляд мала тактика атаки Shahed-136 по Одесі? Після фази групування в морі на висоті близько 2 тисяч метрів дрони-камікадзе по одному атакували з інтервалом в середньому дві хвилини – групою 6-8 шт. Потім група понад 10 дронів одночасно зайшла на ціль, а три знову з інтервалом у дві хвилини послідовно добивали. Потім, маневруючи зі зміною висоти до 500 метрів за 3-5 км від берега, різко піднімалися на 2 500 і вже за 1-1,5 км перед ціллю пікірували – розганяючись понад 300 км/год. Час реакції при такому маневрі є гранично недостатнім і ефективність при нинішніх можливостях ППО знижується», – коментує Олександр Коваленко, військовий оглядач групи «Інформаційний спротив».
За його словами, з такої висоти й на такій швидкості про точність удару Shahed-136 взагалі говорити не доводиться. «Це як удар «кудись туди»… Тобто не ефективне застосування засобу ураження, а невибіркового типу терор. Терор заради терору. Вбивство заради вбивства. Залякування заради залякування», – наголосив експерт.
Будучи озброєними переважно ДШК, M2 Browning та іншими варіаціями великокаліберного стрілецького озброєння, мобільні групи просто не можуть дістати Shahed-136 на висоті 2-2,5 км.
ЯК ПРОТИДІЯТИ?
Чим більше мобільних вогневих груп – тим ефективніший захист, констатують експерти. Однак з урахуванням того, що російська тактика постійно змінюється й удосконалюється, наші мобільні групи також повинні адаптуватися. Тобто це має бути не просто група з кулеметом типу «Браунінг» або ДШК.
Мобільні вогневі групи слід також озброювати більш серйозними засобами ураження, наприклад ЗУ-23-2. А ще – комплектом ПЗРК, як-то «Ігла», Piorun, Stinger тощо.
Олександр Коваленко згадав і про зенітні установки – як самохідні, так і стаціонарні. Приміром, Gepard. Ефективними будуть і зенітні ракетні комплекси малого радіуса дії, зокрема, ще радянські С-125, ЗРК «Стріла-10», «Оса» та західні варіанти – ЗРК Crotale, Alvis Stormer, L3Harris VAMPIRE, HAWK та інші.
«Останнім часом ми багато говоримо про ЗРК Patriot, зокрема про можливість створення його аналога. Проте важливо розуміти, що ці комплекси не призначені для боротьби з «Шахедами». Їхнє головне завдання – знищення балістичних та гіперзвукових ракет. Для протидії дронам-камікадзе потрібні системи малого та середнього радіуса дії, – акцентує оглядач. – Той же L3Harris VAMPIRE дуже непогано працює по Shahed-136. А все тому, що це наземний комплекс боротьби з БПЛА, оснащений 70-мм ЗУР APKWS із технологією напівактивного лазерного самонаведення з розподіленою апертурою (DASALS), що дозволяє розміщувати лазерну головку самонаведення на передній кромці кожної передньої напрямної, синхронізуючи їх. Крім того, у ракети APKWS використовуються неконтактні підривачі, що дозволяє перехоплювати БПЛА з більшою ефективністю, а завдяки лазерному наведенню ракети, що активується під час запуску, не потрібно захоплення цілі перед пострілом».
Але є нюанс. По-перше, ми залежні від постачання ракет APKWS. По-друге, вартість за одиницю – у межах 50 тисяч доларів.
«Втім, тут питання не про дорого чи дешево, а про те, щоб гарантовано збивати повітряні цілі, що несуть загрозу. Зрештою, Україна вже має проєкти систем ППО малого радіуса дії, і цей напрям слід активно розвивати. Нарешті, попри обмеженість нинішніх постачань з боку США, Україна повинна активізувати запити на відповідну техніку як до Вашингтона, так і до європейських партнерів та інших союзників», – зазначив Коваленко.
Також необхідно розширити можливості територіальних громад у питанні формування мобільних вогневих груп.
«Це не лише збори на пікапи чи тепловізори, а й можливість самостійно шукати шляхи постачання зенітного озброєння. Для цього необхідно за рахунок змін до законодавства розширити можливості формування та комплектування локальних підрозділів для протидії загрозам у межах територіальних громад. Наприклад, в Одеській області є багаточисельні етнічні громади, які мають тісні зв’язки в Греції, Туреччині та інших країнах. Це теж може сприяти залученню додаткової допомоги. Наприклад, ті ж ЗУ-23-2, яких у Греції без діла сотні стоять, у тому числі на зберіганні», – нагадав військовий експерт.
Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI», теж наголошує на тому, що зміна тактики повітряних нападів вимагає і зміни тактики боротьби з ними: «Ставку треба робити не тільки на дорогі й потужні засоби ППО великої дальності (хоча й Patriot і F-16 теж важливі), а на створенні ешелонованої зональної системи протиповітряної оборони».
Наші європейські сусіди, зважаючи на досвід російсько-української війни, теж зосереджуються на зенітно-артилерійських і зенітних ракетно-артилерійських системах, які було «списали за непотрібністю» ще тридцять років тому.
«Рекордними темпами європейські виробники розробляють власні аналоги ЗРК Stormer та ЗСУ Gepard, а на збройовій виставці Future Forces 2024 у Празі, що прикметно, значне місце зайняли й мобільні комплекси для МВГ ППО, а також універсальні бойові модулі (гарматні, кулеметно-ракетні) для них від європейських виробників і не тільки. Очевидно, що розрахунок як на одного з перспективних замовників робиться на Україну. Втім це відображає і загальну європейську тенденцію», – каже Лакійчук.
І НЕ МЕНШ ВАЖЛИВЕ: ПРО ЗБІЛЬШЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ДРОНІВ У РФ, ОБМАНКИ ТА КАМЕРИ НА «ШАХЕДАХ»
Днями російський «Шахед» з номером 18358 знайшли в Казахстані, в Таскалінському районі (вони буває летять куди попало), а бортові номери, як припускають спеціалісти, у них наскрізні – тобто відповідають кількості вироблених безпілотників.
«А ще на початку року ми говорили про бортові номери, що починаються з 12 тисяч…» – згадує Павло Лакійчук.
Тенденція до зростання співпадає і з кількістю ворожих доронів при нальотах на наші міста й села: тривалий час аж до серпня минулого року середньостатистичний показник застосувань Shahed-131/136 росіянами складав близько 350-400 одиниць на місяць, але вже восени цей показник був понад 800 дорнів щомісячно і він постійно зростає.
«Сьогодні маємо разом з «обманками» – 3-4 тисячі безпілотників за місяць. Звідки стільки? По-перше, зростання поставок з Ірану, очевидно на кінець року вони склали 700-800 дронів щомісячно. Потім – збільшення виробництва і розширення модифікацій на російських потужностях: в «Єлабузі» виробляють вже щонайменше дві моделі «Гераней», на додачу до серії «Ы» ще й модель «Ъ», на «Куполі» в Іжевську – три: «К», «КБ», «КЦ». І ще: «обманки» «Гербери» поступово трансформуються з дронів-хибних цілей на повноцінні, хоча й ще «калічні», ударні дрони. Які з них фальш-цілі, а які несуть смертельний вантаж у польоті розібратися майже неможливо, та й часу на це у наших мобільних ППО груп немає…» – коментує військовий аналітик.
До слова, тенденція до інтенсифікації війни дронів стосується не тільки «Шахедів» та їх аналогів. В кінці 2024 – на початку 2025 року зросла й кількість застосувань росіянами fpv-дронів – від 6 тисяч щомісячно до понад 12 тисяч і більше.
««Війна дронів» це вже не фантастичний сюжет – це реальність. Дрони міняють ситуацію і на полі бою, і стають основним засобом «діпстрайків» вглиб території замість дороговартісних ракет», – констатує Лакійчук.
А це – Олександр Коваленко: «Визначення дронів-приманок – це справжня проблема. З точки зору радіолокаційних станцій (РЛС) та інших технічних засобів, такі приманки виглядають як повноцінні дрони-камікадзе Shahed-136. Це пов’язано з використанням кустарних «лінз Люнеберга», які штучно збільшують радіолокаційну помітність об'єкта».
Фактично відрізнити їх можна лише візуально або за звуком, оскільки вони мають різні двигуни й характерний акустичний профіль.
«Найкраще з цим завданням справляються мобільні вогневі групи, які завдяки досвіду можуть швидко ідентифікувати справжній Shahed-136, відрізняючи його від дронів-імітацій, таких як «Гербера» чи «Пародія»», – стверджує оглядач.
Що стосується камер на дронах...
Як вважають наші співрозмовники, на цей момент їх установлення має переважно пропагандистське та психологічне значення. Тобто камери використовуються для стрімів і демонстрації терору в режимі 24/7. Це спроба залякування та створення ефекту постійної загрози.
Висновок простий: чим швидше ми зможемо адаптуватися до нових загроз, тим менше шансів у рашистів використовувати змінені тактики для досягнення своїх цілей.
Мирослав Ліскович. Київ
