Стів Дітко. Шекспір коміксу

Якби Старий Заповіт писав хтось із авторів візуальних мистецтв, Книга Буття у стислому викладі виглядала б так:

- Від початку світ було створено у такий спосіб, аби кожна жива істота знайшла в ньому власне місце. Проте певний тип негідних людей чомусь вирішив, що вони можуть нав’язувати Всесвіту власні закони. Не всі з таким порядком речей погодилися. Аби викривлене змінити, на Землі з’явилися супергерої.

І логіка в такому Письмі була. Та запитаймо себе: а звідки бралися супергерої?

Їх створював один етнічний українець. Стів Дітко.

Мабуть, ви бачили фантастичний бойовик “Доктор Стрендж” (“Doctor Strange”; 2016) режисера Скотта Дерріксона, де центральну роль виконав Бенедикт Камбербетч. При бюджеті $165 млн. блокбастер у світовому прокаті збирав аншлаги і зробив бокс-офіс $680 млн. Тішились і помітно збагатіли сценаристи Джон Спейтс, Скотт Дерріксон та Роберт Карґілл. Та, на жаль, із-поміж авторів не всі були зазначені. Прикро, але першим із перших тут мав би стояти Стів Дітко, українець.

Адже після успішної серії коміксів про Неймовірного Халка письменник-графік Стів Дітко створив отого доктора Стренджа, котрий з-під його пензля з’явився на світ у липні 1963 р. у збірці коміксів “Дивні казки, №110” (“Strange Tales #110”).

Такі-то справи.

Подібні речі кояться не вперше. Коли 30 квітня 2008 р. відбулася світова прем’єра першої частини блокбастера “Залізна людина” (“Iron Man”), серед авторів сценарію годі було шукати українця, хоча прізвища його колег - Стена Лі та Джека Кірбі - шанобливо зазначалися. Тим часом саме Стів Дітко у збірках “Тривожні казки, №№47-49” (“Tales Of Suspense #47-49”), виданих у період із листопада 1963 р. по січень 1964 р. запровадив нові, червоно-золотаві обладунки Залізної Людини, як і сам незнищенний панцир. І натяку на них в ескізах головного художника “Marvel Comics” Джека Кірбі не було.

Не один рік Стів Дітко робив вагомий внесок у поточні серії графічних оповідань для “Марвел комікс”. Саме Людина-Павук, у серії коміксів якої етнічний українець залишався ексклюзивним художником, на десятиліття стала провідним персонажем і найбільш комерційним проектом всесвітньо знаного видавничого будинку.

Разом із тим у нових стріпах про пригоди доктора Стренджа забриніли нечувані мотиви. І ті незвичні – навіть для американських коміксів - чи то сюрреалістичні, чи то містичні пейзажі вкупі з психоделічними візуальними ефектами перетворили Стіва Дітка на улюбленця студентської молоді, а особливо - покоління дітей-квітів. Ще про одного геніального українця, мало відомого у себе на історичній Батьківщині, сьогоднішня оповідь.

***

- На початку Бог створив Небо та землю. А земля була порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло.

Стефан Джон Дітко-молодший (Stephen John Ditko Jr.) народився 2 листопада 1927 р. у місті Джонстаун, Пенсильванія в українській родині, що залишила Неньку із першою хвилею еміграції. Його батько, Стівен Дітко-старший зажив слави талановитого теслі, котрий у провінційному містечку на 25 тис. городян працював на місцевому сталеливарному заводі, Ганна Дітко була домогосподаркою. Дозвілля матуся не мала, бо по-перше, у неї підростала купа дітей (окрім Стіва у родині були дві дочки - старша Ріта (Анна-Марія) і молодша Бетті (Елізабет), та ще один, молодший, син (Патрік); по-друге, аби вижити, матері доводилося підзаробляти надомною швачкою.

Ніхто з українців першої хвилі еміграції не жирував, а виживав, тяжко працюючи кожний Божий день. Змалку старший син хотів допомагати завжди втомленому батькові. Бо яке міг собі дозволити дозвілля Стівен Дітко-старший?

До уїк-енду тесля купував грубу недільну газету й залюбки переглядав… комікси, вміщені у виданні. Більшого ні кошти, ні освіта не дозволяли. Тоді в Північній Америці у тренді був художник-графік Хел Фостер (Harold Rudolf Foster; 1892-1982). Той американець канадійського походження вважався некоронованим “Принцем ілюстрацій” (Prince Valiant), котрий до жанру комікса доріс із простого малювальника жіночих нічних сорочок для каталогу товарів, що надсилалися поштою; такі процвітали у першій чверті ХХ століття за $17,5 на тиждень.

