Нещодавно в Анкарі відбулася конференція на тему порушення прав кримських татар у Криму. Йшлося про справи політичних в’язнів, порушення прав і обмеження свобод на тимчасово окупованому півострові, використання Росією пропаганди та інформаційного впливу для просування своїх наративів у Криму й світі. Участь у ній радника президента Туреччини та представниці правлячої партії продемонструвала, що ці питання – в полі зору наших міжнародних партнерів стратегічного рівня.

Про дієві інструменти протидії агресору, ненасильницький супротив, який кримські татари продовжують чинити в Криму, про роль міжнародної спільноти у справі звільнення політичних в’язнів та відновлення контролю над українськими територіями, інструменти державної підтримки громадян України на тимчасово окупованих територіях говоримо з Рустемом Умєровим, народним депутатом України, секретарем комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та АР Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин, заступником керівника постійної делегації у ПАРЄ, співголовою групи з міжпарламентських зв’язків з Туреччиною.

СУПРОТИВ ТИМЧАСОВІЙ ОКУПАЦІЇ РОСІЇ В КРИМУ ТРИВАЄ ПОСТІЙНО

- Пане Рустеме, в Анкарі нещодавно відбулася конференція, на якій йшлося про порушення прав людини на тимчасово окупованій території АР Крим. У своєму виступі ви зауважили, що Росія робить усе можливе для придушення ненасильницького супротиву кримських татар у Криму. Про який супротив іде мова?

- Ненасильницький спротив – це звичні речі, які нині є частиною життя та побуту кримських татар у Криму. Цей спротив існує на різних рівнях та охоплює різні вікові категорії.

По-перше, на людському, побутовому рівні. Хтось не купує товарів у тих, чиї погляди не розділяє, хтось не йде працювати у певні організації чи установи. Навіть підтримання переконання, що рано чи пізно півострів буде деокуповано, вже є своєрідним спротивом.

По-друге, постійний обмін думками дає правильні посили та впевненість. І це не стосується політики, це інший вимір. У Криму окупаційна влада бачить небезпечним навіть те, що кримські татари зустрічаються більш, аніж по троє. Тому будь-які дії, які говорять про те, що ми не змирилися і не приймемо окупацію, є цим спротивом. Він ні на мить не припинявся.

Тут слід зважати, що політика Росії в Криму далека від правового поля, спрямована на етнічні чистки. У них своє бачення, іншого для них не існує. Натомість цивілізовані країни не можуть висунути проти Росії інші інструменти, окрім політичних та правових. Їх ніхто не боїться, але вважають пряме протистояння ризикованим, оскільки такий непередбачуваний у діях опонент може знищити і себе, й інших. Ми ж маємо робити свою справу: відстоювати свої принципи та боронити себе на всіх рівнях. При цьому слід зважати, що рано чи пізно прийде час, коли влада у Росії зміниться. Тимчасова окупація Криму, агресивна політика РФ затягнула світ у кризу, яка вже триває вісім років. Відновлення Україною контролю над своїми територіями стане розрядкою для всього світу, тоді ця криза буде подолана й напруження буде знято.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ФРОНТ ДЛЯ ПРОТИДІЇ АГРЕСОРУ МАЄ БУТИ МОБІЛІЗОВАНИЙ

- Про порушення прав людини в Криму говоримо постійно і на різних рівнях. Які з інструментів, що нині застосовуються, є найбільш ефективними?

- Перше, це публічність та залучення міжнародної спільноти. Знаєте, серйозною проблемою сьогодні є те, що як в Україні, так і за кордоном уже втомилися від війни, смерті та поганих новин. Кожен п’ятий житель України, тобто 20% населення – не цікавляться питанням Криму. Випадками порушення прав людини на півострові цікавляться лише 15% із тих, кому не байдуже питання Криму.

Водночас Кремль реалізує в Криму зовсім інший порядок денний. Росія створила собі настільки потужний імідж ізгоя, що сьогодні нікого не здивує жоден з її нових наступальних кроків. З 2014 року Росія вбила десятки тисяч людей по всьому світу, в Криму, у війнах на Донбасі та в Сирії. Тому сьогодні люди часто морально не готові до звістки про ескалацію напруженості на українському кордоні та можливість повномасштабного нападу на Україну. Але це дуже небезпечний підхід.

