Сьомий Одеський кінофестиваль: На пляж ні ногою!
Одна з головних подій українського кінороку - Одеський міжнародний кінофестиваль, який поєднує демонстрацію інтелектуальних хітів з атмосферою невимушеного курортного свята, що пройде з 15-го по 23-е липня.
Спробуємо виділити найбільш значущі картини та події фестивалю.
МІЖНАРОДНИЙ КОНКУРС
У головну програму фестивалю, міжнародний конкурс, в цьому році увійшли дванадцять картин. Небагато з них можуть похвалитися нагородами авторитетних оглядів і особливою популярністю, але постійним відвідувачам ОМКФ відомий нюх тих, хто відбирає картини, на справжні таланти. Про достоїнства і недоліки конкурсних «темних конячок» згадаємо вже після знайомства з ними, поки ж відзначимо серед конкуруючих робіт ті, що вже отримали певний резонанс у кіноспільноті.
Стрічка Леа Фенер «Людожери», що отримала приз глядацьких симпатій на МКФ у Роттердамі, розповідає про людей, чий спосіб життя майже так само далекий від наших нудних буднів, як і світ казкових велетнів-канібалів. Відправною точкою сюжету служить турне трупи-кабаре по провінціях півдня Франції з шоу, заснованим на одноактній комедії Чехова «Ведмідь». Свої приватні проблеми актори намагаються вирішити в проміжках між репетиціями та виступами, але поступово творчі й особисті негаразди стають майже невидимими.
Володар спеціального призу журі на МКФ «Санденс», фільм Агнешки Смочинської «Дочки дансингу», постає справжньою казкою, розіграною в декораціях варшавських нічних клубів кінця 80-х, куди потрапляють дві чарівні русалки. Героїні цієї цікавої суміші мюзиклу і фільму жахів безтурботно підкорюють танцполи і юних музикантів, проте поступово самі переповнюються любовними пристрастями, які пробуджують їхнє монструозне їство.
Нашим власним внутрішнім демонам присвячена психологічна драма «Незаконнонароджене» Адріана Сітару, одного з видатних представників нової румунської хвилі (завсідники ОМКФ пам'ятають його за чудовою стрічкою "Люди і звірі", також показаною у міжнародному конкурсі). Фільм, що отримав премію Міжнародної конфедерації артхаусних кінотеатрів на Берлінському МКФ, розповідає про дружне сімейство процвітаючого лікаря, члени якого не бачать великого зла ні в порушенні лікарської етики, ні в інцесті.
На ОМКФ нерідко можна побачити кращі зразки сучасного грузинського кіно - досить згадати такі знакові картини, як «Довгі світлі дні» Нани Еквтимішвілі та Симона Гросса, які отримали нагороду за краще акторське виконання на Четвертому ОМКФ, і «Побачення наосліп» Левана Когуашвілі, кращий фільм за версією журі П'ятого. Цьогорічний фестиваль не став винятком завдяки стрічці Русудан Глурджидзе «Чужий дім», яка кілька днів тому отримала Гран-прі конкурсної програми «На Схід від Заходу» МКФ у Карлових Варах. Ця картина розповідає дуже актуальну в світлі розв'язуваних Росією конфліктів історію про дві сім'ї, які після війни в Абхазії поселилися у будинку вигнаних представників сторони, що програла, ставши таким чином співучасниками етнічних чисток.
«Дуже великий фільм» Світ-Жана Бу Шаайа став першим в конкурсі ОМКФ представником ліванської кінематографії, чи не найцікавішої в арабському світі. Автори цієї гостросюжетної картини створюють іронічний образ союзу тіньових ділків з андеграундними кінематографістами, підтверджуючи, що геній та лиходійство - речі цілком сумісні.
У конкурсі бере участь і українська стрічка, «Гніздо горлиці» Тараса Ткаченка, в буквальному сенсі одна з найбільш очікуваних вітчизняних стрічок - її зйомки переривалися не тільки через перебої з фінансуванням, традиційні для вітчизняного кінопроцесу, а й через смерть виконавця головної чоловічої ролі Віталія Лінецького. Трагічні перипетії створення цілком відповідають драматизму теми, яку піднімає картина - вимушене перебування наших співгромадян за кордоном на заробітках.
НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНКУРС
«Гніздо горлиці» бере участь і в іншій конкурсній програмі - Національному конкурсі, куди, крім фільму Ткаченка, увійшло ще чотири повнометражні картини, в тому числі і «Моя бабуся Фанні Каплан» Альони Дем'яненко, чиє виробництво зайняло не набагато менше часу. Цей фільм, творці якого також відчули і брак коштів, і загибель актора (росіянина Олексія Девотченка, який виконав роль Леніна), розповідає про молоду есерку, відому своїм замахом на лідера більшовиків. Автори представили вельми нестандартний погляд на її долю, що відрізняється від загальноприйнятого не тільки зображенням обставин замаху, а й екскурсом в її особисте життя.
У фільмі Ігоря Мінаєва «Блакитна сукня» не настільки віддалене минуле сплелося із сьогоденням - центральним персонажем фільму виступає молодий француз, який виявив, що його недавно померла мати була уродженкою Радянського Союзу і актрисою, яка емігрувала після розвалу країни. Герой намагається дізнатися більше про найближчу для нього людину, знайомлячись з її щоденниками і фільмами.
У національний конкурс увійшли і документальні картини, «Varta1» Юрія Грицини та «Холодний Яр. Інтро» Аліни Горлової. «Varta1», вже знайома вітчизняним глядачам за київським фестивалем правозахисного документального кіно Docudays UA, є наразі незвичайним відображенням подій часів Євромайдану. У картині використовуються записи переговорів молодих львів'ян, які патрулювали вулиці після розстрілу на Майдані.
«Холодний Яр» розповідає про історичний регіон, що багато разів виконував роль порохової бочки народного гніву. Автори картини намагаються з'ясувати, які умови сформували неприборканий дух місцевих жителів.
ЖАНР КОРОТКОМЕТРАЖНИЙ
Наполегливо рекомендуємо не пропустити і короткометражну секцію національного конкурсу, що складається з 21-ї картини, які будуть показані у три заходи. Серед авторів цих робіт можна зустріти одного з провідних вітчизняних режисерів, Володимира Тихого, і ряд найбільш талановитих і перспективних молодих постановників - Філіпа Сотніченка, Валерію Сочивець, Антоніо Лукича, Валерію Кальченко, Нарімана Алієва, Катерину Горностай, Надію Парфан, Юрія Шилова, Ірину Цілик та інших. Цілком ймовірно, участь у цьому конкурсі ознаменується проривом і для когось із кінематографістів-початківців, чиї імена поки що невідомі навіть кінокритикам.
РЕТРОСПЕКТИВА
Відвідувачі ОМКФ зможуть дізнатися багато нового і про минуле вітчизняного кінематографа, з чиїми досягненнями 90-х років широка публіка знайома ще меншою міроюі, ніж з українськими сучасними картинами. У підготовлену Національним центром Довженка ретроспективу «Межі свободи: незалежність по обидва боки екрану» увійшли п'ять картин: знятий Михайлом Бєліковим перший фільм про аварію на ЧАЕС з пророчою для близького майбутнього СРСР назвою «Розпад» (1990); химерний шедевр Кіри Муратової «Чутливий міліціонер» (1992); поставлений Олександром Ігнатушею ранній приклад гостросоціальної драми «Цвітіння кульбаби» (1992); пригодницька комедія Вадима Кастеллі «Вперед, за скарбами гетьмана!» (1993); любовно-соціальна драма Наталії Андрейченко «Шамара» (1994), що стала однією з небагатьох в українському кіно спроб переосмислити Період застою.
КОНКУРС ДОКУМЕНТАЛІСТІВ
Повертаючись до сьогодення, необхідно згадати нову конкурсну програму фестивалю, конкурс європейських документальних фільмів, в який увійшло шість картин. У цьому нововведенні відображено те особливе значення, якого набула документалістика в нашу драматичну епоху. Крім згадуваного вище «Холодного Яру», програму склали:
- «Мій друг Борис Нємцов» Зосі Родкевич про найбільш помітного і привабливого лідера російської опозиції, чия трагічна загибель потрясла і наших співгромадян;
- «Не я перетнув кордон: Кордон перетнув мене» Тома Чагелишвілі про взаємини мешканців грузинських і осетинських сіл, через землі яких після недавнього військового конфлікту пройшов черговий поділ;
- «Земля просвітлених» Пітера-Яна де Пю про життя афганських дітей, чиїм джерелом заробітку є продаж вибухівки, витягнутої з розкопаних радянських мін;
- «Олег та рідкісні види мистецтва» Андреса Дуке про знаменитого авангардного музиканта Олега Каравайчука, який місяць тому пішов з життя;
- «В Каліфорнії» Шарля Редона, в якому режисер, розповідаючи про свою дружину, балерину, створює власний кіноавтопортрет, відбитий в дзеркалі балетного мистецтва і любові до супутниці життя.
