Тетяна Лебедєва, голова наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії

Суспільне мовлення має бути таким, щоб глядач за нього і платив, і виходив на площі

13.03.2017 11:07

Суспільне мовлення має бути таким, щоб глядач за нього і платив, і виходив на площі

13.03.2017 11:07

Ми живемо в особливій ситуації - ситуації фактичної війни, в тому числі й інформаційної, яку нав'язала нам Росія. Саме за таких умов в Україні відбувається становлення суспільного мовлення. Дистанцію у понад десяток років дискусій пройдено, і вже за місяць стане відоме ім'я людини, яка увійде в історію національних реформ. При цьому посвячені наголошують - обиратимуть не ім'я, а концепцію розвитку суспільного мовлення.

Що буде на екрані і які встановлено запобіжники від тиску влади на контент; що за команда його вироблятиме і які стимули працюватимуть для професіоналів; коли глядачі отримають платіжки за суспільне і чи зможуть реально формувати своє ТБ і радіо - про головні питання фактичного старту суспільного мовлення в інтерв'ю кореспонденту Укрінформу голови наглядової ради ПАТ "НСТУ", почесного голови Незалежної асоціації телерадіомовників Тетяни Лебедєвої.

ЦЕ НЕ ЦЕНЗУРА, ЦЕ ВІЙНА

- Тетяно! Нещодавно Президент України підписав Доктрину інформаційної безпеки. В Мінінформполітики готуються надати експертній раді та СБУ перелік сайтів з антиукраїнським контентом на предмет їх закриття. Там прогнозують, що їх буде майже 20, і запевняють, що закриватимуть сайти через суд і жодних ризиків для медіа, які "займаються професійно своєю справою", не існує. З одного боку, закривати справді треба. З другого, чи не стане це прецедентом?

- Це дуже складне питання. Ми дійсно, вже не перший рік, бачимо в інтернеті прояви дуже небезпечної інформаційної війни. Ми не знали, що це таке і як з цим боротися. І ніхто в світі не знав і не стикався з подібною гібридною війною, з її абсолютно вбивчими інформаційними проявами. Нам ніхто не міг допомогти. Нам іноді давали якісь поради, а потім погоджувались, що ми краще навчилися на цьому розумітися, ніж самі порадники.

Ясна річ, ми маємо протидіяти. Але й думати про те, щоб якісь наші рішення не завдали шкоди. Дякувати Богові, що інтернет у нас все ж таки не регулюють. А регульований він у таких країнах, як Китай, Куба, Білорусь. І тут дві сторони медалі: почніть регулювати інтернет - і ви потрапите в КНДР.

Те, що Президент підписав Доктрину інформаційної безпеки, дуже важливо. Але вкрай важливо, як буде виконуватися ця доктрина, як ті, хто зазначені у ній як виконавці, сприймуть свою місію щодо захисту і забезпечення інформаційної безпеки. Треба проаналізувати окремі тексти і, якщо є там небезпечні речі, зробити експертизу. Нехай тоді відповідні сайти відповідають за поширення такого контенту, який загрожує національній безпеці. От і все.

Час уже відчути відповідальність кожному, хто працює в інформаційній сфері й у сфері забезпечення національної безпеки. Бо дія окремих публікацій є руйнівною, вони справді несуть загрозу. І такі публікації, такі програми, такі фільми треба терміново виявляти - і приймати відповідні рішення. Це не цензура. Це війна.

Так, у нас немає воєнного стану, але не можна не визнати, що у нас точиться справжня війна. В усякому разі, інформаційна точно. І тому наші заходи мають бути жорсткіші.

ТРЕБА УБЕЗПЕЧИТИ НСТУ ВІД СПРОБ КЕРУВАТИ НЕЮ В РУЧНОМУ РЕЖИМІ

- Суспільне, без якого неможлива демократія, також є елементом національної безпеки, бо воно, поза всім, має встановлювати стандарти інформаційного мовлення. Ми довго до цього йшли, і Угода Україна- ЄС прискорила цей процес. Вийшло так, що це нібито політичний проект?

