Поет і дисидент Ігор Калинець отримав "Золотий герб міста Львова"
Про це повідомляє пресслужба Львівської міської ради.
"Хочу вам побажати ще багато-багато років творчості, щоб те, що було вами зроблено, світ побачив, щоб це все було надруковане. Тому від імені нас усіх, від громади міста Львова маємо скромний подарунок — це „Золотий Герб міста Львова“. Пан Ігор є Почесним громадянином міста Львова, а це набагато крутіше, ніж мер. Від імені громади також даруємо 80 тис. грн, щоб ви їх використали на те, що вважаєте за потрібне», — сказав на врученні відзнаки міський голова Львова Андрій Садовий.
Ігорю Калинцю вручили "Золотий Герб міста Львова"
Вітали ювіляра у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької. Під час академії «Дорога Україна Ігоря Калинця» звучали літературно-музична композиція до його поезій на музику Мирослава Волинського у супроводі струнного оркестру капели «Трембіта», після неї — симфонія-кантата Віктора Камінського «Україна. Хресна дорога» на вірші Ігоря Калинця у виконанні хору та оркестру капели «Трембіта».
Крім того, як повідомила у Facebook дочка поета Дзвінка Калинець-Мамчур, учора відбулося спецпогашення "власної марки Укрпошти", присвяченої ювіляру.
Як повідомляв Укрінформ, сьогодні, 9 липня, виповнюється 80 років Ігорю Калинцю - лауреату Шевченківської премії, премії ім. Василя Стуса, премії ім. Івана Франка (Чикаго), Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень».
У 2015 році Калинець був висунутий Інститутом Івана Франка НАН України як кандидат на Нобелівську премію з літератури.
Ігор Калинець - автор 17 поетичних збірок. Окрім «дорослих», пише також вірші для дітей. Він почав писати в 1950-х роках, а перша його збірка була опублікована в 1966 році. Через цензуру решту творів поета публікували на Заході.
За участь у дисидентському русі у 1972 році Калинця було засуджено на 6 років ув'язнення суворого режиму й 3 роки заслання (як і його дружину, Ірину Стасів-Калинець). Покарання відбував у Пермських таборах разом із Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем, Степаном Сапеляком. Після повернення до Львова у 1981 році працював у Львівській науковій бібліотеці ім. В.Стефаника. З 1987 брав участь у виданні самвидавного журналу "Євшан-зілля", згодом став його редактором.