ФЕСТИВАЛЬ ФЕСТИВАЛІВ
З позаконкурсних програм найбільший інтерес представляє «Фестиваль фестивалів», добірка переможців найбільших світових оглядів. Відвідувачі ОМКФ зможуть побачити володаря «Золотої пальмової гілки» Каннського кінофестивалю, картину класика британського кіно Кена Лоуча «Я, Деніел Блейк» про літнього столяра, який намагається добитися соціальних виплат, коли через проблеми зі здоров'ям втрачає роботу. Незважаючи на гостросоціальну тематику, стрічка здобула репутацію однієї з найбільш захоплюючих і зворушливих картин останнього часу.
Переможець Берлінського МКФ, «Море у вогні» документаліста Джанфранко Розі, розповідає про трагедію біженців із гарячих точок Африки та Азії, які долають Середземне море у спробі врятувати себе і своїх близьких, і про їхні взаємини з мешканцями італійського острова Лампедуза, які багато років не зазнавали соціальних потрясінь.
Венеціанський кінофестиваль представлений «Кланом» аргентинця Пабло Траперо, який отримав «Срібного лева» за кращу режисуру. Ця картина розповідає неймовірну, жахливу і при цьому реальну історію про людей, які використовували зв'язки з правлячою в країні військовою диктатурою для організації сімейного бізнесу, що полягає у викраданнях та вбивствах.
У роуд-муві Бі Ганя «Кайлі-блюз», серед численних нагород якого - приз кращому молодому режисеру МКФ в Локарно, - реальність сонних провінційних китайських містечок і нудне, розмірене життя їх мешканців розмивається, сплітається з химерними, поетичними, чарівними образами, немов у класичних китайських романах про мандри людей і тварин, живих і мерців.
Подоланню взаємної неприязні і власних стереотипів присвячений «Перехрестя 48» ізраїльтянина Уді Алоні, що отримав приз глядацьких симпатій у програмі «Панорама» Берлінського МКФ і приз як найкращий ігровий фільм на нью-йоркській «Трайбеці». Творчі устремління центрального персонажа стрічки, молодого палестинського репера, наштовхуються на жорсткі рамки традиційного укладу життя його оточення і націоналістичні погляди єврейських колег по сцені.
Серед інших картин програми відзначимо один з головних предметів гордості вітчизняного кіно останніх років, фільм Романа Бондарчука «Українські шерифи», удостоєний спеціального призу журі на престижному Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі. Фільм розповідає про життя у селі Херсонської області, кілька мешканців якого намагаються підтримати порядок в умовах соціальних негараздів і практично повної бездіяльності влади.
СПЕЦІАЛЬНІ ПОКАЗИ
Перлиною програми «Спеціальні покази» стане картина «Рідні» видатного російського документаліста Віталія Манського, відомого вітчизняним шанувальникам кіно за такими фільмами, як «Труба» і «У променях сонця». Новий фільм Манського присвячений його родичам, родинним і дружнім зв'язкам, що розпалися через революційні заворушення і російську військову агресію.
Ще один російський документаліст Марія Павлова, з якою вітчизняні кіномани також могли познайомитися завдяки «Докудейзам» (її «Дорогий дядя Вова» про Болотну справу, став одним з найкращих фільмів конкурсу) представить стрічку «Тут і зараз» про людей, що застрягли на життєвому перехресті між любов'ю до рідної провінції і прагненням вирватися у великий світ.
Також згадаємо художній фільм Яна Комас «Місто 44» про один з найбільш драматичних епізодів Другої світової, коли протягом трьох місяців варшавських вуличних боїв був знищений цвіт польського народу.
Програма «Гала-прем'єри», складена з фільмів, обіцяних до випуску у вітчизняний прокат, пропонує чотири картини метрів і молодих зірок авторського кіно, здатних скласти конкуренцію черговим блокбастерам. Найбільш цікавим фільмом збірки можна назвати «Світське життя» Вуді Аллена, про який ми згадували в матеріалі про липневі прем'єри.
