«Маскарад»: Одеська опера вже не підтанцьовує росії

Без особливого галасу, утім принципово після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну оперні театри Києва і Львова прибрали з репертуару всі постановки, які хоч якось дотичні до країни-агресора. Бо коли російська зброя вбиває українців, які захищають свою землю, і знищує все навкруги, - не на часі іншим українцям, за лінією бойових дій, підтримувати російську культуру. 

Так, незважаючи на те, що було пошито нові костюми і створено нові декорації, глядачі не побачать у Львові поновленої «Шехерезади», прем’єрний показ якої планували на 24 лютого.  Зійшли зі сцен на невизначений період Лускунчик, Одета, Одилія  і Зигфрід.

Ще у травні Міністерство культури та інформаційної політики організувало суспільний діалог щодо цивілізованого процесу дерусифікації та декомунізації. Спільне рішення обговорювали в межах проєкту «Дерусифікація, декомунізація та деколонізація у публічному просторі».

Навколотеатральну спільноту збурило рішення Одеської Національної опери 19 серпня показувати балет «Маскарад». І це не вперше за період дії воєнного стану:  танцювали його і в червні, і в липні. Після звернення «Укрінформу» за коментарем до Одеського Національного академічного театру опери та балету (ОНАТОБ) про репертуарну політику після 24 лютого, заклад повідомив увечері про заміну показу 19 серпня. І це вже результат у непростий для цілої країни та зокрема культури час.

Україна цивілізовано й усвідомлено ставить на паузу чи й надовго відмовляється від творів тих митців, які пов’язані із країною-агресором у будь-якому часі. Бо коли болять рани Бучі, Ірпеня, Маріуполя, Харкова,Миколаєва, Херсона, Одеси, багатьох інших населених пунктів, які завдані зброєю рф, -  принципово, заради пам’яті про загиблих українців і незалежного майбутнього, варто дистанціюватися від того, що створює російським вбивцям привабливий «культурний» імідж.  

Тому важливі думки українських театральних діячів  та експертів про те, чому музичний твір Арама Хачатуряна «Маскарад» є недоречним у період дії воєнного стану на українській сцені. А князь Звєздіч та інші герої літературної основи постановки  - зрозуміло без пояснень, до якої культури належать.  

Неприпустимо пропагувати радянське минуле за гроші українських платників податків

Юрій Чекан, музикознавець:

- Ставити радянську класику в театрі Незалежної України – означає тільки одне: тягнути минуле у майбутнє. Невже у світовому репертуарі немає інших балетів, окрім скомпонованого з музики до вистави лєрмонтовського «Маскарада»? 

Це світовий шедевр? Ні, це  вияв ностальгії за радянським минулим. І якщо театр залишає у репертуарі таку виставу, таким чином підігрує путінській ідеї про те, що найбільша трагедія новітньої історії – то розпад СРСР. 

Звідси півкроку до ностальгії за «найсмачнішим радянським морозивом» та "ковбасою по 2.20". Все це – емоційне виправдання бажання відновити «так, як було», за яким йде – уже прийшла повномасштабна військова агресія…

Вдумаємось, хто такий Арам Хачатурян? Вірменський композитор? Тільки за національністю.

Насправді ж він – радянський митець, що з юності жив у Москві, був функціонером тоталітарної Спілки композиторів, а у творчості – розвивав колористичні ідеї Римського-Корсакова. Втілював ідею мистецтва, «соціалістичного за змістом, національного за формою». Талановито, ніде правди діти.

Використовувати кошти українських платників податків на повзучу пропаганду радянського минулого вважаю недоцільним.

Вирішили припинити показ 

Людмила Сергійчук, помічниця генеральної директорки-художньої керівниці ОНАТОБ:         

  -  З перших днів воєнної агресії рф проти України Одеська національна опера стоїть на передовій культурного фронту, захищаючи Незалежність і Свободу України! Достатньо перелічити такі значущі події, що відбулись протягом повномасштабного військового вторгнення в Україну: акцію «Вільне небо», з закликом закрити небо над Україною за участі керівництва та артистів театру, яка мала розголос по всьому світу (були присутні більше ніж 50 представників вітчизняних та закордонних ЗМІ, маємо десятки тисяч переглядів концерту); виступи на концертних майданчиках міста та у військових частинах ЗСУ; записи концертних програм і вистав тощо. 

Незважаючи на найскладніші умови сьогодення, Одеська опера готує нову постановку - світову прем’єру опери Олександра Родіна «Катерина» та балет для дітей «Дюймовонька»  на музику Юрія Шевченка. Прем’єра опери «Катерина», яка запланована на 17 вересня, водночас відкриє VII Міжнародний фестиваль мистецтв «Оксамитовий сезон в Одеській опері», проведення  якого стверджуватиме значущість і велику силу мистецтва – Art of the Victory! 

Отже, репертуар театру, що має, наприклад, такий унікальний твір, як балет «Долі» на музику сучасної української композиторки Юлія Гомельської, тримає культурний фронт! Твори російських авторів були видалені з репертуару. Наголошуємо також, що артисти, працівники театру боронять Україну, знаходячись у лавах ЗСУ та долучаються до волонтерського руху.   

Щодо показу балету «Маскарад» Арама Хачатуряна, який «викликає обурення у тих, хто відстоює категоричну позицію стосовно паузи для російсько-радянських творів у період повномасштабної російсько-української війни» наголошуємо на тому, що Арам Ілліч Хачатурян - вірменський композитор, у творчій долі якого був період, коли його музику  перестали видавати і свого часу майже перестали виконувати. На його творчості поставили клеймо «формалізму». 

