Вакцини не вбивають: Супрун розвіяла міфи про щеплення
Про це у Facebook написала в.о. міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун.
“Статистичні дані мільйонів людей, які збиралися науковцями після вакцинації, свідчать — вакцини не вбивають, а зберігають життя. Те, що ніколи не роблять антивакцинатори, коли поширюють спотворену інформацію — вони не аналізують дані. Щоб робити висновок про випадки смерті чи хвороби після щеплення, слід зафіксувати та дослідити всі випадки”, — наголосила Супрун.
Вона підкреслила, що в Україні всі несприятливі реакції після щеплень ретельно відстежуються. “Протягом 30 днів після вакцинації кожен випадок реакцій, який не входить в очікувані для цієї вакцини, обов’язково фіксується лікарем. Інформація про цей випадок передається до лабораторних центрів на національному рівні, де досліджується взаємозв'язок між ним і вакциною. 30 смертей від кору - це факт. Жодного випадку смерті від вакцин в Україні не було зафіксовано за весь період незалежності. Це теж факт”, — зазначила Супрун.
За її словами, у США є база даних “ускладнень” від щеплень, — Vaccine Adverse Event Reporting System (VAERS).
“Слово “ускладнень” взято в лапки, бо система збирає дані про будь-які події в післявакцинальний період, так звані несприятливі події. І тут є маніпуляція, коли кількість зареєстрованих випадків несприятливих подій після вакцинації антивакцинаторами трактується як кількість “ускладнень” та смертей. Аналіз повідомлень в VAERS не виявив жодного причинно-наслідкового зв’язку між вакцинами та смертями або хворобами, що були зафіксовані після проведення щеплень”, — написала Супрун.
Вона акцентувала — стан “після щеплення не теж ж саме, що внаслідок щеплення”.
“Поширювати чутки про імовірні реакції нібито “внаслідок щеплення” простіше, аніж розібратися в ситуації. І ми отримуємо чергову хвилю паніки, ще до результатів дослідження”, — зазначила Супрун.
Вона звернула увагу на причини хвороб та випадків смерті, що використовують антивакцинатори у своїй агітації проти щеплень.
“Найчастіша з них: вакцини не створили одразу ідеальними. Перші вакцини справді могли давати небезпечні наслідки. Тому були випадки, коли низку зареєстрованих вакцин вилучали з обігу, припиняли використовувати. Так, наприклад, поліовакцину Солка замінили на більш ефективну та безпечну".
Необхідність існування та вдосконалення вакцин було продиктовано дуже небезпечними хворобами, які вимагали дій, пояснила Супрун. На її думку, "сучасним людям пощастило набагато більше. Наука досягла значного поступу у розробці та виробництві вакцин. Передові технології та запровадження так званих стандартів Належної Виробничої Практики, Належної Практики Дистрибуції Практик Поширення, процедура Прекваліфікації ВООЗ, тощо зробили вакцини максимально безпечними для здоров’я та життя”, - наголосила Супрун.
Водночас деякі випадки вилучення вакцин, за її словами, були надмірними та невиправданими засобами перестороги.
“Один кейс — це Японія та вакцина від паротиту, кору та краснухи (КПК). Її запровадили в 1989 році, а в 1993 вилучили із плану щеплень після повідомлень про випадки асептичного (серозного) менінгіту після вакцинації. Після 1993 року серозний менінгіт відмічався 1.24% нещеплених людей, і в 0.05% щеплених. Це свідчить про те, що менінгіт ставався і без вакцинації і, навіть, рідше був серед щеплених.. На той час у вакцині використовувався вірус епідпаротиту (свинка) штаму Urabe, що дійсно міг викликати в надзвичайно рідкісних випадках серйозні побічні реакції такі як серозний менінгіт. Такі реакції закінчувалися повним одужанням на відміну від наслідків свинки, які могли лишитися на все життя. Наразі в Японії, як і в Україні, наприклад, використовують вакцини проти кору, що містять вірус штаму Jeryl Lynn. Наразі для вакцини, що містить цей штам, так і не доведена його роль у розвитку серозного менінгіту незважаючи на сотні мільйонів проведених вакцинацій. Зараз Японії наполегливо радять вакцинуватися від кору, паротиту і краснухи, хоча це досі не обов’язково”, — зазначила Супрун.
Вона також навела приклад, пов язаний з використанням ротавірусної вакцини.
“Після запровадження першої зареєстрованої в США ротавірусної вакцини були випадки завороту (інвагінації) кишківника, і згодом ті вакцини вилучили з обігу. Нині в США зареєстровані інші вакцини, і з 2006 по 2012 роки сталося два смертельні випадки завороту кишківника, не пов’язані із вакцинацією ними. Більше того, вакцинація від ротавіруса знижує ризик захворіти на діабет 1 типу. Цю вакцину запровадили, зокрема, в Австралії в 2007, і спостереження упродовж майже 12 років виявило, що вакциновані діти мають суттєво менші шанси розвитку діабету 1 типу. А ті, що перехворіли на ротавірус — істотно більші”, — наголосила Супрун.
Вона також підкреслила, що вразливість немовлят не зумовлена вакцинацією.
“У перші два роки діти, на жаль, мають вищі ризики померти, ніж в старшому віці, але не через вакцини, а через низку факторів: синдром раптової дитячої смерті, вроджені хвороби, нещасні випадки (наприклад, коли мама у сні своїм тілом придушує дитинку) та, навіть, новоутворення. Діти, народжені із малою вагою і ті, що погано її набирають, і перші два роки життя помирають частіше, ніж діти із нормальною”, — зазначила Супрун.
За її словами, анафілактичний шок — миттєва системна реакція імунної системи - гіперчутливості, може розвинутися упродовж хвилин після введення вакцини.
“Саме тому в пунктах проведення щеплень (в кабінетах щеплень), напоготові є адреналін (епінефрин) та інші лікарські засоби : якщо їх вчасно ввести, то людину буде врятовано. Шанси виникнення такої тяжкої алергічної реакції — анафілаксії, складають 1-2 : 1 000 000 вакцинацій дорослих і дітей. Дослідження понад семи мільйонів проведених вакцинацій в США виявило п’ять випадків анафілаксії через щеплення, але жоден із них не був смертельним. Відмова від вакцинації не гарантує того, що анафілактичний шок ніколи не станеться. Він може розвинутися на ліки, зокрема, антибіотики та анестетики, їжу (горіхи, морепродукти) та отруту змій, і часто - при укусах комах”, — написала Супрун.