- Ні, це не політичний проект. Я проти того, щоб казати, що ми це робимо для ЄС. В першу чергу ми це робимо для себе. Ми маємо розуміти, що державний контроль над ЗМІ - це ознака пострадянських і не дуже цивілізованих країн. Будь-яка країна, яка хоче бути зарахована до клубу європейських держав, має відмовитись від контролю над ЗМІ.

- У нас уже прийнятий закон про роздержавлення друкованих ЗМІ і там уже здійснюються перші кроки, відбуваються пілотні проекти. Чи не поспішили ми із законом про суспільне мовлення? Дехто його критикує.

- Довгоочікуваний закон про суспільне мовлення, як і будь-який інший, має і переваги, і недоліки. Але чекати на ідеальний закон було важко. Думаю, це дуже правильно, що його прийняли. Думаю, що будуть якісь зміни до цього закону, щоб його вдосконалити. Але на сьогодні він абсолютно достатній для того, щоб почати таку важливу реформу.

Звичайно, що реформувати завжди важче, ніж будувати з нуля. Але ми бачили приклад Чехії і Литви, де теж із державного перебудовували на суспільне - це успішний досвід. І зараз у нас це залежить, по-перше, від таланту менеджерів, а по-друге, від волі суспільства контролювати цю реформу настільки, щоб неможливо було це зіпсувати. Важливо залишатися вірними головним принципам.

- Чи Закон про суспільне мовлення має необхідні запобіжники від тиску влади, політиків, олігархів? Чи дає він можливість суспільному мовнику бути абсолютно незалежним?

- По-перше, в ньому записано, що ніхто не має втручатися в редакційну політику. По-друге, є Наглядова рада. Це 17 людей. Вісім - від різних фракцій, представлених у парламенті, а це як провладні, так і опозиційні політичні сили. І дев'ятеро представляють громадянське суспільство, тобто громадські організації різного змісту: і журналістські, і спортивні, і правозахисні, і від нацменшин...

Наглядова рада має застерігати від тиску на редакційну політику, і я сподіваюся, що нам це вдасться. Це певний іспит і для нас, і для різних гілок влади, і для політичних сил, бо в багатьох із них, незважаючи на правильну риторику, коли йдеться про співпрацю зі ЗМІ, раптом поновлюються радянські рефлекси - їм дуже хочеться покерувати медіа в ручному режимі.

Але, насправді, це абсолютно неефективно. Ми знаємо чимало прикладів, коли наші політики у минулому намагалися в ручному режимі керувати деякими впливовими чи менш впливовими ЗМІ. І жодного разу це не допомогло їм отримати якісь додаткові бали, дивіденди чи рейтинги. Бо люди все одно відчувають, де правда, а де маніпулювання. Люди бачать ці невмілі рекламні сюжети і вже трошки навчилися відрізняти справжнє від показного. Світ інший, Україна інша, суспільство інше, і старими методами зараз діяти не вийде. Я в цьому впевнена.

Наш політикум має засвоїти ці уроки і деякі постулати, які в цивілізованих країнах вже є просто абеткою. Політична культура має зростати. І синхронно мають зростати суспільство і ЗМІ.

Так, суспільне мовлення має задавати планку журналістських стандартів. Етичних стандартів. Його сенс - в об'єктивності, у незалежності від політичних сил.

У ВИПАДКУ РЕВАНШУ ОПОЗИЦІЇ ЄДИНИМ ЗАХИСНИКОМ СУСПІЛЬНОГО ЗАЛИШИТЬСЯ НАРОД

- Якщо припустити, що ситуація в Україні круто зміниться. Наш відомий історик Ярослав Грицак говорив нещодавно про вагу реформ, "які не тільки проголосовані в парламенті, а й переживуть прихід опозиції". Що в разі реваншу опозиції може трапитися із суспільним? Йому можуть просто перекрити фінансування.

