Хоч як Росія намагалася б стверджувати, що "питання Криму закрите", окупація півострова та пов’язані з нею проблеми залишаються у фокусі уваги як Української держави, так і міжнародної спільноти. Це питання є предметом розгляду на засіданнях керівних органів міжнародних організацій, передусім ООН та ОБСЄ, і в міжнародних судових інституціях. Водночас в Україні досі немає офіційного документа зі стратегії деокупації Криму. Немає і відповідного формату для обговорення, як "мінський" чи "нормандський" для Донбасу.

Про стан справ із цими двома ключовими аспектами деокупації півострова, а також про питання санкцій, водопостачання, перешкоджання Росією судноплавству через Керченську протоку, доступу міжнародних організацій, пандемію COVID-19 в Криму Укрінформ поспілкувався з Постійним представником Президента України в АРК Антоном Кориневичем.

ЧАСТИНА СТРАТЕГІЇ ДЕОКУПАЦІЇ БУДЕ ЗАКРИТОЮ

- Антоне Олександровичу, в України є стратегія з деокупації Криму?

- Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим чітко розуміє, що така стратегія – надзвичайно необхідна. І те, що пішов уже сьомий рік окупації Криму, а в Україні досі немає єдиної стратегії з відновлення контролю над півостровом – не дуже добре.

Зараз Представництву Президента в АР Крим вдалося відновити процес із напрацювання цієї стратегії разом із колегами з Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій та РНБО. Вже створена робоча група на базі Мінреінтеграції, яку очолює віцепрем’єр-міністр Олексій Резніков. Її головним завданням якраз і є розробка стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Водночас слід розуміти, що окремі напрацювання з цього приводу існують у різних органах та міністерствах: МЗС пише проєкт своєї частини, у Мінреінтеграції є свій блок питань, у Представництві Президента – свій блок. І зараз треба все це звести воєдино.

Стратегія необхідна, і тут немає жодних інших точок зору. Крім того, абсолютно всім долученим до процесу сторонам зрозуміло, що частина цієї стратегії має бути відкритою і публічною – аби люди бачили, що держава робить задля повернення тимчасово окупованих територій та населення, яке там проживає. Але, звісно, велика її частина повинна бути закритою і таємною, особливо та, що стосується безпекових питань.

Отже, процес відновлений. Сподіваюся та вірю, що ми його закінчимо, бо для нас це справді дуже важливо.

- Якісь приблизні часові рамки є?

- Не хотів би нічого говорити з приводу часових рамок, але ми з колегами вважаємо, що було б добре мати цю стратегію деокупації вже нинішнього року.

НЕОБХІДНО ЗАПРОВАДИТИ ОКРЕМУ ПЛАТФОРМУ ПО КРИМУ

- Тема окупації Росією Криму звучить на різних міжнародних майданчиках, особливо в ОБСЄ, але немає окремого формату для обговорення її припинення. Як можна змінити цю ситуацію?

- Безумовно, це – важливе питання. І про нього нещодавно говорив Президент на своїй великій пресконференції. Дійсно, на існуючих майданчиках досить важко обговорювати питання припинення окупації  Криму. Про це також зазначали і віцепрем'єр-міністр ‒ міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, і міністр закордонних справ України, і ми у Представництві також поділяємо цю думку.

Нам необхідно запровадити окрему платформу по Криму. Думаю, зараз є хороший момент, як і спільне бачення та бажання з боку ключових стейкхолдерів, порушувати це питання. Водночас є розуміння того, що на початку ця платформа, цей формат, може і не включати Російську Федерацію. Але важливо саме започаткувати процес.

САНКЦІЇ ДІЮТЬ, АЛЕ ЇХ СЛІД ПОСИЛЮВАТИ

- Нинішні "кримські" санкції проти РФ – дієві?

- Вони працюють – і українські, й міжнародні. Звичайно, всім хотілося б, щоб було так: ввели санкції – й одразу є позитивні зміни. Але тут трохи по-іншому. Санкції діють, але їх потрібно постійно посилювати і в жодному разі не допустити їх послаблення.

- Чи не настав час для того, щоб трансформувати "кримський" санкційний пакет у відповідності до нової ситуації та триваючих порушень державою-окупантом? Є готовність до цього з боку керівництва України, чи бачите її серед наших міжнародних партнерів?

- Я впевнений, що пакет санкцій по Криму має посилюватися. Нещодавно вже був введений новий пакет українських санкцій проти культурних та наукових установ РФ за незаконну діяльність у Криму. І тому питання посилення санкцій – на порядку денному.

Представництво Президента в АРК зараз працює над запровадженням окремих обмежень щодо фізичних та юридичних осіб, причетних до порушень міжнародного права та законодавства України, які вчиняються на території тимчасово окупованого Криму. Ми сподіваємося, що наші іноземні партнери також посилять санкційний режим. Думаю, у багатьох із них є готовність до цього.

ПОТРІБЕН МІЖНАРОДНИЙ МОНІТОРИНГ СУДНОПЛАВСТВА ЧЕРЕЗ КЕРЧЕНСЬКУ ПРОТОКУ

- Росія продовжує перешкоджати вільному судноплавству в українські порти Бердянська та Маріуполя. Які перспективи запровадження міжнародного моніторингу за свободою судноплавства через Керченську протоку?