Отож, Хела Фостера, як живе втілення американської мрії, любив не тільки Стівен Дітко-старший, а й разом із ним - ціле покоління заокеанських наймитів, котрі гнули спини на інших, але мріяли про кращу долю. Супергероїв ще і сліду не було, тож кожен покладався на власні сили - тягнув, скільки міг. Вихідними зморений тяжкою працею люд переглядав у газеті щотижневі мальовані подорожі, стріпи (strip - у перекладі з англійської смужка, стрічка). У жанрі мальованих історій так називали стрічку із двох-чотирьох кадрів, вишикуваних у ряд і розташованих горизонтально. Мальовані історії Хела Фостера, власне, ніякого відношення до коміксів не мали - вони здебільшого оповідали про подорожі, але американська біднота їх любила, бо мала можливість на самоті уявляти себе їхніми персонажами.

Аби зекономити копійчину, кмітливий первісток, Стефан Дітко-молодший узявся вихідними малювати безтурботні історії власного авторства. Батько цмокав язиком, хвалився знайомим на всю Айрон-Стріт і… марив про прийдешнє.

***

- І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви. І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший. І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.

Другим натхненником молодого українця став американський художник-сценарист Уїлл Айснер (William Erwin “Will” Eisner; 1917-2005), якого вважають одним із “прабатьків” сучасного коміксу. Перше мальоване оповідання - “Угода із Богом” (“A Contract With God”) у його виконанні світ побачило у 1938 р. У графічній новелі йшлося про власне дитинство автора. Підхід до справи видавцям сподобався, тож у 1940 р. друком почав виходити газетний додаток “Дух” (“The Spirit ”), засновником якого став сам Уїлл Айснер. Попервах зміст складали три циклові комікси, але героєм центральної історії виявився детектив Денні Кольт.

Доба шукала героїв, шукала навпомацки, шукала у власному середовищі. У Сполучених Штатах “The Spirit” мав колосальний успіх, бо й досі вважається кульмінацією мальованих робіт Уїлла Айснера періоду 1940-1952 р., коли в популярних виданнях щотижня з’являлася газетна шпальта коміксів про іронічного втаємниченого детектива. Врешті-решт завершивши проект, патріарх мальованого детективу перетворився на успішного видавця добре ілюстрованих комерційних та освітніх коміксів.

Аби особисто стати супергероєм, із чого слід почати? Із власних навичок, особистих умінь, адже ти - це те, що вмієш робити власними руками.

Із руками у Стіва Дітка завжди був повний порядок. Ще старшокласником у Johnstown High School він відвідував гурток, де юнацтво виготовляло дерев’яні моделі бойових німецьких літаків. Ні, не заради чистого мистецтва в авіамоделюванні, а на замовлення державних курсів, які за часів II Світової війни готували групи пілотів цивільних літаків та коректувальників зенітних батарей - ворога, так би мовити, слід було знати в обличчя. По закінченні середньої школи у рідному Джонстауні, у жовтні 1945 р. випускник пішов служити в армію США й опинився в повоєнній Німеччині, де… малював комікси для армійської газети.

***

- І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так. І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий. І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так. І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море.

По демобілізації колишній солдат спробувати себе в різних професіях, але захоплення міцно вело. Що за фах обрати, юнак не знав, але яку освіту слід здобувати, точно визначився, коли дізнався: його кумир, знаний художник-графік Джеррі Робінсон (Jerry Robinson; 1922-2011), хрещений батько улюбленого Бетмена, викладає у Нью-йоркському коледжі карикатуристів та ілюстраторів (Cartoonists Аnd Illustrators School; пізніше - Коледж візуальних мистецтв, School Оf Visual Arts).

Тож у 1950 р. Стів Дітко рушив до Великого Яблука, де вступив до мистецького коледжу, розташованого на Манхеттені. Здійснилася його заповітна мрія - він потрапив у творчу майстерню бога-Творця, відповідального за віжуал Людини-кажана. Майстер навчав дивним речам, зокрема - відповідальності перед власною уявою, яку митець не має права зраджувати, бо за будь-яку ціну повинен її розшифрувати. Навіть якщо оригінальну ідею одразу він не розуміє.

Так, містер Робінсон зізнався, що працювати в індустрії коміксів почав замолоду, ще у 1939 р., коли йому ледь виповнилося 17. Саме тоді хлопець придумав супер-лиходія - Джокера. Майстер розповідав:

- Не повірите, але першим у мене з’явився - сам Джокер, лише потім я подумав про назву персонажа та асоціацію з гральною картою.

