В Укрінформі презентували мультсеріал «Лис Микита» для незрячих дітей
Одним із таких проектів став адаптований цього року 26-серійний мультфільм «Лис Микита», створений за мотивами однойменної сатиричної поеми-казки Івана Франка.
Спеціальну версію проекту презентували 13 жовтня в Укрінформі.
«Методика аудіодискрипції дозволяє адаптовувати відеоконтент і театральні вистави для людей, які зовсім не бачать. Ми представляємо такий 26-серійний мультфільм «Лис Микита», над яким ми працювали в рамках спільного проекту з міською радою Львова впродовж попередніх майже десяти місяців. Варто сказати, що це непроста робота, бо при підготовці текстів аудіодискрипції треба враховувати психологічні особливості незрячої дитини: вона зовсім по-іншому сприймає світ, бо не бачить його від народження, треба дуже обережно підбирати слова», – зазначила громадський діяч, науковець, автор ідеї і керівник проекту зі створення мультиплікації з аудіодискрипцією для незрячих Оксана Потимко.
Аудіодискрипція загалом передбачає створення окремої звукової доріжки, що транслюється у паузах основного звукового ряду. Відтак, коментатор пояснює незрячому глядачеві, що саме відбувається на екрані, уточнюючи навіть кольори предметів і міміку персонажів.
«Таким чином, незрячі люди, зокрема діти, можуть орієнтуватись в тому, як розвивається сюжет і як виглядають персонажі, і не відчуває себе обділеною. Незрячі діти так, як і здорові, хочуть дивитись мультики. При цьому діти можуть сидіти поруч під час перегляду. Звісно, зряча дитина матиме більше зорових вражень, але й незряча буде теж одержувати інформацію й естетичне задоволення», – сказала народна артистка України, автор текстів аудіодискрипції до «Лиса Микити» й ініціатор аудіодискрипції в Україні Олександра Бонковська.
Кожен фільм із аудіодискрипцією, перш ніж вийти на загал, проходить тестування на кількох незрячих експертах. Наприклад, адаптований мультсеріал «Лис Микита» спершу переглянули лише шестеро учнів Львівської спеціальної школи-інтернату №100. Презентувати ж його у кінотеатрах команда збирається у грудні цього року.
Бюджет адаптованого «Лиса Микити» становить 48 тис. грн.
«Наприкінці кожного року Львівська міська рада оголошує конкурс соціально-культурних проектів. Минулого року я подала на нього проект «Лис Микита: серія мультиплікації з аудіодискрипцією для незрячих дітей» і виграла 48 тис. грн на його реалізацію. Так, три тисячі пішло на видання флаєрів, а решту коштів ми витратили на послуги студії звукозапису», – уточнює Потимко.
За різними даними, в Україні сьогодні проживає близько 100 тисяч незрячих людей, серед них – 10 тисяч дітей. Оксана Потимко сама є незрячою людиною – зір вона втратила ще в 24-річному віці. Тому-то для неї втілення таких проектів, без перебільшення, є справою життя.
Під час прес-конференції в Укрінформі журналісти переглянули частину однієї з серій адаптованого «Лиса Микити».
Команда львівської громадської організації «Українська спілка інвалідів - УСІ», очолювана Потимко, та їхні однодумці займаються аудіодискрипцією з 2013 року. «Лис Микита» - не перша їхня робота. Починали вони з мультфільму «Сонячний коровай». Загалом на сьогодні ними вже адаптовано 26 короткометражних мультфільмів, два повнометражних художніх фільми і одна документальна кінострічка. Наприклад, із аудіодискрипцією можна переглядати голлівудський фільм «Щоденник пам'яті» та українську драму «Поводир».
«Ми очікували, що реакція на адаптований «Щоденник пам'яті» буде позитивною, але не розраховували, що аж такою: плакали дорослі чоловіки. От уявіть собі відчуття 30-ти дорослих незрячих людей, які вперше в житті побачили художній фільм і все зрозуміли», - зазначила Потимко.
Крім того, за майже чотири роки до «Української спілки інвалідів - УСІ» зверталися й представники телеканалу Discovery з проханням адаптувати три документальні фільми про природу Північної Америки. При цьому українській команді довелося не лише готувати аудіодискрипції, а ще й повністю перекладати й переозвучувати відео.
Фото: Володимира Тарасова / Укрінформ