- Це найгірший сценарій. Сподіваюся, що він не буде реалізований. У будь-якій країні, де хочуть якось тиснути і впливати на суспільне, перше, до чого вдаються, це перекривають фінансування. Я сподіваюся, що у нас такого не буде. Але саме в цьому випадку єдиний, хто може захистити суспільне, - це суспільство. І це відбудеться лише тоді, коли суспільство зрозуміє, чому саме йому необхідно мати саме таке телебачення і радіомовлення, чим воно відрізняється від державного і чому його треба захищати.

А для цього доведеться ще дуже багато зробити. Перш за все - побудувати дійсно щось відмінне від того, що було дотепер. Це абсолютно інша парадигма взаємовідносин між суспільством і ЗМІ, абсолютно інші підходи до програмування, абсолютно інше ставлення до якості і професійних стандартів. Якщо це вдасться, то є надія, що в будь-якому разі суспільство захистить, бо розумітиме, що воно втратить. А якщо ні, то ризик, звичайно, є.

ЗАВДАННЯ ЦЬОГО РОКУ – ЗРОБИТИ РЕФОРМУ НЕЗВОРОТНЬОЮ

- Наглядова рада визначала шість стратегічних напрямків діяльності НСТУ. Найважливіший, зрозуміло, інформаційний. Суспільне, як мовилося, має бути основним гравцем і показати найвищі стандарти. Бо ми знаємо, як одні й ті ж події подаються і коментуються на різних каналах. І біда навіть не в різних акцентах, а в тому, що вони мало не протилежні. До того ж, як говорить наш колега, журналіст Євген Глібовицький, є просто катастрофою те, що новини в Україні почали розважати, а не інформувати.

- Так, це ми писали основні напрямки діяльності НСТУ на 2017 рік. Цей документ ми підготували перед тим, як оголосити конкурс на голову правління. Ми це робили швидко, бо вважаємо, що кандидати на цю посаду мають будувати свої стратегії, виходячи з цих основних напрямків. Це, наприклад, сприяння зміцненню соціального капіталу українського суспільства, підвищення рівня довіри, консолідація українського суспільства та поглиблення національної свідомості, інші надважливі речі. Звичайно, це глобальні напрямки, але і в перший рік діяльності треба зробити впевнені кроки, які мають бути помітними.

Тобто ми маємо 2017-ий як дуже важливий етап. Це докорінне реформування в минулому державного телебачення на абсолютно інакше - суспільне, яке будується на інших принципах, за іншими стандартами і має абсолютно іншу місію. Якщо ці стратегічні напрямки будуть виконані, це означатиме, що реформа першого року відбулася і ми маємо надію на те, що в подальшому це дійсно буде суспільне, побудоване на нормальних засадах.

І тут нам не треба вигадувати велосипед, бо, що таке суспільне мовлення, відомо багато років. Для всіх цивілізованих країн це давно пройдений етап. Ми знаємо ці головні принципи. Це суспільний контроль, який існує в різних формах, у нашому випадку це Наглядова рада, яку я сьогодні маю честь очолювати. Це незалежне фінансування - воно забезпечене законом про суспільне мовлення тим, що це певний відсоток від бюджету, тобто не залежить від волі чиновників. І ми маємо сьогодні підтвердження, що уряд у повному обсязі профінансує перший рік роботи НСТУ. По-третє, це специфічний контент, який має відповідати всім запитам суспільства - не комерційним інтересам, не інтересам рекламодавця, не інтересам якихось власників, як у комерційних медіа, не волі чиновників чи представників влади, як це було на державному.

- Якщо говорити конкретно про НСТУ. Це два загальнонаціональних канали, три радіоканали, 26 регіональних філій, студія "Укртелефільм" і ще іномовлення...

