Джеффро Ютто, скульптор. Здатний воскресити померлу деревину

05.11.2021 15:00

Укрінформ

Як деревопластикою продовжити життя старих самотніх дерев’як і через мистецтво вдихнути в них безсмертя

Снити чимось ідеальним непросто, але мріяти матеріальним – це вищий пілотаж. Принаймні, якщо йдеться про мистецтво ХХІ століття. Пропоную виклад у кінематографічному стилі.

* * *

Панорамний план. Деревину, прекрасну саму по собі, з її нескінченною різноманітністю форм і фактур, важко підлаштувати під якийсь людський креатив. Після шторму морські та океанські пляжі заповнені засоленими сірими стовбурами, гілляччям та корінням повалених дерев. Бери, чого душі твоїй заманеться. Не дивно, що чимало ґазд у прибережних містах перед власними будинками виставляють на огляд кострубато оброблену деревину в дохідливій естетиці “driftwood” (дослівно – “коряги”). Адже до Натури – нічого не додати й не забрати в неї.

Середній план. На Вашингтонському узбережжі, неподалік Олімпійського національного парку, є місце, де уламки потрощеної чи занепалої Натури здобувають шанс на реінкарнацію. Може – навіть стати зіркою зарубіжних виставкових залів. Місцина ця називається Нок-Он-Вуд (Knock Оn Wood; Постукаймо-по-дереву), а вправний чаклун, здатний на таку чарівну трансформацію, – Джеффро Ютто (Jeffro Uitto; див. тут).

Крупний план. Логотипом гавані Грейс (Grays Harbor) стала гігантська авторська електрогітара, тепер виставлена до огляду в садку скульптур винарні Вестпорт Віннері (Westport Winery). Називається інструмент “Піно Нуарвана” (“Pinot Noirvana”). Його з дерев’яної здохлятини створив великий шанувальник американського ґрандж-тріо “Nirvana”… Джеффро Ютто. Аби стала зрозумілою гра слів, поясню: “Піно-нуар” (фр. “Pinot noir”) – технічний (винний) сорт винограду, що широко використовується у виноробстві…

Бекстейдж. Композиція “Піно Нуарвана” складена, здавалося б, із випадкових шматочків корчів та оздоблена кількома іржавими болтами на кшталт кілочків, на які, подібно до струн, натягнуті бувалі у бувальцях сталеві троси. Це одна з авторських робіт американського скульптора, надзвичайно елегантний результат тривалого і копіткого процесу добору окремих фрагментів та подальшого компонування у потрібне місце загальної композиції.

Процес загадковий? Не ви один такий.

- Результат не в моєму розумінні, – заявляє сам скульптор.

Та хто це може уявити, коли замість мольберта обирають… ціле узбережжя, а замість мазка у скульптуру кладуть якесь дерев’яччя?

* * *

Епізод 1. Тим часом автор цих вражаючих скульптур ніколи не відвідував ні художню школу, ні, тим паче, Академію мистецтв. Відверто кажучи, він навіть малювати не вміє, а до власного мистецтва дійшов якось за наснагою. Джеффро Ютто народився у 1982 р. у дрібному американському селищі Токеленд, округ Пасифік, штат Вашингтон, названому на честь індіанського вождя XIX століття Токе (Toke). Мешкало там – за переписом 2000 р. – 194 жителі.

Флеш-бек. Хлопчика виховала бабуся – Джен Коннел (Jan Connel), і мешкали вони у маленькому будиночку в Токеленді – недалеко від пляжу, де тепер живе онук разом зі своєю дружиною та двома прекрасними доньками. Його обличчя світлішає:

- Бабуся Джен була справжньою відчайдухою. Вечорами ми гасали на її “Харлеї”. Отож, виріс я зануреним у пригоди та природу – ось звідки жебонить моє натхнення.

Закадрове знімання. Змалку Джеффро щось майстрував із дерева, і речі ті подобалися його одноліткам: наприклад, чималі тесаки. Одного дня навіть з’ясувалося, що більшість його друзяк хочуть такі ножики мати, більше того – вони готові ними торгувати. Так зненацька для школярика Oкoстської початкової школи (Ocosta Elementary School,), що й досі стоїть на Саут-Монтесано-стріт 2580 (South Montesano Street) у Вестпорті, відкривається світ широких можливостей.

* * *

Епізод 2. Навчаючись в Oкoстській середній школі (Ocosta High School), підліток відкрив світ другий – світ інструментів, потрібних для роботи з деревом. Ось коли різьбярство перетворилося на справжнє захоплення.

