Просто слухай: уривок із казки «Різдво приходить у Країну Мумі-тролів»
Одного ранку в грудні урвався довгий зимовий сон родини Мумі-тролів. Світ за стінами будиночка змінився до невпізнання: щось біле й загадкове вкрило всю Долину Мумі-тролів, туди й сюди сновигали чепурулі й гемулі, обвішані подарунками й пакунками зі святковими наїдками та напитками. Усі перебували у схвильованому очікуванні чогось, що прямувало до Мумі-долини. Те загадкове Щось видавалося дуже небезпечним і називалося Різдвом.
Улюблену оповідь Туве Янссон «Ялинка» переказали по-своєму автори Алекс Гаріді й Сесілія Давідссон і видали з новими ілюстраціями художниці Філіппи Відлюнд.
ПРОСТО СЛУХАЙ:
ПРОСТО ЧИТАЙ:
У Країні Мумі-тролів настала зима. Скуте кригою море було мовчазне й непорушне.
Глибоко під землею спали усілякі повзики й равлики, а під своїми ковдрочками запала у довгу зимову сплячку родина мумі-тролів.
Вони вклалися до сну наприкінці жовтня і мали намір спати аж до весни – як і щороку.
Однак Гемуль цього не розумів.
Він стояв на даху й грібся у глибокому снігу, доки його рукавиці вщент не промокли. Гемуль шукав вхід до будиночка – ляду на даху.
Ці тролі лише й знають, що спати, тоді як я працюю, важко гарую, щоб до нас прийшло Різдво, - бурчав він.
Урешті-решт Гемуль таки знайшов дахову ляду. Тільки ж не пригадував, як вона відчинялася:
Досередини чи назовні. Обережно потупцював по ній. Ляда раптом подалася під лапами, і Гемуль провалився униз – просто у темряву.
Як же це негемульно! – обурено гарикнув він, приземлившись на купу мотлоху, який мумі-родина винесла на горище до весни.
Ось тепер він насправді розсердився. Гупаючи, зійшов сходами з горища, розчахнув в двері вітальні й крикнув:
Скоро Різдво, а ви тут собі спите! Це просто нечувано!
Холодний тривожний вітер війнув у сни Мумі-троля. Глибоко з-під ковдри почулося голосне зітхання. Мумі-троль хотів лиш одного – ще поспати й додивитися сни про сонячні літні надвечір’я.
Однак даремними були його сподівання, бо Гемуль стягнув з нього ковдру й зарепетував, що час прокидатися.
Уже прийшла весна? – пробурмотів Мумі-троль. – Ми вже наспалися?
Весна? – перепитав Гемуль. – Яка весна?
Скоро сюди прийде Різдво, розумієш? Різдво! А в мене ще нічого не зроблено! І вони послали мене розкопати з-під снігу вашу хатинку. Усі гасають, мов ошалілі, нічого ще не готово. Як же я втомився від вас і від вашої сплячки!
Гемуль знову погупав догори сходами й зник за даховою лядою.
Мамо, прокидайся! – заходився будити Мумі-маму Мумі-троль. – Щось страшне йде до нас! Різдвом називається!
Ти про що? – настрашено виткнула носа з-під ковдри Мумі-мама.
Точно не знаю… Але Гемуль каже, що нічого ще не готово і що всі гасають навколо, мов ошалілі. А треба добре підготуватися.
Потім Мумі-троль розбудив Хропсю і прошепотів:
Не лякайся, але сюди суне щось страшне…
Спокійно! Без паніки! – сказав Мумі-тато – Зараз все з’ясуємо, що й до чого!
Усі рушили мокрими Гемулевими слідами на горище і вилізли на дах хатинки Мумі-тролів.
Ой, що це?
Уся Країна Мумі-тролів була огорнута вогкою ватою. Вона вкривала гори й дерева, річку й увесь будиночок. І була холодною на дотик.
То це Різдво? – вражено запитав Мумі-тато.
Він набрав у лапи вати і підніс до очей.
Цікаво, воно виросло з землі чи нападало з неба? Якщо впало все нараз, то мало би бути боляче, - буркотів Мумі-тато.
Але ж, тату, це сніг! Він летить з неба, легенько і потрошки, - пояснив Мумі-троль.
Одна знайома родини Мумі-тролів проїжджала неподалік з ялинкою на санчатах і побачила на даху Мумі-тролів.
Ага, нарешті прокинулися! Покваптеся роздобути ялинку, доки не стемніло! – крикнула вона.
Ялинку? – вражено перепитав Мумі-тато. – Навіщо?
Але знайома не мала часу на балачки.
Вона сказала, що ми повинні роздобути ялинку, доки не стемніло, - прошепотіла Хропся. – То оте страшне прийде ввечері?
Без сумніву, ялинка потрібна, щоб захиститися від страхіття, - промовив Мумі-тато. – Треба, то треба!
Коли вирушите на пошуки ялинки, не забудьте загорнути шиї шаликами й одягнути рукавички! А я тим часом спробую розпалити грубку, - сказала Мумі-мама.
Вона нізащо не могла дозволити, щоб мерзла хоч якась жива істота. Крихітні малючки, наприклад. Одне таке бідачисько тремтіло від холоду під верандою. Мумі-мама відразу запропонувала йому горня гарячого чаю.
Мумі-тролі подалися до лісу за ялинкою. Але яку обрати? Може, Різдво хочу особливого сорту ялинки?
Як гадаєте, можливо, ялинка потрібна для того, щоб у ній ховатися? – поцікавився Мумі-троль.
Не знаю, - відповів Мумі-тато. – Зовсім не орієнтуюся у цьому питанні.
У такому разі ліпше, щоб ялинка була велика і ми всі під нею вмістилися, - запропонувала Хропся.
Візьмемо оцю, - рішуче мовив Мумі-тато, вдаривши сокирою найближче деревце, не надто велике.
Він більше не хотів шукати ялинку. Закехався брести глибоким снігом, та й лапи змерзли.
Якщо доведеться ховатися, тісно притулимося одне до одного , - сказав Мумі-тато й зрубав ялинку.
Ялинку принесли додому і встромили в сніг.
Ну ось, маємо ялинку, - мовив тато Мумі-троля. – Ще би знати, що з нею чинити далі.
Яка ж вона гарна! – скрикнув Малючок, який удвох з Мумі-мамою вийшов на подвір’я.
І зачервонівся по самі вуха від того, що відважився заговорити вголос.
Ти знаєш, нащо в домі ялинка? – запитав Мумі-тато.
Її треба вдягнути, - прошепотів Малючок.
Одягнути? Але ми не маємо такого великого вбрання, - розхвилювалася Мумі-мама.
- Ні, вдягати треба не в одежину, а оздоблювати прикрасами. Найгарнішими, які лишень знайдуться. Таке я чув…
Малючок раптом засоромлено затулив личко лапками й миттю сховався за спину Мумі-мами.
*Видавництво Старого Лева
