Переможці 77 “Золотого глобуса” й роздуми для “Оскара”
В одній із двох головних номінацій - “Найкращий фільм — драма” очевидного фаворита не було, однак трохи вищими видавалися шанси “Джокера”, який справляє враження не лише завдяки феноменальній грі Гоакіна Фенікса. Проте перевагу віддали воєнній драмі Сема Мендеса “1917”, котрій вдалося досягти більшого успіху, аніж колезі за жанром — стрічці “Дюнкерк” Нолана, що, до речі, також мала три номінації. Тож фільм про епізод Першої світової, ймовірно, буде й одним із претендентів на нагороду Американської кіноакадемії.
Головна несподіванка у цій категорії - повний провал “Ірландця”: п’ять номінацій і жодної нагороди. І це при тому, що до картини дуже мало претензій — це справді одна з найкращих робіт Скорсезе. Тож тепер велике питання, що чекає цю стрічку на “Оскарі”: у скількох категоріях вона буде там представлена і чи має взагалі які-небудь шанси.
У другій головній номінації “Найкращий фільм — комедія або мюзикл” усе було прогнозованішим. У серйозні суперники картині Тарантіно можна було висмикнути хіба що цікаво знятий детектив “Ножі наголо” Раяна Джонсона, але він все одно поступався “Одного разу в Голлівуді” за всіма критеріями. Ну а майже нульові перспективи “Рокетмена” були зрозумілі, оскільки кінофахівці майже стовідсотково мали взяти “музичну паузу” після тріумфу “Богемної рапсодії”.
Режисерська ж категорія звела “драматургів” і “коміків” в єдиний квінтет, і конкуренція тут вийшла неабияка, тому переможець Сем Мендес зі вже згаданим “1917” - справді перший з-поміж рівних. Майже всі можуть вирушити й по “Оскар”, певні сумніви є тільки стосовно Філліпса, оскільки кіноакадеміки можуть вирішити, що “Джокера” цілком вистачить й нагороди найкращому акторові, адже конкурентів для Фенікса у десятці за версією “Золотого глобуса” не проглядається і близько - навіть Крістіан Бейл, попри загалом непогану роль в “Аутсайдерах”, швидше за все, залишить 92 церемонію “Оскара” без статуетки. Звичайно, може виринути і якась “темна конячка”, що скромно оминула “Золотий глобус”, проте й у такому разі, хай би хто нею став, змагатися з неперевершеним Феніксом вона навряд чи зможе. Ситуація може кардинально змінитися тільки за умови, якщо у суперечку за найкращого актора втрутиться Роберт ДеНіро (“Ірландець”).
Що ж до комедійного переможця, то Тарон Еджертон повністю виклався у “Рокетмені”, зігравши Елтона Джона у кожному кадрі, як-то кажуть, “на межі”, і напрацював на нагороду від голлівудських іноземних журналістів уже в перші двадцять хвилин стрічки. За інших розкладів це була б беззаперечна номінація на “Оскар” і дуже ймовірна перемога. Якби не було Гоакіна Фенікса. І ДеНіро (можливо).
У чоловічому другому плані найпотужнішим суперником Пітта видавався чи не найорганічніший його партнер на знімальному майданчику Ентоні Гопкінс, з яким вони налагодили відмінну “хімію” у таких блискучих стрічках, як “Знайомтесь: Джо Блек” та “Легенди осені”. Тим цінніша перемога Бреда, який переграв не тільки сера Ентоні, а й формально головного в “Одного разу в Голлівуді” ДіКапріо.
А от щодо жіночих категорій сперечатися можна по всіх пунктах. У принципі, можна зрозуміти логіку журі, що віддало комедійний “Глобус” Аквафіні, проте на мою думку, Кейт Бланшетт у фільмі “Де ти поділась, Бернадетт?” однозначно цікавіша. Щодо драми, то Скарлетт Йоганссон аж ніяк не гірша за Рене Зеллвегер, хоча рішення на її користь за роль Джуді Гарленд зрозуміти можна. Але не погодитися. На додачу дивує й приз за другий план Лорі Дерн, коли поруч є дуже непогана робота Кеті Бейтс у “Річарді Джуеллі”. Щодо жіночих розписів на “Оскар”, то наразі тут самі лише запитання. Сумнівів не викликає хіба що висунення Бейтс, та й то це швидше все ж таки лише сподівання.
Щодо сценарної номінації, то тут я схилявся до нагороди для Пон Чжун Хо за дуже цікаву і “гарячу” у плані меседжів історію, яку він розповів у “Паразитах”. Проте Асоціація іноземної преси Голлівуду, вочевидь, вирішила компенсувати Тарантіно моральні збитки від програшу в режисерській категорії та віддали йому приз у категорії сценаристській.
До певної міри несподіваним можна вважати й переможця одного з музичних “Глобусів”. Вболівав я тут за фільм “Сирота Бруклін”, а холодний розум прозоро натякав, що виграти може один із Ньюманів — Томас (“1917”) або Ренді (“Шлюбна історія”).
Щодо пісні, то тут сподівання були на перемогу “Beautiful Ghosts” із “Котів”, хоча й було зрозуміло, що коли у компанії з тобою композиції зі стрічки про Елтона Джона, то шансів небагато.
А от що справді здивувало - ще більше за рішення у жіночих категоріях, - то це “Глобус” для “Містера Лінка: Втраченої ланки еволюції”. Адже перемога “Крижаного серця 2” читалася ледь не стовідсотково, а у разі “невеликого дива” іншим найімовірнішим претендентом на перемогу виглядала четверта “Історія іграшок”. У будь-якому разі й далі вірю у двох сестер та сніговика. Думаю, шанси у цього мультфільму все одно вищі.
