- Ви чекаєте, коли вас запросять?

 - Я навіть не чекаю, повірте, я маю чим зайнятись! Я зараз, по-перше, перекладаю з польської драматургію, по-друге, пишу свій роман, по-третє, задумав п'єсу про Майдан і зараз її розписую. Подзвонять, запросять, запропонують, я обговорю умови і піду. Я готовий буквально ось зараз писати яку-небудь політичну сатиру на 3-4 ефірні хвилини. Політичні події підкидають багато матеріалу - і недавнє «Вали из моей страны!», і кидання склянками, а перед тим прем'єра поміж ноги брали. Тож є про що писати!

- Ну так це ж у нас такі смаки! Я їжджу на приміських маршрутках на Рівне, в них часто ставлять на диску їхні виступи. Це дуже дешево, там багато фекальних жартів, крім того, вони й далі відверто кепкують з української мови.

 У них зараз криза жанру - вони ж «билі русскімі, как все русскіє ребята», а після Революції Гідності їм треба кимось бути. Тепер вони висміюють Крим, який від'єднався, але, знову ж таки, роблять це на базі російської культури. От у них з'являється «Іосіф Кобзон», якого не пускають в Україну, і співає пісню «Поседели мои парики» на манер «Дорогие мои старики». Тобто вони працюють у культурному коді гомо совєтікуса - а чого від них ще чекати?

Крім того, Зеленський знімався в огидних фільмах з абсолютним українофобом Ярмольником, який заявляв, що буцімто бачив, як у Львові повісили негра.

Як на мене, «95 квартал» - це цілковито гидке явище. Поки Юлія Тимошенко була у в'язниці, вони сміялися з неї на сцені - за таке у порядному товаристві взагалі в обличчя б'ють! У них дуже багато непристойних, примітивних підлих жартів на тему української мови і культури. Особливо при Ющенку це було просто обов'язково! Або, приміром, сценічний «Ющенко» розказував, як не міг пройти на стадіон, довелось і вилізти на дах, «і весь футбол дивився на даху я». Ха-ха-ха, публіка угорала, а герой, який грав Януковича, запитував: «Вам прямо счас это надо?» І публіка лягала ще більше. А в залі ж сиділи ВІПи - політики, футболісти і теж сміялися, мовляв, «как прикольно, ребята».

 - А чому такому гумору немає альтернативи?

 - Вона, можливо, і є, але йдеться про затребуваність. З іншого боку, «95-й квартал» дуже агресивно себе пропагує - вони можуть записати багато дисків з виступами і дешево чи навіть безплатно їх розповсюдити. Тобто за цим стоїть велика менеджерська група, а подібної української групи, вочевидь, ще не сформовано.

Хоча навіть з російськомовних шоу є набагато дотепніші та інтелігентніші, приміром, «Велике прання». А «95 квартал» - це нижче плінтуса!

 - А ви бачили комедійний серіал «Останній москаль»?

 - Господи, я подивився тільки фрагменти в інтернеті - це ганебно! Це знову ж таки оте шароварництво - показати дурного хохла. На жаль, зараз є багато такої "культурної" продукції. Ну то що ж зробиш!

 - Про що?

 - Розумієте, треба просто розмовляти, бо якщо не спілкуватися, тоді що - брати кам'яні сокири і розбивати ворогам голови? Рано чи пізно ми приєднаємо і Крим, і Донбас назад до України, і отут постає питання, як ми собі це уявляємо? Вийдемо з вогнеметами і спалимо всіх тих, хто там живе? Ні, бо це наші люди, наші громадяни. Вони дурні, паскудні, негідні, вони зрадили нас, але сьогодні діють гуманістичні закони, і люди вже давно не їдять людей. Тож якось треба буде з ними жити, і це пекельно важко, я з вами згоден. Коли це станеться, якщо я ще буду при здоров'ї, то буду їздити виступати перед ними і щось їм розповідати.

Загалом генерально ми маємо ментально «забрати» їхніх дітей, щоб вони ще зі шкільної лави довідалися про українську культуру, що література, кіно, музика, естрада, театр -  все це є! І коли ми про це розкажемо дітям, і вони в це повірять, - все, вони наші! Але до цього ще трохи далеко!

 - А поки що вони знайомляться з творчістю Заславської...

- Я все-таки письменник і слідкую за тим, хто що пише. Взагалі про якусь поезію там, звичайно, не йдеться, але давайте подивимося на ці речі з іншого боку - це їхня еліта, тож це треба використовувати, треба брати в неї інтерв'ю, показувати, як вона примітивно говорить і мислить. Треба показувати це нашим людям, а згодом потрошку й до їхніх дійде: якщо в них така еліта, то який же тоді середній індивідум?