Нам важливо максимально мобілізувати інформаційний фронт. Тому круглі столи, конференції, телеконференції, спілкування на різних рівнях – і навіть простих людей – це потужний інструмент для того, аби Крим залишався у порядку денному, події на півострові не губилися між інших. Повірте, це рятує людські життя. Точно знаю, що кримські татари не покинуть свою батьківщину і ніколи не погодяться на тимчасову окупацію Криму. Тому ми продовжуємо щоденну ненасильницьку боротьбу на дипломатичному та комунікаційному фронтах і закликаємо інших це робити.

- У ході конференції в Анкарі йшлося про пропаганду та інформаційний вплив. Ви зауважили про активне використання соцмереж та штучне створення так званих лідерів думок. Наскільки це діє?

- Здійснюється потужне фінансування та створюють нових лідерів думок для того, щоб ювелірно просувати наративи, що Крим нібито російський. Фінансується не лише пропаганда, а й створення нових наративів. Це має свій вплив, але і ми не складаємо рук, декларуючи постійно, що це – територія України та наші громадяни. Ми повинні зараз сфокусуватися на освіті, надавати більше допомоги для отримання освіти на материковій Україні або за програмами обміну з країнами-партнерами.

Є й інші сфери, де підтримку маємо збільшувати. Наприклад, у спорті. Для всього світу Крим тимчасово окупований, і ми сприяємо, щоб наші спортсмени з Криму були представлені у всіх видах спорту на міжнародних змаганнях. Також у сфері культури. Це про підтримку культурного обміну з Україною та діаспорами за кордоном, демонстрацію того, що на тимчасово окупованій території підтримується українська, кримськотатарська культура. Триває робота й на релігійному напрямі. Зараз є можливість отримувати релігійну освіту і в Україні, і в Туреччині, й в інших країнах, комунікуючи через Київ. Бажаючих отримати теологічну освіту не в Росії багато. Ми як Україна демонструємо своїми діями, що зацікавлені у розвитку й підтримці зв’язків із громадянами на окупованих територіях.

НЕЗЛАМНІСТЬ ДУХУ ПОЛІТИЧНИХ В’ЯЗНІВ, ПОПРИ ТИСК ТА ПРОПАГАНДУ, ВРАЖАЄ

- Якою є тенденція за ці вісім років? Кількість політичних кейсів зменшується чи збільшується, від чого це залежить?

- Спротив продовжуватиметься, тому завжди буде тренд на підвищення. Вони вигадуватимуть нові речі, посилюватимуть тиск та далі діятимуть за принципом «будуть люди – будуть справи». Вигадуватимуть усе що завгодно, аби витіснити кримських татар на материкову Україну. Тиск зростатиме й ми вдячні нашим громадянам за їхню державницьку позицію та стійкість.

- Протидія агресору часто ламає людські долі... Який моральний стан серед кримських татар у Криму загалом?

- Наша боротьба – це завжди новий досвід та нові виклики. Це завжди складно та емоційно. Але надії ми не втрачаємо, бо правда на нашій стороні, та її потрібно боронити. В очах та голосах політичних в’язнів бачу й чую не лише надію, а й потужне прагнення до боротьби. Вони кажуть: ми все бачимо, чуємо, ми завжди поруч. Тобто кажуть нам ті слова, які мали б ми їм казати. Їхній дух незламний. Ми як держава робимо все можливе і говоримо їм про це. Вони стикаються з пропагандою, стереотипізацією, щоденним тиском на наш спротив, їхню стійкість намагаються зламати різними шляхами протидії та впливу. Але правда на нашій стороні, ми повинні продовжувати відстоювати свою позицію й надалі.

АДВОКАТІВ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ ПО ПОЛІТИЧНИХ СПРАВАХ, НИНІ ВИСТАЧАЄ, АЛЕ КІЛЬКІСТЬ ЦИХ СПРАВ ЗРОСТАЄ

- У ході дискусії ви нагадали про останні події в Криму, зокрема про двомісячне утримання політв’язня Андрія Захтея у карцері, про арешт адвоката Едема Семедляєва та затримання активістів у день його звільнення. Яка підтримка є дієвою для політичних в’язнів та їхніх сімей?

- Де-факто ми знаємо про всіх наших політичних в’язнів, тримаємо з ними контакт через різні канали, передусім через сім’ї, адвокатів, правозахисні організації. Це дає багато інформації зі створення кейсів у правовому полі для передачі міжнародним партнерам, доведення їхньої безпідставності, зокрема щодо звинувачення у тероризмі.

