Модні слов’яни, магічний туман і чарівний олень
Була я днями в Голосіївському лісі й втрапила у страшенний туман. Аж раптом, крізь шурхіт листопаду прямо на мене вискочили кочівники-авари і напали на середньовічні поселення Фурнау та Великий Стіл… Ой, що там почалося! А я не втекла, бо знала, то все це не насправді, а «по-кіношному», бо приїхала я прямісінько на зйомки фінальної 12-ї серії серіалу «Слов’яни».
І туман той був не випадковий, а магічний, але звідки він узявся, режисери заборонили мені вам розказувати. Тому розкажу про все інше, що вдалося дізнатися на знімальному майданчику фентезійної кінострічки про життя слов'янських племен у VII столітті.
ХОЧЕМО ЗРОБИТИ ДРЕВНІХ СЛОВ’ЯН НЕ МЕНШ МОДНИМИ, АНІЖ ВІКІНГИ
Серіал «Слов’яни» знімають вітчизняні та словацькі кінематографісти, за підтримки Міністерства культури, молоді та спорту України, які запевняють, що це – перший міжнародний серіал, в основу якого покладені традиції й міфологія давніх слов’ян. За декораціями майданчика, де таємничо перемовлялися старий мольфар Сокіл та юна травниця Драга, я зустріла художника-постановника цього дійства Павла Ярмусевича.
Запитую: – Серіал «Слов’яни» вже анонсується як справжня телевізійна подія наступного року. З чим насамперед він зможе позмагатися – з «Величним століттям» чи з фільмами на кшталт скандинавських казок?
Ярмусевич пояснює: – У нас не було прагнення з кимось конкурувати, ми намагалися створити щось своє, щось нове. Над серіалом працюють словаки й українці, тому ми спільними зусиллями хотіли створити єдине слов’янське дітище того часу.
Знаєте, є важливий момент: вікінги – історично популяризовані, коли ви промовляєте «вікінг», всім зрозуміло – хто це, бо знято чимало фільмів, мультфільмів, коміксів, навіть такі дитячі іграшки випускаються.
Але наше слов’янське минуле – не менш цікаве. Все, що стосується матеріальної культури, одягу, ритуалів, – можливо, навіть більш захопливе, аніж у вікінгів! Просто про слов’ян ми не бачили абсолютно нічого – і це одна з причин, чому ми взялися за проект, бо хочемо зробити древніх слов’ян не менш модними, ніж вікінги.
Звичайно ж, я поцікавилася – чи була дотримана історична достовірність? На що художник-постановник відповів:
- Однозначно! Ми передивилися надзвичайно багато матеріалу, про тих же мольфарів, наприклад. У нас дуже гарний візуальний супровід.
В УКРАЇНІ НА ЩОСЬ ПОДІБНЕ НІХТО НАВІТЬ НЕ ЗАМАХУВАВСЯ
Багато сцен серіалу знімалося під Житомиром – біля сіл Тригір’я і Дениші. Там побудували два потрясаючі середньовічні поселення – велике городище землеробів Фурнау та селище пастухів і мисливців Великий Стіл, де мешкає головна героїня – юна травниця Драга.
Над декораціями чаклували близько 60 днів, там було залучено понад 100 найкращих художників-постановників зі всієї України.
Зокрема, тепер на Житомирщині є справжня дворана – головне місце суспільно-політичного життя тодішніх людей, а також середньовічний тронний зал старійшини та його житло: ложе, кухня, плита, купель.
«Ми вже завершили там зйомки, але досі кожні вихідні на те місце під Житомиром приїздить понад тисяча людей – просто подивитися, погуляти, сфотографувати ті «древні» поселення», – розповів Ярмусевич.
Нині виробники серіалу хочуть зберегти всі декорації і залишити їх на Житомирщині, аби там був перший в Україні музей просто неба, присвячений давньослов'янському періоду нашої історії.
АКТОРСЬКИЙ СКЛАД 50 НА 50 – УКРАЇНЦІ Й СЛОВАКИ
Всього у серіалу чотири режисери: два словака та два українця – Петер Беб’як, Міхал Блашко, Сергій Санін і Олег Стахурський.
«У нас були дуже складні знімальні зміни, детально розроблені сцени. Наш оператор Вова Іванов і режисер Олег Стахурський провели просто колосальну й потрясаючу роботу. Я не бачив в Україні, що на подібне хтось навіть замахувався», – розповів мені режисер серіалу Сергій Санін.
На його думку, індивідуальність проєкту полягає в тому, що акторський склад 50 на 50 – українці й словаки. При тому українці в кадрі говорять українською, словаки – словацькою.
Санін говорить, що це дуже цікавий режисерський і акторський досвід, коли на майданчику зустрічаються дві слов’янські мови. На третій день роботи починаєш розуміти без перекладача! – сміється він.
