Ця пісня - як пам'ять, посвята і звільнення душі моєї депортованої з Криму прабабусі Назилхан, усіх душ загиблих під час депортації
- Так. Ця пісня - як пам'ять, посвята і моє звільнення її душі. Саме так я відчувала після півфіналу, коли заспівала цю пісню, - ніби я звільнила душі загиблих під час депортації людей, які так ніколи і не змогли повернутися до Криму, я звільнила і себе від цього тягаря... Треба пам'ятати про подібні події, мовчати про них не можна. Не можна, щоб люди зникали без сліду, щоб їхні душі були в неспокої і приходили до нас уві сні...
І я дуже рада, що Україна розділила цей біль, що кожному українцеві це близьке. Мені стільки листів прийшло після цієї пісні! І люди пишуть про своє - що і в Західній Україні були репресії та депортації, і кожен лист - про те, що у них у сім'ї схожі історії. Ви розумієте? І як можна стверджувати, що це зараз нікому не потрібно?.. Та про що мова! Немає нічого більш справжнього, ніж любов до своєї Батьківщини, до коріння, до своєї сім'ї. Це найсправжнісіньке, що тільки може бути.
Ви можете одружитися, закохатися, розлучитися, забутися й так далі - і нескінченно співати про розбиті серця. Але з вами до кінця ваших днів залишається ваш родовід. Це те, що нас із вами пов'язує й тримає на землі - ось ця незрима нитка наших родинних зв'язків, що йде до нас з минулого. Є фраза: "Ми родом із дитинства", от вона - про це.
- Ваш PR-директор Денис Козловський намагався перекласти приспів пісні з кримськотатарської мови - цитату вашої прабабусі. Переклад звучав так: "Я не змогла тут провести свою юність, тому що ви забрали мій світ". Все правильно?
- Так, цілком правильно.
