Вільний час vs гроші: експерт каже, що інтернет “скорегував” цінності молоді
Про це в інтерв’ю Укрінформу розповіли автори дослідження "Культура (субкультури) бідності в Україні" - Оксана Міхеєва, доктор історичних наук, професор кафедри соціології Українського католицького університету, та Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень, координатор проєктів Української миротворчої школи в Херсонській області.
Зокрема, у відповідь на запитання: "Звідки в нас досі стільки людей, що сповідують радянські принципи "бідно, зате чесно", "бідненько, але чистенько"? І думка, що багатим можна стати, тільки якщо щось накрав?" Данилов зауважив: "Що стосується "накрав багато в 90-х" – це не залежить від віку, це загальне ставлення до багатства. З ним треба працювати, оскільки саме протиставлення, оця дихотомія бідні-багаті й консервує бідність. Бо багатство в очах культури бідності не є легітимним, не є соціально схваленим, а раз так - не варто до нього йти, мінятися. Бо нічого не отримаєш у соціальному своєму статусі".
Водночас Міхеєва зазначила, що на сьогодні "поведінку молоді та її настанови дуже змінили соціальні мережі, інтернет загалом". "Для них самі моделі бідності та багатства вже виглядають по-іншому. На противагу матеріальним цінностям сьогодні все більше пропагуються такі цінності, як саморозвиток, вільний час, подорожі, освіта", - зазначила вона.
Як підкреслила соціолог: "Бідність сильно обмежує, і треба шукати, чим суспільство може це компенсувати молодій людині. Освіта дедалі більше стає платною, отже, ми повинні придумати якусь систему компенсації, яка б вирівнювала доступ до освіти для обдарованих дітей. Інакше бідність стає консервуючою, заземлює людину. Навіть щоб поїхати трудовим мігрантом, повинні бути гроші на квиток і хоча б на перший місяць життя. І це означає, що категорія людей, яка не має цього стартового пакета, взагалі заземлена".
При цьому Міхеєва зауважила, що "у нашій вибірці всі люди – з вищою освітою. Може, кілька її не мають. І це говорить про те, що вони живуть в умовах і в регіоні, де вища освіта не є ресурсом, вона нічого їм не дає. Там просто структурно не передбачені місця для людини з таким типом вищої освіти".
"Було помітно, що це різні люди. Бідні не є однорідною категорією – і це ключовий висновок. Відповідно, спроби нашої держави створити універсальну політику щодо бідних абсолютно провальні: вона не працює на всіх однаково саме тому, що ця група дуже сегментована", - зазначила вона.
Як розповіла науковець, самі респонденти конструювали ці групи. "Ми працювали з групою людей, які мали якусь допомогу від держави, тобто офіційно вважаються як бідні. І от вони самі зсередини цієї групи людей, залежних від соціальної допомоги, дали градацію: є бідні-бідні, бідні-середні, бідні-хитрі, бідні-чесні. Казали: ми розуміємо, що ми бідні, нам вистачає лише на їжу, але бачимо, що навколо живуть ще гірше. І цим ніби виправдовують своє сьогодення", - зауважила науковець.