- Станом на квітень 2020 року затримки у середньому тривають 17 годин – для суден, які рухаються з Чорного моря у порти Азовського моря. На зворотному шляху – з Маріуполя/Бердянська в Чорне море – ці затримки становлять у середньому 20 годин. Тому проблема з перешкоджанням вільному судноплавству з боку РФ справді має серйозний характер.

Звісно, ми говоримо про те, що нам видається доцільним запровадження міжнародного моніторингу і перебування кораблів наших країн-партнерів, зокрема держав НАТО, у районі Керченської протоки з метою спостереження за ситуацією при проходженні протоки.

І моніторинг з боку наших держав-партнерів був би дієвим. Але поки що він здійснюється більше громадянським суспільством – окремими експертними організаціями в Україні, які займаються питанням Криму.

ВАЖЛИВО ВСТАНОВИТИ МОРСЬКИЙ КОРДОН ІЗ РФ

- Морський кордон між Україною та Росією – в Чорному й Азовському морях і Керченський протоці – досі не встановлено. Яких заходів, передбачених міжнародним правом, можна вжити задля встановлення морського кордону з РФ? Як не дозволити Росії перетворити Чорне та Азовське моря у "російські озера"?

- Крим – територія України. З огляду на це, Україна вважає морські простори навколо Криму своїми. Це правильно, і так це є для міжнародного співтовариства. Окупант – Російська Федерація – застосовує, м’яко кажучи, "трішки інший" підхід. Думаю, це питання входить більше у сферу компетенції МЗС України, де займаються питаннями встановлення кордону і відповідних домовленостей.

Але морський кордон із РФ дійсно не встановлено, і необхідно вживати всіх можливих заходів задля його встановлення. Можливо, тут можна використати процедури, передбачені Конвенцією ООН з морського права. Але це – непросте питання, яке потребує детального аналізу всіма залученими органами.

Щодо Азовського моря, то, згідно з відповідним договором, Азовське море і Керченська протока є внутрішніми історичними водами двох держав, і тому, по-суті, там немає кордону. Відповідно, якщо це питання вирішувати, то треба порушувати питання чинності певних міжнародних договорів.

УКРАЇНА НЕ ПЛАНУЄ ВІДНОВЛЮВАТИ ВОДОПОСТАЧАННЯ В КРИМ

- Україна відновлюватиме водопостачання до окупованого півострова? Наскільки реальним є сценарій військового наступу РФ на материкову частину України з метою отримання доступу до водопостачання? Нещодавно в американському аналітичному центрі The Jamestown Foundation не виключили ймовірність такого розвитку подій. Мовляв, Кремль може скористатися моментом, коли весь світ сконцентрований на пандемії коронавірусу, і здійснить наступ, видавши його за "гуманітарну акцію"?

- Україна не планує відновлювати постачання води на територію тимчасово окупованого Кримського півострова. Це буде зроблено лише тоді, коли ця територія буде деокупована.

Ми в Представництві Президента України в Автономній республіці Крим під час спілкування з усіма державними органами постійно наголошуємо на неможливості подачі води в Крим. Всі вони знають нашу позицію, і жоден орган не висловлювався інакше з цього приводу.

Якщо десь і чулися інші позиції, то вони, скоріше за все, були сказані через необдуманість або через недостатнє розуміння сутності питання. На серйозному рівні ніхто в Україні про відновлення постачання води в Крим не говорить.

Щодо можливих провокацій з боку РФ. У Росії та окупованому Криму постійно порушується питання відновлення постачання води. Ми бачимо всю цю інформацію щодо можливих військових та безпекових загроз, але поки все так, як є.

Водопостачання – це одне з питань, яке держава-окупант не може вирішити самотужки станом на зараз як фінансово, так і технічно. І тут важливо, щоб не прогнулися під тиском та не пішли на виконання російських вимог.

РФ НІ НА ЙОТУ НЕ ВИКОНУЄ НАКАЗ МІЖНАРОДНОГО СУДУ ООН

- За допомогою цинічного шулерства Росія уникає виконання рішення Міжнародного суду ООН щодо поновлення діяльності Меджлісу та освіти українською мовою в Криму. Чи є механізми для примусу Росії виконати це рішення?

- Так, це – велика проблема. Вже пішов четвертий рік з часу прийняття наказу про тимчасові заходи Міжнародного суду ООН від 19 квітня 2017 року. РФ не виконала обидва передбачені тимчасові заходи – не забезпечила відновлення освіти українською мовою в Криму і не зняла статус "екстремістської організації" з Меджлісу кримськотатарського народу, надалі забороняючи його діяльність у Криму.

З освітою українською мовою взагалі все погано: по суті, в жодній кримській школі вже немає української мови як такої. Це – один з елементів стирання національної ідентичності українців, але також і кримських татар у Криму. Такий собі механізм створення радянського громадянина – він десь пам’ятає про своє походження, культуру, традиції, але не асоціює себе з Україною чи кримськотатарським народом.