Цікаво, яке враження справив початківець на наставника?

В одному з інтерв’ю Джеррі Робінсон пригадував:

- Студентом Дітко виявився працьовитим, максимально зосередженим на своєму малюнку, який він повсякчас вдосконалював. Що імпонувало, Стів розумів природу коміксу, як синкретичного візуального мистецтва: він знаходив спільну мову з колегами, легко співпрацював із співавторами-графіками та редакторами-літераторами, писав власні історії, продукував оригінальні символи. У балансі колективної праці і самобутньої творчості - корінь, сила супергероїв.

Великий майстер поставився до таланту з усією увагою, навіть посприяв, аби на другому курсі студент із малозабезпеченої сім'ї С. Дітко отримував стипендію. Бо ж становлення особистості відбувалося просто на очах навчателя: творчу майстерню Джеррі Робінсона етнічний українець відвідував два роки. Чотири дні на тиждень. По чотири-п’ять годин на добу.

***

- І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так. І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно.

Як і кінозірки, письменники-графіки завжди складали в Сполучених Штатах закриту касту, куди важко було потрапити, а ще важче - залишитися. Як і до Голлівуду, у вищий світ коміксів дорога була багатотрудна. Туди вас мав хтось привести і шановному товариству представити. Роль провідника у професії виконував Майстер, зокрема, лише багатонадійних студентів містер Робінсон представляв поважним колегам і редакторам.

Одного робочого дня наставник привів до свого класу містера Стена Лі (Stanley Martin Lieber; 1922), шеф-редактора профільного видавництва “Atlas Comics”, попередника знаменитої компанії “Marvel Comics”. Саме тоді майбутні співавтори - Лі й Дітко - побачилися вперше. Проте навіть у супергероїв не все складається одразу. Бо саме за рівнем майстерності співавтори по коміксу мають ідеально відповідати одне одному. Своєї землі українець ще не засіяв щільним килимом трави. Але професіонали талант бачать неозброєним оком. Його першу авторську роботу придбало дрібне видавництво “Stanmor Publications”. Лише переглянув твори шеф-редактор Аякс Фаррелл (Ajax Farrell), відібрав одну - для поточної збірки - й одразу назвав ціну: $10 за аркуш, хоча навіть відомим графікам платили чотири бакси.

***

Професійну кар’єру Стів Дітко почав у 1953 р., коли пішов працювати у дизайн-студію “Mainline Publications” Джо Саймона (Joseph Henry "Joe" Simon; 1913-2011) і Джека Кірбі (Jack Kirby; 1917-1994). Це вони наприкінці 1940-х рр. створили легендарного Капітана Америку. Тим часом в офісному центрі на Бродвеї, 1860, починати українцеві довелося рядовим контуровщиком, який і кроку самостійного на папері не міг зробити без нагляду досвідченого письменника-графіка Морта Мескіна (Morton “Mort” Meskin; 1916-1995). Знову-таки, Стіву безмежно пощастило.

Він потрапив у цех геніального майстра; пізніше учень пригадував:

- Мене завжди вражала легкість, із якою Морт малював. Із-під його руки поставали потужні композиції, хоча попервах олівець видавався ледь не грайливим, а сюжет - незавершеним. Був він майстром вражаючої деталі. Саме у Морта я навчився любити свою професію й обожнювати власний фах.

Першим самостійним проектом Стіва Дітка стала співпраця з письменником-редактором Брюсом Ґамільтоном. Для видавництва “Key Publications” наприкінці 1953 р. вони спільно створили науково-фантастичне оповідання “Стрейчеві речі” (“Stretching Things”). Твір було вміщено у збірці “Фантастичні жахи, випуск №5” (“Fantastic Fears #5”), що побачила світ у лютому 1954 р. Першою самостійно опублікованою українцем історією стала друга професійна оповідь - шестиаркушевий “Паперовий роман” (“Paper Romance”), уміщений у жовтні 1953 р. у збірці “Зухвала любов, №1” (“Daring Love #1”).

У це складно повірити, але за третій комікс, також на шість сторінок - “Із діркою в голові” (“A Hole In His Head”) - створений олівцем і чорнилом для видрукуваної у грудні 1953 р. збірки “Чорна магія, №4” (“Black Magic, Vol. 4”), 26-річний Стів Дітко отримав першу професійну нагороду, статуетку “Prize Comics”.