- По "Укртелефільму" поки що є проблеми... А ще є оркестри, Будинок звукозапису. Тобто, це дуже велика, розвинена структура. І в першу чергу НСТУ потрібен блискучий менеджер, який зробить з цього оптимальну структуру, щоб усе це працювало на контент і на глядача та слухача. Головне - ми маємо працювати на аудиторію. Це безперечно!

- Але чи справді реально цю неповоротку структуру реформувати впродовж року? Та ще й зробити модерне суспільне мовлення?

- Головне завдання для першого року - це зробити цю реформу незворотньою! Потрібні базові кроки саме для того, щоб оптимізувати структуру, організувати чітку взаємодію між усіма філіями, зробити головне - програмне наповнення, відповідне до стандартів і місії суспільного. Тобто закласти стандарти, що допоможуть у наступні роки вдосконалювати і наближати його до ідеалу суспільного мовлення.

Не всі одразу ж перебудовуються, не всі одразу набувають популярності і високого рівня довіри. Звичайно, що якісь блискучі показники після першого року навряд чи будуть. Я вже впевнена, що ми отримаємо зауваження, - чому не подвоїлись, не потроїлись рейтинги і показники. Але не в цьому справа. Головне - закласти всі необхідні передумови для того, щоб суспільне розвивалось як нормальний суспільний механізм.

ВИСОКИЙ РІВЕНЬ ДОВІРИ ВИКЛЮЧАЄ ПСЕВДОНОВИНИ І ПСЕВДОЕКСПЕРТІВ

- Ми говоримо про те, що суспільне має бути якісно іншим. Яким саме? Щоб на ньому не розказували анекдоти? Щоб не було кулінарних шоу?..

- Є думка, що на суспільному все має бути дуже серйозно. Це не так. Я за будь-який формат, крім нецікавого і нудного, це те, що іноді заважало на державному телебаченні. І навіть анекдоти, якщо це зроблено яскраво, талановито, - це непогано. І розважальні програми потрібні, зроблені зі смаком, з відчуттям такту. Чому б і ні?

Про те, що ми зараз бачимо на UA:Перший, ще не можна сказати, що це вже суспільне. Бо там ще немає команди, яка би прийшла і сказала: ми беремо на себе відповідальність. Тобто те, що зараз відбувається, - це спроба заповнити ефір контентом, близьким до суспільного. Але ми ще не можемо судити про це як про справжній суспільний канал.

Хоча, мені здається, останнім часом там потроху все змінюється на краще. Як телевізійник, я можу побачити якісь зміни у програмуванні, а якісь - у цифрах аудиторій. Потрібні і розважальні програми, в тому числі для дітей і юнацтва. І це мають бути дуже цікаві, дуже веселі програми, позбавлені повчального, менторського тону. Бо люди не люблять, коли їх повчають. Люди люблять отримувати інформацію, яка допоможе їм критично мислити і самим робити висновки про те, що відбувається.

Тож наше завдання - надати людям багато інформації, об'єктивної, в цікавому форматі. А наш народ у всьому чудово розбереться сам, я в цьому впевнена.

Дуже важливо - щоб усе робилося на найвищому професійному рівні. Бо інакше не будуть дивитися, а якщо не будуть дивитися, то не зрозуміло, для кого і навіщо ми це робимо.

- Часто сперечаються, чи важливий рейтинг для суспільного мовника.

- Звичайно, не можуть всі програми суспільного мати надвисокий рейтинг. Воно не може, наприклад, конкурувати з великими шоу на комерційних каналах, які коштують півбюджету суспільного мовлення і отримують відповідні рекламні гроші. Але від аудиторії не можна відмовлятися. Аудиторія, перш за все, або довіряє тому, що дивиться, або не довіряє. І цей рівень довіри - дуже важливий показник для суспільного. Це основний показник!

