Повернення Квітки та капелюхи радянських шпигунів
У Києві презентували сценарій до майбутнього повнометражного художнього фільму про коротке перебування на історичній батьківщині легендарної американської співачки українського походження Квітки Цісик.
…На презентації сценарію та тизеру, мені вручили красивий флаєр до фільму – виконаний в чорно-червоних кольорах з автентичним підписом Квітки Цісик і ніжною білою ромашкою (яку любила носити у волоссі співачка) у лівому кутику. А от з правого боку на якісній поліграфії я розгледіла похмурі сірі силуети, що б це означало?
Сценарій фільму у співавторстві написали Сергій Дзюба і Артемій Кірсанов, які вже не перший раз працюють у дуеті та мають кілька успішно реалізованих проєктів – стрічки «Позивний «Бандерас» та «Заборонений».
Їхній проєкт сценарію став переможцем конкурсу в рамках програми «Посилення потужності аудіовізуального сектору» Українського культурного фонду і отримав підтримку.
На сьогодні завершено перший етап масштабного проєкту – створено і презентовано сценарій та тизер до майбутнього великого кіно.
Фільм матиме назву «Квітка» і, як розповіли мені сценаристи, буде художнім, проте за його основу беруться реальні факти, а саме – перший і останній візит Квітослави-Орисі Цісик з матір’ю на історичну батьківщину в травні 1983-го року.
Більшість використаного фактажу вони взяли з інтерв’ю співачки, які вона в 91-92 роках давала Кирилові Стеценку та Олександру Горностаю.
Насправді, інформації про цю поїздку дуже небагато, бо навіть родичі, які проживали тоді тут, не побачилися з нею. Є факти, що вони з мамою завітали до Львова, поплакали в Соборі Святого Юра, а от до Івано-Франківська її не пустили. Також радянська влада заборонила їй будь-які публічні виступи чи концерти, оскільки вона була громадянкою Америки, а до того ж ще й виконувала пісні Січових стрільців, та й взагалі її творчість тоді була у нас заборонена.
- Крім самого візиту на історичну батьківщину, за основу в сценарії до фільму «Квітка» ми взяли ще один важливий факт – після повернення з України, співачка почала працювати над своїм другим музичним альбомом «Два кольори», до якого увійшли пісні Володимира Івасюка, – розповів мені Сергій Дзюба. - Тому ми вирішили припустити у своїй історії, що саме в Україні вона дізнається про вбивство Івасюка, замасковане під самогубство.
Ми зустрічалися з її чоловіком Едвардом Раковичем, і він розповів, що Квітка повернулася дуже пригніченою, але з ким вона тут бачилася і про що говорила, він достеменно не знає…
Артемій Кірсанов додає: - Зверніть увагу: назва її альбому «Два кольори» – червоне, то любов, а чорне – то журба. Це вже її осмислена й усвідомлена позиція після відвідування історичної батьківщини.
А те, як вона виконала пісню Івасюка «Я піду в далекі гори», також наштовхує на роздуми. У нього – це легке виконання, майже танцювальне реггі, а у неї – сповнене трагізму і глибини.
За словами Дзюби, вони вирішили показати Квітку не лише, як популярну американську співачку (якою, по суті, вона не була), а як талановиту людину, котра не змогла вповні себе реалізувати, хоча усіляко намагалася.
«Цісик насправді була досить відома в Америці, але в дуже вузьких колах, тому що вона була співачкою джинглів, рекламних роликів – а це дуже професійні моменти. Вона працювала на бек-вокалі у зірок: Вітні Х'юстон, Майкла Джексона, але не мала свого сольного імені і не була «зірковою» співачкою.
Також вона співала пісні до фільмів, але з одним із них вийшла не дуже приємна ситуація – пісня з кінострічки «Ти осяєш моє життя», яка вийшла у 1978-у році, отримала премію «Оскар» у категорії «Найкраща музика, оригінальна пісня», але так сталося, що слава від цього дісталася… не Квітці.
Через особистий конфлікт режисер Джо Брукс, який, за чутками, залицявся до співачки, як автор пісні і продюсер фільму прибрав прізвище Цісик з титрів і перепродав своєму другові права на пісню, а донька того – Деббі Бун заспівала її та отримала Оскар», - розповів мені пан Сергій.
Ще один цікавий факт про Квітку - вона була вправною пластункою. З 7-ми до 16-ти років перебувала в американському відділі української скаутської організації Пласт і навіть досягла ступеню пластунка-розвідниця.
«Серед законів цієї організації є такий, що пластун завжди повинен дбати і допомагати українській громаді та розвивати її культуру. З усього видно, і ми в сценарії зробили на цьому акцент, що для Квітки це був надважливий закон!», – ділиться своїми спостереженнями Кірсанов.
Два свої альбоми «Пісні з України» і «Два кольори» Цісик записала за власні кошти у найвищій якості за участі талановитих музикантів, котрі працювали з Френком Синатрою. На кожен – витратила близько 100 тисяч доларів. На той час – шалені гроші, які ніяк їй не повернулися. Ці музичні роботи, звичайно, виявилися не дуже популярними в Америці, тому що мали б бути популярними в Україні, але за радянських часів їх розповсюджували напівлегальним шляхом і звідси вона не отримала ніякої фінансової віддачі.
