Про Іллю Самойленка і чому він крутіший за Джеймса Момоа

Дуже незвично бачити такий ажіотаж навколо нашої комедійної стрічки, яку буквально через день показують десь у світі. І мабуть саме точне запитання яке поставили під час всіх переглядів це - як сьогодні змінилась природа фільму? І знаєте, в цілому може і не змінилась – стрічка нагадує про якийсь «той час», в минулому, можливо провокує ностальгію за чимось, можливо когось відволікає.

Але є одна сцена яка змінилась докорінно, і вже ніколи не буде такою як раніше. І це як не дивно - сцена з помадкою. Те що було найсмішнішою сценою – тепер стало найважчою, яка і відповідає на питання про природу фільму сьогодні… Знаєте, занурившись у власні трагедії я думав я вже нічого написати і не зможу, але дозвольте все-таки дещо розказати…

В кадрі нашого фільму - Ілля Самойленко, «брутальний хлопець» відомий своєю волею, інтелігентністю та першокласною англійською - син нашої незмінної кастинг-директорки Alla Samoylenko та герой-захисник Маріуполя, який дав історичне інтерв’ю з підвалів «Азовсталі», і вже на момент наших зйомок – ветеран війни з серйозними травмами. І кажу як є - ті, хто знають Іллю - без сліз передивлятись цю сцену не можуть.

Я пам’ятаю як вперше Алла розповідала мені про нього, порівнюючи з Джейсоном Момоа. І якщо тоді мені здавалося що це порівняння лестить Іллі, то сьогодні воно лестить вже Джейсону Момоа. (Най би він це побачив). Я думаю все що Jason Momoa награв в «Дюні» та в «Грі престолів», Ілля пережив ще гірше в реальному житті, захищаючи нашу волю від численних потвор армії «імператора»...

Я пам’ятаю як розповідаючи про його травми Алла розплакалась. І цю материнську біль не порівняти ні з чим.

Я пам’ятаю як нам знадобився в сцену «брутальний хлопець» і Алла відразу згадала про Іллю, а я здивувався, чи погодиться він на таку… роль. Погодився, і тому я не дивуюсь коли Алла зі своїм досвідом каже, що Ілля міг би стати актором. Міг би. І сподіваюсь ще зможе, якщо захоче звісно. Я б із радістю покликав його до себе в кіно ще! І можливо хтось з справжніх великих режисерів підтримав би це…

Цитую Аллу, маму Іллі, який я завдячую в багато чому своєю кар’єрою режисера -

"Мені потрібен живий син, а не мертвий герой. Важко, коли мене жаліють, коли я все переказую журналістам, але розумію, що так тепер потрібно. Розголос має величезне значення. Світ має сприймати повідомлення про хлопців не як суху інформацію. Це живі люди. І насправді немає значення, що я тут собі відчуваю. Важливо, як їм там. Вони не падають духом. Я вірю, що їх можна врятувати".

Антоніо Лукіч

Fb