Запал охопив не лише його. У свої 12 років Джеффро Ютто паралельно напрацьовував власну майстерність, а також став наставником приятеля, котрий надумав різати… дерев’яні меблі. Та виявилося, вирізані як наочний матеріал меблі самого Джеффро – небачено красиві й не схожі ні на що. Принаймні, навіть літні люди округу Пасифік нічого подібного не бачили. Створені підлітком предмети інтер’єру виглядали настільки переконливо та органічно, ніби їх поцупили зі знімального майданчика блокбастера “Володар перстнів” або якогось фентезі на теми скандинавської міфології.

Гострий ракурс. Проілюструє мою тезу – трон короля Канута (King Canute’s chair).

Розгляньте світлину. Виразно видно, що Джеффро Ютто не дуже ріже дерево. Він свідомо залишає, де це можливо: на бильцях стільців і каркасах ліжка – …бурлі, шпичаки, остриці. Бо його меблі – це скульптура практичного вжитку. Хоча ні університетів, ні коледжів Джеффро не закінчував, як і у випадку з гітарою Курта Кобейна, перетвореною на “Піно Нуарвана”, трон короля Канута має власну алюзію. І в обох шедеврів одна країна походження: вони – Принесені Припливом.

Флеш-бек. З історії може ще хтось і пам’ятає, що Канут Великий (Cnut cyning; Knútr inn ríki; Cnut Тhe Great, Canute; 995-1035) – то був такий король Англії – з 1016 р., Данії – з 1018 р. і Норвегії з 1028 р. Трон нагадує апокрифічну пригоду, що трапилася з тим правителем, та ілюструє благочестя і смиренність короля Кнута Великого.

За літописами ХІІ століття, він усіляко демонстрував улесливим сановникам, що не впливає на сили природи взагалі й припливи зокрема, а потім утовкмачував: порівняно з вищою силою Бога, світська влада нікчемна. Той епізод із життя англійського монарха часто наводять у контексті, коли слід підкреслити безглуздість самої “спроби зупинити приплив”, тобто події невідворотної сили. Або – спростувати помилкове уявлення, мовляв, Канут Великий (чи інший володар) має надприродні здібності. Як на мене, у Джеффро Ютто крута алегорія склалася із дрючків.

* * *

Епізод 3. І тоді йому відкрився третій світ – світ матеріалу для різьблення. Бо сировину для творчості юнак брав, звісно, не на тартаку, ну, не на лісопильні. Кожного старезного корча, покручену гілку, всохле коріння чи дивну дровиняку Джеффро вишуковував і… рятував чи то на березі річки Сміт-Крік (Smith Creek), чи то в ярах між пагорбами Віллапа (Willapa Hills). Потрапивши додому до хлопця, різноманітні дерев’яні скарби виліковувалися, а потім знаходили свій дах над головою. Принаймні так би я розглядав скульптури цього непересічного митця.

Крупний план. Коли для загиблих дерев закінчується спорудження нового помешкання, ви, нарешті, можете побачити, що увесь той час неговіркий Джеффро мав на увазі. М'яке крісло-гойдалка, елегантний корпус ліжка або навіть бар зі стільницею, готовий до частування трунками і коктейлями? Це – зважаючи на те, на що ви зараз дивитеся.

Голландський укол. Кожен проєкт, що залишає майстерню різьбяра, має довершену форму. І не має значення, це бутон троянди, складений із кедрової стружки, чи анімалістична скульптура. Щоправда, не все будується просто у майстерні. Часом вибагливі клієнти запрошують Джеффро Ютто на Аляску або Гаваї, аби в тамтешніх екзотичних місцях він, наче отой бодхісаттва, змилостивився до загиблої деревини та допоміг знайти шлях, що веде зі світу страждань.

Ось як виглядає чарівна реінкарнація корчів та хмизу в арабського скакуна.

* * *

Епізод 4. Коли несамовито розвиваєш творчі здібності та набираєш клієнтську базу, стережися з голоду не склеїти ласти. За юності Джеффро твердо стояв на землі, на двох ногах. Аби мати хліб і до хліба, юнак працював у традиційних для Вашингтонського узбережжя галузях: комерційне рибальство, столярна справа, навіть вирощування і продаж борини. Ну, бруслини, ну, брусниці.

Середній план. Власні вироби з деревини майстер почав демонструвати на місцевих виставках деревообробки округу Пасифік, штат Вашингтон, поступово охоплюючи містечко за містечком аж до Сієтла. Великі виставки у Чикаго, Іллінойсі та Лос-Анджелесі запросили провінційного різьбяра трохи згодом. Та він і не парився:

- Я напрацьовував власні можливості й не турбувався отримати замовлення.

Адресний план. Останні 13 років Джеффро віддається виключно скульптурі. І віддається повний робочий день. Його знайшли… Звідусіль… Скажімо, у 2016 р. поважний тайванський приватний музей “Chimei Museum” (奇美博物館) запропонував орендувати його носорога для тематичної виставки тварин. Ймовірно, вони побачили авторську роботу в Мережі. Азіатським музейникам настільки зайшла монументальна скульптура 34-річного різьбяра, що по закінченні експозиції вони її придбали і відтоді експонують за адресою Енхуа-роуд, 66, секція 2 (Wenhua Road).

