Віталія Грицак, пісня якої не дає спати ворогам
Її пісня “Чом тобі, вороже, не спиться?”, складена “наполовину із мемів війни”, на різних платформах уже набрала 5 млн переглядів. Певен, ви її чули:
- Netflix, вже можеш писати сценарій до фільму
(та вибачте, друзі, за спойлер: в фіналі - ми вільні).
Marvel, думаю, ти вже добряче засвоїв -
не про тих ти знімав свої фільми супергероїв.
Приспів:
- Я була досить добра дівчинка,
я ніколи не робила нікому зле.
Та звертаюсь до кожного, хто зазіхне
на мою землю - той у ній помре.
Однак, почнемо з оригіналу:
***
За великим рахунком послідовність акордів не виняткова - ре-мажор, сі-мінор, соль-мажор, ля-мажор, шо повторюються упродовж всього твору. Якби не щира подача, виразно гумористичний тон та ударні панчлайни (punchline - рядки, що кристалізують зміст реп-тексту), ми б вважали це пристойним зразком художньої самодіяльності.
Але у часи великих випробувань авторське мистецтво перетворюється на яскраві приклади морального героїзму. Тут доречно навести англійський фразеологізм “stiff upper lip”, тобто “тверда верхня губа”, що віддавна вважається ознакою справжнього джентльмена, який за будь-яких обставин вміє тримати себе у руках, а значить, тримати будь-який нищівний удар.
…Уранці 24 лютого 2022-го майбутня авторка пісні “Чом тобі, вороже, не спиться?” Віталія Грицак зненацька прокинулась у студентському гуртожитку від численних телефонних дзвінків її сусідці-подрузі. Та мовчки вислухала співбесідника, нічого не прокоментувала, а коли підійшла до вікна, пролунали два потужних вибухи. Вони з Валею не знали куди бігти, запанікували... Що ж, день 24 лютого змінив більшість із нас.
Розгубленість четвертокурсниці Національної музичної академії імені П. І. Чайковського тривала не більш як десять хвилин. Потім вона із земляками, котрі також навчались у столичній “консі”, вхопила тривожну валізу та без зволікань виїхала додому - на Тернопільщину.
- Житомирською трасою ми мчали повним легковиком- згадує Віталія. - Ушістьох, на задньому сидінні я буквально лежала на колінах у хлопців… Дуже скоро краєчком ока побачила, як назустріч ідуть танки, БТРи... Це не вкладалось в голові… Як у 2022-му році, у рідній країні, у центрі Європи може спалахнути справжня повномасштабна війна?!
Вона на хвилину замовкає, а потім намагається пояснити:
- Про все, що мені важко збагнути, я починаю розповідати у своїх піснях. Так народилась і “Чом тобі, вороже, не спиться?” У подібний спосіб діялося і з першою моєю піснею “Правда музиканта”… Тоді захотілося, спитати людей: чому більшість вважає, начебто, музикант - якась легковажна професія? Ні, цей фах слід професійно опановувати мінімум півтора десятка років. Спеціальність я знаю із середини, бо сама нею живу більш як півтори декади. Із бажання пояснити цей парадокс у мене народилася перша пісня.
Минулося, може, п’ять років, і вона незчулась, як стала піснярем військової доби.
Ані в українських школах, ані в національних вузах війні музикантів не вчать.
На жаль, і нинішньому поколінню юних музикантів доводиться закінчувати власні університети.
***
Хто вона, ця початкуюча 22-річна мисткиня, яку особисте ставлення до російсько-української війни винесло на гребінь популярності?
Її називають то Вітою, то Віталіною, насправді вона - Віталія Грицак.
Народилася у селищі Коропець Чортківського району Тернопільської області, виросла в музичній родині, де мати, викладачка Коропецької музичної школи Оксана Ярославівна, чудово грає на фортепіано, дід Ярослав Дмитрович - на баяні, а бабуся Марія Михайлівна гарно співає.
Тож не дивно, що з чотирьох років дівчинка сіла за фортепіано, навчаючись під наглядом матусі, у сім - вступила до музичної школи по класу скрипки, а в п’ятому класі чітко собі сказала:
- Ось ще чотири роки провчусь і вступатиму до музичного коледжу!
Це сталося якось природньо, саме по собі. Хоча до четвертого класу у всіх шкільних творах Віта, нічим не відрізняючись від однокласниць, зазначала, що мріє стати вчителькою.
***
Є люди, котрі шукають відповіді на давно, здавалося б, з’ясовані питання, бо жадають збагнути незбагненне, а найкращим інструментом в особистих пошуках вважають мистецтво...
У нашій розмові, яка тривала, може, з годину, я запитав Віталію:
- Скажіть, коли вперше ви збагнули, що в житті є така потужна річ, як гумор і саме він іноді допомагає вирішувати найскладніші проблеми?
- Ніколи над цим не замислювалася. За вдачею я чемна, але дотепна дівчинка. Якщо йдеться про пісні, то це вперше виявилося років три тому. Грали ми якось із подругою в карти, і я раптом програла. А оскільки грали на бажання, Валя загадала написати пісню. Бажання я виконала, а вона закинула той твір у соцмережі… Коли я почитала відгуки, то зрозуміла, що у такий творчий спосіб можна і слід реагувати на поточні події. І це буде цікаво, а головне, потрібно багатьом людям.
***
Легких шляхів у житті Віталія Грицак не шукала, а по закінченні школи вступила на найважче відділення - оркестрових струнних інструментів Тернопільського мистецького фахового коледжу імені Соломії Крушельницької. Сумлінно вчилася, розвиваючи свої творчі здібності. У 2017 р., наприклад, стала фіналісткою телешоу “Караоке на Майдані”.
Телеглядачів тоді вразила її сценічна природність, внутрішній шарм, жива артистичність, жвава міміка. Погодьтеся, Віталія не схожа на більшість пластикових ляльок, які стрибають українською поп-сценою. Зіроньку тоді вона собі не почепила, а раз-у-раз переглядаючи відеозапис, подумки про себе зауважувала:
- Ось тут можна було зробити краще, а ось так, здається, було б навіть точніше…
Нині 22-річна Віталія дистанційно навчається на четвертому курсі оркестрового факультету Національної музичної академії імені П. І. Чайковського у Києві, і вже два роки є скрипалькою Молодіжного симфонічного оркестру, у складі якого брала участь у трьох проєктах, зокрема, концерті “Ковчег “Україна”, цього року номінованому на Шевченківську премію.
Чому вона вибрала саме цей шлях? Їй завжди подобався Київ, але вона хотіла потрапити винятково до “свого” викладача! Ним став лауреат кількох міжнародних конкурсів, відомий українсько-британський скрипаль Дмитро Ткаченко.
- У нас із Дмитром склалися прекрасні стосунки. Часом я не відчуваю отієї одвічної субординації “викладач-студент”. Одне одного ми прекрасно розуміємо.
Який він, “Час доби”? Віта зараз засвідчить:
***
Мені важко уявити уроки гри на скрипці… по скайпу та ще й в онлайн форматі. Хоча пари із загальних дисциплін - на кшталт “музична інтерпретація” чи “культурологія” - нині у Національній музичній академії відбуваються через Zoom.
Попри ранню популярність у жанрі поп-музики, про спеціальність (скрипка) Віталія всіляко дбає, збирається вступати на п’ятий курс Національної музичної академії.
Аби не сидіти на шиї у батьків, до початку російсько-української війни працювала педагогом музичного мистецтва у приватній загальноосвітній школі “Claris Verbis” Даші Малахової, де викладала учням другого-восьмого класів. Але п’ять тижнів тому уроки в “Ясній думці” довелося перевести в онлайн.
Із почуттям гумору у Віталії Грицак завжди був повний порядок, хоча власні пісні в гумористично-саркастичному стилі вона останні два роки не складала. Проте, вдачу не ошукати, в її випадку евристичне ставлення виявлялося й у педагогіці.
- Навіть коли ти - вчитель, варто на уроках залишатися самим собою. Ніякої нудної монотонності я не визнаю: так у маленькій людині можна вбити потяг до мистецтва. Для прикладу, як школярам розповісти про складну музику, аби вони її зрозуміли? Методик купа, я ж обрала власну… Ось мій формат уроку, як представити дітям Моцарта… У ляльковому театрі я замовила різних персонажів: Королева, Веселун, Пташка, дивний Бородань. Під ті ляльки за характером я підібрала п’єси, а саме: “Lacrimosa” із “Реквієму”, “Нічна маленька серенада” №13, Симфонія №40 соль мінор, “Турецький марш”. Потім матеріал різними голосами викладали гості із країни Музоляндії, що завітали на гостини до київської школи “Claris Verbis”. Звісно, добре вони ще українську мову не вивчили, розмовляли з акцентом, але всіляко нахвалювали наш борщ та кумедно танцювали під… музику Моцарта.
***
Повернімось до теми оригінального мистецтва. Ні-ні, більше в карти Віталія Грицак подрузі не програвала, але передостання з пісень - “Кохання до гробу”, також мала цікаву історію. Адже досліджувала стосунки між сучасним хлопцем та дівчиною… Слід сказати, що діялося це за тиждень до Дня Святого Валентина, і Віта взялася переосмислювати… найпоширеніші меми.
Типу хлопець лише лайкнув фото, а дівчина подумала, що покликав її заміж; шлях до серця чоловіка через шлунок, а до серця жінки - через вуха і таке інше. А де насправді твоя особиста правда?
Самі відповідайте. Або: шукайте власну пісню...
Що стало творчим поштовхом, який примусив написати текст вірусного треку “Чом тобі, вороже, не спиться?” - ліричного за формою, та драматичного за змістом?
- У моєї подруги є хлопець - нині він на передовій. Сталося так, що цілу добу оборонець не виходив на зв’язок. Уявляєте, як хвилювалася подруга, з нею – і я. Але надвечір юнак озвався і каже: “Мала, та все ОК, я - живий. Не хвилюйтесь!” Більше того, він ще й нас узявся заспокоювати, ніби це ми стояли на передовій.
***
Українці - нездоланні люди! До 24 лютого у кожного була купа проблем, а після – ту купу життя помножило на десять. Аби вистояти, ми почали мужньо битися, а ще - дошкульно жартувати. Сипонула лавина жорстких і дотепних мемів, пісень, сатиричних оповідей. Мовчу про вбивчі відео, які в перервах між боями записували наші вояки, виставляючи їх у соцмережі! Все це надихнуло її написати текст пісні із посилом: так, нам важко, але хрін нас зламаєте!
Сплило трохи часу, тема почала шукати новий формат. І на своїй сторінці в Instagram Віталія Грицак поновила давню рубрику #співочі_новини. Але… У настільки стрімкий час нині живе Україна, що не встигла авторка свій пост зачекінити, згадавши про десять епізодів у Чорнобаївці, як буквально за годину надійшло повідомлення, що русню там утилізували водинадцяте.
Так з’ясувалося, до деякі теми взагалі чіпати не слід, бо інфа може швидко ставати новинами другої свіжості. Як це у неї лунає, слухаймо:
***
Працюючи над піснею “Чом тобі, вороже, не спиться?”, Віталія записала дотепні рядки, сіла за фортепіано підібрала акорди, а далі все само якось склалося:
- Я не писала в такому стилі пісень два роки! Завжди була відмазка “нема про що”. Так от, дуже жаль, що тепер з’явилося про що. Так, пісня наполовину складена із мемів війни, але від себе я багато теж додала. Головна думка - нам важко, але нас не зламати. А що, хіба не так?
- Що сказав твій хлопець, коли почув пісню?
- Запевнив, що за два-три дні вона стане хітом. Він у мене завжди - перший слухач. Так вже повелося, коли я йому щось скидаю, він (до речі, здобуває вищу музичну освіту) має написати щось не банальне. Якщо напише “гарно”, “класно” чи “молодець”, скоріш за все, це означає: “Віто, поки не закидуй у мережу”. Того разу хлопець зізнався, що після прослуховування у нього сироти по тілу виступили.
Як пригадують викладачі Тернопільського мистецького коледжу, їхня вихованка була надзвичайно здібною - і як музикантка, і як поетка. Неодноразово Віта Грицак брала участь у творчих змаганнях, ставала лауреаткою всеукраїнських та міжнародних конкурсів виконавців на струнних інструментах. Опинившись у Києві, вона організовувала як мінімум два з половиною десятки конкурсів сучасних молодих поетів. І така літературна активність на навчанні не позначилася; більше того, рік студентка Віталія Грицак отримувала стипендію президента України.
***
Вона - сучасна українська дівчина.
Із письменниць та інста-блогерок Віталія стежить за Юлією Сливкою (@slivkauliya), котра видала книжку “#Чуєш, коли приїдеш додому?” (2019), а із сучасної української музики їй імпонує львівське тріо “Один в каное”, із британської – Том Оделл та Ед Ширан. Про що вона мріє?
- Рано чи пізно війна закінчиться, і в Україні запанує мир. Хочеться зробити сольний концерт, який уже вимагає влаштувати чимала група моїх фанів. А, може, і низку сольників у пам’ятних місцях. Наприклад, у Криму, про що я співаю у пісні “Чом тобі, вороже, не спиться?”, у Миколаєві, у Херсоні, можливо, Чорнобаївці. Хоча найбільшою моєю мрією є бажання написати пісню про нашу Перемогу.
До першої великої мрії маленькій зірочці української популярної музики слід належним чином готуватися… Тож триває робота над професійним студійним записом “Чом тобі, вороже, не спиться?”. До співпраці залучений піаніст, концертмейстер Євген Дубовик, котрий зробив аранжування партії фортепіано, та саунд-продюсер Юрій Гладкий.
Нещодавно Віта закинула пілотні треки своїх #співочих_новин на сім платформ, у різні соціальні медіа - від фейсбуку до тіктоку - і бачить, що людям вони не лише подобаються, але й конче потрібні.
Разом із тим, життя непередбачуване. Не беруся прогнозувати, чи впишеться Віталія у національну поп-музику, зокрема, в український хіп-хоп, чи за рік схилиться до академічного мистецтва, але ті й ті двері для неї, з огляду на хист, прочинені. Маю впевненість в одному - про неї ми ще почуємо.
Олександр Рудяченко.
Фото з особистого архіву Віталії Грицак.
