Вечори на хуторі в Національній опері. Театральна прем’єра

Після дворічної паузи у показах глядачі знову можуть поринути у світ гоголівської фантасмагорії у балетній версії – з живим оркестром, яскравими костюмами, віртуозними «па» та пристрасною Солохою і містично-кумедним Чортом на тлі зоряного неба.

«Сьогоднішня постановка вийшла майже 30 років тому і навіть тоді вона була дуже незвична і незвичайна. На мою думку, це найкраща робота художника-постановника Марії Левитської, у якої і тоді, і зараз гарні технологічні ідеї», - посміхається балетмейстер-постановник поновленого балету «Вечори на хуторі біля Диканьки» Віктор Литвинов.

Тобто, ця вистава вперше вийшла на сцені Національної опери в постановці Литвинова ще три десятиліття тому – у 1993 році. Балет на музику Євгена Станковича спочатку  мав назву «Ніч перед Різдвом», адже в його основу було покладено однойменну повість Миколи Гоголя. Балет довго і успішно йшов, але потім настала пауза – й він знову повернувся на сцену аж в жовтні 2015 року після чотирирічної перерви вже під іншою назвою: «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Творці вирішили відмовитися від «зимової» прив’язки, яка ніби унеможливлювала його покази у інші пори року. Адже саме через те, що у назві було «…перед Різдвом» траплялися певні збої в показах - мовляв, поставимо його саме перед Різдвом, але це - час гастролей! То вже наступного року. А потім - ще через два роки. Тож зараз її поновили з «демісезонною» назвою і сподіваються на успішні покази.

Склад виконавців нинішньої версії балету - новий на 85-90 відсотків у порівнянні з постановкою трирічної давнини (не говорячи, вже про тридцятирічну).

- У артистів балету коротке професійне життя... Але нові артисти – теж прекрасні! Також – у нас новий оркестр, нові виконавці, та, що вже говорити - нові театральні критики, журналісти та нові глядачі! А нинішні глядачі набагато вибагливіші ніж ті, що були тридцять років, вони багато чого вже бачили і їм є з чим порівняти! Сподіваюся, що їм сподобається, – каже Литвинов.

- Виконавці нові, а сценографія та костюми? – запитую у балетмейстера.

- Ні. Деякі костюми нові, але принцип не змінювався - просто їх знову пошили – обновили, оскільки вони тривалий час лежали і якісь треба було почистити, а якісь підшити, щоб «посадити» по фігурах нових виконавців, адже, хтось тонший, хтось товщий - це життя (посміхається).

На переконання художника-постановника Марії Левитської, Віктору Литвинову вдалося створити справжній національний балет з яскраво вираженими характерами, незвичайним прочитанням сюжету, приголомшливими комедійними та ліричними сценами. «Власне - це один із кращих балетів, в якому поєднані глибокі знання фольклору та класичного танцю. Дуже люблю саме цей балет – він моя гордість, одна з моїх найулюбленіших постановок», - розповіла вона.

Першим диригентом-постановником балету був Аллін Власенко, якого, на превеликий жаль, не стало наприкінці минулого року. Диригент поновлення - Віктор Олійник.

Дуже колоритною вийшла Солоха у виконанні Олени Карандєєвої – тонка, гнучка, пристрасна. А як вона з тим чортом (Даніїл Сілкін) витанцьовувала – просто очей не відвести. Та й сил у неї вистачило «закрутити» в танці голови і дяку (Нікіта Година), і сільському голові (Володимир Кутузов), і старості (Денис Турчак). Ну, й традиційно в мішечок їх спакувати.

Отже на поціновувачів балетного мистецтва чекає яскраве та видовищне дійство, щедро пересипане гумором, обрядовими елементами та народними звичаями, веселощами та фантастичними образами нечистої сили, небесних зірок і ніжного Місяця – у виконанні танцівниці Місакі Момма.