Крупний план. Джеффро Ютто – справжній маг новітнього різьбярства, точніше, хунґан (жрець вуду) померлої деревини. Замість кісток і м’язів, він якимось чином поєднує гілляччя і коріння, аби оживити… тварину.

- Мене приворожує магія деяких тварин. Зрештою, якщо я зверну на манівці, вони (тварини, – О.Р.) прийдуть по мене. Тому слід якомога точніше шукати правильні текстури та форми, які б вдихнули життя в задум, а для цього – треба захопитися красою та внутрішньою силою певної тварини.

* * *

Епізод 5. Тепер, подібно до деміурга, він бере мертву деревину (порох і тлін), аби вдихнути в неї друге життя. Годі дивуватися, що майже кожен глядач, вперше побачивши ті скульптури, створені у реальних розмірах звірів, висловлює автору щире захоплення. Адже роботи із сивої деревини виглядають більш реалістичними, аніж традиційні дерев’яні вироби ручної роботи.

Гострий ракурс. Цей скульптор не робить попередні ескізи, бо вважає, що хисту до малювання у нього катма. Ні, образ у голові є, але бовваніє в загальних рисах.

- Для мене важливо відчути баланс – між тим, що і як я опрацьовуватиму. Іноді деревина надихає ідеєю, іноді – купу часу я полюю на щасливе завершення твору. Часто доводиться працювати одночасно над кількома скульптурами, що знаходяться на різних етапах завершеності.

Середній план. Це – наче збирати пазли, але збирати випадкові пазли із різних коробок. Поясню… Починаючи нову роботу, Джеффро Ютто має приблизне уявлення про проєкт. І концепція повсякчас коригується. Причина – як на долоні. Природної форми корчі – химерні, але кожен окремо – непотріб. Якщо махати сокирою багато часу, не свердлувати, не длубати долотами, слід бути щохвилини готовим до випадкової зміни самої Ідеї.

Ось чому сам різьбяр зізнається: поки робота не завершена, він не може визначити, що, зрештою, вийде. Схоже, це найбільша принада такої форми деревопластики. Нащо він так морочиться? У такий спосіб Джеффро сподівається продовжити життя старих самотніх дерев’як і через мистецтво вдихнути в них безсмертя.

* * *

Епізод 6. В інтерв’ю Олівії Уїльямс (Olivia Williams) для британської газети “Daily Mail” (2013) молодий американець поділився спогадами:

- Мені завжди подобалося працювати з деревом, подобалося використовувати красиві, природні форми і давати їм нове життя.

Бекстейдж. Сьогодні у Джеффро Ютто – звичайний робочий день.

Він працює в крамничці “Knock Оn Wood”, розташованій буквально у сусідньому з його помешканням будинку; магазинчик він придбав. Якщо ж зазирнути через паркан за обійстя майстра, на власні очі ви побачите частину його величезної колекції дерев’яних скульптур. Колишнє захоплення тепер перетворилося на індустрію. Складські приміщення та майстерня розмістилися ще у двох орендованих сусідніх будинках.

Адресний план. У нього в роботі завжди кілька проєктів. Великі композиції у натуральну величину, як-то: техаський довгорогий бик (лонгхорн), жеребець-виробник, жираф чи горбатий кит, – вимагають років напруженої праці. Адже треба розшукати не лише забраклий шматок потрібного корча, а й знайти деревину з відповідною енергією, що не суперечитиме загальній композиції.

Цей зрілий майстер навчився довіряти інтуїції та своєму творчому смаку, а ще – насолоджуватися щоденною боротьбою, аби перше уреальнювало друге.

Флеш-бек. У мистецтві слід поспішати повільно. Видатний японській графік Хокусай (葛飾北斎; 1760-1849) досить детально змалював етапи становлення митця:

- У шість років я намагався точно відтворювати обриси предметів. Потім протягом пів століття я намалював безліч картин, хоча до 70 років не створив нічого значного. До 73 років я вивчив будову тварин, птахів, комах і рослин. Тому наполягатиму, що до вісімдесяти років моє мистецтво безперервно розвиватиметься, а в дев'яносто – я проникну в саму суть мистецтва. Коли мені виповниться сто років, я писатиму картини, подібні божественному диву, а ось після ста десяти років – буквально кожна лінія, кожна цятка стануть самим життям. Ті, хто житимуть довше, на власні очі пересвідчяться, що я – людина слова.

Із великим японським митцем – Джеффро Ютто наче сперечається:

- Мені доведеться жити до 300 років, щоб зреалізувати всі свої ідеї.