***

За півтора роки копіткої праці в іншому малобюджетному видавництві - “Charlton Comics” - напрацювалися належні навички, а відповідальність перед натхненням, знай, глибшала. За вісімнадцять місяців для “Чарльтон комікс” Стів Дітко створив 170 сторінок оповідань і 19 обкладинок збірок - неймовірні цифри для молодого митця. На щастя, він знайшов компанію, яка за рівнем креативу відповідала його прагненням. Про це свідчили перші здобутки… У лютому 1954 р. він запропонував департаменту новинок візуальну історію на вісім сторінок “Попелюшка” (“Cinderella”) - із життя… вампірів. Ніколи тамтешні редактори та письменники не зупиняти політ його фантазії, тож із видавництвом “Чарльтон комікс” Стів Дітко плідно співпрацював у жанрах наукової фантастики, жахів і містичних таємниць аж до закриття компанії в 1986 р.

Аж раптом у середині 1955 р. стрімку кар’єру українця пригальмувала страшна хвороба - хворий на сухоти Стів Дітко полишив Нью-Йорк, аби повернутися додому у Джонстаун та в батьківській хаті, подібно до супергероя, відновити сили. Наскільки кепсько були справи, свідчить факт: самостійно дістатися рідного міста він не мав сил. Тож по хворого у Велике Яблуко приїхала мати Ганна та поїздом повезла старшого сина додому.

Коли курс антибіотиків закінчився, і здоров’я дозволило, наприкінці 1955 р. митець повернувся до Великого Яблука, де знову став до праці. Грошей на терапію бракувало, тож довелося змінити місце роботи і йти до успішного видавничого будинку “Atlas Comics”.

Етапним твором для українця стала історія на чотири аркуші під промовистою назвою “Стануться деякі зміни” (“There'll Be Some Changes Made”), вміщена у березні 1956 р. у збірці “Подорож у таїну, №33” (“Journey Into Mystery #33”). Його мальовані світи тутешніх колег і редакторів дивували. Скажу більше - тепер вони стали підручниковими. Не випадково правонаступник “Атлас Комікс”, найвпливовіший у світі видавничий будинок “Marvel Comics”, у березні 1994 р. перевидав у серії класичних творів “Дивні прокляття, №4” (“Curse Оf Тhe Weird #4”) комікс “Стануться деякі зміни”, як… графічний шедевр.

Відтоді етнічний українець брав участь у роботі над величезною кількістю мальованих оповідань, що віддавна вважаються світовою класикою жанру. Зокрема, для видавництв “Atlas/Marvel” він малював серії “Дивні казки” (“Strange Tales”), “Дивовижні пригоди” (“Amazing Adventures”), “Загадкові світи” (“Strange Worlds”), “Тривожні казки” (“Tales Of Suspense”), “Неймовірні казки” (“Tales To Astonish”). То були сюрреалістичні світи, виповнені саморефлексіями, де вряди-годи письменник-графік Стів Дітко зустрічався із знаним письменником-редактором Стеном Лі.

Так, більшість проектів була вкрай успішними, але креатором персонажів залишався його колишній роботодавець із дизайн-студіі “Mainline Publications” художник Джек Кірбі. Саме він продукував Ідеї, тоді як вони, молоді талановиті письменники-графіки - Стів Дітко, Дон Хек (Don Heck; 1929-1995), Пол Райнман (Paul Reinman; 1910-1988), Джо Сіннот (Joe Sinnott; 1926) - для видавничого будинку “Атлас/Марвел” вдихали життя у… чужих супергероїв.

Ковток свіжого повітря можна було вхопити лише… у малобюджетному видавництві. Так і розривався навпіл Стів Дітко. Бо саме для видавництва “Чарльтон комікс” молодий графік створив перший по-справжньому серйозний авторський проект, коли спільно із письменником-редактором Джо Ґіллом (Joseph P.Gill; 1919-2006) увійшов до творчої команди, яка народжувала нового супергероя - Капітана Атома, за якого персонально відповідав… його майстер - великий і неповторний Джеррі Робінсон. Перше візуальне оповідання про Капітана Атома видрукувала в березні 1960 г. збірка коміксів “Космічні пригоди, №33” (“Space Adventures, #33”).

***

- І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так.

Їхні візуальні оповіді виявилися настільки популярними, що серію коміксів “Дивовижні пригоди” довелося… подрібнити на декілька популярних підгруп. Так у грудні 1961 р. з’явилася пілотна збірка “Дивовижні фантазії для дорослих” (“Amazing Adult Fantasy”), де знайшли притулок “складні” характери, а слоганом серії стало “Журнал, який поважає твій інтелект” (“The magazine that respects your intelligence”). Дві окремі планети кружляли власними орбітами, які іноді перетиналися, та й летіли собі далі. На самоті.