Звичайно, для глядачів фільм продублюють – і кожен ринок отримає свою мовну версію.
В СЛОВАЧЧИНІ МИ ЗНІМАЛИ ЧАРІВНОГО ОЛЕНЯ
Я не змогла втриматися від упереджених запитань і поцікавилася – чи не зекономили вони, бува, на чому?
- Дешевого в серіалі немає майже нічого, бо у нас і акторський склад прекрасний, і масовка. Були сцени, де було понад 300 людей масовки – і це без акторів і каскадерів. Я, як практик, скажу, що це немало, – відказав Ярмусевич.
А Санін додав, що їм дорогувато обійшлися декорації-поселення – але вони справді шикарні, бо їх робили без жодної халтури, щоб вони не виглядали «картонно».
Кажуть, економили, хіба що, на плануванні, намагалися групуватися, щоб не витрачати зайвих грошей, тому що все ж – це великі бюджети і для Словаччини, й для України.
Основний обсяг зйомок проходив в Україні: поселення – на Житомирщині, а батальні фінальні битви – в Голосіївському лісі. У Чехії знімали чарівну печеру, де відбуваються різні магічні пригоди. А в Словаччині – знімали оленя!
«Нам потрібен був чарівний дресирований олень, який може працювати в кадрі разом з акторами, а таких на всю Європу – цілий один! І ми знімали його в Словаччині», – розповів Санін.
ЖОДНОГО МАНІКЮРУ, НАВІТЬ БРОВИ НЕ ДОЗВОЛЯЮТЬ ЧІПАТИ – АКТРИСА
Допоки ми говорили, юна середньовічна травниця вийшла з кадру – і перетворилася на сучасну актрису Поліну Носихіну.
- У мене дуже крутий персонаж! – із захопленням розповіла вона мені. – Драга просто живе заради людей – і це дуже сильно. Вона весь серіал намагається розуміти – на що вона здатна й якими силами наділена... Але не буду спойлерити. Побачите самі.
Запитую, чи страшно бавитися в чорну магію?
Відповідає: – Ні, мені не страшно, я не забобонна. Це вже не перша моя роль, але раніше були просто типові мелодрами, а головна роль у серіалі, який, до того ж, уже півроку знімається, – це вперше.
- Поліно, твоя героїня – середньовічна дівчина, тому в кадрі неприйнятні такі звичні речі, як лак на нігтях чи татуювання. Не дратує, що роль накладає зобов’язання на зовнішній вигляд?
- (Сміється) Чесно кажучи, я перших 2 місяці ходила й думала: «Боже, що це за страховисько таке ходить! Ніякого манікюру, навіть брови не дозволяють чіпати, дівчата-гримери самі все роблять. А зараз я так звикла, що вже не хочу нічого робити із собою. Тільки кожного дня замазуємо татуювання.
БІЛЬША ЧАСТИНА РИТУАЛІВ У СЕРІАЛІ ВЗЯТА З УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ, А НЕ ЗІ СЛОВАЦЬКОЇ
Сценарій серіалу «Слов’яни» написаний словацькою стороною, саме їм прийшла ідея створити подібний телесеріал – і вони запросили до співпраці українців.
«Сценарій словацький, але дуже сильно адаптований під Україну. Більша частина ритуалів взята з української історичної пам’яті, не зі словацької. Казки, як виявилося, у нас із ними дуже перегукуються. Нам, насправді, дуже хотілося, щоб український глядач упізнавав себе в тих слов’янах», – розповів режисер.
Творці серіалу, прем’єра якого запланована у 2020 році на каналі «1+1», переконані не лише в успішності свого серіалу, а й у його важливості для всієї української кіноіндустрії.
«Це складний, але важливий проект для української кіноіндустрії, тому, що кожна копродукція – це можливість навчитися і професійно вирости.
Українська кіноіндустрія була надто довго інтегрована в російську, через це у нас дефіцит своїх власних зірок як для такої великої країни, якою є Україна. Раніше сюди привозили московську «зірку», вона все грала, а українці були на другому плані. Рости за таких умов важко», – розповів Санін.
На його переконання, нам потрібно максимально працювати в копродукції з Європою, Америкою та усім світом, щоб розширити свої горизонти.
«Все налагодиться. Чим більше ми будемо знімати, тим краще. Ось зараз «Захар Беркут» вийшов, інші картини, наш серіал вийде, і потихеньку наша кіноіндустрія стає на ноги. Треба просто пройти певний шлях – і все у нас вийде», – сказав Санін.
Розділяючи оптимізм творців серіалу, я замріяно пішла хрусткою від листя стежкою, а переді мною – стелився туман. Точно магічний, не інакше.
Любов Базів, Київ
Фото: Віталій Сегеда