Може здаватися, що великого прогресу не видно, але за майже вісім років ми не зупинялися жодного дня і не зупинимося. У 2014 році ми почали працювати з правозахисними організаціями та правозахисниками з Росії, які мають ліберальні погляди. Чому так? Бо у нас на той момент не було людей, які розбиралися в російських реаліях. Не можу сказати, що там існують суди, але нам була потрібна правова допомога. За вісім років уже набули певного досвіду, маємо 30-40 адвокатів, які працюють по справах політичних в’язнів. Більшість із них проживають на тимчасово окупованій території – в Криму, вони отримали посвідчення адвокатів. Нині правозахисників достатньо, але й кількість політичних справ зростає. З кожним нашим політичним в’язнем працює один або два адвокати. Наші правозахисники нині їздять по всій території Росії для надання правового захисту.

Ще одне питання, вирішення якого було б дієвою підтримкою, – це збільшення кількості консулів у нашому посольстві в РФ, аби вони могли частіше відвідувати наших політичних в’язнів. Наші консули роблять дуже багато, ми їм вдячні за це.

Важливою є підтримка сімей політичних в’язнів. Наприклад, відпочинок на материковій Україні чи в інших країнах дітей, чиї батьки – у російському полоні. Цього року ми реалізували такий проєкт спільно з Туреччиною. Дієвою підтримкою буде ухвалення закону про політичних в’язнів.

ЗАКОНОПРОЄКТ ПРО ПОЛІТВ’ЯЗНІВ: ТЕ, ЩО РОБИЛОСЯ ДЕ-ФАКТО, РОБИТИМЕТЬСЯ І ДЕ-ЮРЕ

- Цей законопроєкт уже на розгляді парламенту, яка його роль?

- Цей документ дає визначення, алгоритми й процедури. Зокрема: хто такі політичні в’язні, яка процедура отримання статусу особи, позбавленої особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що потрібно для отримання грошової допомоги. Цей законопроєкт – результат дій, які де-факто робилися протягом восьми років. З його ухваленням це буде і де-юре – до нього буде легко апелювати. Це стане важливою підтримкою і захистом для політичних в’язнів та їхніх сімей, ще одним дієвим інструментом нашої боротьби.

- Що є нагальним у сфері надання державних послуг громадянам з тимчасово окупованих територій?

- Усі державні послуги, які ми надаємо зараз, набагато кращі, ніж ті, які отримують на тимчасово окупованій території. І рівень цих послуг постійно покращується. Україна змінюється в кращий бік, і цей прогрес помітний для тих, хто приїздить з тимчасово окупованих територій. Ідеться про надання медичних, адміністративних послуг, відпочинок тощо.

Через адмінмежу переходять щорічно приблизно 1,5 млн людей. Загалом середня цифра щоденних переходів – 3 тисячі, влітку – 7 тисяч. У тимчасово окупованому Криму перебуває близько 3 млн наших громадян. Кримських татар до окупації було приблизно 300-350 тисяч. Після тимчасової окупації виїхали близько 25 тисяч, але частина з них повернулися згодом у Крим. Практично все активне ядро знаходиться в Криму.

Додам, що наявність українського паспорта дає змогу всім громадянам насолоджуватися поїздками в Європу та інші країни.

- Ви зауважували на конференції, що надання медичних послуг у Криму в умовах пандемії недостатнє. Зокрема йшлося про те, що карети швидкої допомоги часто не приїжджають у ті райони, де проживають кримські татари. Чим це зумовлено?

- Це тимчасова окупація, тому тут пояснення два: це робиться навмисно і це робиться тому, що вони не витягують. Російська Федерація не настільки потужна і не настільки сервісноорієнтована, як Україна. Якщо запитати пересічного нашого громадянина в Криму про ліки, то відповідь одна – ліки привозять з України. Так само ті, хто має можливість, звертаються за медичною допомогою в Україні.

ДІАЛОГ ЩОДО ВИЗВОЛЕННЯ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ ІЗ КРИМУ Є НЕФОРМАЛЬНИМ: ЧЕРЕЗ ПОСЕРЕДНИКІВ, ДИПЛОМАТІВ, ПАРТНЕРІВ

- У ході пресмарафону президент України Володимир Зеленський сказав, що розраховує на допомогу президентів Туреччини і США у питанні звільнення українських військовополонених і заручників, які утримуються в ОРДЛО і в Росії. Яка імовірність того, що кримських татар, які нині перебувають в ув’язненні, буде обміняно?

