«Буча», «москва» і «крик путіна». Щоденник війни в картинах
Багато хто з українських митців і творців прекрасного в перші дні війни говорили про творчий «ступор», дехто з нього й досі не вийшов, а хтось пройшов болісні трансформації всередині себе, перш ніж знову зміг узятися за музичний інструмент чи пензлі…
Художник Антон Логов розповідає, що з початком нової реальності в його голові теж геть відключилася фаза «творчість», але потім він раптово відчув гостру потребу говорити в малюнках про все, що відбувається зараз з Україною.
«В перший тиждень війни я не міг нічого робити. Це був шок, стан, коли ти просто пристосовуєшся до обставин, в яких опинився, і механічно виконуєш якісь дії - йдеш в магазин, щось робиш, аби захистити дитину, родину.
 |
 |
Антон Логов
Ми тоді знаходилися ще в Києві, ночували декілька разів у підвалі, але там умови були неприйнятні для перебування дитини, тому ми переїхали до Закарпаття. І вже дорогою туди у мене знову виникло бажання малювати. Шлях був важкий – дуже багато блокпостів, відчувалася сильна напруга, і я вирішив: коли приїду, почну малювати», - розповів художник авторові цієї публікації.
ЦЕ НІБИ ЩОДЕННИК, ДЕ Я ЗАНОТОВУЮ МОЇ ВІДЧУТТЯ ВІД УСЬОГО, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ВІЙНИ РОСІЇ В УКРАЇНІ
Відтоді щоденно Антон створює картини на аркушах А4 у дуже простій техніці (за його ж зізнанням) – папір і акрилова фарба, яка розводиться на воді. «Це щось середнє між гуашшю і темперою. Її можна використовувати і для живопису на полотнах, але мені підходить саме такий, камерний формат. Це ніби щоденник, де я занотовую мої відчуття від побаченого, почутого, прочитаного – всього, що стосується війни Росії в Україні» - розповідає художник.
Роботу «Підвал» художник хронологічно намалював не першою, але я хочу почати віртуальну екскурсію саме з неї. Бо це і є ті перші дні, коли вони з маленькою донечкою Вірою та дружиною змушені були ночувати у сховищі.
«Я робив декілька фотографій цих бомбосховищ, але цю картину малював пізніше, десь через пів місяця після тих страшних подій. Просто я весь час згадував ту сцену і розумів, що її все одно потрібно буде зафіксувати» - пояснив художник.
«Я просто почув про це, отак сів і намалював одразу. Тобто, через 5 хвилин після вибуху я почав вже працювати над цим. У мене просто виникла колосальна потреба проговорити цю тему в малюнку. Це був вибух біля Куренівського парку, де тролейбусне депо. Коли ми виїздили з Києва, нам довелося пішки йти через Куренівку та Поділ, ми бачили блокпости, побудовані зі старих тролейбусів. Уявляєте, тролейбуси просто посеред дороги стояли! І от цей тролейбус, ним саме була перегороджена дорога і частина блокпосту. Мою майстерню не зачепило, але це для мене дуже важлива вулиця, знаю її достеменно і ходжу по ній пішки. Історія дуже близько мені відгукнулася, тому і з`явився такий малюнок», - ділиться зі мною свіжими спогадами Логов.
- Ще один ваш малюнок присвячений воєнному Києву – групка людей дивиться на свій щойно зруйнований ракетним ударом будинок. Вони в такому яскравому одязі, розгублені, ще не усвідомили, що відбулося…
- Вони дивляться на свій постраждалий будинок... це були вибухи в Києві на Оболоні, біля Виноградаря, там, де ми живемо. Я побачив фотографію, де реально люди стоять і дивляться на своє зруйноване житло, та зробив такий малюнок. Спеціально взяв яскраві кольори одягу – це ж мирні люди, з мирного життя, вони несуть світло, а руїни будинків – це жахливий контраст, і на цьому контрасті зараз усе в Україні відбувається, – підтверджує мою думку автор картини.