Свого героя два митці шукали з місяця в місяць, в отих численних історіях на п’ять-шість аркушів. Обом креаторам, Стену Лі і Стіву Дітку, подобалися захоплюючі пригоди з фіналом а ля О.Генрі, але в одну Сонячну систему вони не складалися. Вони кликали свого Супергероя. Кажуть, саме той авторський тандем створив творчий метод, що став класичним для видавничого будинку “Марвел Комікс”. Як розповів у інтерв’ю 2009 р. Стен Лі:

- Усе, що мені належало зробити, це підготувати для Стіва Дітка яскраву й самобутню колізію на одну сторінку і… не заважати. На письмовий кістяк він нарощував м’язи, індивідуалізував характери, а новелу перетворював на візуальну повість. І новий твір мистецтва виявлявся набагато крутішим, аніж я міг сподіватися.

Потім зненацька з’явилося Світило, і все у них склалося в Систему. Сталося це після того, як шеф-редактор “Марвел комікс” Стен Лі отримав замовлення від видавця Мартіна Ґудмана: створити для підлітків нового супергероя на ім’я “Людина-Павук”. Вимагалося - ні більше ні менше:

- Створити стріп (оповідання в картинках), яке порушує всі правила та не наслідує жодні відомі формули.

Зважаючи на особисте замовлення власника, початково проектом опікувався головний художник видавничого дому Джек Кірбі. Від кінця 1940-х рр. він мав концепцію подібного характеру. Спочатку він називався Людина-Комаха, потім - Людина-Комар, далі - Людина-Муха, Людина-павук і, зрештою, Срібний Павук. Ішлося про осиротілого хлопчину, котрий знайшов чарівний перстень, що дарує надлюдські здібності. Як стверджував американський історик коміксів Ґреґ Тікстон (Greg Allen Theakston; 1953), Стен Лі та Джек Кірбі “негайно обмінялися думками і, зважаючи на ідеї Джека Кірбі, Стен Лі написав історію на кілька сторінок. За день-два Кірбі показав перші аркуші візуальної історії. Але співавтору вона не сподобалася”. Пізніше Стен Лі зізнався:

- Я жахнувся, як це виглядало. Не те, щоб знаний митець це погано виконав, але… Просто я не побачив живого персонажа, якого хотілося бачити. Срібний Павук був занадто… героїзованим і мертвонародженим.

***

І тоді головний редактор “Марвел Комікс” Стен Лі вирішив ризикнути: замовлення боса босів на підліткового супергероя у 42-річного метра він відібрав - і дав шанс 32-річному українцеві. Перше, до чого вдався Стів Дітко, це розробив нову візуальну ідею. Вона вдовольнила - і шеф-редактора, і видавця. Але… Невдовзі її замінили на оригінальну варіацію одним олівцем, наввипередки виконану… Джеком Кірбі. Метри, вони ж вправні в підкилимних іграх.

Утім, далі справа більд-редактора не покотила.

Чому? Як розповідав в інтерв’ю українець, “коли Стен Лі показав мені синопсис, про особистість Людини-Павука я з тих кількох аркушів нічого не дізнався. Героя не існувало, персонаж стрибав із будинку на будинок та стріляв павутинням: маячня якась... Пригадується, на перших п’яти (!!!) сторінках дія відбувалась у будинку, де підліток знайшов чарівну каблучку й перетворився на Людину-Павука”.

Отже, візуальної історії не було, бо письменник-редактор і письменник-графік зосередилися виключно на колізії. Аби заволодіти увагою покоління, самої дії замало. Потрібна харизматична особистість. До чого вдався Стів Дітко?

Він узявся вимальовувати самобутні риси супергероя. І велику справу почав із малого, із того, що найбільше впадає в око при першому погляді.

- Одразу я заходився створювати костюм - для коміксу життєво важлива візуальна подача персонажа. Мені самому кортіло знати, як він виглядає, аби надалі персонаж не зазнавав прикрих поразок. Надлюдські здібності починаються з простих речей: чи носить герой модельні черевики чи грубі напівчоботи, його павутиностріл завжди на зап’ястку чи ховається в кобуру тощо. Між іншим, Стен Лі не збирався маскою закривати обличчя персонажа, до того вдався я. Бо від людського ока Людина-Павук, за первісним задумом, ховав відверто… хлоп’яче обличчя. А ще - це додало характеру таємничості.

