Говоримо з Владом Троїцьким: Замість храму душі люди ходять у торговельні центри

Так, з його «скромної спроби відродити традицію музично-драматичного театру» народилися, власне, і ДахаБраха, і Dakh Daughters, і ЦеШо.

А починалося все у дивний спосіб: пішли вони разом з Олегом Скрипкою (бо жили в одній кімнаті в гуртожитку КПІ) вчитися танцювати брейк-данс, але у результаті потрапили в театральну студію.

А ось коли Влад Троїцький почав цим займатися – то відчув, що «театр – це єдина можливість у світі швидко створювати світи. Адже кожна вистава – це світ». Так, на українців у квітні чекає надзвичайне видовище у рамках Гогольфесту – виконання опери «Νερό» на території Азовського судноремонтного заводу.

І починатися дійство буде з балету портових кранів. Потім вся публіка йде в «сухий док», де будуть обладнані трибуни. Під час вистави дві величезні 15-метрові залізні стіни і дно будуть підніматися і опускатися - і корабель час від часу буде занурюватися у воду.

ПРОСТО СЛУХАЙ:

До речі, митець дорікнув на відсутність культурної політики в країні. Замість мистецтва у суспільстві існує «прекрасне» словосполучення – «вбити час». На його думку, наразі головний храм, який виконує усі сакральні функції, є ТРЦ «Ocean Plaza» - дуже пафосна, напевно, найяскравіша архітектура у Києві, де є вівтарі та жерці. Люди приходять і приносять жертви у храм Мамони – храм споживання.

Троїцький не стоїть осторонь глобалізації. Він вважає, що хейтерство (ненависть) стало гімном сучасного світу - і загравання з цим поняттям дуже небезпечно. Період передвиборчої штовханини він метафорично назвав часом скунса: "Знаєте, є така гарна тварина, яка сильно смердить, якщо її налякати. І я так розумію, що зараз якраз час такого скунса: один злякався – насмердів, інший теж лякається – смердить, потім з'являються професійні “воняльщики”... І ми всі перебуваємо в стані амбре, потім якось звикаємо, начебто, типу норма, можна жити. Але насправді, жити в цьому не можна! Це не людська історія".