- Зараз у Криму незаконно ув’язненими залишається 121 людина, з яких 80% – це кримські татари (загалом у Криму й ОРДЛО у полоні – приблизно 450 людей). Тут слід враховувати, що в Росії вважають Крим своєю територією, відповідно всі затримані – це нібито їхні громадяни, яких вони не хочуть комусь віддавати, обмінювати. У цій парадигмі ми просуваємо правду, бо це наша територія і наші громадяни. РФ демонструє таким чином дві речі: що віддавати буцімто своїх громадян не буде, а для внутрішнього попиту показує, що це терористи, яких потрібно щонайдовше тримати за ґратами. Намагається з політичних в’язнів зробити кримінальних арештантів.

Ми ж стоїмо на тому, що це політичні в’язні, які постраждали за свої переконання та захист свого бачення, що вони громадяни України на тимчасово окупованій території. Як держава, робимо все можливе, щоб просувати своє бачення у світі, заручитися підтримкою міжнародної спільноти, і щоб вона, у свою чергу, здійснювала тиск на Росію. У нас немає прямих перемовин. Ми намагаємося підтримувати контакт через Тристоронню контактну групу, але її роботу РФ блокує. У нас немає майданчиків для контакту. Вони не хочуть бачити й слухати, бо знають, що програють. Тиск із боку міжнародної спільноти, хоч що б казали в Москві, – розуміють, і санкції мають свою дію. Ми цінуємо цю підтримку та вітаємо будь-які зусилля, які можуть допомогти покласти край війні з Росією. Ми готові працювати з міжнародними партнерами.

Щодо обмінів, то вони відбувалися в рамках Тристоронньої контактної групи, Мінського та Нормандського форматів, але там мандат іде на окремі райони Луганської та Донецької областей. Щодо АР Крим та Севастополя, то якраз цей діалог є неформальним – через посередників, дипломатів та партнерів. Туреччина – один із таких стратегічних та ефективних партнерів, через яких ми намагаємося донести думку, що заарештовані люди є політичними в’язнями, яких ми хочемо або обміняти, або визволити. Ми впевнені у тому, що нашу точку зору турецькі дипломати доносять до опонентів. Туреччина – на нашому боці, розділяє наше бачення, підтримує наш суверенітет та територіальну цілісність, не визнає тимчасову окупацію Криму, але при цьому має політичні, дипломатичні та економічні стосунки з РФ. Зі США у РФ складніші стосунки. Тому Туреччина може стати ефективним посередником для зняття існуючого напруження та вирішення інших питань, її роль важлива й перспективна.

- Кримськотатарська діаспора відчуває постійну підтримку та допомогу з боку Туреччини. Велика кількість кримських татар приїхали в Туреччину вже після 2014 року та пустили тут своє коріння. За вашими оцінками, яка частина з них готова повернутися в Крим після деокупації?

- У Туреччині, за різними підрахунками, проживають від 4 до 8 млн кримських татар. Загалом діаспора живе та розвивається тоді, коли її поповнюють нові люди. Якщо імміграція не продовжується, то відбувається процес старіння діаспори. Тому приїзд нових мігрантів із Криму для турецької діаспори – це позитивний момент. Інша справа, що за ці роки люди, які приїхали напряму з Криму після тимчасової окупації або через Київ чи Херсон, осіли тут, налагодили життя й побут, створили нові родинні зв’язки. Тому прийняти рішення про повернення їм буде непросто, навіть коли з’явиться така можливість. Усе залежатиме від умов, які будуть створені для повернення. Чим привабливішими вони будуть, тим більше людей повернеться. Насправді, діаспора може відігравати важливу роль не лише через повернення, а й надати потужну підтримку після деокупації, наприклад, інвестиціями.

КРИМСЬКА ПЛАТФОРМА ПРОДОВЖУЄ РОБОТУ НА ВСІХ РІВНЯХ

- Створення Кримської платформи та міжнародна підтримка цієї ініціативи України стали потужним сигналом про те, що тимчасова окупація Криму перебуває на порядку денному на різних рівнях. Які активності відбуваються на цьому майданчику зараз?

- Моє загальне бачення: ми як Україна робимо дуже важливі та правильні речі, й Кримська платформа – одна з них. Це потужна відповідь на гібридну війну. Ми продемонстрували свою спроможність діяти спільно. Кримську платформу підтримала міжнародна спільнота. І що важливо, всередині країни ми не ділилися «на своїх та чужих». Кримська платформа має чотири виміри. На рівні очільників держав та на урядовому рівні за вісім років було набуто значного досвіду, маємо підтримку та розуміння, які Кримська платформа консолідує ще більше. На зовнішніх теренах Україну боронять потужні дипломати-державники.

Третій вимір – парламентський. Це більш як чотири сотні бійців, які діють в інтересах України. Кожна поїздка делегацій в ПАРЄ, ООН, будь-які формати взаємодії з нашими країнами-партнерами на парламентському рівні є ефективними. Ми завжди декларуємо наше бачення стосовно Криму, політв’язнів, забезпечення водою, оборони, євроінтеграції, вступу до НАТО. Наприклад, делегація України в ПАРЄ ініціювала створення Кримської платформи на рівні цієї організації. Але думаю, на парламентському рівні ми можемо робити більше.

Четвертий рівень – експертний. З 2014-го року в Україні з’явилося багато неурядових та громадських організацій. У нас уже є аналітичні центри та впливові експерти, які просувають наш порядок денний і внутрішньо, і регіонально. Тут ми вже виходимо за межі України та займаємо лідерські позиції.

Кримська платформа – це не лише потужний сигнал, це й дієвий інструмент, який не має кінця вимірам, веде до перемоги у політичній боротьбі. Вже забезпечені адвокація, просування, застосування правових механізмів, зокрема захист через суди. Робота Кримської платформи триває на всіх чотирьох рівнях.

- Вже двічі планувався (та доводилося відміняти через вагомі причини) візит спікера Великих національних зборів (парламенту) Туреччини до України. Чи планується візит найближчим часом?

- За останні роки відносини на політичному рівні було дуже інтенсифіковано – як на рівні президентів, так і на рівні уряду. Парламентський рівень може здаватися на цьому фоні не настільки активним. Звичайно, пандемія стала на заваді, але спілкування підтримується. Зараз запропоновано три потенційні дати візиту української парламентської делегації в Туреччину з насиченою програмою в Анкарі та Стамбулі. Це буде візит групи дружби. Очікуємо й візит спікера парламенту Туреччини до України, це питання також обговорюється. На початку наступного року планується візит президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана до України, у порядку денного цього візиту будуть, зокрема, питання звільнення політичних в’язнів, будівництва житла, соборної мечеті та інші.

МОДЕЛЬ ХОРВАТІЇ З РЕІНТЕГРАЦІЇ ТЕРИТОРІЙ – НАОЧНИЙ ПРИКЛАД ДЛЯ УКРАЇНИ

- Чи можлива для України реалізація азербайджанського чи іншого сценарію для повернення територій?

- Вважаю, що ми повинні завжди мати план Б. План А, безперечно, політично-дипломатичний, план Б – це на кшталт того, як діяла Хорватія, її модель реінтеграції дала змогу повернути окуповані території мирним шляхом. І ця модель може бути для нас хорошим та наочним прикладом. Ми повинні нарощувати свої сили, обороноздатність. Це наш пріоритет. Ми обороняємося, не наступаємо, і маємо опрацювати всі можливі варіанти розвитку подій та бути до них готовими. Я не кажу про необхідність підготовки до наступу, але мають бути опрацьовані всі можливі плани з відстоювання своїх суверенних прав. І для тимчасово окупованих територій повинен бути план. Ми не знаємо, що завтра відбуватиметься в Росії.

Все з часом стає на свої місця. У Росії довго не зможуть ще настільки «прикручувати гайки», тримати своє населення в таких умовах. 20 років уже тримають. Не думаю, що витримають ще 20 років. Ми відбудовуємо країну вже 30 років, покращуємося та розвиваємося. Ми маємо внутрішній механізм регулювання – населення виходить на майдан і баланс сил зберігається. Ми фактично вичищаємо те, що сталося в нашій історії за часів колоніальної політики царської Росії та у період СРСР. І наше завдання – зробити Україну прогресивною, розвиненою, сучасною країною та йти своїм шляхом.

Ольга Будник, Анкара

Фото автора