І те, що не може не відбутися - це підвищення рівня довіри. В першу чергу до новин, але і всього іншого теж. Тому дуже важливі професійні стандарти, перевірена інформація, дуже важливо, щоб усе було збалансовано - щоб було декілька точок зору на одну й ту ж проблему.

Тобто все те, що насправді вже існує як журналістські стандарти в більшості країн, але, на жаль, що дуже рідко застосовується на наших комерційних каналах. Але, якщо комерційним це якось іще пробачається, то суспільному цього ніхто не пробачить. Це визначально.

І ще хочу сказати про експертів. Ми бачимо останнім часом в ефірах якихось експертів, яких ані до, ані після цієї програми ніхто не знав і не чув. І які ними просто не є! Звичайно, що на суспільному це неприпустимо. Рівень експертів має бути надвисоким, рівень компетенції теж має бути дуже високим саме для того, щоб рівень довіри не знижувався в жодному разі.

-Хто нам може бути за приклад? Британське ВВС?

- Ми знайомилися з досвідом інших країн, інших суспільних телерадіоорганізацій. У нас був навчальний візит у Литву. Вони давно вже мають громадське і телебачення, і радіомовлення. І, як я казала, починали його з державного, так само реформували. Сьогодні це дуже цікаво, з дуже високим рівнем довіри і рейтингу. В деяких програмах вони програють комерційним, а в деяких ні.

Так само і в Чехії, де деякі члени наглядової ради теж були. Чехи кажуть, що іноді вони програють за рейтингами чи часткою аудиторії. Але коли відбуваються якісь важливі події, всі громадяни дивляться саме їх, бо впевнені, що саме тут вони отримають достовірну, точну, цікаву і необхідну їм для розуміння ситуації інформацію! Оце найкращий показник того, що суспільне є суспільним!

ЗА СУСПІЛЬНЕ МОЖНА СПЛАЧУВАТИ ЗВИЧАЙНОЮ ПЛАТІЖКОЮ

- Як довго держава платитиме за суспільне? Все ж таки це ставить НСТУ у залежність від влади.

- Це певний відсоток від бюджету, в багатьох країнах існує така практика. Наприклад, у Литві. І вони вважають це великою перемогою - тобто, це має бути виконано і все! Тому не можна казати, що це влада платить.

Звичайно, що найкоротший шлях до незалежності - абонплата. Але будьмо чесні і відверті: сьогодні в тих умовах, в яких живе країна, навіть невеличкі гроші збирати з людей було б не дуже правильно. Я думаю, що сьогодні українці просто не готові до цього. І головне - спочатку вони мають знати, за що платити!

Тож давайте побудуємо таке суспільне, за яке буде бажання платити і за яке буде бажання вийти на площу і захистити, якщо на нього будуть якісь тиски. Як, наприклад, у Чехії, коли були спроби політичного тиску на директора суспільного і тисячі людей вийшли на площу. Народ його захистив, його не звільнили. Але для цього треба мати такий рівень довіри, такий рівень популярності і такий рівень професійності, щоб люди захотіли вийти!

Це моя мрія - щоб наше суспільне теж досягло такого професійного рівня.

- А як така оплата взагалі має виглядати на практиці? Будуть приходити платіжки?

- Є багато моделей фінансування суспільного. Вони дуже різні. В деяких країнах, як, наприклад, у Німеччині, це абонплата. У Франції це вписують у платіжку за електрику. В деяких країнах комерційні канали сплачують додатковий податок, і за цей рахунок фінансується суспільне мовлення. Але здебільшого фінансування відбувається приблизно так, як у нас. Тобто держава розуміє необхідність суспільного і певний відсоток від своїх прибутків переспрямовує на його підтримку.

ДИТЯЧИЙ КОНТЕНТ У КОНЦЕПЦІЇ СУСПІЛЬНОГО - ЦЕ НОМЕР ОДИН

- Одним із стратегічних завдань є підняти рівень дитячого і підліткового мовлення. Зараз його майже немає, а якщо є, то воно доволі примітивне...