ЦЕ ТАКА АЛЕГОРІЯ – ВОНА ПРИЙШЛА ЗАКУПИТИСЯ, А ЗАМІСТЬ МАГАЗИНУ ПОТРАПИЛА В МОРГ
- Антоне, ось дуже цікавий, але страшний малюнок – дівчина з візочком дивиться на купу розчленованих частин тіла. Аж мурахи!..
- Ця картина називається «Росіянка, яка прийшла в супермаркет за свіжим м’ясом». Це така алегорія – вона прийшла закупитися, а замість магазину потрапила в морг. Перед вами образна трансформація того, що відбувається на наших фронтах, куди росіян просто відправляють на м’ясо. Але їхні жінки та матері постійно виплачують податок на війну, фінансують цю війну – приходять в магазин підкупити війни, щоб оплатити і дати ще трошки грошей на неї. Тобто, купити цього м’яса, цієї смерті, щоб продовжити війну. Така от образна структура цього малюнку. Хоча на перший погляд він такий досить прямолінійний – нібито людина в певних обставинах.
Цей малюнок навіть використали на плакаті в підтримку України в Парижі нещодавно.
- Ви останнім часом дуже активно представляєте Україну на виставках у світі. Де побували ваші картини за останні два місяці?
- Виставки проходять постійно, переважно – в Європі, тому що в Києві зараз мало що відбувається, я так розумію. Мої картини виставлялися в Норвегії, Польщі, Литві. Планується ще в Німеччині виставка. Ось 20 квітня відкрилася велика виставка в Чехії.
- Як виставки відбуваються за нинішніх умов? Чи це онлайн?
- Це реальні виставки, реальні виставкові зали в кожній країні. В Литву мене запрошували мої друзі, з якими я колись їздив на пленер. Всі ці виставки проходять в такому форматі - я висилаю якісні фото моїх картин, їх якісно роздруковують, тобто робляться принти. Деякі картини оформлюються навіть в рамках (як це було в Литві). Це дуже красиво виглядає. Декілька робіт навіть продалося в такому форматі.
Деякі принти роблять в форматі А3 без рамок, з текстами. Є різні концепції, різні виставки, але все це – реальні речі, які ти можеш прийти і подивитися.
МЕНІ ХОТІЛОСЯ НАДАТИ КАРТИНІ САКРАЛЬНОЇ ФОРМИ, ЯК НА ІКОНАХ - ЦІ ЛЮДИ МАЙЖЕ СВЯТІ, ВОНИ ВІДДАЛИ ЖИТТЯ ЗА НАС
Мені на очі потрапляє картина, яка на моє припущення може мати назву «Буча. Ірпінь. Гостомель», бо дуже відгукується страшними подіями те, що на ній зображено: червоні абриси людей, підбитий велосипед. Моторошно.
- Вона коротко називається «Буча», - пояснює Логов. - Тому що саме ці, перші кадри я побачив з Бучі, коли туди тільки змогли заїхати наші. Я в той же день ввечері почав працювати над цією роботою.
- Ви кольори обирали свідомо, чи це підсвідомо так вийшло: червоно-чорний і жовто-блакитний? Кольорове суголосся з прапором?
- І прапор теж, але червоне і чорне – це кольори співставлення драми. Це класика напруженого співставлення кольорів, хоча вони дійсно попадають і в нашу реальність, в образність ознак нашої України.
Але мені ще хотілося надати картині якоїсь сакральної форми, знаєте, як на іконах використовують золото або червоні кольори. Там лики іноді теж одним кольором зафарбовані, тобто, це умовність, яка говорить, що ці люди нібито залишилися живими, вони в нашій пам'яті майже святі, тому що віддали власне життя за нас, по-суті.
- Я помітила, що ви в цій, воєнній серії картин використовуєте здебільшого відкриті прості кольори.
- Якщо подивитися, то є і складні, наприклад - у картині «Підвал», є й в інших роботах, але основні кольори я використовую справді відкриті - червоний, чорний, жовтий, блакитний. І для мене важливо залишити їх чистими, а всі інші можу якось змішувати й додавати в невеликих межах.
Дуже красномовна робота «Російська родина дивиться новини по телевізору про війну в Україні». І як же ці новини їм подобаються!
