- Звичайно, що ні. Абсолютно ні, це не знаряддя пропаганди, не політичний проект, це платформа для збереження пам'яті, для переосмислення історії і для спільного творення майбутнього разом, залучаючи суспільство, громаду. Музей - засіб культурної дипломатії, який допомагатиме світу бачити українську ідентичність. Передбачається, що він матиме три основні складові: меморіал, музей Свободи і центр Свободи. Він планується, як багатофункціональна публічна платформа для активації ініціатив, які були на Майдані. Ми замислювали його як музей нового типу. Це не лише музей про минуле, це музей, який не заморожує події зими 2013-2014, а відштовхується від цих подій з тим, аби розповісти і про більш далеке минуле або ближнє. Ми говоримо не лише про Революцію Гідності, не лише про один Майдан. Ми говоримо про всі майдани. Зараз в Українському домі триває виставка, яка мандруватиме Україною, вона розповідає умовно про шість поколінь за останні сто років. Виставка присвячена українській революції 1917-21 років. І, звичайно, що функція музею - це все ж таки утвердження, імплементація оцих наших цінностей, за які помирали хлопці на Майдані, помирали і раніше під час визвольних змагань, помирають сьогодні на Донбасі - саме за свободу, за гідність, за права.

В середині грудня вийшла моя стаття «Музеї України: вчимося бути з народом» на «Історичній правді», яка по суті започаткувала отаку вже системну роботу, обговорювання ідей про музей Майдану. У січні ми вже випрацювали стратегію, мали наклейки на самому Майдані, звертались до людей із проханням приносити нам речі, артефакти, записувати усні історії.

Збиралися ми в Українському домі в медіа-кризовому центрі, в офісі «Самооборони», точки збору експонатів - це Національний заповідник «Софія Київська» і музей Івана Гончара, тобто люди приносили якісь речі спочатку на Майдан, а потім ми з Майдану забирали потроху в такі безпечніші місця.

Під час Майдану зайвих речей, по суті, не було, бо все треба було - щити, каски, елементи барикад. Але, наприклад, у січні було прийнято рішення про звільнення установ, то ми прийшли в мерію, в колонний зал КМДА перед евакуацією. Ми зрозуміли, що там дуже багато цікавих експонатів у великій колонній залі було. Там стояв дідух, там була народна картинка, там було дуже багато плакатів, агітаційних матеріалів на колонах, там просто люди малювали. Там же був штаб, і там творили, збиралися, там постійно нон-стоп 24 години, там були протестувальники, там у коридорах дуже багато плакатів з дитячими малюнками, з написами і великі речі, які, на жаль, ми не забрали… Декорації були. На вікні другого поверху я, наприклад, знайшов каску чорну і біту дерев'яну, зроблену з ніжки стільця, і на ній такий орнамент був чорним маркером і напис «Бєларусь» латинкою, вони є в нашій колекції. Ми взяли дозвіл у на той час коменданта Руслана Андрійка, він зараз депутат Верховної Ради, привезли і зберегли. Частина цих речей була на виставці цього літа у Варшаві в рамках міжнародного бієнале плакату.

- Ми працюємо над науковою концепцією, над художніми варіантами рішень майбутніх експозицій. Художнє рішення залежить як від концепції, так і  від самого приміщення, у нас його немає на сьогодні. Зараз ми можемо говорити лише про варіанти тимчасових виставок, які будуть апробацією складових майбутньої експозиції. Звичайно, що наше завдання - максимально розкрити Майдан, Революцію Гідності. Розкрити всі теми: і хронологію Майдану (це найбільш просто зробити), і теми громадських ініціатив… Окрема тема - це мистецтво Майдану. Будуть навіть індивідуальні історії. У тому числі - історія Януковича, як країна дійшла до того, що Янукович з'явився при владі. І буде персональна історія членів Небесної Сотні - це феномен своєрідний. Буде й історія антимайдану, історії людей, котрі приїхали на Майдан, не розуміючи його, взагалі аполітичні. Будуть історії людей, яких зігнали сюди зі сходу України, а вони, побачивши, розібравшись у ситуації, стали майданівцями. Звичайно, що розкриємо Майдан через політику, через суспільний рух, через соціологію, психологію, через мистецтво, тут поле діяльності дуже велике. Питання сьогодні в тому, що ми якраз у стані формування, наша команда формується на різних рівнях - на адміністративному, науковому, просвітницькому. І от зараз ми робимо такі свої перші кроки цими виставками мандрівними.