Те ж саме відбувається і з Меджлісом: постійно вручаються попередження його членам, які перебувають у Криму, проти окремих членів відкриваються кримінальні справи.

Тобто РФ ні на йоту, ні на один відсоток не виконує наказ Міжнародного суду про тимчасові заходи. Що тут можна зробити?

Передусім – добиватися правоти у міжнародних судах. І ця стратегія видається мені правильною. Україні слід використовувати міжнародне право, тому що воно на нашому боці.

Той же Міжнародний суд ООН у листопаді минулого року визнав свою юрисдикцію за обома конвенціями, за якими Україна позивалася проти РФ. Тепер розпочинається розгляд справи по суті. Це – важливо. І всі ці речі мають входити до портфоліо України для подальших дій на міжнародній арені.

Окремо хотів би вказати на підтримку українською владою внутрішньо переміщених осіб, зокрема кримських татар, та співпрацю з Меджлісом. Нещодавно Президент зустрічався з представниками кримськотатарського народу і на цій зустрічі були майже всі члени Меджлісу, які перебувають на підконтрольній уряду території. Це питання насправді є дуже важливим для держави.

МІЖНАРОДНІ МІСІЇ МАЮТЬ ПОТРАПЛЯТИ В КРИМ ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

- Яка зараз ситуація довкола забезпечення доступу міжнародних правозахисних та гуманітарних місій до окупованого Криму, зокрема СММ ОБСЄ?

- Ми постійно наголошуємо на тому, що міжнародні моніторингові місії, особливо ті, які працюють у рамках міжнародних міжурядових організацій, таких як ООН та ОБСЄ – Моніторингова місія ООН з прав людини, Спеціальна моніторингова місія в ОБСЄ в Україні, – повинні отримати доступ до території Криму. Юридично вони його мають, адже їх мандат розповсюджується на всю територію України, включаючи Крим. Однак фізичний доступ місій блокує держава-окупант, яка говорить: ми готові надати доступ у Крим, але за російським законодавством.

Звісно, жодна моніторингова місія, яка працює під парасолькою міжнародної міжурядової організації, на це не піде. Це – абсолютно чітко зрозуміло, і правильно. Міжнародні моніторингові місії повинні потрапляти в Крим відповідно до положень законодавства України.

Думаю, що Україна робить правильно, наголошуючи на всіх можливих майданчиках на необхідності доступу міжнародних моніторингових місій з прав людини в окупований Крим – треба зрозуміти ситуацію на місці, поговорити з людьми, побачити родини політв’язнів тощо. Але, безумовно, це все має відбуватися відповідно до законодавства України як суверенної держави.

РОСІЯ БУДУЄ У СЕВАСТОПОЛІ ЛАЗАРЕТ ДЛЯ ХВОРИХ НА COVID-19 ВІЙСЬКОВИХ

 - Росія зараз уся палає від коронавірусу. Чи є інформація, якою є ситуація з поширенням вірусу в окупованому Криму?

- Там справді все дуже погано. Але є певні речі, які видаються найбільш кричущими.

По-перше, призов до збройних сил держави-окупанта продовжується, незважаючи на пандемію COVID-19. І це – реальна загроза життю наших громадян у Криму і серйозне порушення міжнародного гуманітарного права. Не кажучи вже про те, що сам по собі призов є незаконним – і Україна говорить про це на різних майданчиках, зокрема, в ОБСЄ.

По-друге, РФ розглядає Кримський півострів як територію для розміщення лазарету для хворих на COVID-19 військовослужбовців із території РФ. Із цією метою вже побудований спеціальний шпиталь у Севастополі у бухті Омега виключно для заражених коронавірусом військових. Поки триває будівництво, росіяни використовують госпітальне судно Чорноморського флоту РФ "Єнісей", яке роками не виходило в море, а зараз переобладнане для хворих на COVID-19 військовослужбовців. Ми розглядаємо це як створення додаткової загрози для санітарної ситуації на тимчасово окупованій території України.

По-третє, у контексті COVID-19 слід розглядати і ситуацію з незаконно затриманими окупаційною владою громадянами України. Ми маємо багато інформації про те, що у місцях їх утримання – як у Криму, так і на території РФ – часто не забезпечуються санітарно-гігієнічні та протиепідеміологічні заходи.

По-четверте, в окупованому Криму традиційно є проблеми у медичній сфері: мало лікарів, погані ліки або їх дефіцит, закриття лікарень.

І по-п’яте, незаконне авіасполучення з РФ на тимчасово окуповану територію Криму не припиняється. Через ці польоти громадяни РФ можуть привозити і привозять цей небезпечний вірус у тимчасово окупований Крим.

"Вишенькою" на торті є те, що 24 червня у Севастополі, Сімферополі та Керчі мають відбутися паради "на честь 75-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні". А це – скупчення цивільних людей, військових. Вже менш, ніж через місяць. І ми не думаємо, що пандемія та загроза коронавірусу спаде на нуль наприкінці червня.

Василь Короткий, Відень

Фото: Олена Худякова, Укрінформ