«Їм дуже подобається, - говорить автор. - Хоча ви ж бачите, що вони вже самі як підгорілі скелети, але ще не розуміють цього. Вони колекціонери таких же черепушок, що на полиці стоять над тим телевізором. Це такий колективний путін, який маніпулює ними через телевізор, через мас-медіа. Росіяни вже потребують цих новин, які кожен день дивляться, але ж ці новини перекривлені всі! А їм подобаються, вони їх чекають. Тому така реальність виникає в малюнку».
Я ВІРЮ В ЦЮ НАЗВУ, СОНЦЕ ЗІЙДЕ, ЦЕ ОБОВ’ЯЗКОВО ВІДБУДЕТЬСЯ
Наступна картина, яка бере за живе, це робота під назвою «Поховання українців біля дитячого майданчику». Дитячий майданчик, розбитий будинок, фактурні уламки, напружені кольори у співставленні. І чорне сонце. Отака реальність.
«Як елемент - такий диск сонця постійно присутній майже в кожній моїй роботі. Він буває чорний, червоний, жовтий, тобто колір змінюється. До речі, він з’явився у мене ще раніше, до цих малюнків. Останню мирну виставку я монтував 23 лютого, напередодні, в Софії Київській. Я весь день там був на монтажі і теж монтував інсталяцію з червоним диском сонця. Та виставка повинна була називатися «Крим. Сонце зійде», вона повинна була відкритися 26 лютого - це день спротиву Криму проти Росії.
Я вірю в цю назву, сонце зійде, це обов’язково відбудеться, але дуже багато жертв, ця ціна дуже висока, виявляється» - каже про символізм своїх робіт художник.
- А ось на цій картині сонце нарешті зійшло, і воно жовте! – з надією говорю я.
- Так, ця робота називається «Коридор з Гостомеля. Вихід». Людей виводять з Гостомеля, їм дали коридор. І тут, справді, сонце світить на блакитному небі - це був один з небагатьох виходів, коли їм дозволили пройти, – підтвердив митець.
МОЇ МАЛЮНКИ ДУЖЕ УМОВНІ, НА ІКОНАХ МАЛЮЮТЬ ТАКІ Ж БУДИНКИ – ГЕОМЕТРИЧНІ, ЗІ ЗВОРОТНОЮ ПЕРСПЕКТИВОЮ
І знову на папері страшна реальність – червоним руйнівним вогнем палають будинки, бачимо масове захоронення… Це робота «Маріуполь. Братська могила», яку Антон малював ще в березні.
«Це був страшний момент, коли всі ті фото з`явилися, і були деякі фотографії Маріуполя з верхньої точки. - згадує він. - Мої малюнки дуже умовні, вони нагадують, як на іконах малюють такі ж будинки – геометричні, трошки зі зворотною перспективою. Отака історія цієї роботи, вона базується на реальних фотографіях, як людей у мішках закидають в цю спільну могилу».
- Антоне, у вас є ще цікава робота-алюзія на картину німецького художника Едварда Мунка «Крик».
- Так, у мене вона називається «Крик путіна». Знаєте, за останній час Україна завдала багато втрат Росії, зокрема й крейсер «Москва» потопила, то я й уявив, що Путін вже панікує трохи, якась ломка в нього відбувається, можливо.
- Я впевнена, що митці мають дар передбачення, і вірю, що сонце з ваших картин неодмінно зійде над Україною золотим, а не криваво-червоним чи чорним диском. А крик путіна з картини стане його справжнім останнім криком. Ви вірите в такі речі?
- Я вірю, що, дійсно, може так статися. Але це не означає, що художник щось вигадує, ні, художник просто бере інформацію з простору. Вся інформація про нас (скільки і як нам прожити) вже існує в просторі, просто є ті, хто тонко відчувають ці моменти і можуть транслювати їх через різні художні засоби.
Я впевнений, що все буде саме так, як ви говорите, залежить тільки від часу, коли це станеться. Зараз цього ніхто не знає. Я дуже вірю, тому що українці показали, як можуть відстоювати свою землю… І правда на нашій стороні.
Любов Базів.
