Кримські реалії: репресії замість обіцянок

Кремлеві знову нагадали про його місце, вкотре визнавши РФ країною-окупантом. Йдеться про ухвалену днями резолюцію Генеральної Асамблеї ООН щодо прав людини в анексованому Криму, яка вкотре визначила представників РФ у Криму нелегітимними окупаційними органами влади. Цьогорічна резолюція позначилася ще й тим, що закликала країни ООН до співпраці в рамках міжнародної Кримської платформи задля поліпшення ситуації з правами людини в Криму.

Як прокоментував подію очільник МЗС Д.Кулеба, цьогоріч Україні вдалося внести в текст резолюції відповідальність Росії за дотримання прав кримських татар як корінного народу Криму, а також вимогу скасувати вироки, винесені заочно щодо лідерів кримськотатарського народу та кримських татар. Резолюція називає конкретні імена людей, яких переслідує окупаційна влада – це, зокрема, Емір-Усеін Куку, Галина Довгопола, Сервер Мустафаєв, Владислав Єсипенко, Наріман Джелял, а також наголошує на неприпустимості політично мотивованих переслідувань, катувань та свавільних затримань і арештів, позасудових убивств, викрадень, примусового зникнення людей. Усього того, що, на жаль, вже стало нормою для російських окупантів, які «господарюють» на українських землях.

Наслідком такого «господарювання» стало не лише погіршення економічного стану на українському півострові, а й кричуще порушення прав людини загалом, від якого особливо потерпає корінний народ Криму – кримські татари. Це стосується фактично усіх аспектів життя: економічних, соціальних культурних, включаючи право на працю, а також можливість зберігати свою самобутність і культуру. На цьому ще раз наголошено в резолюції ГА ООН, яка також вказує і на факти знищення культурної та природної спадщини, незаконних археологічних розкопок, передачі культурних цінностей та переслідування релігійних традицій.

Натомість ситуація ж в окупованому Криму з кожним днем лише погіршується. Обіцяні Кремлем багатотисячні інвестиції для Криму – так і залишилися лише обіцянками. Загальна економічна та політична криза в Росії аж ніяк не сприяє тому, щоб хоч трішки звернути увагу на проблеми соціальної сфери, та призводить лише до подальшого зубожіння жителів окупованого Криму, а також до посилення репресій кримських татар. Експерти сходяться до думки, що черговий виток репресій у Криму, які російська окупаційна влада застосувала до корінного кримськотатарського народу, став показовим та демонструє реакцію Кремля на Кримську платформу. Як наслідок, на тимчасово окупованому Кримському півострові відбуваються незаконні обшуки, арешти, затримання, зникнення, тортури в місцях позбавлення волі.

Так, днями стало відомо, що попереднє розслідування у справі про підрив газопроводу в окупованому Криму, одним із фігурантів якого є перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял, завершено. Про це повідомив адвокат Н.Джеляла М.Полозов. За його словами, крім озвучених раніше звинувачень у скоєнні диверсії, контрабанді вибухового пристрою та обороті вибухових речовин, нібито скоєних у складі організованої групи, в обвинуваченні Джелялову додали заподіяння понад 105 тис. руб. збитків республіканській компанії «Кримгазмережі», відключення від газу військової частини Берегової охорони Чорноморського флоту РФ як підрив обороноздатності РФ. Сам Полозов, коментуючи справу, наголосив, що коли читаєш подібні документи, на думку відразу спадають опубліковані матеріали сталінських репресій 1930-х років. Такі паралелі й справді абсолютно обґрунтовані, бо наративи та реалії сучасної Росії мало чим відрізняються від тих темних сталінських часів.

Сьогодні ж країна-окупант, здійснюючи судилища над кримськими татарами та іншими незаконно утримуваними українцями, відверто порушує норми міжнародного права, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Загальну декларацію прав людини. Та про це на теренах російської імперії, як і про важливу резолюцію ООН щодо прав людини в анексованому Криму, воліють не говорити взагалі. Натомість російська пропаганда, очевидно, щоб применшити чи й взагалі заглушити цю подію, тиражує вигідні їй новини. Скажімо, про суперечливу резолюцію щодо боротьби з героїзацією нацизму, яку РФ вдалося протягнути, мабуть, саме завдяки гучній назві та традиційному маніпулюванню фактами й заявами. Документ містить рекомендацію державам-членам ООН вжити заходів, зокрема й на законодавчому рівні, щодо запобігання перегляду підсумків Другої світової війни, а також щодо заперечення воєнних злочинів і злочинів проти людяності.

Проти російського документа виступають США, Україна і ряд країн Європи. Як раніше пояснювали в українському МЗС, текст документа замовчує факт того, що завершення Другої світової війни не стало перемогою над тоталітарними ідеологіями. Крім того, російська резолюція не відображає результати Другої світової війни, що призвели до зміцнення комуністичного режиму і поневолення деяких народів Європи. Аналітики підкреслюють, що боротьба з нацизмом та всілякими формами расизму, расової дискримінації, ксенофобії, антисемітизму та інших проявів нетерпимості – не буде насправді ефективною без визнання Москвою ролі Сталіна у розпалюванні Другої світової війни. Тож Росія далі намагається спотворити реальний сучасний стан та приховувати злочини сталінізму в цілому. Таку тактику, очевидно, можна розглядати й як частину політичної атаки проти України з відкритим анексуванням Криму.

Окрім того, російські пропагандисти впродовж останніх тижнів розкручують нову хвилю дезінформації та звинувачень українців нібито в екстремізмі, що цілком лягає в канву протягнутої резолюції боротьби з героїзацією нацизму. Зокрема, ФСБ повідомила про арешт понад сотні членів нібито «української радикальної спільноти «М.К.У.», які насправді виявилися російськими правими радикалами. В СБУ назвали цю заяву ФСБ частиною скоординованої інформаційної операції, яку варто розглядати виключно через призму гібридної війни.

Загалом, фейки та дезінформація – традиційні методи впливу російської пропаганди, які спрацьовують, щоправда, виключно на внутрішній сегмент споживання, відволікаючи від власних проблем РФ, серед яких, зокрема, – занепад економічного та морального стану суспільства. Російська пропаганда, за «доброю» традицією, регулярно вдається до різноманітних провокацій, нагнітання ситуації та розкручування теми «розгулу неофашизму», зокрема й в Україні, особливо зараз – на тлі посилення військової напруженості на українському кордоні. Тож коли кремлівські ультимативні провокаційні заяви з приводу «гарантій безпеки», висунутих до НАТО, не проходять, то можна хоча б традиційно залякати власне населення «українським радикальним слідом».

Націоналізм завжди був елементом впливу і маніпулювання російської пропаганди політичною ситуацією. В основі російської агресії якраз і лежать націоналістичні гасла, де принципи «хто не з нами, той – фашист» та «захист російськомовних» є основними. На цих принципах Кремль вибудував і свою антиукраїнську кампанію та систематично посилює антиукраїнські настрої в російському суспільстві. Російська пропаганда завзято і систематично культивує у своїх громадянах нетерпимість і ненависть до усього, що протирічить суто російським поняттям «норми» життя, малює власні «червоні лінії», за які заступати дозволяється лише Кремлеві. Як наслідок, Україна тепер посідає в умах росіян почесне друге місце серед недружніх країн, після США. Та саме Росія, на думку багатьох аналітиків, є чи не найбільшим культиватором неонацизму, як у себе, так і в інших країнах. Ідеї нацизму, приховані під принципами російського шовінізму, категоричного несприйняття невигідної для Москви думки чи позиції, сильної диктатури – стали фактично основою сучасної державної політики Росії.     

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства