Бредбері мовою оригіналу в серці Києва. Театральна прем’єра

Англомовна вистава у постановці режисера Алекса Боровенського відтепер йтиме в репертуарі на малій сцені Київського академічного театру юного глядача на Липках.

Вже на підході до театру, куди я поспішала на прем’єру, в районі Липської мені почали траплятися цікаві групки перехожих, здебільшого молодь, хтось захоплено говорив між собою англійською, хтось (на вигляд, старшокласники) чемно слухав англомовні настанови, як поводитися в театрі від старших (на вигляд, викладачів), ще кількох - я з легкістю ідентифікувала як іноземців. Так от вони які – перші глядачі вистави «The City Was There»!

НА ЩАСТЯ, В ТЮГУ Є АНГЛОМОВНІ АКТОРИ! ЦЕ ДУЖЕ ДИВНО, БО ЗАЗВИЧАЙ В ДЕРЖАВНИХ ТЕАТРАХ З АНГЛІЙСЬКОЮ НЕ ДУЖЕ...

Для режисера, який є засновником-художнім керівником єдиного в Україні незалежного англомовного театру ProEnglish Theatrе, це перший досвід роботи в державному театрі. Раніше він вже поставив сім вистав англійською, але все це були – незалежні проєкти.

«Коли Слава Жила очолив ТЮГ, він почав оновлювати репертуар і запросив мене зробити тут першу виставу англійською для всієї родини. Це мій, вважайте, дебют на державній сцені! Надзвичайно цікавий досвід, бо працюється по-іншому: робота з цехами, робота з акторами – все трохи інакше, ніж в незалежних театрах» - розповів мені Алекс Боровенський перед показом.

Попри те, що «The City Was There» йде на малій сцені, у неї великий склад – задіяно 12 акторів, і двоє з них – це реальні підлітки! В ТЮГу не було таких, тому режисер оголошував кастинг, і вони – дві чудові дівчинки (хоча у Бредбері, по-моєму, були хлопчики) знайшлися. Тож, три актори (ще є один запрошений дорослий актор) таки не з ТЮГу, а всі інші – звідси. «На щастя, в ТЮГу є англомовні актори! А це дуже дивно, бо зазвичай в державних театрах з англійською не дуже» - сміється Алекс.

Для дев’яти акторів-резидентів ТЮГу теж влаштовували кастинг, це не був «розподіл» ролей – впродовж двох тижнів будь-хто з тюгівців міг прийти до режисера і спробувати себе на роль. «Відбирали виключно за рівнем мови, бо всі тюгівці класні актори, я їх дуже люблю! Затвердили на ролі 9 кращих з кращих англомовних» - резюмує він.  

Подібний досвід для артистів однозначно є підвищенням мовного та й загального професійного рівня, оскільки, крім репетицій виключно англійською, їм дають ще й додаткові вправи для покращення вимови.

ДЛЯ МЕНЕ ЦЕ ПЕРШИЙ ДОСВІД РОБОТИ З ПІДЛІТКАМИ, Я ВВАЖАВ, ЩО НЕ ВМІЮ ЦЬОГО РОБИТИ

Уточнюю: а юні акторки раніше вже грали в театрі?

- Кіра Мещерська знімається і у фільмах, і в серіалах, задіяна в англомовних проєктах, тобто, має досвід, - відповідає режисер. - А для Тані Сидоренко – це дебют. Вона самородок, от побачите, що вона витворяє на сцені! Їй 10 років, вона дуже природна, її обов’язково треба брати кудись далі.

Це для мене перший досвід роботи з підлітками, я до цього з ними не працював і вважав, що не вмію цього робити. Для мене це був режисерський виклик: працювати з дітьми. І мені поки що подобається те, що відбувається.

«The City Was There» - це вистава за трьома творами Рея Бредбері: роман, оповідання і коротка історія - «451° за Фаренгейтом», «Дивне диво» та «Вино з кульбабок».

Драматургія, як у фільмах Квентіна Тарантіно, де різні історії ніби незнайомих людей в одній точці перетинаються й змішуються в одну. І ти бачиш, що, ага, це ж дитина того персонажу, або: виявляється, у того бравого полковника дружина була! Потихеньку всі ці моменти унаочнюються і стають очевидними: всі персонажі перетинаються в пустелі, де винахідливі комівояжери продають повітря, тобто вид на міраж по 25 центів за перегляд! Кожен бачить там різну картинку – перед очима всіх постає місто, але у кожного своє – те, де він ніколи не був. Хтось бачить Нью-Йорк, хтось – Рим, хтось – Париж. Тобто, всі вони бачать мрію. А це дуже етичне питання, чи можна продавати мрію, і що з тобою відбувається, коли ти продаєш мрію, чи вона не зникне? Чи не зникне той міраж?

«Це історія про справжню віру в дива. Бо, мені здається, в сучасному світі, особливо в молоді, ця віра трошки втрачена через ґаджетову залежність. Мені хочеться її повернути. Повернути людям сяючі очі» - зізнається режисер.

МОЛОДЕ ПОКОЛІННЯ В КИЄВІ ГОВОРИТЬ АНГЛІЙСЬКОЮ – САМЕ ВОНИ НАША ЦІЛЬОВА АУДИТОРІЯ

- Тож, ваша цільова аудиторія, насамперед, - молодь? Як ви вважаєте, з досвіду попередніх семи англомовних вистав? – допитуюся я.

- Я поставив 7 абсолютно різних вистав, оскільки як режисер весь час росту і розвиваюся. Передостання - «Forgetting Othello» - модернова варіація «Отелло», там все змішане з монологами біженців з Близького Сходу – дуже сучасна європейська історія. Це не шкільна штука, бо використовується реальний Шекспір, а не адаптований. Виставу важко зрозуміти, якщо мови не знаєш, вона розрахована здебільшого на носіїв мови, або тих, хто класно нею володіє. То така фестивальна історія. Були й набагато простіші вистави, сімейні.

До нас дуже часто ходить молодь, старші курси або випускники вишів. Слава Богу, молоде покоління в Києві говорить англійською, і я з цього дуже тішуся – саме вони наша цільова аудиторія і ми хочемо це рухати далі.

Київ - європейська столиця, і вона мусить з нашою допомогою ставати ще більш європейською, тому у нас після кожної вистави в ТЮГу зараз іде обговорення, глядачі можуть висловитися. У нас зі Славою з’явився такий напівслоган: «ТЮГ – це театр, який з тобою говорить». Ти не просто подивився виставу, пішов додому поплакав, а можеш сказати, що ти відчуваєш, а ми тобі скажемо, що ми відчуваємо. Тепер це не лише вистава, це щось більше. В Європі є такий формат і ми хочемо цю практику запровадити тут. ТЮГ вже дуже сильно змінюється і це одна з тих штук, – розповів Боровенський.

НАРАЗІ У ВИСТАВІ ОДИН СКЛАД, БО В ТЮГУ ПРОСТО ЗАКІНЧИЛИСЯ АНГЛОМОВНІ АКТОРИ

Режисер приніс у театр практично готову виставу, задуману, як теплу, лампову – тут немає складних декорацій чи яскравих відеоефектів, натомість є багато світлових та тіньових ефектів. Все дуже мінімалістично, бо автори хотіли, щоб магія створювалася простими речами: от, у вас звичайна мітла, і ця ж мітла слугує підставкою для портретів. А портрет, в свою чергу, створює історію родини, чи чогось ще. От, у вас дерева – і тут на них твориться магія за допомогою мерехтливих гірлянд, потім на ці ж гірлянди-шворки вішається сушитися постільна білизна. Все грає.

«Я про цю виставу думав дуже давно, планував її ще в акторській школі як випускну. Тож, коли приніс в ТЮГ декілька пропозицій, Слава сказав: Бредбері це класно, давай робити! Вона вже існувала в мене в голові, тобто, з цієї точки зору, було легко працювати», - розповідає Алекс.

Але за його словами, вистава ще далеко не завершена, бо він не любить зробити і кинути - хай собі грають! Вона буде далі розвиватися, можливо, щось навіть сценографічно ще буде змінено.

Режисер переконаний, що точно повезе її на фестивалі, повезе її за кордон, і там вона виглядатиме по-іншому. «Це теж ще одна із задач ТЮГу – він мусить їздити за кордон, пора вже!» - повен рішучості митець.  

Наразі у виставі один склад (а це проблема завжди, раптом хтось захворіє), бо в ТЮГу просто закінчилися англомовні актори, але Боровенський не виключає, що може розширити склад за рахунок незалежних акторів. І це буде цікавий мікс, оскільки «незалежники» підвищать свій професійний рівень, а глядачі отримають палаючі очі.

АКТОР ДМИТРО ОЛІЙНИК: ЦЕ УНІКАЛЬНА ПОДІЯ, БО В НАШИХ ТЕАТРАХ РІДКО ЗУСТРІНЕШ ВИСТАВУ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ

Так збіглося, що на показі поряд зі мною в глядацькій залі сидів актор театру драми і комедії на лівому березі Дніпра Дмитро Олійник  («Погані дороги», «Хлібне перемир'я» , «Ерендіра не хоче вмирати» , «Моменти» ). Ну, як же було не запитати у нього про враження від побаченого:

- Дмитре, зізнавайтеся, чи вдалося вам абстрагуватися від професії і відчути себе просто глядачем? Вас зацікавила вистава як робота колег, чи те, що вона саме англійською мовою?

- Безпосередньо на цю виставу мене запросив Алекс, і на даному етапі свого життя я дійсно вивчаю англійську мову, каже Дмитро Олійник. - Але, насправді, це синтез всіх факторів, бо я часто ходжу на вистави своїх колег. По-перше, щоб підтримати їх, подивитися їхні роботи, розуміти для себе, куди рухається зараз наш театр, взяти для себе щось, тримати руку на пульсі, бути в курсі всіх прем’єр.

Поява англомовної вистави «The City Was There» - це прекрасна можливість для акторів працювати безпосередньо англійською мовою, вдосконалювати її, показувати ці вистави для дорослої і дитячої аудиторії. Мені як людині, яка вивчає англійську, це надзвичайно цінно. Зараз знання та вільне спілкування англійською мовою без затиску на сцені, в діалозі, у виставі – є дуже важливим для актора. Особисто мене це хвилює, і я хочу удосконалити свій рівень англійської, вийти на той щабель, щоб вільно себе почувати, не лише спілкуючись з людиною тет-а-тет, але й в майбутньому вільно використати ці навички в театрі або в кіно.

- Тим не менше, ваш рівень англійської дозволив вам відчути виставу?

- Скажу так: насправді, на слух я розумів, напевно, відсотків 60 (бо все своє життя і в школі, і в університеті - вивчав німецьку). Зараз з перервами, але близько двох років потрошечки вивчаю англійську, і мені поки доволі складно розуміти усну мову. Але від того як режисер вибудував драматургію вистави, взаємовідносини персонажів, як все було пропрацьовано, як вибудувані мізансцени, візуальна частина - зрозумів історію відсотків на 80.

- Тобто, глядачам, які не знають англійської досконало (але трохи, все ж, знають) не треба боятися, що вони чогось не зрозуміють?

- Я переконаний, що не треба. Особливо, варто приходити школярам, які саме вивчають мову – вони і свою англійську покращать і отримають задоволення від театру. Знаєте, часто трапляється, що батьки вперше до театру приводять дітей на такі вистави, і потім дитина згадує це, як не дуже позитивний досвід – у неї формується думка, що театр – це місце, куди не дуже хочеться  приходити. Але такі вистави, як ця, дають розуміння, що театр може бути іншим. Мені здається, це доволі унікальна подія, бо дуже рідко в українських театрах зустрінеш виставу безпосередньо англійською мовою, - підсумував Дмитро Олійник.

Я ПРАЦЮВАЛА З ДОРОСЛИМИ АКТОРАМИ ЯК ІЗ СВОЇМИ ДРУЗЯМИ – ЮНА АКТРИСА СИДОРЕНКО 

У виставі «The City Was Where» грають актори Євген Бондарський, Олесь Павлютін, Анісія Стасевич, Катерина Марченко, Катерина Артіменьєва, Кирило Сірченко, Влада Скубченко, Любомир Валівоць, Артем Вовк. А ще, як ми вже згадали, дві юні актриси Кіра Мещерська і Таня Сидоренко. Вони дуже класно, абсолютно професійно і чистою англійською відпрацювали на сцені – а після аплодисментів знову перетворилися за веселих і пустотливих дітей. Я, звісно, трохи поговорила й з ними. 13-річна виконавиця ролі допитливої дівчинки Еліс - Кіра Мещерська розповіла, що дуже любить свою героїню. Каже, було дуже складно потрапити в цю роль, але їй вдалося, бо всі дуже допомагали. На її щире переконання, Алекс – дуже гарний режисер і друг.

«Я знімаюсь в кіно вже майже два роки, у театрі ж граю перший раз. У вивченні англійської мови мені дуже допомогли різні курси, наприклад, з акторської майстерності в кіно, там я завжди ходила на заняття з англійської мови без переходу на українську. Знаєте, мені це дуже допомогло, коли всі навколо говорять виключно англійською, то і я така: ну, добре, то й я буду!», - посміхається дівчинка.

Непосидюче чарівне дівчисько на ім’я Джейн грає десятирічна Таня Сидоренко. «Це мій перший досвід у театрі, але у 6-7 років я ходила до балетної та театральної студії та виступала у спортивних танцях», - розповідає юна актриса.

- Таню, ви за роллю така бешкетниця – то до сестрички задираєтеся, то якісь витівки вигадуєте, то стареньких геть не слухаєтеся, хоч вони вам і цукерочки дають... 

- Ну, як з мене списували (з серйозним виглядом говорить Таня, а потім заливається сміхом). Діда я не ображала, моя героїня його любить. Просто в тій сцені вона сказала своїй сестрі: зараз я покажу тобі машину часу, а він розкаже свої погані історії - от, тоді й почалося. А бабусю – «жінку, яка ніколи не була молодою», я на сцені справді не люблю, але в житті вона стала моєю найліпшою подружкою! Я взагалі працювала з дорослими акторами як із своїми друзями, не давала себе ображати й інших не ображала, якщо вони мене не ображали», – говорить ця напрочуд артистична дівчинка, яка абсолютно природньо грає англійською.

Таня розповіла, що так гарно вивчила мову завдяки своїй мамі - професійній викладачці англійської мови. Також вона відвідує курси англійської мови і постійно вдосконалює її.

Тож, якщо й ви теж хочете вдосконалити свою англійську, перевірити, наскільки гарно можете сприймати її на слух, або бажаєте просто насолодитися гарною акторською грою, чудовим матеріалом та цікавим обговоренням після побаченого (а Боровенський з тих режисерів, що ходить на всі свої вистави, тож ви зможете поспілкуватися з ним напряму!), то вас чекатимуть в Театрі юного глядача на Липках вже 11 та 22 лютого – саме тоді наступні покази вистави.

«The City Was There», справді, є надзвичайно важливою і крутою подією в театральному житті України, з чим я щиро вітаю ТЮГ і всіх нас – українських глядачів, які мають можливість дивитися твори мовою оригіналу.

Любов Базів. Київ

Фото Володимира Тарасова