Провідний соліст Національної опери України Ярослав Ткачук, котрий виконує роль Вакули, не приховує задоволення від роботи, говорить: «Поновлення - це завжди гарно для артиста, тому що це - як друга або третя прем’єра. Це нові емоції, нові відчуття, черговий етап розвитку артиста. Це дуже гарна вистава, ми колись її танцювали. До того ж мені надзвичайно подобається, що це - українська лексика, що це - наше. Танцювати Україну приємно і легко», - каже артист. 

Як всі ми (ледь не з дитинства) пам’ятаємо, сільський хлопець Вакула закохався у гарну, але «балувану» дівчину Оксану. Яка забажала в обмін на своє кохання, щоб хлопець здійснив неможливу «місію» - дістав черевички як у самої цариці. На шляху Вакулі трапився чорт, який відніс його у Санкт-Петербург, де той і отримав жадані черевички.

«Ні, не за черевички вона його покохала, а тому що теж любила», - впевнений у своїй сценічній коханій артист.

Провідна солістка Національної опери та заслужена артистка України Тетяна Льозова виконує партію красуні Оксани. І для неї грати цю роль теж не вперше.

«Я щаслива бути знов на цій сцені вередливою красунечкою, яка забажала неможливого від свого коханого. І Оксана насправді щаслива, що він повернуся живий, здоровий, бо їй вже ніякі черевички були непотрібні! Вона стала щасливою разом з коханою людиною», - каже артистка.

Вона з захопленням розповідає про репетиції під орудою балетмейстера, говорить, що це дуже цікаво, оскільки він постійно щось змінює, привносить щось нове в ту чи іншу партію, і вистава кожного разу проживається по-новому.

«Кожен артист виходить на сцену заради глядача, заради емоцій, які глядач отримує і передає  їх нам через оркестрову яму. Ми все відчуваємо, кожні ваші аплодисменти в кінці вистави, це для нас найголовніше. І якщо глядачі сміються в якийсь смішний момент, то, значить, ми точно зробили все вірно і гарно», - розповила артистка про роботу над виставою «Вечори на хуторі біля Диканьки».

Також в балеті роль Оксани в інших складах виконують: Наталя Лазебнікова, Ірина Борисова, Ганна Муромцева. Вакулу грає - Микита Сухоруков; Солоху - Олена Філіп’єва, Ксенія Іваненко; Чорта - Ярослав Ткачук, Віталій Нетруненко, Олександр Скулкін; голову - Роман Завгородній, Володимир Кутузов; Чуба - Роман Завгородній, Володимир Кутузов; Царицю - Олена Філіп’єва, Юлія Москаленко; Князя Потьомкіна – Ян Ваня, Сергій Кривоконь; Придворних - Костянтин Пожарницький, Тимофій Биковець, Сергій Клячін, Володимир Кутузов, Владислав Ромащенко, Олександр Скулкін.

На завершення розмови запитую у Віктора Литвинова, чи не боїться він, що балет (рівно як і опера чи драматичний театр, тобто живі види мистецтва) поступово може бути переможеним віртуальними соцмережами та іншими розвагами, які «живуть» в інтернеті і перетягують до себе глядачів. 

- Щоб цього не трапилося, я готовий показувати наш балет в Інтернеті! І я не жартую - якщо  з’являться інтернет-платформи, які показують вистави по всьому світу, то ми теж будемо там, і не на останньому місці. Тож, будемо виходити в онлайн, – запевнив балетмейстр.

Станкович вважається одним із найвидатніших композиторів нашого часу, а  цей балет – одним із кращих його творів, саме через нестандартність музичних засобів у вирішенні гоголівських образів. Тому, на переконання авторів постановки, і драматургійно, і хореографічно, і сценографічно – під таку музику поставити традиційний балет просто неможливо, це мала бути фантасмагорія. І саме такою вистава й є. Ви можете переконатися у цьому вже 22 лютого – саме тоді наступна вистава «Вечори на хуторі біля Диканьки» в Національній опері України.

Любов Базів. Київ

Фото: Геннадій Мінченко