Ясна річ, на відстані в добрих півстоліття не відновити, хто із команди креаторів і що саме вклав у Людину-Павука. Щоправда, п’ятдесят років тому в інтерв’ю Гарі Мартіну, опублікованому у другому числі часопису “Коміксошанувальник” (“Comic Fan”; 1965), Стів Дітко уповів таке:

- Стен Лі дав ім’я. Що створив я? Костюм супергероя, павутиностріл на зап’ястку і Павуковий ліхтар, що використовується, аби повідомити злочинця про появу супергероя, котрий збирається вступити з ним у двобій.

***

- І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі. І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею, і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре.

Загальновідомо, що Людина-Павук (як вигаданий супергерой) прийшов на Землю в серпні 1962 р. Шлях до читача він проклав через американську антологію коміксів “Amazing Fantasy, #15” серії “Срібний вік коміксів” (“Silver Age Оf Comic Books ”) видавництва “Marvel Comics”. Як і годиться, персонаж мав двійко батьків. Його створили письменник-редактор Стен Лі та письменник-графік Стів Дітко. За обсягом перша історія була на 11 сторінок і складалася з двох розділів, відповідно - шість і п’ять аркушів.

Попервах креатори бачили персонаж сиротою, вихованою тіткою Мей та дядьком Беном. Ще в підлітковому віці він визначив справою життя нещадну боротьбу із злочинністю. Творці костюмованого героя наділили персонаж суперсилою та спритністю, здатністю чіплятися до більшості поверхонь, вистрілюючи павутиною за допомогою наручного пристрою, названого “павутиностріл” (“web-shooter”).

Розвиваючи образ, батьки озброїли Людину-Павука екстрасенсорною реакцією на небезпеку із швидкістю “павуко-сенс”, що дозволяла долати ворогів будь-якого штибу. Далі, за американською логікою, персонаж мав здобути економічну незалежність, тож він несподівано виявився власником компанії “Parker Industries”.

***

- І був вечір, і був ранок, день четвертий. І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю. І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно.

Передбачалося, житиме візуалізована Комаха три-чотири місяці, але ринок розваг відреагував на новинку шаленим попитом. Саме тут хочу дуже важливе сказати: із повітря супермени не народжуються - їх для коміксів у Сполучених Штатах завжди оживляла команда креаторів. Бо в тій царині масового мистецтва чітко діє злагоджений конвеєр по складанню Прикладу для Наслідування.

Літератор пропонує легенду й виписує колізію пригод. Графік матеріалізує Ідею, яка одну суперсилу дистанціює від іншої, наділяючи персонаж персональною вдачею та рисами особистості. Контуровники дбають про оригінальні пропорції та повторюваність символів. Малювальники прикрашають дрібними деталями, типовими для епохи та етнічної належності тощо.

Те, що Людина-Павук вразила читацьку аудиторію, мене не здивувало: час потребував Героя - і Час його отримав. Мене вразило, як мальований правдоборець спантеличив письменника-редактора Стена Лі. За перевіреною технологією народження нового персонажа літератор намалював кілька сцен, одягнувши Людину-Павука у більш-менш оригінальну уніформу.

Що зробив Стів Дітко, підхопивши естафету? До найдрібніших деталей він відтворив строчки на костюмі. Бо, як з’ясувалося, Стів добре розумівся на швацьких технологіях, які змалку бачив, спостерігаючи за тим, як працює мати. Чому я це підкреслюю? Стів Дітко осявав самобутністю усе, до чого торкався пензлем чи олівцем. То була здатність від Бога, бо через індивідуальну деталь веде шлях до створення справжньої особистості. А ще було видно, як Стів справді любить те, що оживляє на папері.

***

У період 1958-1966 рр. Стів Дітко ділив художню майстерню на Манґеттені - на розі 43-ї вулиці та восьмої Авеню - з іншим модним митцем, фетиш-художником Ернестом Стентоном (Ernest Stanzoni; 1926-1999). У Коледжі візуальних мистецтв (School Оf Visual Arts) вони були однокласниками. Коли хтось опинявся в цейтноті, інший поспішав на допомогу. Так чинять реальні супергерої, аби встигнути виконати роботу у визначений термін. Кажуть, саме через це персонажі, над якими вони порізно працювали, мали… спільний стиль. У них навіть бригадний метод виник. Індійською тушшю Ерік Стентон промальовував контури потрібних стріпів, а потім їх тонко розфарбовував Стів Дітко.

Тим часом із простої фентезі-серіі Людина-Павук перетворилася на лідера продажів, а наступного сезону, у 1963-му отримала власну серію коміксів - “Вражаюча Людина-Павук” (“The Amazing Spider-Man”), остання частина якого з’явилася друком... 1999 р. У голові не вкладається, як можна візуально розвивати в коміксах персонаж упродовж 36 років?