У «Джульєтті» Педро Альмодовар звертається до однієї з наскрізних тем своєї творчості, важких взаємин матері і дочки. Сценарій картини написаний їм за мотивами оповідань зі збірки «Втікачка» видатної канадської письменниці Еліс Манро.
«Неоновий демон» Ніколаса Віндінга Рефна є звичним для цього датського режисера нуаром, витриманим в неонових тонах. Фільм розповідає про пригоди дівчини, яка намагається вибитися в прими в світі лос-анджелеських фотомоделей, для чого їй доводиться подолати страх крові і членоушкодження.
«Тоні Ердманн» німкені Марен Аде, відомої нашому глядачеві за чарівною любовною історією мазохістки і нікчеми «Всі інші», присвячений труднощам спілкування батька і дочки, ніби втілюють різні сторони національного характеру - прагматичної розсудливості і життєрадісного бунту проти філістерства. Ця відчайдушно кумедна і при цьому глибока трагікомедія отримала нагороду ФІПРЕССІ на Каннському МКФ.
На ОМКФ буде проведена ретроспектива одного з найбільш шанованих земляків Марен Аде, лідера так званої «берлінської школи» Крістіана Петцольда, який особисто представить чотири картини відвідувачам фестивалю.
РІЗНЕ
П'ять стрічок склали «Турецький фокус», найбільш представницьку на українському великому екрані програму турецького кінематографа, що переживає зараз розквіт. Крім сучасних картин, глядачі зможуть побачити «Надію» Їлмаза Гюнея 1970-го року, один з найбільш улюблених глядачами і критиками турецьких шедеврів.
Добірка «Шекспір в кіно» представить екранізації творів людини, без творчості якого турецьке мистецтво уявити так само складно, як німецьке чи українське. В організовану до 400-річчя з дня смерті Барда ретроспективу увійдуть найбільш прославлені, найбільш суперечливі та найбільш улюблені кіноверсії «Гамлета», «Ромео і Джульєтти», «Макбета», «Короля Ліра» і «Бурі» - не враховуючи фільмів Григорія Козинцева, і без того бачених-перебачених шанувальниками кіно і літератури.
ОМКФ-ДІТЯМ
У програму "ОМКФ - дітям", організовану спільно з фестивалем кіно для дітей та підлітків «Чілдрен кінофест», увійдуть стрічка Лукаса Мудіссона «Ми кращі!», чарівна історія про школярок, які організували панк-групу, арктична робінзонада трьох підлітків «Операція «Арктика»» Грете Боє-Вол, мультиплікаційний екшн Жана-Лупа Фелісіоли і Олена Ганьоля «Хлопчик-фантом» про примарного хлопчика і поліцейського, які склали ефективну команду по боротьбі з злочинністю, і ретроспектива стрічок британської анімаційної студії «Aardman», прославленої образами Воллеса, Громіта й баранчика Шона.
Для традиційного показу німої класики на Потьомкінських сходах обраний «Шерлок Холмс» американського режисера Артура Бертелета. Ця кіноверсія дуже популярної у свій час вистави, заснованої на творах Артура Конан Дойля, була знята в 1916-му році, причому головним її достоїнством називали втілення образу великого сищика театральним актором Вільямом Джилеттом, який грав цю роль і на сцені. Фільм вважався втраченим аж до 2014-го року, коли співробітники Французької синематики повідомили світу радісну звістку про його виявлення в одному із загублених закутків цієї кінематографічної Вавилонської бібліотеки.
З парадних показів залишилося відзначити фільми закриття і відкриття, які звично збирають навіть тих шанувальників прекрасного, яких не зустрінеш на інших сеансах фестивалю. Відкриє ОМКФ стрічка Ксавьє Джаноллі «Маргарита», трагікомічна історія про даму з французького вищого світу 1920-х, захоплену музичним мистецтвом і впевнену, що їй під силу внести в нього вагомий внесок власними вокальними вправами.
В якості останньої картини Сьомого Одеського кінофестивалю обраний «План Меггі» Ребекки Міллер, відомої письменниці і постановниці, доньки видатного американського драматурга минулого століття Артура Міллера. «План Меггі» присвячений нашим чуттєвим бажанням і мріям про щасливе подружнє життя, чиє благополучне здійснення іншої іноді приносить набагато більше прикрощів, ніж любовні невдачі.
Загалом, схоже, цими днями в Одесі таки буде що подивитися.
Олександр Гусєв