- Абсолютно. Дитячі програми відрізняються від програм для дорослих тим, що їх робити складніше, дорожче, вони потребують більше креативу і щирості. Насправді, мало хто вміє це робити, тим паче, що ніхто особливо цього і не вимагає. Для комерційних каналів це складно, не дуже вигідно, рекламодавці частіше за все не потребують такого контенту для своєї реклами. Тому вони не дуже цим переймаються.

Але тим і має відрізнятися суспільне, що воно має думати про долю країни. Це не пафос і не пусті слова. Той, хто не працює з дитячою і юнацькою аудиторією, той не думає про майбутнє. Якби 25 років тому, коли ми здобули незалежність, було більше дитячих програм різного формату, які цікаво розповідали би про Україну, про історію, культуру, вчили рідної мови, а також інтегрували наших діточок і юнацтво в європейський контент, говорили про зв'язки України з Європою, давали цікаві приклади успішних історій, надихали дітей на навчання, думаю, що і проблем - мовних, євроінтеграційних і багатьох інших - було б значно менше.

І конче необхідно, щоб у новій концепції суспільного мовлення дитячі програми були пріоритетом номер один. Теж без нудних форматів, без менторства. Навіть повчальний контент треба камуфлювати. Треба робити так, щоб дітям було цікаво, бо коли дітям цікаво, вони це краще запам'ятовують.

Тому коли буде конкурс, я обов'язково зважатиму на те, скільки уваги кандидат на цю надважливу посаду надасть дитячому компоненту в своїй концепції.

- Браво, Тетяно! Суспільство це вітатиме. І кожен вас підтримає. Але так само важливі якісні, модерні культурологічні, освітні проекти, яких не робить комерційне телебачення.

- Саме для цього у системі суспільного існує канал Культура, на який у нас теж великі сподівання.

ЗА КІЛЬКА ДНІВ ДО КОНКУРСУ НА КЕРІВНИКА СУСПІЛЬНОГО - ЖОДНОГО ОФІЦІЙНОГО ПОДАННЯ

- Отже, модернізація мовлення неможлива без потужної команди. Від неї залежатиме, яким буде суспільне, який контент воно вироблятиме. Наглядова рада оголосила конкурс на голову правління ПАТ НСТУ, документи приймаються до 16 березня. Це вже скоро. Обрання голови має відбутися не пізніше 13 квітня. Тож чого ви чекаєте?

- Головне, що мають надати претенденти, - це стратегія. Вона буде розміщена на сайті. Буде відкритий захист, бо суспільство хоче знати, кого ми підтримаємо. Кожен матиме 20 хвилин на представлення концепції. Потім ми зможемо ставити їм запитання, після чого вже буде голосування.

Сподіваюся, що це буде конкурс концепцій. Це важливо. Думаю, що чим більше професійних людей прийде, тим більше цікавих ідей і підходів ми почуємо.

Річ у тім, що там дуже непроста спадщина, бо НСТУ успадкувала проблеми і матеріальні, і кадрові. В об'єднанні зараз 7,5 тисячі співробітників. І в концепції має бути зазначено, як відбуватиметься реформування, як кандидат собі уявляє - і кількісно, і якісно - структуру реформованої НСТУ, які будуть програми, скільки ресурсів це потребує.

Тобто це менеджерський план, причому - це кризовий менеджмент. І керівник має поєднувати в собі і менеджерські якості, і якості людини телевізійної, яка уявляє собі свою аудиторію, її вимоги, її очікування, виклики і водночас може передбачити, скільки і якого продукту треба виробити і як краще це зробити - або власним виробництвом, або на конкурсній основі співпрацювати з продакшн-студіями.

- ЗМІ повідомляли, що на голову правління подаватимуться екс-гендиректор UA:Перший Зураб Аласанія і відомий телерадіожурналіст Андрій Куликов. Що ви про це знаєте? Як багато заяв подано? Хто вірогідно може перемогти? Чи ви самі когось конкретно бачите на цій посаді?