Знаєте, у чім найбільший здобуток Людини-Павука? Ні, не в тому, що супергерой до ноги вибив усіх суперлиходіїв світу, а в тому, що він відлагодив плідну творчу співпрацю невтомного письменника-редактора Стена Лі та винахідливого письменника-графіка Стіва Дітка. Ці двійко були здатні народжувати комікс-світи. І… вони їх народжували. Відтоді тандем щокварталу серійно продукував нині всесвітньо відомих персонажів, а часом - антагоністів, як-то: Неймовірний Халк (Incredible Hulk; березень 1963); доктор Октопус (Doctor Octopus; липень 1963); містер Піщана Людина (Sandman; вересень.1963); Ящірка (Lizard; листопад 1963); Електро (Electro; березень 1964); Зелений Ґоблін (Green Goblin; липень 1964).

У світі американських коміксів етнічний українець Стів Дітко від червня 1965 р. перетворився на наднову сліпучу зірку, яка самостійно обирає і сюжет, і партнерів по команді. Разом із тим, йому ще не виповнилося 38 років. Не наводитиму тут численних титулів, яких оглядачі та мистецтвознавці йому присвоїли, але “Шекспір коміксу” (Robert Greenberger) - це справді щось!

***

- І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!

Як пригадував у 1971 р. письменник-редактор на проекті доктора Стренджа, тодішній заступник щеф-редактора видавництва Рой Томас (Roy Thomas; 1940):

- Читачі, які регулярно купували продовження серії про Доктора Стренджа, вважали: усі співробітники “Марвел Комікс” постійно торкнуті, бо подібний досвід здобувається під кайфом. Повірте, на грибах ми ніколи не сиділи, то були суто мистецькі експерименти.

Епоха відкритого космосу потребувала нових узагальнень. Розвиваючи у творчому тандемі Стен Лі - Стів Дітко дивакуватого вченого, доктора Стренджа, просто в епічній серії робіт - “Дивні казки, №№130-146” (“Strange Tales #130-146”), які видавались у період із березня 1965 р. по липень 1966 р., співавтори вивели абсолютно новий персонаж: космічний характер - Вічність (Eternity). Він уособлював Всесвіт і зображувався як силует, чиї контури заповнені… космосом.

Слушну думку висловив мистецтвознавець Бредфорд Райт (Bradford W.Wright),

- Своїми найбільш сюрреалістичними коміксами Стів Дітко дав нове життя жанру, який отримав психоделічну вдачу. Пригоди доктора Стренджа відбувались у дивовижних світах і переплітались у вимірах, нагадуючи картини Сальвадора Далі. Дістаючи натхнення із прочитаних у дитинстві книжок про чаклунів та романів сучасних бітників, Стен Лі та Стів Дітко передбачили появу молодіжної контркультури, що захоплюватиметься східною містикою та рок-психоделією. І ніколи у видавничого будинку “Марвел Комікс” не було більш популярного і зрозумілого аудиторією персонажу, аніж доктор Стрендж. Серед найбільш допитливого читача, який завжди шукав складну і суперечливу альтернативу звичним супергероям, він посів особливе місце.

Наприкінці 1966 р. якось дивно стали зірки, і за нез’ясованих причин Стів Дітко залишив компанію “Marvel Comics”. Утомившись від конвеєра Істини, він повернувся до малобюджетного видавництва “Charlton Comics”, де платили набагато менше, а створювати натомість дозволяли набагато більше. У “Чарльтон Комікс” невгамовний українець візуалізував серію нових химерних персонажів, серед інших - капітан Атом (Captain Atom; 1965-1967), Синій Жук (Blue Beetle; 1967-1968), Питання (Question; 1967-1968). Крім того, у 1966-1967 рр. українець створив 16 оповідань, написаних Арчі Ґудвіном для гумористичних журналів “Creepy” і “Eerie”, більшість з яких було виконано… аквареллю.

***

- І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так. І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.