«Але для неї це було не принципово, бо це – її вклад у розвиток української пісні, її волонтерство задля збереження української культури і музики», – переконаний пан Артемій.
Намагаючись назбирати якомога більше інформації про головну героїню свого майбутнього фільму, сценаристи разом з продюсером Валерією Борщевською у жовтні відвідали Сполучені Штати Америки і поспілкувалися там з двоюрідною сестрою та чоловіком Квітки Цісик.
Запитую:
- Пані Валеріє, з ким саме з близького оточення співачки ви зустрічалися?
- Протягом останніх 3-ох місяців ми познайомилися з дуже цікавими людьми, у тому числі з родичами Квітки і в Україні, і в Америці.
Особливо вражаючою була зустріч із заслуженим лікарем України Романом Грицевичем, який живе у Львові. Він не є її родичем, але шанує творчість співачки настільки, що заснував у Львові ГО «Незабутня Квітка». Його зусиллями у місті Лева з’явилася вулиця та школа імені Квітки Цісик, а в школі є її надзвичайно цікавий музей.
- Ви, як продюсер, уявляєте, хто з наших актрис міг би зіграти роль Квітки? Я розумію, що обиратиме режисер, але цікава ваша думка.
- Буде кастинг, і я думаю, великий! Також я розглядаю ще такий варіант, що грати Квітку може й американка, бо ми плануємо робити цей проєкт в копродукції, залучати американську сторону, можливо, там проводити і частину зйомок.
Зараз ми презентували сценарій, далі йдемо на наступний пітчинг Держкіно, шукаємо спонсорів і людей, зацікавлених в тому, щоб цей фільм відбувся.
Я впевнена, що цей фільм може бути цікавий не лише Україні, але і Америці, вона ж свого часу була там дуже відомою.
- У фільмі планується використання аутентичних записів співу Квітки? На це потрібен дозвіл?
- Так, фільм буде музичний і ми хочемо використовувати справжній оригінальний голос співачки, на що нам треба буде брати дозвіл у її чоловіка. Процес домовленостей триває, ми вже познайомилися і поспілкувалися, хоча до нього досить важко потрапити, і не всім це вдавалося.
Але я спілкувалася з двоюрідною сестрою Квітки Маєю Лев і вона переконала Едварда, щоб він мені відповів.
Ми проговорили півтори години, і пан Едвард сказав, що готовий продовжувати з нами спілкування. Ми будемо надсилати йому тексти, а він за потреби коригуватиме. Тобто, контакт з ним вже є, і це дуже важливо.
Артемій Кірсанов жартує, що якби вони були документалістами, то невелика кількість інформації та відсутність свідків тієї подорожі заважала б їхній роботі, але, оскільки вони роблять сценарій художнього кіно, то це тільки «розв’язує» їм руки – можна припустити якісь речі та порозмислити над ними.
Цікавлюся у всієї творчої групи: чи не боязко було братися за «жіночу» історію після таких маскулінних фільмів, як «Позивний «Бандерас» та «Заборонений»?
Кірсанов погоджується з моїм визначенням частково, говорить, що «Бандерас» ще можна назвати «чоловічим» в цілому, але «Заборонений» - ні, тому що там є і мелодрама, і жіночі лінії.
«Але, якщо у фільмі про Стуса основне – це боротьба людини з системою, то у «Квітці» - протиставлення. Протиставлення світогляду вільної жінки, вільної українки, яка приїхала в свою невільну батьківщину.
Вона несе свободу, якої немає в Україні, а те, з чим вона стикнулася у Львові – це і є зіткнення з несвободою та з неможливістю вільних проявів.
Тому не можна сказати, що це якась геть інша для нас тематика. Це та ж тематика і майже ті ж роки, тому Квітка вписалася», - пояснив він.
«Може, хтось і вважає, що про Квітку тут в Україні багато хто знає, але я впевнений, що більшість - не знає, хіба що одиниці, – говорить Кірсанов. - Вона ще йде в Україну, це її довгий шлях. І ми сподіваємося, що разом з тим, як наш фільм вийде на екрани, станеться те, що сталося зі Стусом – після виходу фільму «Заборонений» інтерес до його постаті різко зріс.
Як приклад, на Львівському форумі видавців «Book Forum» відразу кілька видавництв («Смолоскип», «Фабула», «Фоліо») назвали книги про Василя Стуса серед лідерів продажів.
Тому ми не просто сподіваємося, а у нас є впевненість, що після того, як фільм вийде на екрани, про Квітку дізнається величезна кількість людей», - переконаний сценарист.
* * *
Більше подробиць зі сценарію про легендарну співачку, яка так любила свою і мою Україну, мені не розказали, тому залишається почекати й на власні очі подивитися, що з цього крутого задуму вийде.
Хочу вірити, що наступні етапи цікавого і, безумовно, просвітницького кінопроєкту пройдуть вдало, завершаться вчасно і у 2022 році ми побачимо на великих екранах якісний художній фільм про Квітку Цісик.
Любов Базів. Київ
Фото: Геннадій Мінченко, Укрінформ