- Для участі у конкурсі необхідно чимало паперової роботи. Крім стратегії, це цілий пакет документів. На жаль, на сьогодні ще жодної заяви немає. ЗМІ пишуть про людей, які публічно заявили про своє бажання взяти участь у конкурсі. Ходять ще якісь плітки про охочих подаватися, але все це неофіційно.

Як людина, яка братиме участь у голосуванні, я не маю згадувати цих людей, бо для мене вирішальним днем буде 16 березня, коли ми припиняємо прийом документів і приймаємо рішення про те, хто буде допущений. А це можуть бути лише формальні підстави. Якщо є повний пакет документів і він відповідає вимогам закону і умовам конкурсу, то будь-яка людина має бути допущена. От 16 березня я вам все і скажу.

- 16 березня - це вже скоро. І ви кажете, що жодної заяви офіційно ще немає.

- Я думаю, що заяви ми отримаємо якраз цього останнього тижня. Так зазвичай буває. І хочу, щоб учасників було більше. Звичайно, не технічних кандидатів, які лише забиратимуть час, а людей, які дійсно розуміють ціну цього рішення, значення цієї посади для всього суспільства, для України в цілому. Це такий шанс, до якого ми готувалися багато років! Це така посада! Людина, яка першою очолить реформований, новостворений суспільний мовник, увійде в історію. Тому я сподіваюся, що це будуть люди, свідомі рівня відповідальності, рівня професійності, яких вимагає ця посада. І ми будемо з цікавістю слухати їхні концепції і матимемо можливість обрати найкращого.

КЕРІВНИК НСТУ МАЄ БУТИ МОТИВОВАНИЙ МІСІЄЮ, А НЕ ЗАРПЛАТОЮ В 24 МІНІМАЛКИ

- Щодо окладу. Наглядова рада визначила оклади членам правління в розмірі 75 відсотків від окладу голови правління, у якого він - 76 800 гривень. Це багато чи мало? Взагалі чим мотивована ця цифра?

- Ми довго вивчали оклади, які призначають головам правління акціонерних товариств, де власником є держава. І це дуже середній оклад. Ми навіть довго сперечалися, частина пропонувала збільшити його до 115 тисяч. Тобто є якісь індикативні рівні зарплати, але зрозуміло, що НСТУ - це, по-перше, не «Нафтогаз» і не «Укрзалізниця». Це все ж таки телебачення і радіомовлення. По-друге, ми хотіли зрозуміти, скільки будуть отримувати журналісти, інші співробітники. А це можливо лише після того, як буде затверджена стратегія.

Це для мене дуже важливо - щоб не від грошей, які є, виходили і будували концепцію мовлення, а від концепції мовлення йшли до того, скільки потрібно людей і скільки потрібно грошей на цю кількість та якість контенту і цю кількість та фаховий рівень працівників. Це дуже важливо, це правильний менеджерський підхід. Тому ми призначили таку дуже середню зарплату. Якщо порівняти її з зарплатою топ-менджерів комерційних каналів, то, звичайно, це набагато менше.

- Наскільки менше? В рази, в десятки разів?

- Я не можу сказати, бо це конфіденційна інформація. І вам ніхто не скаже, скільки отримує топ-менеджер, скажімо, "1+1". Але я думаю, що в рази.

Взагалі я переконана, що не це має бути головним мотивуючим фактором для людей, які прийдуть змагатися за цю посаду. Але якщо буде оптимізована структура, добре підуть справи, дійсно зміниться контент, буде можливість заробляти, в тому числі й на рекламі, - вона буде, хоч і не в такому обсязі, як на комерційних каналах, в обмеженому, - то підвищити зарплату реально. Але спочатку давайте подивимося, що ми будуємо, що ми хочемо отримати на виході хоча б за рік, а тоді вже вирішувати далі. Сьогодні треба відповісти на запитання, скільки людей треба, скільки грошей треба - багато чи мало.