Годі й перераховувати всіх персонажів, які в подальшому з’явилися з-під олівця та пензля Стіва Дітка: містер А. (Mr.A), Кріпер (Creeper), І-мен (E-Man), Людинотигр (Tiger-Man), Кілджой (Killjoy), Шейд (Shade), Мінлива Людина (Shade), Сталкер (Stalker), Демон (Demon), Стармен (Starman), Людиномашина (Machine Man), капітан Перемога (Captain Victory), Зникла Людина (Missing Man), Розпусник (The Mocker), Дівчиномуха (Fly-Girl), Ягуар (Jaguar), Дівчинобілка (Squirrel Girl). У його творчому житті пістрявіло від видавництв: “ДіСі Комікс” (“DC Comics”), “Сіборд Комікс” (“Seaboard Comics”), “Пасифік Комікс” (“Pacific Comics”), “Еклайпс Комікс” (“Eclipse Comics”), “Дарк Хорс Комікс” (“Dark Horse Comics”), “Діфейнт Комікс” (“Defiant Comics”). Подібно до Д. Дж. Селінджера, він поступово відмовився від спілкування із журналістами, поволі перетворюючись на самітника, а значить, на… Міф.

***

Із справді масштабних проектів у квітні 2008 р. звернув на себе увагу новий шедевр - “Караючий Розум” (“The Avenging Mind”) від творчого тандему у складі письменника-редактора Робіна Шнайдера (Robin Snyder) і письменника-графіка Стіва Дітка. Співавтори, які в дуеті виступають майже чверть століття, створили книжку - самодостатній комікс на 32 сторінки, що на перший погляд, складається із дивних віньєток та розрізнених карикатур. Насправді то новий епос, що заявив про народження цілком нового персонажа - Хіроу, Героя (Hero).

- Який він у хріна Герой, якщо над ним не можна глузувати? Людина, результатами праці якого розпоряджаються інші, - раб.

Знову на півроку довкола українського віжуал-майстра запала гнітюча тиша. Проте в січні 2009 р. Стів Дітко раптово продовжив історію свого давнього персонажа - містера А. Виконаний в ексцентричній манері твір дістав назву “Ой, ні! Тільки не знову, Дітко! Ще раз Дітко! Дітко представляє! Дітко, частини №2 і №3” (“Oh, No! Not Again, Ditko!, Ditko Once More, Ditko Presents, A Ditko Act Two, A Ditko Act 3 and Act 4”). Та публікація на 32 аркуші настільки сколихнула ринок коміксів, що наприкінці 2009 р. видавництву “Чарльтон Комікс” довелося повторно друкувати всі частини пригод містера А., створені творчим тандемом Стіва Дітка й Робіна Шнайдера, починаючи від 1973 р.

Чому? Встигло вирости два покоління американських читачів, які не знали історії колись такого популярного персонажа.

***

- І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її

Що останнім часом було відомо про нашого співплемінника?

9о-річний майстер мешкав та працював у Великому Яблуку.

Починаючи із середини 1960-х рр., Стів Дітко категорично відмовлявся давати інтерв’ю та з’являтися на публіці. Раз і назавжди відмову від публічності зірка американських коміксів пояснила у 1969 р.:

- На Землі нічого задарма не було надано людині. Усе належало продукувати. Коли я малюю щось, це не має ніякого відношення до особистості. Мої комікси - це художній твір; вони живуть окремо, а я, їхній творець - окремо. До Ідеї я не маю ніякого відношення, мене стосується лише те, наскільки бездоганно я її втілив.... Я виробляю продукт, хоча називається він “історія мистецтва коміксу”. І - останнє, аби все було геть зрозумілим: “Стів Дітко” - то не ім’я та прізвище, а назва бренду.

Отож, як бачимо, про фундаментальні речі він висловився, а про другорядні - зась. Не лише мені, але навіть хвацьким американським журналюгам не вдалося з’ясувати, яке ім’я у… єдиного сина етнічного українця та хто його дружина.

- Що, власне, таке людина? Набір хімічних елементів у поєднанні з манією величі.

***

Він помер 29 червня 2018 р. у Нью-Йорку.

Як затятого прихильника й прагматичного провідника філософії об'єктивізму, 90-річного Стіва Дітка до останнього гріла проста думка:

- В істоти з вольовою свідомістю відсутня автоматична модель поведінки. Їй потрібна система цінностей, які спрямовують дії. Цінність - це саме те, що людина здобуває й утримує своїми діями; чеснота - це дія, через яку людина здобуває й утримує цінність. Цінність передбачає відповідь на питання: цінність для кого і для чого? Цінність передбачає стандарт, мету й необхідність діяти в ситуації вибору. Там, де нема вибору, існування цінностей неможливе.

Як вчить фундаторка тієї школи, американська письменниця й мислитель Айн Ранд (Ayn Rand; власне - Аліса Зіновіївна Розенбаум; 1905-1982), “були часи, коли людей лякало те, що хтось викриє таємниці, невідомі їхнім ближнім. Сьогодні жахає те, що якийсь дурень уголос бовкне те, про що всі знають”.

Олександр Рудяченко. Київ.