- Якщо далі йти за такою логікою, тоді треба запрошувати і Захарченка з Плотницьким та Моторолою. Чи ні?

- Захарченка і Моторолу мають запрошувати інші люди, а в якій формі вони це зроблять, їм самим вирішувати. А якщо йдеться про діячів культури -  чорт забирай, поставте там сто двадцять знаків оклику, я сам себе ніби змушую це казати, - але ми мусимо з ними говорити! Я сам би хотів так не думати, але іншого виходу я не бачу! Тому що або діалог є, або його немає, а якщо діалогу немає, то це війна, кам'яні сокири і потім зверху вогнеметом пройтись!

 - Тобто питання вибору співрозмовника для діалогу не стоїть? Адже його рівень визначає й рівень дискусії.

 - Я ж казав, що це мають бути представники культури. От у них такі представники культури, і з ними будемо розмовляти ми, представники нашої культури. Ось так. А політики мають говорити з політиками, бізнесмени з бізнесменами - всі мають говорити, навіть військові з військовими!

 - Соціальний психолог Олег Покальчук нещодавно в інтерв'ю Укрінформу висловив абсолютно протилежну думку - він переконаний, що неукраїнських людей не варто повертати в Україну, їх слід лишити в тих умовах, в яких вони є, а якщо хтось із них виявить бажання повернутися, то він спершу має довести свою громадянську кваліфікацію.

 - Я Олега дуже давно знаю і поважаю, він справді дуже мудрий і гарний чоловік, але тут є суперечність. Наприклад, у мене в Києві зараз більше третини друзів російськомовні. Серед них є етнічні росіяни, які стали нашими: вони хоча й не розмовляють українською, але це українська political nation. Тож і з тих неукраїнців на сході ще якусь маленьку часточку української political nation ми можемо нашкребти. Я вважаю, що саме тому з ними треба розмовляти.

Звісно, є люди, з якими не варто сперечатися, я згоден. Але дискусія - це ж не обов'язково суперечка, це можливість кожній стороні висловити свою точку зору. А інша сторона бере її до уваги або ні, сприймає чи критикує - оце сенс дискусії.

 Хтось, правда, писав, що почути Донбас було б гарно, якби він говорив щось розбірливе і зрозуміле. У Харкові якраз була спроба цієї дискусії, хоча я не думаю, що Донбас сказав щось розбірливе і зрозуміле. Але дискусія є!

- Тобто ви Жадана за його вчинок не засуджуєте?

- В жодному разі! Я абсолютно на його боці!

ІМЕНА ДРУЗІВ УКРАЇНИ Я Б КАРБУВАВ НА СТЕЛАХ ЗОЛОТИМИ ЛІТЕРАМИ

- Якби це вам доручили, як ви кажете, ментально «забрати» дітей з Донбасу, що б ви, як людина,  яка має і педагогічну освіту, їм сказали?

- Я вісім років працював вихователем групи продовженого дня і маю певний досвід. Однозначно їм треба говорити правду, але що значить говорити? Якби це було можливо, оптимально було б зробити так: зібрати їх невеликими групами по 10 чоловік і з ними читати і обговорювати гарні якісні літературні твори. Це була б найкраща агітація! Якби вони зрозуміли, якою гарною, доброю, цікавою є українська література, все, більше нічого не треба!

 - А українськими звичаями, побутом їх треба зацікавлювати?

 - А це все потягне!

 - Тобто, ви вважаєте, що культура первинна?

 - Безперечно! Як сказано у Святому Письмі, «Спочатку було слово», а слово - це культура.

 - А як ви тоді оцінюєте нашу культурну політику, зокрема, й Міністерства культури?

 - Жахливо оцінюю, а що тут скажеш! Але нагадайте мені, може, в промисловості у нас краще, ніж у культурі?  Отож! У нас скрізь однаково погано!

- То, може, треба підказати якийсь рецепт?

 - А хто я такий, щоб підказувати? Я рядовий маленький чоловік, письменник і громадянин. Я плачу податки, а є величезні структури, які думають над тим, як нам облаштувати Отєчество.

 - А твори недругів України, на вашу думку, треба забороняти?

 - Я проти будь-яких заборон і, звичайно, проти будь-яких заборонних списків. От зараз сядьте на метро, поїдьте на Петрівку, ви там купите «Майн кампф», я гарантую на 100 процентів! Ми забороняємо якогось артиста чи співака, але його записи є скрізь - ми живемо в добу інтернету, то про які заборони йдеться? Набираєш ім'я, і тобі викидає все!