А щодо голови правління НСТУ, то думаю, що ця людина найперше має бути мотивована дуже важливою суспільною місією. Бо спочатку треба зробити так, щоб люди, які там працюють, були на високому професійному рівні, щоб вони мали достойну зарплатню, а потім вже можна думати і про свою зарплату. Це правда, ми могли поставити значно більшу зарплату, але такий відрив від творчого колективу одразу би відчувався. Думаю, що це було б дивно. Тому ми обрали дуже достойну, але демократичну зарплату для топ-менеджера.

- Що буде з колективом? Фігурували цифри, що треба скоротити 30 відсотків персоналу. Це так? Днями керівник ПАТ НСТУ Ганна Бичок повідомила профспілку про скорочення працівників...

- Я не знаю, хто називав такі цифри. І ми не можемо це планувати. Це повинна зробити лише людина, яка має бачення того, що вона хоче отримати на виході. Ну як я можу сказати, скільки людей треба, якщо не знаю, що людина будуватиме? Чи планує вона виробляти всі програми сама? Чи здебільшого буде на аутсорсінгу отримувати їх від продакшн-студії? Це все залежить. Тому сьогодні ці запитання для мене поки що абсолютна абстракція.

UA:ПЕРШИЙ В ОЧІКУВАННІ "ЄВРОБАЧЕННЯ" І ЗМІНИ КОМАНДИ

- Нинішня команда каналу працює в пожежному режимі, готуючись до "Євробачення", і чекає на нову команду, яка прийде за два місяці. Бо саме стільки залишається до призначення правління і його голови. Наскільки кардинальними будуть зміни на НСТУ?

- Та команда, яка зараз працює, чудово розуміє, що відбувається. Відбувається реформа. Був закон, було дуже багато роз'яснень щодо того, що навряд чи залишиться все, як було. Це неможливо. Звичайно, що людям дуже важко звикати до змін, і ситуація невизначеності, відсутність комунікацій - це дуже небезпечно. Там, де відсутні комунікації, народжуються плітки, якісь фейкові теорії, які впливають на психологічний стан колективу і ситуацію в цілому.

Але я сподіваюся, люди свідомі того, що з приходом нової команди кожен має можливість продемонструвати свій професійний рівень і довести свою необхідність новій системі, яка будується. Комусь це вдасться, комусь ні. Але я всім бажаю зробити все для того, щоб бути корисними і брати участь у цій цікавій справі!

Ми не можемо сьогодні нічого прогнозувати, бо нова команда прийде зі своєю концепцією, своїм баченням, своєю організаційною структурою. Сподіваюся, що вистачить мудрості цей процес реформування провести з найменшими психологічними втратами для людей.

- Щодо Євробачення-2017. На UA:Перший незадовго до цього пісенного конкурсу зчинялися скандали, відбувалася ротація менеджерів, зміни в команді...

- Будь-які скандали шкодять іміджу України й іміджу каналу. Тому я проти скандалів, я за нормальні робочі стосунки і нормальну робочу ситуацію. Ми не втручаємося в процес підготовки до Євробачення, бо для того є інші люди - і в Кабміні, і на каналі.

Звичайно, ми не можемо радіти тому, що відбувається. Але я думаю, що це робочі моменти. І вони минають, а результат є - все необхідне робиться за графіком. Мені здається, що зараз там все-таки професійна команда, яка проходила підготовку до Євробачення. Всі тендери проводяться, всі угоди підписуються. Сподіваюся, що команда свідома цієї відповідальності за імідж країни і за імідж суспільного, тому маю надію, що все відбудеться в нормальній якості та з притаманними нашій країні смаком і гостинністю.

Валентина Пащенко. Київ.

Фото: Євген Любімов

. Київ.