* * *

Епізод 7. Часом Краса прихована у тих предметах, на які ми найменшим чином зважаємо. Приходить митець, розкриває загалу очі – і ми ЇЇ бачимо. Тепер вражаючі скульптури американського різьбяра-аматора експонуються від Великобританії до Тайваню, від США до КНР, де вони незмінно отримують різні престижні нагороди.

Гострий ракурс. Тепер Джеффро Ютто цікавий десяткам тисяч. На його акаунт у FaceBook підписані більш як 170 тисяч читачів, а в Instagram – 37 тисяч фоловерів.

Крупний план. Тепер він може працювати не поспіхом, без сезонної гонитви. Але:

- Особисто я люблю зиму. Тоді можна виключно працювати в майстерні, а не дбати про авторське шоу в крамниці.

Адресний план. Чиста правда, у його майстерні затишно. Повздовж стін – незакінчені роботи. Кілька витончених чапель на різних етапах завершення. Цих птахів Джеффро Ютто називає своїм “хлібом з маслом”. Ідіть сюди… Дивіться: цегляна піч фантастичної форми з химерними дерев’яними щупальцями, що проросли навколо споду. Ця робота – матеріальне свідчення плідної співпраці різьбяра з другом-муляром. Поєднання барного столу та стільців із дерева/кованого заліза – вражаючий підсумок його колаборації з місцевим ковалем. Коли вони всі утрьох у доброму гуморі, у неділю, надвечір, у місцевому барі “Свиня” (“Pig”) вони грають музику в стилі mudcat – це така собі первісна форма американського рок-н-ролу.

* * *

Епізод 8. Він не вбудований, а виріс із Краси рідного краю.

- Хоча моя творчість – трудомістка праця, я вдячний долі за сам процес і місце, де ми із родиною мешкаємо. Полювання та пошук потрібної деревини – це половина насолоди, бо… друга половина – то пекельна праця у поті чола. Переважно взимку, коли періщать дощі й злива із громовицями, потоки несуть річками мої “смаколики”, щедро розсипаючи їх берегами. Ось вона, унікальна краса тихоокеанського північного заходу Вашингтонського узбережжя. Із роками я смакую її, знай, більше. Не забувайте, виріс я біля океану, де гори – просто поряд, тому мені ніколи не бракувало наснаги й матеріалів.

Адресний план. Він приріс до рідної землі. Хоч де б Джеффро Ютто був, саме Токеленд, штат Вашингтон, – ось де шукайте його серце. Тут митець – завжди, а скло-бетонні джунглі його не ваблять. Насолоджуючись шерхотом хвиль, Джеффро працює над своїм наступним шедевром.

Бекстейдж. І не має значення – це анімалістична тематика: леви, коні, краби, беркути, жирафи, олені, черепаха – чи практичні речі: трони, гітари, столи, стільці, ліжка, крісла-гойдалки, навіть невеличкі бюро.

* * *

Епізод 9. Його приватна крамничка під вивіскою “Knock Оn Wood” розташована неподалік історичного готелю “Tokeland”, що від 1885 р. стоїть на Кайндред-авеню, 2964 (Kindred Ave). Це – буквально за декілька кроків від затоки Віллапа.

Готель “Tokeland”, селище Токеленд, округ Пасифік, штат Вашингтон, 1910 р.

Адресний план. Прямуйте туди, куди веде тирса, і незабаром ви побачите, як зосереджено Джеффро щось вирізьблює, пропилює, підлаштовує, аби купу сухих дровиняк і корчів перетворити на витвір мистецтва.

Знаєте, що найбільше дивує відвідувачів? Більшість чудернацьких інструментів для різьбярства Джеффро Ютто зробив власноруч. Після того, як ви з ним познайомитеся, подив мине. Адже довкола він бачить те, що жоден із нас не помічає. Саме це підтримує його внутрішній творчий вогонь, шо палахкотить гаряче. Це особливо помітно, коли спостерігаєш, як чи то творча уява, чи то його руки, наче граючи, працюють.

* * *

Епізод 10. Що його та нас може чекати у майбутньому?

Прийдешнє може привести Джеффро Ютто у лави активних екологістів, які борються за збереження зникаючих видів. 39-річний американський різьбяр уже повернув носорогів, левів та жирафів з того світу деревини, але його виповнюють свіжі ідеї – створити пантеон африканських тварин у натуральну величину. І ця ідея може підштовхнути до дії: стати голосом відродженої флори і живої фауни.

Загальний план. Навіть мрія у нього, на мій погляд, напрочуд екологічна:

- Оцю ділянку землі – бачите? Ну, де просто неба виставлені мої роботи… Думаю залишити її незайманою. Максимум – накрию скляним куполом і показуватиму відвідувачам саме таким – природним та досконалим краєвидом, де живуть мої звірі.