Беручи це до уваги, а також те, що показ балету «Маскарад», прем’єра якого відбулася в Одеській опері у 2018 році (автор лібрето та хореограф – постановник заслужений артист України Гаррі Севоян), завжди викликає велику зацікавленість у глядачів і збирає повні зали, цей твір було залишено в репертуарі.  Але зараз, враховуючи виклики часу, розуміючи складність цієї теми, адміністрацією театру прийнято рішення про припинення показу вистави.

Маскарад на кістках і крові

Іоланта Пришляк, керівниця правління філармонійного колективу оркестру INSO-Lviv:

-  Жорстока повномасштабна агресія росії змусила кожного українця переглянути своє відношення до «культурного» надбання цієї тоталітарної країни, в тому числі ідеологічно-пропагандистського культурного спадку радянського союзу, правонаступником якого є сучасна росія. Всю роскультуру, незалежно від часу її народження, необхідно поставити на «паузу», як мінімум, поки йде війна, а на наші голови летять ракети, вбиваючи українців.

Найголовніше, що треба зрозуміти: носії цієї культури напали як загарбники на нашу землю, знущаються, ґвалтують, вбивають українців. 

Нагадую, Арам Хачатурян - «Народный артист РСФСР,  Заслуженный деятель искусств РСФСР, Народный артист СССР, Герой Социалистического Труда, Лауреат четырех Сталинских премий, Ленинской премии, Государственной премии СССР……»

У нас репертуарний голод? Нема достойних композиторів, не володарів премій імені диктаторів-вбивць? 

В основі балету – однойменна драма Лермонтова. Виглядає так, що це драма України, якщо в Одеському національному театрі під час війни, розв’язаною росією, підіймали дух одеситів російським «маскарадом»…. В той час, коли вся Україна і Одеса, зокрема, потерпають від обстрілів, мішенями яких є наші театри, консерваторії, школи, медичні заклади та інші цивільні об’єкти. 

Балетмейстер воює на передовій, а на сцені - Хачатурян

Ольга Стельмашевська, театральний і музичний критик:

- Мене в цій ситуації найбільше цікавить питання: коли театр, точніше його керівництво, було більш щирим: ініціюючи прем’єру постановки сучасної опери Олександра Родіна «Катерина» за поемою Тараса Шевченка чи коли формувало репертуар на літні місяці, на серпень, з «Маскарадом» Хачатуряна? При тому, що робота над «Катериною» розпочалася задовго до війни, а репертуар періоду дії воєнного стану складали тоді, коли вже були написані усі програмні тексти про «поставити на паузу» і стоп’ятсот разів виголошено мінкультівську позицію щодо цього. 

Щоправда, в тих текстах Хачатуряна не згадано, то ж і керівництво Одеської Опери вирішило під прикриттям «Катерини» зіграти в гру «ой, так це ж не Чайковський!». Дивно, що, очікуючи на світову прем’єру «Катерини» у вересні, керівництво театру (ініціатор і замовник постановки сучасної української опери на своїй сцені!), не думає (а точно воно було ініціатором і замовником чи це тільки піар!?), як  підставляло радянським балетом «Маскарад» на серпневій афіші усіх задіяних в новому проєкті талановитих митців: композитора Олександра Родіна, режисерку-постановницю Оксану Тараненко, балетмейстера Олексія Скляренка, який воює на передовій. 

Як на мене, це свідчить про абсолютно неадекватну позицію під час російсько-української визвольної війни або свідоме маніпулювання процесами керівництвом театру. Бо двічі «Маскарад» в Одесі влітку показали.  

Нівелюють старання культурної дипломатії

Євген Лавренчук, оперний режисер та продюсер:

- У той час, коли весь світ на знак солідарності з Україною скасовує виконання російських творів, зазнаючи величезних фінансових страт, в той же самий час, за гроші українських платників податків, у репертуар Національного театру неприпустимо ставити твір лауреата сталінської премії - Хачатуряна, взірця радянщини у мистецтві. Це як плювок в сторону всіх постраждалих в цій війні, Захисників України та нашої культурної дипломатії.

Топ-культурні «снаряди» країни-агресора

Сергій Винниченко, театральний блогер: 

- Воєнний фронт чітко усвідомлює принцип свій/чужий. Культурний фронт донині не є таким суголосним. 

Світоглядовий парадокс: країна замість єднання проти спільного ворога, змушена дискутувати за/проти толерування імен «топ-культурних снарядів» із маніпулятивного арсеналу агресора. Особлива іронія в тому, що обидві сторони підбирають вагомі для цього аргументи. 

Найменування знакових для країни культурних закладів кінцево позбавилися в назві слова «російський» лише 2022-го: Миколаїв, Одеса, Харків та Київ. Все ще фігурують «неоднозначні» імена у назвах українських закладів культури: Національна академія Чайковського, Харківський театр Пушкіна.  Значно повільніше, аніж би хотілося, змінюється спадково-радянська репертуарна політика: «Варшавська мелодія» Зоріна у квітні на сцені до того  з чітким офіційним означенням «російської драми» Національного театру Лесі Українки в Києві; а в серпні, - на патріотичній жовто-блакитній афіші Одеської Національної опери красується «Маскарад» Хачатуряна. 

Як наслідок усіх цих розрізнених «дрібниць» – розфокус на внутрішні з’ясування, замість концентрації і спрямування потужного ресурсу на перемогу. Захисники України у військовій формі уміють так діяти – максимально все для перемоги.

І в театральному світі все стає на місця, коли даємо собі відповідь на запитання «кому це може бути вигідно?» Показ в Одесі чи іншому українському місті балету радянського композитора за твором російського письменника у період повномасштабної російсько-української війни.

Валентина САМЧЕНКО 

Фото зі сторінки Одеська Опера/ Odesa Opera (Fb).