А от перемогу в номінації “Найкращий фільм іноземною мовою” можна було передбачити так само впевнено, як і Фенікса. Дуже міцна і майже без слабких місць картина Пон Джун Хо “Паразити” була однозначним фаворитом, хоча непогане враження справили й “Знедолені” Ладжа Лі — передусім теж через порушені у ній нагальні та “гарячі” теми.
Переходимо до серіалів. Що у драмі, що у комедії, шанси в усіх були приблизно рівні. Випадала тільки “Велика маленька брехня”, другий сезон якої навіть близько не стояв до першого. Тож статуетка для ретельно відшліфованого у кожному кадрі драмеді “Спадкоємці” несподіванкою не стала. А у комедійно-серіальній категорії суперництво стає ще запеклішим, адже “Дивовижній місіс Мейзел” та не менш потужному “Методу Комінські” успішно кинув виклик цікавий, неординарний та епатажний “Флібег”, а Фібі Воллер-Брідж, яка зіграла у ньому головну роль, перемогла Рейчел Броснаген, позиції якої ще донедавна здавалися дуже впевненими.
У серіальних номінаціях, де українці мали свій інтерес завдяки бездоганно знятому НВО “Чорнобилю”, все склалося дуже непогано: маємо дві перемоги з трьох — власне серіалу та Стеллана Скарсгарда, який зіграв Бориса Щербину. Для повного щастя не вистачило тільки Емілі Вотсон, котра програла Патриції Аркетт, якій вручили нагороду за “Облуду”, і чесно кажучи, не скажеш, що незаслужено. Проте набагато більше дивує та обставина, що цього разу аж ніяк не заслуженою була б статуетка для Меріл Стріп за “Велику маленьку брехню”. Звісно, це в жодному разі не провина геніальної актриси, а кричуще недопрацювання матеріалу сценаристами — Меріл практично немає чого грати.
Приємне враження справив і Рассел Кроу в серіалі “Найгучніший голос”. Творець телеканалу Fox News Роджер Айлз у його виконанні — дійсно людина своєї доби, зі всіма її здобутками, протиріччями та викликами.
На жаль, не справдилися мої сподівання на прощальний уклін та респект для “Гри престолів” в особі її єдиного представника на “Золотому глобусі” - Кіта Гарінгтона: приз забрав Браян Кокс за “Спадкоємців”. І запитань, по правді, тут немає, самі лише емоції через симпатію до Кіта та серіалу загалом, а надто якщо викреслити з “Гри престолів” останній сезон.
Серйозний настрій демонструє й Олівія Колман, яка не збирається поступатися позиціями та впевнено доводить, що їй байдуже, яку королеву та в якому форматі — повнометражному чи телевізійному — грати, робить вона це однаково талановито. Тож до минулорічного “Золотого глобуса” за “Фаворитку” додався ще один, цього разу — за “Корону” (роль Єлизавети II). При цьому виграно конкуренцію у таких серйозних опоненток, як Дженніфер Еністон, Різ Візерспун (“Ранкове шоу”) та Джоді Комер (“Вбиваючи Єву”). Ніколь Кідман з її не надто переконливою роботою у другому сезоні “Великої маленької брехні”, на жаль, поза цим змаганням.
Аби перемогти такого візаві, як Майкл Дуглас, який і далі дуже впевнено почувається у “Методі Комінські”, серйозно довелося попрацювати й Рамі Юссефу, який отримав нагороду за роль у серіалі “Рамі”. Й отриманий “Золотий глобус” доводить, що попрацював вельми непогано.
І нарешті дуже потішила ще одна давно вподобана мною актриса Мішель Вільямс — цього разу своєю роботою у серіалі “Фоссі/Вердон”. Вона там просто неперевершена у ролі танцівниці Гвен Вердон! Утім, те саме можна сказати й про другу головну зірку серіалу — Сема Роквелла. Якщо відверто, не чекав від Сема хореографа, але впорався він блискуче, як і завжди. Спільні сцени Вільямс та Роквелла у “Фоссі/Вердоні” - головна його окраса, настільки вони емоційні та щирі.
Серед головних невдах у телеформаті 77 “Золотого глобуса” - “Неймовірне” та “Ранкове шоу”: жодної нагороди з п’яти і трьох номінацій відповідно. Неабияк дивує ігнорування голлівудськими іноземними журналістами як цікавого детективного мінісеріалу “Неймовірне”, знятого на основі реальних подій, так і “Ранкового шоу” - видовища суто американського, яке готували передусім і головним чином під американську авдиторію.
Ось такими стали підсумки 77 “Золотого глобуса”. Коло фаворитів майбутнього “Оскара” дещо звузилося, хоча можливих несподіванок ніхто не скасовує. Власне, якщо взяти вісім основних номінацій (фільм, режисер, актриса й актор, актриса й актор другого плану, фільм іноземною мовою, мультфільм), то стовідсотково, на мою думку, можна прогнозувати появу серед номінантів тільки “Паразитів”, Фенікса, “Крижаного серця 2” та четвертої “Історії іграшок” (шанси двох перших на перемогу — теж близькі до 100%). Зі вже меншою ймовірністю в номінанти потрапляють “Одного разу в Голлівуді”, Тарантіно, Пон Чжун Хо, Пітт, Драйвер. Про ситуацію з ДеНіро наразі взагалі не знаєш що думати, а в жіночих категоріях поки вкрай складно щось напевно сказати стосовно будь-якої з кандидатур.
Дещо прояснити ситуацію допоможе оголошення номінантів на 73 кінопремію BAFTA, яке має відбутися вже 7 січня, але остаточно ситуацію прояснить тільки 13 січня, коли Американська кіноакадемія оголосить номінантів на 92 “Оскар”. Тож чекаємо.
Михайло Коронкевич, Київ