МИ ДОВГО ШУКАЛИ ПРОТОТИПИ НАШОГО МЕМОРІАЛУ

У нас були робочі поїздки за кордон, у Сполучені Штати, в Західну Європу, Польщу, ми вивчали досвід наших сусідів, зокрема поляків, вони створили, і шукали прототип для нашого музею.

Прототип меморіалу Майдану - музей Варшавського повстання 1944 року - найвідвідуваніший музей Варшави

- Знайшли?

- В принципі так. І музей Варшавського повстання у Варшаві, й Європейський центр Солідарності у Гданьську варті, щоб звідти дещо запозичити. Музей Варшавського повстання - про трагічну подію, це повстання 1944 року, коли нацисти відступали і наступали радянські війська. Тоді поляки для того, щоб запобігти встановленню радянського режиму, підняли повстання. Це стало трагедією для поляків, від 100 до 200 тисяч загинуло людей, військових, цивільних і, по суті, майже вся Варшава була знищена, архітектура, будівлі.

Поляки не знали - яким чином, як правильно розповісти цю історію, це по-суті була біла пляма для багатьох поляків. Але була політична воля і мера, і президента країни. По суті, за рік створили унікальний музей, сьогодні - найвідвідуваніший музей Варшави. Вони з цієї трагічної, драматичної історії створили музей, який об'єднав поляків і дав їм шанс кращого розуміння історії.  Вони збагнули свої проблеми, позбулися травми, про яку ніхто не говорив, бо така кількість людей загинула - і сім'ї, й родини. І ніхто не знав - чи це героїзм, чи це все ж таки якийсь злочин, чи це помилка. Це такий, як прототип, дуже близький до нас.

- А які найбільш цікаві артефакти у майбутньому музеї?

- Артефактів багато цікавих. Є й унікальні. Це кілька касок Героїв Небесної Сотні, пробиті кулями, або це сітілайт, пробитий з Інститутської.

Це серія полотен «Майбутнє України», яка малювалася в лютому біля головної сцени. 10-метрові великі полотнища. Пам'ятаєте, була  ініціатива художника Володимира Сочія? Але малювали люди - всі учасники, всі, хто був біля головної сцени в час подій. Кожне полотно малювало десь 100 людей. Потім у нас є різдвяна шопка, яку привезено художниками зі Львова в грудні на Майдан, і нам вдалося наприкінці січня врятувати її, інакше вона б згоріла в лютому. Серед унікальних експонатів - Ланос автомайданівця, побитий, потрощений «Беркутом», це рогатка або катапульта така дерев'яна. Дрібні предмети, коктейлі Молотова.

- Остаточна адреса майбутнього музею відома?

- Тут є проблема, бо нам потрібне тимчасове приміщення. Кінцева наша мета - це створення, будівництво нового комплексу. Президент заявив про свою політичну волю передати під Меморіал Інститутську, алею Героїв Небесної Сотні. Ще не вказано конкретне місце, але ця алея зазначена. І це дуже позитивний крок. Оскільки, ми всі - експертне середовище, родини Героїв Небесної Сотні, передусім наполягали, щоб саме на алеї Героїв Небесної Сотні був Меморіал і музей.

Але питання створення музею займає роки. А тимчасовий майданчик уже потрібний для персоналу, для фондосховища, для тимчасових виставок, для комунікацій, для обговорення проектів, для заохочення громадських ініціатив. І цього нічого немає. І без цього створити справжній музей і Меморіал нереально.